«Нас називають музичними самураями». Інтерв’ю з організатором Hedonism Festival
ФОРМАТЧому Hedonism змінив формат з фестивалю на серію подій Hedonism Sunset Live
Із 2016 року ми проводили фестивалі Hedonism – один «якірний» великий івент у липні. На ньому був весь акцент сезону. Ми могли зміщувати дати проведення залежно від погоди, інших фестивалів чи ключових хедлайнерів.
У 2018 році ми вирішили провести замість однієї події три: у червні, липні та серпні (з Pre-Hedonism та After-Hedonism). А цього сезону я придумав таку схему – розтягнути [фестиваль] на весь сезон. Хотілося зробити літо «гедонізму», а тоді й цілий рік.
[Таким форматом] ми вирівнюємо артистів з великими хедлайнерами, не даємо комусь преференцій по даті. Тепер ми не так хвилюємось за погоду: якщо з 20 чи 30 подій одна випаде – це не так критично. Суть у тому, щоб не прив’язуватися ні до дати, ні до простору. Хочеться давати людям задоволення і відволікати їх від повсякденної реальності.
І все ж таки, це цілісний фестиваль чи серія івентів ЮБК під брендом Hedonism?
Ідея в тому, що ми – не фестиваль. Ми це переросли. На музичній конференції Kyiv Music Days у мене навіть була доповідь Festival is Dead. Успішні світові фестивалі відходять від стандартних форматів. Намагаються видозмінюватися, адаптуватися під нову реальність, інфраструктуру міста або локації. Один із прикладів, який розриває шаблони, – фестиваль Eclipse, який шукає по всьому світу місячні затемнення для вибору локації. Це може бути де завгодно: Чилі, Австралія, Африка.
Я для себе нещодавно зробив відкриття: виявляється, ЮБК – найбільш насичений літній музичний майданчик ледь не у всій Україні. У нас за чотири місяці пройшло більше 150 заходів, а «серйозних» музичних подій – близько 40. У нас залишаються різні формати: це і рейв, і джаз, і кіно, і стендап, і йога зранку. Це один із наших головних принципів: дати людям можливість всебічного розвитку, різнопланового культурного відпочинку, не замикатися на одній жанровій історії.
У нас є регулярні заходи, наприклад, ночі рейву у п’ятницю та суботу. А Hedonism плаває по датах: десь вівторок – десь п’ятниця, десь привози – десь локальні артисти. Hedonism Sunset Live – це знак якості, ми не розмінюємося на всіх підряд. Найкрутіші події мають всі три наші логотипи (ЮБК, Hedonism Festival, Hedonism Sunset Live – ред.).
Перший великий івент цього року на ЮБК – концерт Guano Apes. Люди не розуміли, це Hedonism чи ні, і це підігрівало увагу. Також був концерт Луни (у форматі Hedonism Sunset Live – ред.). Я не планував із цього робити міні-фестиваль, але в лайнапі вийшло 10 артистів: ще Мы, DaKooka, Тонка та інші. Це був ледь не найкращий концерт [Луни], принаймні у Києві.
У нас не було чіткого бізнес-плану чи мінімуму, необхідного для того, щоб окупитися. Нас називають музичними самураями, які безоглядно борються за класну музику. НЕ СКАЖУ, ЩО ЦЬОГО РОКУ ЩОСЬ БУЛО У ВІДВЕРТОМУ МІНУСІ. ДЕЯКІ КОНЦЕРТИ ВИЙШЛИ В НУЛЬ. Хоча це мінус, бо ти витрачаєш час і енергію. Але робиш це за ідею, бо сам любиш цього артиста, розумієш, що йому просто треба виступити в Україні вперше. Можливо, наступний промоутер візьме його після нас і йому буде простіше зібрати зал. Це взаємовигідний процес для всіх сторін. З українськими артистами простіше, а щодо світових є така тенденція, що майже всіх, кого я привозив першим, через півроку чи рік знову запрошували в Україну. Ми теж так діємо. Наприклад, WhoMadeWho в Україну до ЮБК привозили п’ять разів.
Як вдається привозити виконавців з Японії і Нової Зеландії та чи є на них попит
Ми не задумувалися: «О, давай привеземо чуваків, бо вони з Нової Зеландії». Мені вони просто подобаються (йдеться про виступи Jonathan Bree, Kikagaku Moyo, Connan Mockasin – ред.), я давно стежу за психоделік-роком. Дивлюся, що подобається не тільки мені, а й моїм колегам, друзям з усього світу – так і ядро публіки сформувалося. Ми ж не веземо їх прямо з Японії чи Нової Зеландії. Підглядаємо, чи буде в них європейський тур.
Щороку маємо в розробці кілька сотень артистів, а привозимо, скажімо, 40. Інколи дати чи гонорари не підходять, або ж нам просто не відповідають. ЯКЩО 10% ІЗ ЗАПЛАНОВАНИХ АРТИСТІВ ВДАСТЬСЯ ПРИВЕЗТИ – ЦЕ ВЖЕ УСПІХ.
Є особистий момент: я щороку намагаюся збирати [на майданчику] своїх улюблених виконавців. Наприклад, цього року було 5 із 6 моїх улюблених українських гуртів: Луна, «Пошлая Молли», Cape Cod, гурт [O] і Dakh Daughters.
Якусь російську попсу навряд тут побачу. Нагадайте, що в нас такого поганого грало в Києві? Я не надто стежу за поганою музикою [сміється]. Ні за які гроші вони не виступлять на ЮБК. У пріоритеті в нас 10 постійних гостей, ніж 1000 випадкових, які прийшли на один захід і не відповідають нам по духу.
Також ми маємо принцип неповторюваності: артисти виступають тільки раз на сезон. Літо коротке, треба дати іншим шанс проявитися.
Кого із закордонних артистів довелося найдовше вмовляти?
Sevdaliza ламалася. Ми її заздалегідь забронювали і встигли на зльоті зловити. Через два місяці після підписання контракту вона коштувала вже вдвічі дорожче.
Із Девідом Огестом ми дуже довго спілкувалися. Ми вперше привезли його в Україну з лайвом, до цього він виступав лише з діджей-сетом. Тут він почав свій світовий тур і презентацію нового альбому. Він у гримерці, без перебільшення, дописував лайв-виступ.
Hedonism сам притягує артистів. Артисти бачать звіти з минулих років і погоджуються. Йдуть назустріч у питаннях гонорару, райдеру, стримують капризи.
Хто збирає більшу аудиторію: українські чи закордонні виконавці?
Парадоксально, але українські. Це більш зрозуміла історія в плані бізнесу. З ними простіше: з райдером, побутом, квитками, гонорарами. І публіці вони рідніші.
Скількох людей, які прийшли до вас на концерт, достатньо?
На великій сцені 1000 – це добре. І артисту красиво, і публіці тепло, і нам не образливо. Але завжди є опція зробити концерт на малій сцені.
Якщо це 100 гарячих фанатів, то це все одно круто виглядає. На малій сцені комфортно до 400-500 людей. На великій сцені класно від 300-400 людей.
Більше 1000 у цьому сезоні зібрали WhoMadeWho, Guano Apes, Луна, Acid Arab. Найменше прийшло на Black Lips – десь 150 людей, хоч це і культовий гурт, вони двічі виступали на KEXP. Ми ризикували, бо мало хто знає їх, лише поціновувачі американського гараж-року. Мені написали кілька десятків людей про те, що ми чокнуті і вони не можуть повірити, що ми їх привозимо. Я думав, що буде більше людей. Неправильно орієнтуватися на крутість артиста в країні за відгуками друзів.
«А що якщо мене мєнти пов’яжуть?», пропущені рейси та перекриття мосту
На першому «Гедонізмі» перед початком у нас конфіскували весь алкоголь на мільйон гривень і нам не було з чим працювати на барі. Це був момент, коли прийшла нова поліція, але стара ще не пішла. Вони казали, що ми нелегально продаємо алкоголь і не маємо права перебувати на пляжі, хоч в нас були всі папери. Все повернули на наступний день, але розлякали публіку. Одразу почався фон у Facebook типу: «фестиваль закрили», «сенсу йти немає», «а якщо мене мєнти пов’яжуть?».
У цьому сезоні, за два тижні до виступу Луни, коли вже все було анонсовано і квитки куплені, нам повідомили, що у цей день через ультрамарафон в’їзд на Труханів буде повністю перекритий. Тобто якщо не встиг до старту марафону доставити звук, світло, пальне, їжу, та що завгодно – довелося б нести пішки. Уяви ситуацію: ламається генератор. Як зробити заміну? Ми розробили схему, всіх попередили, все заздалегідь завезли. Головні хедлайнери йшли через пішохідний міст. Вони зрозуміли ситуацію і самі сміялися з цього.
За два дні до виступу Kikagaku Moyo ми вирішили змінити локацію через погоду – [у день виступу] мав бути дощ. Я беру участь у розвитку «Палацу Культури «Куренівка» разом з іншими бьорнерами і попросив колег підстрахувати. Вимушений був навіть власноруч класти на сцену ковролін, носити монітори та комбіки. На концерт прийшло десь 400 людей.
Цього ні разу не сталося за весь час ЮБК і «Гедонізму». Які б не були фінансові проблеми чи погодні умови – у нас всі завжди виступають.
Acid Arab – дует, який зібрав у нас 2000 людей – захотів полетіти рейсом з пересадками, бо прямий був надто раннім. Ми попередили, що це ризиково. Перший переліт затримався, і вони запізнилися на другий. Зрештою, ми взяли їм дуже дорогий квиток від МАУ. Попали на купу грошей, але привезли артиста і зробили захід успішним.
Про вільний вхід, спонсорів та прибутковість
Приблизно усі фестивалі Hedonism виходили в нуль, десь був маленький плюс, а десь – мінус. Модель із разовими заходами більш вигідна, бо менше ризиків і ставки на одне число. Це як у рулетці: ставити на колір чи на зеро.
Ми стараємося робити максимально лояльну ціну з можливих. По-перше, у нас на майданчику ми можемо прийняти до 5000 гостей. По-друге, нам цікаво розвивати культуру і підтримати людей, які вагаються або не можуть собі дозволити [дорогий квиток]. Якщо хтось хоче потрапити на захід – купуй early bird квитки за символічну суму і приходь. Є і безкоштовні заходи – Sunset Live Wednesdays, наш спільний проєкт з Masterskaya та Megogo. Це просто наш внесок в культуру.
Якби не деякі алкогольні та безалкогольні бренди, напевне, у нас не було б так добре. Ми б не могли організувати більшість заходів, якби не були певні, що спонсори покриють частину видатків – приблизно 30%.
Також ми партнеримось з іншими фестивалями. У нас відбувається препаті та афтепаті Zaxidfest. Для Koktebel Jazz ЮБК є однією з локацій. Для інших ми можемо бути просто разовим концертним майданчиком. Деякі заходи на 2020 рік плануємо вже зараз.