Народно-революційна війна в Іспанії 1936–1939 рр. - История и исторические личности дипломная работа

Главная

История и исторические личности
Народно-революційна війна в Іспанії 1936–1939 рр.

"Іспанське питання" в теорії та практиці Комінтерну в 1936-1939 рр. Створення інтербригад. Анархісти і комуністи в Іспанії та наслідки їх союзу. Втручання СРСР в дії республіканських урядів як зовнішньополітичний фактор поразки Іспанської республіки.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 1. Історіографія питання та Огляд джерел
Розділ 2. Роль Комінтерну в боротьбі іспанської республіки з фашизмом
2.1 «Іспанське питання» в теорії та практиці Комінтерну в 1936 - 1939 рр.
2.2 Створення та функціонування інтербригад
Розділ 3. Втручання СРСР до подій народно-революційної війни в Іспанії 1936 - 1939 рр.
3.1 Іспанія та СРСР: спільні дії на фронтах
3.2 Анархісти і комуністи в Іспанії 1936 - 1939 рр.: наслідки союзу
3.3 Втручання сталінського СРСР в дії республіканських урядів як зовнішньополітичний фактор поразки Іспанської республіки
Список використаних джерел та літератури
Суспільна актуальність цієї теми на сьогоднішній день полягає у тому, що локальні конфлікти не можуть залишитися непоміченими. Їх вдало використовують інші держави задля розв'язання якихось власних політичних проблем. Досить часто локальна війна переростає у сутичку широких масштабів, а її наслідки змінюють ситуацію усіх країн-учасників. Такими були події народно-революційної війни в Іспанії 1936 - 1939 рр. Тож наукова актуальність заключається у дослідженні політики європейських держав та СРСР напередодні Другої світової війни. Подається характеристика втручання Комінтерну до подій народно-революційної війни, певною мірою розкривається суть інтернаціоналізму в тих умовах.
Це питання досліджується у працях таких вчених, як
Мета роботи - вивчення і дослідження причин та наслідків втручання СРСР та Комінтерну до подій народно-революційної війни в Іспанії, довести провідну роль інтербригад. Також розглядається вектор діяльності анархістів та їх співпраця з комуністами.
Відповідно до мети ми ставимо наступні завдання :
1. Проаналізувати головні напрямки політики Комінтерну стосовно Іспанії, схарактеризувати їх наслідки.
2. Дослідити принципи утворення інтербригад та їх військову діяльність у Іспанії 1936 - 1939 рр.
3. Визначити роль інтернаціонального обв'язку в ході бойових дій на прикладі функціонування інтербригад.
4. Розглянути спільні бойові операції військ республіканської Іспанії та СРСР, вказати головні стратегічні пункти та військові бази союзників Республіки.
5. Охарактеризувати політичну діяльність анархістів Іспанії під час народно-революційної війни.
6. Розкрити проблему недоліків союзу анархістів і комуністів у Іспанії в 1936 - 1939 рр. та наслідків політичної співпраці.
7. Розглянути у контексті дослідження риси політики невтручання Англії та Франції, що стала фактором розпалювання ідеологічної боротьби.
Об'єкт дослідження - народно-революційна війна в Іспанії 1936 - 1939 рр.
Предмет дослідження - втручання СРСР та Комінтерну до подій народно-революційної війни в Іспанії.
Методологічна основа та методи дослідження. Принципи історизму, об`єктивності та всебічності становлять методологічну основу роботи. У роботі використано як загальнонаукові (систематизації, типологізації), так і спеціально-історичні методи (історико-порівняльний, проблемний, історико-генетичний та проблемно-хронологічний). При дослідженні теми важливе значення мало використання методу критичного аналізу та синтезу джерельного та історіографічного матеріалу.
Практичне значення отриманих результатів - матеріали цієї роботи можуть бути використані ПРИ ПІДГОТОВЦІ університетських курсів з Нової історії країн Західної Європи та Північної Америки, Європейських студіях, ІСТОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН, ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНИХ ТА ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ.
Апробація результатів дослідження. Під час проходження педагогічної практики матеріали та висновки випускної роботи використовувалися при проведенні уроків та позакласних заходів з фаху в загальноосвітній школі.
Структура роботи - робота складається із вступу, висновків і трьох розділів, у першому і другому по два підрозділи, а в третьому - три.
Розділ 1 . І сторіографія питання та Огляд джерел
Концепція лібертарного комунізму, яка була прийнята на Конгресі С. Н. Т. в травні 1936 р. у Сарагосі, містить в собі 12 розділів, перший з яких: «Конструктивне ведення революції». У цьому розділі розкриваються принципи лібертального комунізму та засоби ведення революційної боротьби. Десять розділів присвячується устрою нового суспільства, при чому, не остання роль відводиться педагогіці, науці і т. д. Заключний розділ має назву «Захист революції», де пояснюється функція постійно діючої армії, і говориться про те, що у кожній Комуні повинна бути озброєна певна кількість її жителів. Передбачається розгортання інтернаціональної пропаганди проти втручання інтервентів до справ суспільства лібертарних країн [9, c. 2 - 5, 11].
Джерельна база, якою ми оперували, включає в себе документи та матеріали зовнішньої політики СРСР, зокрема: Промова Повноважного Представника СРСР в Іспанії М. І. Розенберга на заході з нагоди вручення вірчих грамот Президенту Іспанії Асаньї, Заява Представника СРСР у Комітеті з невтручання до справ Іспанії до Голови Комітету Плімута, Лист Представника СРСР у Комітеті з невтручання до справ Іспанії Голові Комітету Плімутові, Виступ Представника СРСР у Комітеті з невтручання до справ Іспанії І. М. Майського на засіданні Комітету, Телеграма Повноважного Представника СРСР в Іспанії до Народного Комісаріату Іноземних Справ СРСР, Телеграма Замісника Народного Комісаріату Іноземних Справ СРСР Повноважному Представникові СРСР у Великобританії І. М. Майському (), Телеграма Повноважного Представника СРСР в Іспанії в Народний Комісаріат Іноземних Справ СРСР, Промова Представника радянської делегації М.М. Литвинова на сесії Ради Ліги Націй [2, c. 416, 463, 556 - 561]; [3, c. 85 - 87, 124 - 125, 264 - 265].
Також слід проаналізувати записи військових кореспондентів СРСР 1936 - 1939 рр. в Іспанії. Ми визначили, що найбільш цікавими і непересічними будуть репортажі, статті та есе Іллі Еренбурга, який усі три роки перебував на території Іспанії, хоча час від часу від'їздив до Москви у справах, а також у 1937 - 38 рр. супроводжував групи евакуйованих до СРСР іспанський дітей та жінок.
Репортажі та есе Еренбурга, як очевидця тих подій мають неабияку історичну і літературну цінність, тому що там описується життя мирного населення, простих, не відомих на політичній арені людей. Журналіст подає інформацію про становище різних політичних сил на початку війни, і на завершальному етапі - влітку 1938 р. Проте, не можливо не побачити лояльність автора до комуністичного режиму, тай більше того: підтримку політики Комінтерну, про що можна прочитати «між строчок». Репортажі та свого роду інтерв'ю Еренбурга, порівняно із бесідами Михайла Кольцова, про якого скажемо далі, у ході нашої характеристики, більше походять на роздуми, бо дуже літературно оформлені. Кольцов приводить значно більше діалогу, проте Ілля Еренбург хоче передати читачам і психологічний портрет особи, з якою спілкувався особисто (наприклад, Дурруті) [16, c. 430 - 434].
Отже, на нашу думку, найбільш вдалими та інформативно корисними є такі репортажі І.Еренбурга «Барселона у серпні 1936 р.», «Навколо Уески», «У Дурруті», «Червоні крила», «Інтернаціональні бригади», «Під Теруелем», «День в Каса-де-Кампо», «На Теруельському фронті», «Навколо Лериди», «Боротьба до кінця». Тим паче, тут міститься інформація про хід бойових дій, інтернаціональні бригади. Але, здебільшого, не завжди автор бере на себе роль критика стратегії і тактики бойових операцій, щоб не оцінити їх як негативні в адресу комуністів [16, c. 435, 446, 449, 452, 453, 466, 474 - 475, 480, 499, 530].
Також в якості джерела використано есе І.Еренбурга: «Хмарочос і округи», «Індивідуалісти», «Що таке достоїнство?», «Естремадура», «Севілья», «Херес», «Учень Бакуніна», «Іспанський епілог» [16, c. 322, 331, 359, 367, 380, 394, 400 - 401].
Набагато більше інтерв'ю зібрав у своєму щоденнику Михайло Кольцов, військовий кореспондент від газети «Правда». Стиль його викладу дуже зручний і цікавий теж, хоча Еренбург пише більш лаконічно. Публікація «Іспанія у вогні» охоплює період з серпня 1936р. і до липня 1937 р. Так як він представляв у Іспанії друкований орган СРСР «Правду», то репортажі містять в собі посилання на документи (телеграми Сталіна, Литвинова, Асаньї; накази, термінові повідомлення). Деякі матеріали, які надруковані в збірнику «Документи зовнішньої політики СРСР в 24 т.», взяті з газет «Вісті» і «Правда». Звичайно ж, до статей та видань Кольцова застосовувалася політична цензура, тай сам він, добровільно, з власної точки зору міг описати те, що слід було б подати об'єктивно і чітко. Наприклад: у Книзі 1 тому першого наводяться діалоги з Г. Олівером, Б. Дурруті, Ф. Хіралем, в яких звучить переважаюча суб'єктивна думка Михайла Кольцова стосовно цих лідерів. У книзі другій в розповідях про Долорес Ібарурі, автор не приховує своєї політичної симпатії до цієї жінки, чого не скажеш про лідерів анархізму Іспанії - Олівера і Дурруті. Часто посилається Кольцов на інформацію, яку друкують іспанські газети з приводу інтернаціональної місії військ СРСР у їхній країні (від 3 січня 1937 р. похвальні слова про радянських льотчиків, і т. п.). Великий акцент ставиться на зборах комуністів, анархістів і соціалістів у Мадриді, з переважанням позитивної оцінки діям Комінтерну, його політичним проектам евакуації. Проблема кордону з Францією у книзі 3 розкривається більш повно, адже Кольцов подає опис і характеристику дій республіканського французького уряду, політику місцевої Компартії. Також наголошує на жорстокості фашистів та засуджує дії французів, які видавали іспанських біженців військовій адміністрації Франко у 1937 - 1938 рр. [6, c. 34 - 38, 279 - 284]; [7, c. 20, 66 - 67, 133, 155, 161].
Не менше значення серед джерельної бази має мемуаристика, яку можна ставити під сумнів, так як це дуже суб'єктивне джерело, але завдяки спогадам учасників народно-революційної війни, інтернаціоналістам легше реконструювати події на фронтах Іспанії. Компактно вміщені у одній книзі під назвою «Ми - інтернаціоналісти», спогади - це перекази учасників війни, як льотчиків, так і танкістів, моряків, зв'язківців і т. д. Головні укладачі видання Александровська С. М., Гоффе І. Н., Брейдбард С. М., Гудович С. А., Кручінін А. В. [12, c. 3 - 5].
Окреме видання «Під прапором Іспанської республіки 1936 - 1939: Спогади радянських добровольців, учасників національно-революційної війни Іспанії». Ввібрало в себе доповнені розповіді учасників, воно також проілюстроване фотографіями бійців [14, c. 3 - 4],
Спогади Миколи Герасимовича Кузнєцова «На далекому меридіані», якнайкраще характеризують становище флоту республіканців, автор дає точну інформацію про військово-морські бази Іспанії. Говорить про перевезення зброї з СРСР до Іспанії, організацію інтербригад у боях на морі [11, c. 60 - 61, 126 - 139, 139 - 151].
комінтерн анархіст комуніст республіка
Тема має достатній рівень наукової розробки, тож ми виявили декілька груп наукової літератури, яка присвячена темі національно-революційної війни в Іспанії 1936 - 1939 рр.: європейська, радянська і сучасна російська.
Отже, серед європейських істориків-дослідників даного питання вкажемо на сучасника подій, Жоржа Соріа, військового кореспондента Франції, історика. Його двотомна праця «Війна і революція в Іспанії» охоплює хронологічно увесь період: від початку заколоту і до утвердження диктатури Франко. Досить добре схарактеризована зовнішня політика Іспанії часів війни, показані спільні дії союзників з боку республіканського табору і плани фашистських лідерів Німеччини та Італії. У томі другому, в розділі четвертому, який має назву «Іспанська ставка», Жорж Соріа характеризує роль інтернаціональних бригад, говорить про принцип утворення і склад інтербригад [41, c. 29 - 34, 78 - 83, 172 - 176; 42, c. 194 - 203, 266, 311].
Монографія іспанського автора Хосе Гарсіа окреслює в контексті політичних подій Іспанії ХХ ст. і народно-революційну війну. Значна увага приділяється характеристиці дипломатичних відносин та співпраці Іспанії з СРСР. Також розкрита суть спільної лінії диктаторів Німеччини, Італії, Португалії, які прагнули послабити контроль Західних демократій і розпочати тривалу війну, яка б переросла у світову. Про двояку політику СРСР замовчується, роль її, як союзника Іспанської республіки дещо ідеологізується [20, c. 37 - 39, 78 - 83, 240 - 242, 322].
Історичне науково-популярне видання Хью Томаса «Громадянська війна в Іспанії 1931 - 1939 рр.» ( ) має у своїй структурі сім книг, перша з яких має назву «Витоки війни», тож хронологічно починається із 1931 р. Окремо досліджуються події в Європі та вплив на них народно-революційної війни, і навпаки, у книзі третій «Європейський скандал». Праця цінна тим, що у ній якнайширше розкриваються усі етапи народно-революційної війни, але немає жодного посилання на джерела та ін. [44, c. 145 - 205, 255, 274].
Макс Неттлау, німецький історик, анархіст, був сучасником Петра Кропоткіна, Ерріко Маллатести. Він написав ґрунтовну працю «Нариси з історії анархізму», у якій третій, четвертий і п'ятий розділи присвячені історії іспанського анархізму (відповідні назви: «Бакунін. Бельгійські інтернаціоналісти та колективістський анархізм з 1864 до 70-х рр.», «Період 1871-1890 рр.», «Значення творів Кропоткіна. Період 1890-1911 рр. Заключення: період до 1931 р.»). Для нас ця праця цінна тим, що про іспанський анархізм показаний на трьох етапах розвитку, які становлять передісторію діяльності анархістів під час народно-революційної війни [33].
Також з праці Макса Неттлау можна дізнатися про витоки анархо-синдикалізму в Європі, та більше того, він подає окремо історію анархізму в кожній країні окремо, тож для Іспанії там відведене окреме місце [33, c. 37, 69, 124 - 128].
Радянські історики-дослідники приділили значної уваги до теми міжнародних відносин періоду народно-революційної війни в Іспанії 1936 - 1939 рр. Отже, монографія Анатолія Красікова «Іспанія та світова політика» коротко висвітлює міжнародну політику Іспанії. Даній темі присвячений в книзі Розділ 2. «Дипломатія періоду громадянської війни», а також Розділ 3. «Роки світового конфлікту», в яких йдеться про політику іспанських урядів спільно з іншими країнами задля перемоги над фашизмом. Показані дипломатичні та союзницькі стосунки франкістів та німецьких фашистів а також досліджується роль диктаторів Італії та Португалії в іспанських подіях [28, c. 54 - 67, 72 - 83, 91].
Кирило Кирилович Ширіня, автор монографії «Стратегія і тактика Комінтерну в боротьбі проти фашизму і війни» дещо звеличено презентує роль СРСР і Комінтерну у громадянській війні в Іспанії. Боротьба з фашизмом - єдина мета діяльності Комінтерну в 1936 - 1945 рр., тож усі комуністичні партії оголошують боротьбу проти фашизму. Допомога країнам, які постраждали від злочинів фашизму - невід'ємний фактор політики Комінтерну. Монографія розкриває головні етапи діяльності Комінтерну під час боротьби з воєнною агресією, і вказує особливості його роботи в кожній країні. Для нашої роботи навіть заідеологізована точка зору мала значення, адже стратегічні проекти та плани Комінтерну якнайкраще розкриті саме в цій праці [45, c. 24 - 38].
Стаття М. Мещерякова у журналі «Вітчизняна історія» має назву «СРСР і громадянська війна в Іспанії». У статті йде мова про причини втручання СРСР до подій в Іспанії. Усе пояснюється тим, що головною метою Країни Рад залишалася ідея світової революції, хоча устрій іспанської республіки не позначався у проектах як радянський. Автор говорить про наслідки війни для обох країн а також про розстановку сил в Європі напередодні Другої світової війни [32, c. 84 - 88, 93].
Стаття М. Стахова «Становлення і розвиток радянсько-іспанських дипломатичних відносин» у журналі «Міжнародне життя» присвячена суто дипломатичним віхам діяльності обох країн у боротьбі з фашизмом. Звичайно ж, робиться короткий історичний екскурс, починаючи з ХVI ст. [43, c. 24 - 29].
Ми коротко розглянули праці дослідників радянської доби і підкреслюємо, що в плані фактажу ці монографії і статті є для нас дуже важливими.
Точка зору на участь СРСР у подіях народно-революційної війни 1936 - 1939 рр. у працях російських дослідників пострадянської доби дещо змінилася. Тому наукова робота М. Новікова з Ярославля «Комінтерн і громадянська війна в Іспанії 1936 - 1939 рр.», у якій окремо досліджується внутрішня політика воюючих країн та окремо діяльність Комінтерну на міжнародній арені, становить неабияку цінність. Порушуються проблеми локальних конфліктів, які потім переростуть в світові; охарактеризована роль комунізму як ідеології [34, c. 156, 170 - 174, 247].
Данилов Сергій Юлійович, автор монографії «Громадянська війна в Іспанії (1936 - 1939 )», досить структуровано, у семи розділах виклав історію громадянської війни, але акцент історик робить саме на бойових операціях: окремий розділ присвячений битвам за Мадрид, описуються події на Північному фронті - у гірських місцевостях Арагону та Кастилії, показана картина боїв у Леванті (Арагон, Каталонія, Валенсія), де автор подає оцінку політичній позиції анархістів [23, c. 185 - 197, 234, 288 - 294, 307, 382].
Віра Володимирівна Малай, російська дослідниця, доцент Білгородського державного педагогічного університету, у 1990-му році захистила кандидатську дисертацію на тему «Міжнародні аспекти громадянської війни в Іспанії 1936 - 1939 рр.». В її статтях визначено риси співпраці СРСР та іспанських республіканських урядів, а також політичні відносини фашистських союзників (були надруковані у журналі «Вопросы истории») [29; 30].
Найбільший інтерес та новизну представляють собою монографії Шубіна Олександра Владленовича, керівника центру історії Росії, України та Білорусії. Вони стосуються теми анархізму, зокрема анархо-синдикалізму: «Анархо-синдикалізм в Іспанській громадянській війні 1936 - 1939 рр.», «Анархістський соціальний експеримент. Україна та Іспанія 1917 - 1939 рр.». Остання робота містить розділ «Революційний процес в Іспанії і анархо-синдикалізм». Автор користується зарубіжними виданнями, джерелами іспанського походження, цитує мемуари діячів іспанської республіки періоду 1936 - 1939 рр. У історіографічному плані найбільше посилань Олександр Шубін робить на роботи Вадима Дам'є. Нова праця Олександра Владленовича має назву «Велика іспанська революція». Датується цей науковий доробок 2011 р., але нам не вдалося знайти його навіть в Інтернет ресурсах [46, c. 65-78; 47, c. 16-22, 45].
Вадим Дам'є, російський історик, закінчив Московський державний історико-архівний інститут у 1981 р., докторську дисертацію захистив у Інституті Всесвітньої історії РАН, в 2006 р. на тему «Міжнародний синдикалістський рух і створення Берлінського Інтернаціоналу профспілок 1918-1923 рр.». У нашому дослідженні доречно було використати його працю «Анархо-синдикалізм у ХХ ст.», а також окремі статті з журналу «Новая и новейшая история». Його переклади джерел є дуже вичерпними і точними («Принципи, мета і статут міжнародної асоціації робітників», «Концепції лібертарного комунізму») [21, 22; 5; 9; 15]
Таким чином, характеристика історіографічної бази, основної, найбільш повної наукової літератури , яка використовувалась нами , дає поняття принципу дослідження: пошуку компромісу між сучасними істориками та науковцями доби Радянського Союзу, і оцінки безпосередніх учасників, очевидців війни (іспанців та радянських людей).
Розділ 2 . Р оль комінтерну в боротьбі іспанської республіки з фашизмом
2. 1 «Іспанське питання» в теорії та практиці Комінтерну в 1936 - 1939 рр.
У історіографії існували різні точки зору стосовно діяльності Комінтерну під час народно-революційної війни в Іспанії. Їх можна згрупувати за головними рисами у дві позиції: 1) антирадянська, у якій йшла мова про політику Комінтерну як таку, що насаджуватиме в Іспанії радянську владу - така плата за допомогу іспанському народові у війні. 2) антифашистська, що розглядалася як боротьба Комінтрену проти фашизму в Європі та попередження загрози утвердження фашистської диктатури в результаті воєнних дій. Першої точки зору притримувалися британські, німецькі та французькі політичні діячі та історики, сучасники подій. Далі цю лінію розвивали й після Другої світової війни, але з часом вона втратила популярність. Друга позиція добре вписувалася у міжнародний контекст, тож її підтримала більшість, але роль СРСР і Москви, як центру Комінтерну розглядалася вельми критично. Зазначали про вплив політики сталінізму, зв'язки комуністичних партій Іспанії та СРСР.
Безсумнівно, що політику невтручання ми будемо характеризувати як негативну, тому що самі засади домовленості були порушені, а фашистська агресія не могла не привернути увагу демократичних кіл. Двояка діяльність Комінтерну розглядається в першу чергу, як виконання правил Статуту цієї організації та боротьба з фашизмом та пропаганда комунізму і республіканського ладу.
У серпні 1936 р. націоналісти заради завоювання широкої світової підтримки розповсюдили неправдиву інформацію про те, що
у Валенсії 16 травня відбулася зустріч комуністів СРСР, Франції та Іспанії. Тема зустрічі: встановлення радянської влади на іспанських і французьких територіях. Але 22 травня 1936 р. Секретаріат Виконкому Інтернаціоналу прийняв постанову з вказівкою про те, що революція в Іспанії не ставить за мету аналогічні, як в Росії перетворення [32, c. 246 - 247].
З липня 1936 р. до березня 1939 р. у Іспанії перебував Пальміро Тольятті, секретар ВККІ. Мета його діяльності - це допомога іспанським командирам та комуністичній партії. Підставою направлення Тольятті до Іспанії Комінтерн вважав його спеціалізацію, адже саме він займався іспанськими справами. Найуважніше вивчав Пальміро позиції НКТ і ФАІ, а також їхні стосунки з КПІ. 15 серпня за посередництвом Тольятті вищеназвані організації та комуністи домовилися про спільні дії.
Протягом перебування у Іспанії, на першому етапі, Пальміро Тольятті вказав на недостатню роботу партії з профспілками задля залучення їх до боротьби на основі гарантії захисту їх прав. Великий мінус, на думку Тольятті, був у недосконалості іспанського демократизму, тому що кортеси, фактично, не працювали. Комуністи мало уваги звертали на національний комітет Народного фронту, а Тольятті радив їм залучити народ до роботи, активізувати маси за рахунок виборів. 30 серпня 1937 року керівники КПІ поставили питання про проведення виборів до Кортесів до Виконкому Комінтерну [34, c. 187, 190].
З 10 до 14 вересня 1937 р. у швейцарському місті Ніоні скликали конференцію з метою вирішення проблеми в Середземному морі, так як були потоплені мирні судна. Італія та Німеччина відмовилися відіслати своїх представників на конференцію [41, c. 311 - 314].
Народний фронт брав на себе функції очільник міжнародної політики в Іспанії, але анархісти не діяли згідно з вказівками та правилами, визначеними Народним фронтом для всіх політичних сил. «Робітнича партія марксистського об'єднання» виявила підтримку анархістів у їх намірах здійснити повстання у Каталонії, щоб встановити там свої порядки [47, c. 67 - 69, 120].
З літа 1936 р. ведуться переговори з приводу постачання до Іспанії радянської зброї і боєприпасів, але нарком міжнародних справ М. Литвинов в листі до посла в Іспанії М. Розенберга сказав про неможливість зараз вислати будь-що, окрім медикаментів. Але вже з середини вересня Політбюро ЦК ВКП (б) доручило начальникові управління розвідкою НКО С. Урицькому та начальнику іноземного відділу НКВС О. Слуцькому розробити спеціальний план зі створення за кордоном спеціальних фірм по закупці зброї та військової техніки до Іспанії [37, c. 130 - 134, 160].
Після такого переломного моменту Сталін і Ворошилов почали обговорювати питання про відправку на фронти Іспанії регулярних частин Червоної Армії, але більшість військових чиновників такої точки зору не поділяли. Отже, в якості добровольців на фронти відсилалися військові спеціалісти і командири в ролі помічників республіканській армії Іспанії. Ці ж спеціалісти повинні були детально звітувати про обстановку з місця подій та подавати рапорти про власні дії.
Посол Іспанської республіки М. Паскуа неодноразово зустрічався із Сталіним і Ворошиловим, і після останньої зустрічі 3 лютого 1937 р., написав до Х. Негріна і Х. Альвареса про те, що радянське керівництво виступає за укріплення в Іспанії демократичного республіканського режиму, а не наполягає на соціалістичній революції і встановленню комуністичного режиму [29, c. 176, 189].
Виконком Комінтерну 18 вересня 1936 р. прийняв рішення про формування Інтернаціональних бригад. І 13 жовтня перша група прибула до іспанського міста-бази військових Альбасете. Інспектором інтернаціональних бригад призначили Луїджі Лонго, який відсилав звіти і до Москви. Начальник бази в Альбасете - Віталь Гайман проводив облік зброї, яку постачали інтернаціоналісти до Альбасете морськими шляхами [11, c. 111, 127].
Перемога Народного Фронту в Іспанії і Франції ставила завдання стосовно створення режиму Народного Фронту, але з іншого боку тривала соціальна революція. Повстання фашистів у Іспанії та діяльність уряду Народного Фронту викликали реакцію анархо-синдикалізму - це революція проти капіталізму, а для Народного Фронту це була боротьба з фашизмом.
Лінія діяльності Комінтерну визначалася як спрямованість на встановлення антифашистського демократичного режиму. Про розробку проекту йшла мова в «Постановлении по испанскому вопросу» від травня 1936 р. на засіданні Президіуму і Секретаріату ІККІ 16 - 19 вересня 1936 р. почали розробляти теорію народно-демократичної революції і режиму Народного Фронту. Автори теорії Г. Дімітров, Д. Мануїльський, М. Торез, Г. Полліт, О. Куусінен, В. Кодовілья та І. Коплініг та ін. [8, c. 56, 78, 93].
16 жовтня 1936 р. П. Тольятті опублікував у газеті «Правда» статтю «Об особенностях испанской революции». Революція характеризується як антифашистська, народна, національна, яка опирається на «крестьян, робочих и мелкую буржуазию».
У Іспанії концепція лібертарного комунізму не влаштовувала уряд Народного Фронту, але самі комуністи в уряді прагнули здобути підтримку анархо-синдикалістів, які вірили в революційні перетворення [47, c. 389, 397].
Революція в Іспанії спрямовувалася проти фашизму, але анархо-синдикаліти прагнули націоналізувати виробництво, сільське господарство і т. д. Формування націоналізації привело до синдикалізації, колективізації (форма - комунії). Але для комуністів і Народного Фронту важливою була мобілізація сил на фронт. Отже. Політика єдиного робітничого і народного фронту - це головна лінія політики Комінтерну.
Квітнева криза Народного фронту 1938 р., уряду Х. Негріна пов'язувалася із політичною програмою націоналізму. Увесь народ повстав проти фашизму. Діас наголошував на тому, що режим не буде комуністичним, а демократичним. Програма «13 пунктів» ЦК КПІ як проект Негріна - це політика національної єдності для збереження демократії [18, c. 190 - 193].
Зараз у історіографії укорінилася остаточна думка з приводу діяльності Комінтерну, який був лише придатком до сталінської зовнішньої політики у 1930-х рр. Його роль під час народно-революіцйної війни в Іспанії - організувати Народні фронти, «пропагувати комунізм», прихилити на бік СРСР світову громадськість.
У самій же Іспанії членів партії нараховувалося всього близько трьох тисяч, а інші партії: соціалістична, партія марксистської єдності, профспілки, анархо-синдикаліти - вони стояли проти диктатури пролетаріату та перспективи комуністичної республіки в Іспанії. Але спільна загроза ззовні змушували іспанських активістів діяти за програмою Комінтерну в більшій, чи меншій мірі [36, c. 154 - 156, 203].
Зростав вплив КПІ і через підтримку Комінтерну, але комуністи бачили в анархістах серйозних політичних конкурентів, і навіть, А. Марті, який виступав у жовтні 1937 р. на зборах секретаріату ВККІ, говорив: «Налицо только две силы: анархисты и коммунисты; социалисты отошли на второй план вследствие внутренних раздоров и не способны взять в свои руки инициативу. В общем, анархические профсоюзы пользуются не меньшим влиянием, чем профсоюзы Кабальеро». Таким чином, у республіканців могло, бути два шляхи: комуністичний, чи лібертарний [21, c. 45 - 47].
Для успішного проведення бойових дій республіканській армії необхідна була допомога спеціалістів у підготовці боєздатності усіх родів військ. Нестача вищих військових кадрів а також короткі хронологічні рамки підготування вимагали допомоги ззовні. Це стало можливим завдяки безпосередній ініціативі держав стати союзниками республіканців у війні проти фашизму, а також лінія політики Комінтерну не залишала поза увагою військову підготовку некваліфікованих бійців (робітників, селян і т. п.), і вдосконалення тактики ведення війни у ситуації політичної роздробленості та розгалуженості фронтів.
Політика Комінтерну оживила діяльність комуністів у Іспанії, про що свідчать підпільні групи партій і т. п. Політика невтручання Англії і Франції не змогла зупинити пропаганди комуністичного ладу, і члени компартій країн західних демократій кинули виклик фашизму в лавах інтербригад. Сталін, як керманич СРСР продумав свої зовнішньополітичні ходи, він обрав Комінтерн інструментарієм розпалювання світової ворожнечі та пропагував комуністичну лінію. Його допомога Іспанії спочатку ретельно приховувалася, усі документи і матеріали не набували такого широкого розголосу, як це робилося з союзними стосунками Німеччини та Італії з Іспанією. З листопада 1937 р. за вказівкою Сталіна починається чистка інтербригад з метою «позбавитися від політично-неблагонадійних» та усунути від керівництва всіх, хто не дотримувався тактики запропонованої Комінтерном та КПІ. Звичайно ж, цим лише прикривалася справжність політики СРСР як учасника у народно-революційній війні в Іспанії. Залежність політики Комінтерну від СРСР пряма, але мирний вектор політики можна визначити як незалежний, тому що лише військова сфера діяльності комуністів підлягала втручанню СРСР.
2.2 Створення та функціонування інтербригад
З метою якомога швидшої підготовки військ Іспанської республіки Комінтерн забезпечив утворення інтербригад із професійних бійців, а також СРСР надав допомогу в роботі військових шкіл для тренування артилеристів, льотчиків та партизанських загонів. Окремо проводилося навчання командного складу
Народно-революційна війна в Іспанії 1936–1939 рр. дипломная работа. История и исторические личности.
Дипломная работа: Детско-родительские отношения и их взаимосвязь с личностными качествами ребёнка дошкольного возраста
Сочинение На Тему Тема Петербурга
Сочинение По Произведению Недоросль 7 Класс
Как Написать Реферат В Word
Реферат На Тему Ультразвуковая Терапия
Реферат: «Бородинское поле Славы»
Дипломная работа по теме Улучшение условий труда оператора дефектоскопной тележки
Принятие Решений По Финансовым Инвестициям Реферат
Реферат: Fake Id
Курсовая работа: Сучасне світове господарство та інтеграція України у світове господарство
Доклад по теме Конституциональные теории личности
Реферат На Тему Уголовная Ответственность За Экстремизм
Песни Военных Лет Реферат
Дипломная работа по теме Американо-афганские отношения в условиях Афганской войны 1979-1989 гг. контексте противостояния СССР и США
Статья На Тему Туринская Плащаница
Контрольное Сочинение Дубровский
Технология Машиностроения Лабораторные Работы
Реферат: Урок путешествие в мир веществ
Доклад по теме Подготовка специалиста по олимпийскому образованию: проблемы и пути решения
Сочинение Про Любовь Мамы
Западноукраинские земли в составе австрийской империи. Национальное возрождение в Украине. Кирилло-Мефодиевское братство - История и исторические личности реферат
Роль президента в системе государственных органов - Государство и право реферат
Судебные расходы и судебные штрафы - Государство и право курсовая работа