Напрями та тенденції розвитку в галузі сертифікації та стандартизації на європейському рівні - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Напрями та тенденції розвитку в галузі сертифікації та стандартизації на європейському рівні

Європейський досвід керування якістю. Закордонний досвід управління в цій галузі. Технічне законодавство Європейського Союзу. Загальне керування якістю (TQM). Характеристика та напрями діяльності міжнародних організацій із стандартизації та сертифікації.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


НАПРЯМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ В ГАЛУЗІ СЕРТИФІКАЦІЇ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЇ НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РІВНІ
керування якість стандартизація сертифікація
РОЗДІЛ 1. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД КЕРУВАННЯ ЯКІСТЮ
1.1 Закордонний досвід управління якістю
1.2 Технічне законодавство Європейського Союзу
1.3 Загальне керування якістю (TQM)
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ
В сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби за ринки збуту продукції підприємства розвинутих країн все ширше застосовують ефективний інструмент забезпечення успіху - системи якості, які відповідають визнаним міжнародним вимогам, що містяться у Міжнародних та Європейських стандартах з якості та сертифікації. Ефективність цього інструмента тепер особливо зростає у зв'язку з прийняттям у багатьох країнах законодавства, яке встановлює жорсткі вимоги щодо безпечності продукції для здоров'я та життя людини, захисту прав та інтересів споживачів, охорони навколишнього природного середовища тощо.
Головним завданням економіки промислово розвинутих країн є підвищення продуктивності праці і поліпшення якості продукції, що дозволяє при низькій її собівартості забезпечувати високий прибуток і конкурентноздатність на світовому ринку. Досягнути цього можна лише в умовах управління якістю продукції.
В східноєвропейських країнах, як і в колишньому Радянському Союзі, управління якістю продукції розглядалось як складова частина загального народногосподарського механізму і вважалось, що розвиток його відбувається одночасно з удосконаленням управління народним господарством. У зв'язку з цим основні принципи планування якості і організації системного управління нею, як правило, оформлялись у вигляді законів або державних стандартів. На сучасному етапі при переході цих країн до ринкової економіки мають місце зміни в управлінні якістю продукції. Вони торкнулись, в першу чергу, контролю якості продукції, оцінки якості, сертифікації відповідності. [4]
РОЗДІЛ 1. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД КЕРУВАННЯ ЯКІСТЮ
1.1 Закордонний досвід управління якістю
Понад 500000 організацій у всьому світі пройшли сертифікацію на відповідність вимогам стандартів Міжнародної організації стандартів ISO 9000, а понад 37000 пройшли сертифікацію на відповідність вимогам стандарту ISO 14001.Стандарти ISO 9000 та ISO 14000 забезпечують зрозумілі у глобальному масштабі основи для побудови взаємостосунків між компаніями. Вони дають впевненість у контексті міжнародної торгівлі та нинішньої побудованої на мережі економіки, коли навіть малі та середнього розміру підприємства здані через Internet досягти ринків поза межами їхньої географічного регіону. [6]
Якщо в Японії та США протягом багатьох років реалізуються програми підвищення якості, проводиться активна політика щодо питань якості, здійснюється довгострокове планування якості, то в Європі за деяким винятком управління якістю продовжувало залишатися контролем якості.
У 1980-ті роки по всій Європі спостерігався рух до високої якості продукції та послуг, а також до вдосконалення забезпечення якості. Широко впроваджувались системи якості на основі стандартів ІСО серії 9000. Це призвело до більш послідовної позиції щодо питань якості, більш надійних поставок і стабільнішого рівня якості загалом.
Слід зазначити велику та цілеспрямовану діяльність країн Західної Європи по підготовці до створення єдиного європейського ринку, встановлення єдиних вимог та процедур, здатних забезпечити ефективний обмін товарами та робітничими силами між країнами.
Важливе місце в цій діяльності посідають спеціальні асоціації або організації, які здійснюють координацію в масштабах регіону. Під час підготовки до відкритого загальноєвропейського ринку, який проголошений 1 січня 1993 p., були вироблені єдині стандарти, єдині підходи до технологічних регламентів, гармонізовані державні стандарти та системи якості, які створені на основі стандартів ІСО серії 9000.
Для нормального функціонування європейського ринку продукція, яка постачається, повинна бути сертифікована незалежною організацією. Крім сертифікації продукції, проводиться акредитація дослідних лабораторій та працівників, які контролюють та оцінюють якість продукції. Найважливіший аспект їх діяльності - контроль за задоволенням вимог споживачів та вирішення конфліктів, які мають місце між виробником і постачальником продукції.
Фірми здійснюють найінтенсивнішу політику щодо підвищення якості продукції та жорсткішого контролю виробничих процесів.
Якість стала чинником забезпечення конкурентоспроможності європейських країн.
Європейський ринок ставить серйозні завдання перед фірмами інших країн, які мають намір потрапити на нього.
Для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі, найбільші фірми Європи об'єднують зусилля для виробу прогресивних форм та методів управління якістю продукції, пов'язують з їх впровадженням гарантію стабільної якості продукції. А вона, як відомо, включає стабільну технологію, належну систему підтримання технологічної точності обладнання та оснащення, метрологічні засоби контролю та випробувань продукції, ефективну систему підготовки кадрів.
У вересні 1988 р. президенти 14 найбільших фірм Західної Європи підписали угоду про створення Європейського фонду управління якістю (ЄФУЯ).
Основні напрями діяльності Європейського фонду управління якістю.
Підтримувати керівництво західноєвропейських компаній у прискоренні процесу створення якості для досягнення переваг у загальній конкуренції.
Стимулювати і, де це необхідно, допомагати всім сегментам західноєвропейського товариства, брати участь у діяльності щодо поліпшення та зміцнення культури європейської якості.
ЄФУЯ разом з Європейською організацією з якості (ЕОЯ) заснував Європейську премію з якості, яка з 1992 р. присуджується найкращим фірмам.
Відмінними особливостями європейського підходу до вирішення проблем якості є:
законодавча основа для проведення всіх робіт, пов'язаних з оцінкою та підтвердженням якості;
гармонізація вимог державних стандартів, правил та процедур сертифікації;
створення регіональної інфраструктури та мережі державних організацій, уповноважених здійснювати роботи з сертифікації продукції та систем якості, акредитації лабораторій, реєстрації спеціалістів з якості тощо. [3]
Особливо чітко тенденції розвитку стандартизації проявляються в діяльності Європейського Союзу, комісії Європейського співробітництва, Європейської асоціації вільної торгівлі.
У межах Європейського Союзу встановлено політику та прийнято Європейську програму з якості. Мета європейської політики в галузі якості сформульована таким чином: [4]
- допомогти європейській промисловості стати конкурентноздатною як на європейському, так і на зовнішньому ринках;
- поліпшити європейську інфраструктуру з забезпечення якості, щоб створити таке технічне середовище (випробування, сертифікацію, акредитацію), яке б допомогло її товаровиробникам мати успіх у нових ринкових умовах.
- зміцнити партнерські відносини між постачальниками та споживачами;
- створити необхідний науково-технічний, промисловий та людський потенціал для Європи ХХ століття.
В межах цієї програми встановлено завдання, спрямовані на допомогу підприємствам малого та середнього бізнесу щодо підвищення їх компетенції в цій галузі та застосування сучасних технічних знань і методів забезпечення якості; на удосконалення форм підтримки діяльності у галузі якості національних органів влади та ін.
Ця програма передбачає створення Європейського інформаціонного центру з проблем якості, розроблення та впровадження демонстраційних проектів з систем якості в основних галузях економіки.
У межах цієї програми формується мережа організацій по проведення та координації робіт в галузі застосування та розвитку систем якості, підготовки та атестації експертів-аудиторів.
Всі завдання з програми активно стимулюються керівними органами Європейського Союзу.
До загальноєвропейських організацій з стандартизації відносять Європейський комітет з стандартизації (СЄН), Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК), Європейський інститут в галузі електрозв'язку (ЄТСІ), Міжскандинавську організацію з стандартизації (ІНСТА). Окрім цього значну роботу з стандартизації здійснюють також інші міжнародні організації (Європейський союз, ООН тощо).
Європейський комітет з стандартизації (CEN) існує з 1961 р. Членами CEN є національні організації з стандартизації 17 європейських держав: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Німеччина, Іспанія, Ісландія, Італія, Люксембург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія.
CEN - закрита організація, що об'єднує тільки країни-учасники ЄС і ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі). [1, с.379]
Крім розробки стандартів на продукцію, послуги, процеси, CEN займається стандартизацією систем забезпечення якості продукції, методів випробувань і акредитації випробувальних лабораторій. У цьому напрямку створені і затверджені європейські стандарти - євро норми серії 29000 (EN 29000), котрі представляють собою прийняття міжнародних стандартів ISO серії 9000. У комплекс цих нормативних документів входять наступні європейські стандарти:
- EN 29000 „Загальне управління якістю і стандарти з забезпечення якості, керівні вказівки з вибору і застосування”;
- EN 29001 „Системи якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і розробці, виробництві, монтажу і обслуговуванні;
- EN 29002 „Системи якості. Модель для забезпечення якості при вихідному контролі і випробуваннях”;
- EN 29003 „Загальне управління якістю і елементи системи якості. Керівні вказівки”. [1]
ІНСТА створена в 1952 році, її членами є Данія, Норвегія, Швеція та Фінляндія, а також десять інших організацій з стандартизації, що працюють в цих країнах. Ця організація не розробляє своїх стандартів, що зумовлено значною долею зовнішньої торгівлі в економіці цих країн. Тому Данія, наприклад, ще в 70-і роки повністю відмовилась від створення своїх національних стандартів. IHCTA використовує міжнародні стандарти, а за свої основні завдання прийняла сприяння скандинавських держав уніфікації технічних вимог національних нормативних документів на підставі стандартів ISO, ІЕС, СЄН тощо, обміну інформацією та погодженню позицій членів ІНСТА в міжнародних організаціях з стандартизації, а також досягнення взаєморозуміння між скандинавськими країнами. З цією метою здійснюються регулярні наради та зустрічі, на яких обговорюються проблематичніші питання. [2]
Національним органом з стандартизації в Британії є Британський інститут стандартів (BSI), який створено в 1901 р. як незалежну організацію для координації діяльності з розроблення та прийняття стандартів на підставі угоди між всіма зацікавленими сторонами.
BSI здійснює сертифікацію продукції, очолює роботи з керування якістю продукції, володіє потужним випробувальним центром. BSI є авторитетною організацією в світі, її сертифікати відповідності визнаються практично у всіх країнах без додаткових випробувань.
Національною організацією з стандартизації у Франції є французька асоціація з стандартизації (AFNOR). На неї покладено керівництво стандартизацією, метрологією, сертифікацією та контролюванням якості продукції.
В структурі AFNOR є 30 галузевих бюро з стандартизації, кількість яких залежить від обсягів пріоритетних робіт. Робота ведеться з використанням програмно-цільового методу та довгострокових програм. Асоціація надає багато послуг фірмам та організаціям з різних питань, бере активну участь в роботі багатьох міжнародних організацій.
Датою впровадження національної системи стандартизації є 1917 р., в якому було створено Комітет нормалей для загального машинобудування, в 1926 р. його реорганізовано в Німецький комітет стандартів, а в 1975 р. -- в Німецький інститут стандартизації DIN. Але DIN став національною організацією з стандартизації Німеччини тільки в 1990 р. після об'єднання ФРН з НДР в єдину державу. Тоді DIN став єдиним повноважним представником Німеччини в міжнародних та європейських організаціях з стандартизації.
Робочими органами є комітети DIN, які розробляють стандарти та беруть участь в міжнародних європейських організаціях з стандартизації. В комітетах DIN працюють біля 40 тис. позаштатних працівників.
Національні стандарти DIN мають необов'язковий характер і розглядаються не як юридичні норми, а як загальні правила техніки. Обов'язкові вимоги -- тільки ті, які базуються на федеральних законодавчих нормах.
Рис. 1.1 "випробувано на відповідність вимогам DIN"
1.2 Технічне законодавство Європейського Союзу
Разом з територіальним розширенням протягом десятиліть "Європейського Союзу" з середини 80-х років на перший план висунулось створення спільного внутрішнього ринку (рис. 1.2). В 1985 році уряди країн-членів ЄС підписали, так званий, спільний Європейський Акт, який вступив в силу в 1987 році після ратифікації всіма державами-членами ЄС. У відповідності з цим договором держави зобов'язувалися створити до кінця 1992 року, так званий, Спільний ринок, тобто, простір, всередині якого можливе вільне переміщення людей, товарів, послуг і капіталу. Була розроблена програма необхідних заходів і в липні 1995 року опублікована в "Білій книзі про завершення створення Спільного ринку". [7]
Рис. 1.2 Хронологія подій в створенні спільного внутрішнього ринку
Для реалізації вільного переміщення товарів правові норми, якими встановлювалися властивості, а також порядок проведення випробувань виробів, які "вводяться в обіг", тобто, пропонуються на продаж і продаються, повинні бути приведені у відповідність і гармонізовані один з одним.
Нова концепція технічної гармонізації і стандартизації. [7]
Для усунення в Європі технічних бар'єрів в торгівлі Комісією ЄС в 1985 році була розроблена "Нова концепція технічної гармонізації і стандартизації" ( рис. 1.3 ).
Рис. 1.3 "Нова концепція технічної гармонізації і стандартизації".
Новизна цієї концепції полягала в тому, що технічні бар'єри в торгівлі пропонується усувати шляхом створення довіри по відношенню до:
- якості і компетентності виробника;
- якості і компетентності органів, які проводять нагляд, сертифікацію і акредитацію випробувальних лабораторій. [8]
Ця концепція об'єднує гармонізацію стандартів окремих держав з взаємним визнанням результатів випробувань і сертифікації. Концепція базується на наступних принципах:
- рекомендації з гармонізації встановлюють основоположні вимоги, яким повинні задовольняти вироби для їхнього вільного обігу в межах співтовариства;
- технічні умови, виготовлення та розповсюдження виробів, які відповідають вміщеним до рекомендацій основоположним вимогам, встановлюються європейськими організаціями з стандартизації в європейських стандартах (EN);
- продукція, вироблена у відповідності з гармонізованими європейськими стандартами, визнається відповідною вищеназваним основоположним вимогам. З застосуванням нової концепції Рада Європейського Співтовариства відійшла від самостійного регулювання і законодавчого регламентування всіх технічних деталей в директивах ЄС. На базі нової концепції було видано до нинішнього часу 20 директив ЄС. [9]
Стандартами (гармонізованими) є ті з них, які без внесення змін приймаються європейськими організаціями з стандартизації і фіксуються Комісією ЄС у реєстрі ЄС як такі. В них детально встановлюється, яким чином можна забезпечити задоволення "істотним вимогам безпеки". Для розроблення таких стандартів Комісія ЄС надає європейським організаціям з стандартизації - CEN I CENELEC особливий мандат. На основі такого мандату організація з стандартизації складає програму роботи.
Дотримання вимог гармонізованих стандартів, як правило, не є обов'язковим. Директива також допускає постачання продукції, яка повністю або частково відхиляється від відповідних стандартів. Але, в більшості випадків, тільки тоді, коли незалежний, визначений або "призначений" державою орган на основі випробувань зразка підтвердить, що "характеристики задовольняють вимогам безпеки".
Рис. 1.4 «Нова концепція технічної гармонізації і стандартизації»
Положення про випробування виробів, які згідно з "Новим підходом" містяться в директивах, витікають із, так названої, "Загальної концепції оцінки відповідності". Комісія ЄС розробила "Глобальний підхід", який вона обрала для регулювання в галузі випробувань. Переслідується мета створення в рамках Спільного ринку єдиних, надійних технічних умов, яким могли б довіряти відомства, підприємства і які б забезпечували якість випущеної продукції. Комісія ЄС і Рада подали загальну концепцію в 1989 році. Серед іншого вона містить наступне:
- введення модулів для окремих фаз оцінки відповідності;
- всеохоплююче застосування стандартів ISO EN серії 9000 і EN серії 45000;
- заохочення укладення угод про взаємне визнання і сертифікацію в добровільній галузі через створення організацій з проведення випробувань і сертифікації;
- дослідження засобів для зменшення відмінностей в розвитку інфраструктури забезпечення якості в Співтоваристві;
- підтримка зовнішніх зв'язків з третіми країнами за допомогою укладення угод про визнання, кооперації за технічними програмами допомоги. [8]
Глобальна концепція вимагає створення саморегулювальної системи, функціонування якої буде сприяти формуванню довіри.
Першою саморегулювальною системою є сисуправління якістю виробника.
Другою саморегулювальної системою є взаємодія виробників, які мають на виробництві впроваджену систему управління якістю, і незалежних випробувальних лабораторій, органів з сертифікації та нагляду.
Третьою саморегулювальною системою є перевірка компетентності випробувальних лабораторій, органів з сертифікації і нагляду відповідними органами з акредитації. Таким чином, існує ієрархія саморегулювальних систем з формування довіри. [7]
Істотно допомогти здійсненню Глобальної концепції може:
- застосування методики забезпечення якості в відповідності з міжнародними стандартами ISO серії 9000 (які як європейські стандарти є основними частинами національних стандартів країн-членів ЄС і Європейської організації вільної торгівлі (EFTA));
по відношенню органів з сертифікації, акредитації і проведенню випробувань:
- дотримання вимог європейських стандартів EN серії 45000. [9]
Наслідком цього є те, що по всьому ЄС створюються:
- національні критерії акредитації;
- єдині правила роботи випробувальних лабораторій і органів з сертифікації;
Процедури, які необхідно застосовувати в конкретному випадку для підтвердження того, що продукція задовольняє "Істотним вимогам з надійності" або відповідним їм гармонізованим стандартам, описуються в нових директивах в розділі про використання "модулів".
Кожний з цих модулів регулює окремі частини процедури або визначену процедуру повністю. В залежності від конкретних вимог і ступеню ризику в директиві з цих модулів складається або вибирається порядок процедури підтвердження. До цих модулів відносяться положення внутрішнього, тобто здійснюваного виробником під його відповідальність контролю якості, а також ряд заходів з контролю і нагляду, які повинні проводитись "призначеними або нотифікованими органами", тобто, незалежною третьою стороною. До них відносяться: випробування зразків, випробування виробів поточного виробництва і їхня відповідальність результатам випробуваного зразка, випробування шляхом вибіркових перевірок або випробувань кожного виробленого виробу, потім випробування кожного виробу одиничного виробництва, а також контроль і нагляд за системою забезпечення якості виробника.
Тобто, є вісім різних модулів, які можна комбінувати один з одним і які відрізняються між собою за:
- рівнем розроблення продукції, наприклад, проектування виробництва зразка;
- виду оцінки, наприклад, контроль документації, випробування зразка, забезпечення якості, нагляд тощо, а також органу з оцінки: сам виробник або будь-яка третя сторона. [8]
Всі процеси для підтвердження виконання приписаних вимог закінчуються нанесенням виробником на виріб, що відправляється, знака СЕ. В декларації про відповідність виробник називає директиви і стандарти, які лежать в основі проектування та виготовлення виробу і засвідчує, що його виріб задовольняє чинним вимогам і була проведена процедура оцінки відповідності. Органи, які в рамках модульної концепції можуть здійснювати контроль або нагляд, визначаються, як того вимагає відповідна директива, країнами-членами ЄС. Кожна держава-член ЄС може призначати тільки ті органи, які постійно знаходяться на її території. Під час вибору такого органу вона повинна враховувати певні "Мінімальні вимоги". Ці, приблизно однаково сформульовані в усіх директивах вимоги, стосуються незалежності органу, його технічних можливостей, забезпечення конфіденційності інформації, яку отримує орган в процесі своєї діяльності, також страхування органу на випадок збитків внаслідок помилкового висновку. У сумнівних випадках держава-член ЄС повинна підтвердити виконання мінімальних вимог (через "призначений орган"). Комісія ЄС реєструє і публікує реєстр "нотифікованих" (призначених органів) після їхнього затвердження. Комісія ЄС зобов'язана затвердити орган, якщо було проведене підтвердження дотримання вимог стандартів EN серії 45000.
1.3 Загальне керування якістю (TQM)
Зближення рівнів якості, досягнутих різними країнами світу, стало наслідком багатьох причин. Однією з головних є творчий обмін передовим досвідом роботи з поліпшення якості, інтеграції всіх підходів і методів, які людство засвоїло на еволюційному шляху розвитку теорії та практики досягнення високої якості. [10]
Вироблені таким чином єдині підходи визнані спеціалістами всіх країн і відомі тепер як принципи загального управління якістю (TQM).
Сучасна система TQM базується на теорії Тейлора, адже вона змушує робітників не тільки виконувати операції, а й виявляти проблеми та знаходити шляхи їх вирішення.
У 1951 р. було розроблене положення про премію Демінга, що лягла в основу моделі загального керування якістю (TQC). Ця модель припускає постійний аналіз інформації широким колом експертів і новий погляд на якість. Премія Демінга зіграла велику роль у досягненні японської якості. Пізніше в США була заснована премія імені Малкольма Балдриджа (1987 р.). Розвитком моделі премії М. Балдриджа стала модель Європейської премії якості, що оцінювала результати бізнесу і його вплив на суспільство. [12]
Фірми, що функціонують у ринковій економіці, формулюють політикові в області якості таким чином, щоб вона стосувалася діяльності кожного працівника, а не тільки якості пропонованих виробів або послуг. У політику чітко визначаються рівні стандартів якості роботи для конкретної фірми й аспекти системи забезпечення якості. При цьому продукція заданої якості повинна бути поставлена споживачеві в заданий термін, у заданих обсягах і за прийнятну ціну.
Сьогодні в керуванні якістю важливе значення має наявність на фірмах сертифікованої системи менеджменту якості, що є гарантією високої стабільності і стійкості якості продукції. Сертифікат на систему якості дозволяє зберегти конкурентні переваги на ринку.
Поява сертифіката на системи якості обумовлено еволюцією підходів до менеджменту якості. [5]
Незважаючи на широке розповсюдження систем загального управління якістю в різних компаніях, їх ефективність далеко не завжди відповідає поставленим цілям. Це відбувається тому, що концепція та методи TQM неправильно тлумачаться й застосовуються на практиці. Крім того, по-різному трактується саме поняття TQM у різних країнах. Так, наприклад, якщо в Європі воно визначається як культура організації виробництва, яка покликана відповідати запитам споживачів на основі безперервного вдосконалення, то в східних державах, таких як Японія, Корея та Тайвань, TQM - це філософія керівництва, яка передбачає широке застосування даних, системну орієнтацію та загальне управління, яке очолюється вищими керівниками. Це система загального керівництва, при якій політика якості, управління якістю, підвищення якості та її забезпечення відіграють важливу роль.
Сполучені Штати Америки є батьківщиною концепцій управління та керівництва якісно, які викладені в ідеях Шухарта, Дьомінга, Джурана. На сьогодні TQM характеризується високим рівнем розвитку, в тому числі й у сфері послуг, застосуванням статистичних методів (тільки на рівні спеціалістів), безперервною мотивацією персоналу для участі в роботі по загальному управлінню якістю. Прикладом того, яких успіхів можна досягти внаслідок впровадження системи загального управління (керівництва) якістю, може бути автомобільна промисловість США.
Для Німеччини та Англії характерний високий рівень управління якістю (QC) і систем якості, переймання досвіду США та Японії по TQM. До того ж Англія є батьківщиною стандартів ІСО. Якість у Німеччині та Англії досягається за допомогою контролю продукції, значна увага приділяється плануванню якості та досліджень.
В Німеччині й Англії усвідомили необхідність застосування TQM, хоча на даний момент ще нема відчутних практичних результатів.
Для скандинавських країн (Швеція, Фінляндія, Норвегія та Данія) характерне централізоване управління якістю. Більшість скандинавських підприємств мають сертифікати відповідності своєї продукції вимогам стандартів ІСО серії 9000. Скандинавія має репутацію володаря найбільш сучасних систем управління якістю й асоціюється, як правило, з високим рівнем життя.
Підвищенню репутації скандинавських країн сприяє й продукція фірм "Вольво" і "CAAБ", але системі TQM не належать ключові позиції в промисловості Скандинавії. Можна відзначити впровадження лише окремих елементів TQM на підприємствах цих країн протягом останніх років. В їх числі: задоволення запитів споживачів і участь усіх робітників в управлінні якістю. Меншою мірою приділяється увага безперервному вдосконаленню якості, прийняттю рішень на основі фактів та акцентуванню уваги на процесі. [3]
У промисловій сфері Японії добре розвинута система TQC (тотальний контроль якості), принципи якої перенесені в TQM. Ключова роль належить статистичним методам контролю.
Японія є батьківщиною системи "точно в термін", вона успішно застосувала QC (Quality Control) та QM (Quality Management), на сьогодні впроваджує стандарти ІСО серії 9000.
Характерною ознакою японської промисловості стало використання американських принципів, теоретичних постулатів та ідей Джурана і Дьомінга. Нині Японія переживає великий промисловий підйом і підйом в рівні життя, що значною мірою можна віднести на рахунок її успіхів в галузі якості.
Таким чином, промислове розвинені країни переймали одна в одної досвід і продовжують це робити, причому вони с моделями при впровадженні системи загального управління якістю для держав зі слабо розвиненою економікою. TQM стало одним з найважливіших напрямів в області керівництва завдяки інтенсивному обміну інформацією з цього питання.
Система TQM є комплексною системою, орієнтованою на постійне поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат і постачання точно в термін. Основна філософія TQM базується на принципі -- поліпшенню немає межі. Стосовно до якості діє цільова настанова -- прагнення до нуля дефектів, до нуля непродуктивних витрат, до постачань -- точно в термін. При цьому усвідомлюється, що досягти цих меж неможливо, але до цьому треба постійно прагнути і не зупинятися на досягнутих результатах. Ця філософія має спеціальний термін -- «постійне поліпшення якості» (quality improvement).
У системі TQM використовуються адекватні цілям методи керування якістю. Однієї з ключових особливостей системи є використання колективних форм і методів пошуку, аналізу і рішення проблем, постійна участь усього колективу в поліпшенні якості.
У TQM істотно зростає роль людини і навчання персоналу.
Мотивація досягає стану, коли люди настільки захоплені роботою, що відмовляються від частини відпустки, затримуються на роботі, продовжують працювати і будинку. З'явився новий тип працівників -- яппі.
Навчання стає тотального і безперервного, супровідного працівників протягом усієї їхньої трудової діяльності. Істотно змінюються форми навчання, стаючи усе більш активними. Так, використовуються ділові ігри, спеціальні тести, комп'ютерні методи та ін.
Навчання перетворюється й у частину мотивації, тому що добре навчена людина впевненіше почуває себе в колективі, здатний на роль лідера, має переваги в кар'єрі. Розробляються і використовуються спеціальні прийоми розвитку творчих здібностей працівників. [5, с.41]
контроль в процесі розробки нової продукції;
оцінку якості дослідного зразка, планування якості продукції та виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості матеріалу, який поставляється;
контроль якості продукції та виробничого процесу;
аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження в галузі якості);
використання інформації про якість продукції;
контроль апаратури, яка дає інформацію про якість продукції;
навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу;
сумісну роботу з якості з постачальниками;
застосування циклу PDCA ("plan - do - check - action");
управління людським фактором шляхом створення атмосфери задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі,
управління людським фактором шляхом створення атмосфери задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі, фірмах-постачальниках, у збутових і обслуговуючих організаціях, у акціонерів та споживачів;
робочу в галузі якості за методом міжфункціонального управління ("cross - function - management");
участь у національних компаніях з якості;
вироблення політики щодо якості (узгодження політики щодо якості з загальною стратегією економічної діяльності, внесення цілей якості в усі аспекти адміністративної, господарчої та економічної діяльності, прийняття заходів, що забезпечують розуміння на фірмі політики щодо якості);
участь службовців у фінансовій діяльності (в прибутку, акціонерному капіталі), виховання свідомого ставлення до якості, відчуття партнерства, вдосконалення соціальної атмосфери та інформованість службовців;
проведення заходів з форму
Напрями та тенденції розвитку в галузі сертифікації та стандартизації на європейському рівні курсовая работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Реферат по теме Защита информации. Угрозы, принципы, методы.
Сочинение: Вклад тружеников тыла в победу под Москвой
Контрольная работа по теме Вопросы земельного права
Лабораторная Работа Коэффициент Трения
Курсовая Работа На Тему Теория Правоотношений
Реферат На Тему История Психологии Труда
Реферат Про Елену Глинскую
Дневники Фармацевтической Практики
Особенности Диеты У Больных Сахарным Диабетом Реферат
Контрольный Диктант В Системе Работы По Орфографии
Контрольная Работа На Тему Экономика На Английском Языке
Реферат На Тему Политические Партии Современной России
Контрольная работа по теме Особенности международных расчетно-платежных отношений России
Финансовые расчеты с применением MS Excel
Курсовая На Тему Малый Бизнес
Курсовая работа: Физика и авиация. Скачать бесплатно и без регистрации
Олимпийские Игры В Москве 1980 Реферат
Память Виды Памяти Реферат
Реферат: История возникновения первых банков и первых банковских операций
Реферат по теме Ощущения в жизнедеятельности человека
Преимущественные права в наследственном праве России - Государство и право магистерская работа
Социально-экономические и внешнеэкономические показатели Греции - Международные отношения и мировая экономика отчет по практике
Совершенствование мероприятий по стимулированию продаж розничного торгового предприятия ООО "Евро +" - Маркетинг, реклама и торговля дипломная работа