Нафта
Кіно Дайджест
реж. Пол Томас Андерсон
🏆 Оскар
• Найкраща чоловіча роль: Деніел Дей-Льюїс
• Найкраща робота оператора: Роберт Елсвіт
🏆 Золотий глобус
• Найкраща чоловіча роль: Деніел Дей-Льюїс
🏆 Берлінський кінофестиваль
• Срібний Ведмідь за найкращу режисерську роботу
• Срібний Ведмідь за видатний художній внесок у розвиток кіно
🏆 Британська академія
• Найкраща чоловіча роль: Деніел Дей-Льюїс
У який список найкращих фільмів XXI-століття не зазирни, немає ані шансу, що ви не знайдете там цю стрічку. Кожна робота великого Пола Томаса Андерсона викликає овації та захват від критиків та синефілів, однак, саме «Нафта» для багатьох залишається піком кар’єри знаменитого режисера. Чи це через жорстокий портрет американського капіталізму, чи просто завдяки глибинному зображенню того, що таїться в кожному з нас?
Ніхто не здатен вам відповісти на це питання. Тому усе, що нам залишається, це, немов у безодню, вдивлятися у картину, яка гіпнотичним чином не дає нам відвести свій погляд від тригодинного епіка на дикому американському заході кінця ХIX-століття. Кінець правлення чесності та слова, та водночас, початок домінування порядку та закону, якими одразу ж вирішили зловжити люди зі всіх кутків Америки — у тому числі й Даніель Плейнвью.
До початку цієї історії Даніель Плейнвью був ніким і звати його було ніяк. Йому просто пощастило знайти посеред пустелі дорогоцінний камінець срібла, після чого й розпочалася його імперія, побудована на крові та чорному золоті. Він виявився страшним породженням цього жорсткого світу, який не здатен дати життя нічому, окрім жадібної, заздрісної та егоїстичної істоти, яка не зупиниться ні перед чим дорогою до абсолютного контролю.
Так, контролю. Гроші для Плейнвью не більше ніж засіб для досягнення власних цілей. Він не шукає багатства заради щасливої старості, натомість він власноруч слідкує, домовляється та пільнує кожен робочий процес, пов’язаний з видобутком нафти, хоча б й міг запросто відмовитися від усього цього заради спокійного життя, скинувши усі обов’язки на власних підданих.
Ні, для нього усе це є звичайною грою, шансом показати, хто тут справжній чоловік та кому належить реальна влада. Те, що для Деніеля — це справа принципу, прекрасно демонструє динаміка його відносин зі священником Елаєю, який протягом стрічки постійно випробував його авторитет, навіть дійшовши до публічного приниження магната під час обряду баптизму. Тоді ж ми вперше бачимо настільки людяного Плейнвью — вперше і востаннє.
Відмова від людяності й стала водночас ключем до успіху та джерелом трагедії головного героя стрічки. Одержимість в прагненні стати королем маленького містечка та ледь не божевільне прагнення заволодіти кожним родовищем в межах доступності виїли будь-які цінності чи моральні якості в серці Деніеля, залишивши місце для однієї ненависті.
Ще зовсім малим Генрі втратив свого батька на підприємстві Плейнвью, після чого сам Деніель взяв хлопця під свою опіку — здається, він й сам до кінця не певен для чого саме. Аби використати малого для утворення “сімейного” бізнесу, щоб здобути перевагу завдяки такому соціально схвальному статусу, чи то через щире прагнення залагодити власну провину та забезпечити дитину безбідним життям.
Так чи інакше, життя з Деніелем завдає хлопцю одних лише страждань. Через аварію на нафтовиробництві Генрі втрачає слух. Він стає тягарем для Плейнвью, від якого той позбувається, залишивши дитину саму в потязі, що прямує невідомо куди. Коли ж головний герой одумався, Деніель миттєво повертає Генрі назад під своє крило, немов річ, ще вчора невигідний актив, який вже сьогодні став йому потрібен. Через багато років Генрі вирушає у доросле життя, та ділиться з батьком своїми планами щодо створення власної нафтовидобувної компанії, на що “батько” через страх конкуренції висміює хлопця та ділиться з ним правдивою історією його походження та чим він був для нього весь цей час. Єдиний промінь світла в житті Плейнвью покидає його.
Не дивно, що дехто називає цю стрічку «Громадянином Кейном XXI-століття» — «Нафта» досліджує найтемніші кутки людського серця та демонструє криваву боротьбу Давида і Голіафа, де мала людина з самого початку приречена на поразку від руки страшного монстра.
Деніель Плейнвью виявився іконою того, як може виглядати жадібність та егоїзм без жодних гальмів. Наскільки нищівними можуть бути ці цехи, притаманні кожному з нас, якщо ми втратимо контроль над собою та перестанемо приборкувати все це у наших душах. І цією роллю Денієл Дей-Льюїс подарував нам, можливо, одного з найбільш переконливих героїв за всю історію кінематографа.