Надгробні пам’ятки козацьких кладовищ - История и исторические личности курсовая работа

Главная

История и исторические личности
Надгробні пам’ятки козацьких кладовищ

Огляд і аналіз досліджень у сфері козацького меморіалознавства. Характеристика типів хрестів на козацьких кладовищах. Регіональні особливості намогильних монументів. Хрести як зразки мистецтва. Загальні прикмети намогильних пам’ятників Придніпров’я.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Надгробні пам'ятки козацьких кладовищ
2. Типи хрестів на козацьких кладовищах
Хрест часто виступає як сакральний план храму, міста, поселення, підкреслюючи цим ізоморфність споруди - зразку космічного світу [2].
Вперше зображення хрестів як атрибутів поховального обряду, зустрічаються в Україні на білокам'яних князівських саркофагах XI-XII ст. На одному з них, знайденому при розкопках Десятинної церкви в Києві, вирізьблено відразу не менше п'яти “лапчатих” хрестів [3]. І.Сапожников вважає, на основі вищенаведених даних, що козаки, які відрізнялись цілою низкою етнографічних ознак від решти населення України, відродили стару великокнязівську традицію увіковічення пам'яті своїх небіжчиків саме кам'яними надгробками. На думку автора, ще однією причиною того, що цивільні мешканці запорозьких вольностей не ставили кам'яних хрестів, була висока ціна останніх. На кам'яному хресті 1782 року поблизу с. Олександрівна на правому березі Дніпровського лиману, який стояв колись на могилі козака Василя Конашко і який можна було побачити ще в 1909 році, був додатковий напис: “СЕМУ КРЕСТУ ЦЕНА 25 РУБ” [4]. Але, заради істини, необхідно підкреслити, що ці гроші завеликі і для козаків, бо перевищували їх річну зарплату майже вдвічі [5]. Але традиція, лицарський дух та шляхетність запорожців, а, можливо, і загальновідоме нехтування матеріальними цінностями вимагали достойного увічнення небіжчиків.
Існує також відмінна від попередніх думка, висловлена К.Широцьким, якому належить праця про намогильні хрести України, виконана переважно на основі матеріалів Поділля. Він пише про те, що у другій половині XIX та на початку XX століття істинним хрестом на Поділлі вважали дерев'яний, оскільки Спаситель був страчений саме на дерев'яному розп'ятті [6].
Перша публікація, котра безпосередньо стосується козацьких хрестів, а точніше - написів на них вийшла в 1844 році вже в першому томі “Записок” Одеського Імператорського товариства історії та старожитностей. Вона належить перу М. Вертіль'яка - спадкоємця останнього кошового отамана Запорізької Січі П. Калнишевського по жіночій лінії, який в той же час володів помістям на землях Кам'янської Січі [7]. М. Вертіль'як в “Запорожской старине” помістив свою статтю під назвою “Надписи находящіяся на могильных крестах и склепах”. У ній він детально передав 16 намогильних написів з меморіальних споруд с. Покровського, с. Копилівки, с. Гирл [8]. Ці дані вперше дали змогу визначити характерні особливості викарбованих на козацьких хрестах виразів. Більшість з них починалась словами “Здесь опочиваеть рабъ божій...”, далі йшло ім'я і дата смерті. Але деякі написи були досить нестандартні. Наприклад, “Помяни гди дшу раба своего...”, або “Старанніемъ Харка строго батька его поставленъ а 763 гду...”. Майже всі намогильні пам'ятники, з яких було скопійовано написи, не залишились до наших днів. Крім М. Вертіль'яка, фіксуванням написів меморіальних споруд казацтва займалися наприкінці XIX століття О. Чірков, М. Мурзакевич, П. Троцинський [9].
У 1836 і 1845 роках на Запоріжжі побував один з перших істориків українського козацтва А. Скальковський. Під час цих подорожей дослідник зробив опис цілої низки козацьких хрестів та інших старожитностей в околицях Чортомлицької і Покровської Січі [10].
Значним кроком вперед у вивченні намогильних козацьких споруд стала величезна науково-дослідницька робота, яку провів на Запоріжжі в кінці XIX - на початку XX століть Д.І. Яворницький. В його книзі “Запорожье в остатках старины и преданиях народа” [11] репрезентована найбільш повна збірка козацьких пам'ятників, які збереглися на той час на колишніх запорозьких землях, а також декілька їх малюнків і планів Січей з позначенням могил і кладовищ. Вчений був першим, хто описав хрест, який і досі стоїть на могилі останнього кошового отамана П. Калнишевського в Соловецькому монастирі і зробив її малюнок.
Свій внесок у справу дослідження козацьких кам'яних пам'ятників зробив на початку XX століття херсонський дослідник В. Гошкевич [12]. У своїх матеріалах до археологічної мапи Північного Причорномор'я він описав раніше опублікованіхрести біля сіл Олександрівка та Ковалівка на Південному Бузі, а також ще один хрест біля хутора Барогбаяни неподалік від Одеси. Гошкевич був одним з перших, хто намагався вивчити запорізькі старовинності шляхом наукових розкопок. Так, у 1913 році вчений детально обстежив залишки Кам'янської Січі - склав її план, описав кладовище і хрести на ньому, а також здійснив там археологічне дослідження кількох куренів.
1908 рік ознаменувався появою праці К. Широцького “Надгробні хрести на Україні”, яка була досить грунтовною і побудована на основі даних, зібраних на Поділлі [13]. Цей вчений один із перших спробував систематизувати саме українські хрести. Він підкреслює чотири базових види цих пам'яток: трьох кінцевий хрест, скісний, прямий та шести-восьми кінцевий хрест. На думку автора, праця К. Широцького демонструє, що козацькі хрести XVII-XVIII століть за матеріалом вироблення, формами та стилем епітафій іноді досить суттєво відрізняються від народних надгробків деяких етнічних регіонів України.
Панування в країні у 1930-1980 роках атеістичного світогляду відбилося на розвитку меморіалознавства взагалі і на вивченні козацьких хрестів зокрема самим негативним чином. Саме в ці роки Україна втратила більшість пам'ят- ників і могил запорозьких козаків, які були описані раніше. Автору не відома жодна наукова праця, яка б хоч якимсь чином торкалася козацьких надгробків, написана у цей період.
Лише на початку 1990-х років склалися умови для відродженя козацького меморіалознавства. Дослідницькі роботи провадились за двома напрямками: архівні та бібліографічні розшуки і польові археологічні розвідки. Координацію останніх взяв на себе науково-дослідний центр “Часи козацькі” Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, створений у 1990 році. Провідну роль у цьому центрі відіграють колишні і теперішні співробітники Інституту археології НАН України (Д. Телегін, О. Титова, І. Сапожников та ін.). Видавнича діяльність цієї організації була досить плідною. За 1992-2003 роки було випущено одинадцять випусків збірників статей “Археологічні дослідження пам'яток українського козацтва” та “Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні”. Вони містили певні публікації, присвячені результатам розвідок козацьких надгробків і написані вченими з різних куточків України. Це праці Т. Березовської (Миколаїв), Р.О. Шувалова (Одеса), Д.Я. Телегіна (Київ), М. Сохацького (Тернопільщина), О. Дехтярчука (Дубно), О. Паталаха (Херсонщина), П. Горішнього (Чигирин) та інших.Придніпров'я торкаються лише кілька статей В.В. Титова (наприклад, “Дослідження пам'яток козацького періоду на Криворіжжі”) [14]. В ній використовувались матеріали експедиції “Козацькими шляхами”, в якій брав участь і автор. Експедиція була сформована на базі учнів та викладачів Жовтневого ліцею м. Кривого Рогу і мала на меті: пошук та фіксацію пам'яток Запорізької Січі, збір матеріалів по українознавству і краєзнавству в селах по маршруту руху і т. ін. [15].
Розглядаючи дослідження у сфері козацького меморіалознавства потрібно відмітити корифея цього напрямку - І.В. Сапожникова. Саме діяльність цього вченого призвела до поширення здобутків у галузі дослідження надгробків періоду Запорозької Січі. На думку І.В. Сапожникова, меморіалознавство не є самостійною історичною дисципліною, а повинне розглядатися у якості особливого напрямку археології чи етнографії. Дослідник також вважає, що на основі даних цього напрямку неможливо зробити достовірних висновків, а можна лише проілюструвати здобутки, отримані на базі традиційних історичних джерел.
Точка зору автора співпадає з поглядом І.В. Сапожникова на перспективи розвитку меморіалознавства лише частково. Ми вважаємо, що цей напрямок можливо віднести до археології як структурний підрозділ,але він також дає змогу робити самостійні висновки щодо, наприклад, етно-історичних процесів окремої місцевості. За типами кам'яних хрестів можна визначити національний склад населення (в с. Шестерня Дніпропетровської області, наприклад, є кілька хрестів оригінальної форми, характерної для поляків).
2. Типи хрестів на козацьких кладовищах
Переходячи до питання типологізації козацьких хрестів, слід відмітити його надзвичайну складність. Напевно кожен, не виключаючи і автора, хто опрацював досить значну кількість матеріалу стосовно кам'яних хрестів, відчув нагальну потребу у створенні єдиної в Україні класифікації цих пам'ятників. На жаль, сучасний стан цієї проблеми характеризується тим, що кожен вчений називає певний тип хреста так, як вважає за потрібне. Іноді це справді привносить щось якісно нове, але найчастіше лише поглиблює хаос у типології хрестів.
Дореволюційні дослідники А. Спицин, І. Шляпкін перші спробували систематизувати розрізнені відомості про поодинокі поховання з кам'яними хрестами в Україні, Новгородщині, Псковщині, Естонії, Швеції. Вони нарахували сім типів таких хрестів. К. Широцький базовими типами хрестів в Україні називає слідуючі зразки цих пам'яток:
1. трьох кінцевий (crux comissa; розбійницький чи антонівський) - такий, що складається з двох брусків (поперечних), які перетинаються не посередині, а зверху;
2. скісний із чотирма кінцями (crux decussata; андріївський чи бургундський) - складається з двох поперечників, перехрещених навкіс посередині;
3. прямий чотирьох кінцевий (crux immissa) - створений перехрещенням двох брусків під прямим кутом;
4. шести-восьми кінцевий хрест. Саме урізноманітнення та поєднання цих типів хрестів на думку Широцького, створило цілу низку яскравих форм намогильних пам'ятників [16].
Сучасний дослідник меморіалознавства Р. Шувалов у 1993 році тільки на Куяльницькому цвинтарі визначив 32 форми козацьких хрестів [17]. У 1995 році Р. Шувалов та І. Сапожников на основі матеріалу, зібраного у Північно-Західному Надчорномор'ї, розробили загальноприйняту типологізацію кам'яних хрестів. Вчені виділили 176 видів хрестів і стел з їх зображеннями, розділених на 12 основних груп (за формами основ, що зображують Голгофу, пропорціями рамен, присутністю або відсутністю інших конструктивних деталей). Погоджуючись в цілому з класифікацією Сапожникова-Шувалова, автор спробує дещо змінити та уточнити її, адаптувавши до намогильних споруд Придніпров'я:
I. “Грецький” хрест. Утворюється схрещенням прямокутних або квадратних рамен, що перетинаються під прямим кутом. Основна ознака хреста - рівність рамен. Догматично це означає заклик до Христа усіх чотирьох сторін світу.
II. “Розширений” хрест. До його виникнення призводить незначне розширен- ня рамен “грецького” хреста у різні боки.
III. “Мальтійський” хрест. Рамена цього типу схожі на трикутники з центральним з'єднанням вершин.
IV. “Променистий” хрест. Характеризується розходженням з центру хреста променів, що пов'язується з символом сонця, яке означало вічне життя.
V. “Трилистий” тип. Рамена цього хреста закінчуються трьома відгалужен- нями листової форми.
VI. “Круглий” хрест. Характеризується наявністю заокруглених рамен.
VII. “Зубчастий” хрест. Має по усьому периметру ступінчасті виступи.
IX. “Подвійний” хрест. Є результатом накладання один на один хрестів різних типів: розширеного на грецький, розширеного на мальтійський, скісного на грецький, розширеного на трилистий.
X. “Багатоярусний” хрест. Характеризується поєднанням в одному хресті кількох типів, розташованих на різних його рівнях.
Перші вісім типів хрестів вважаються простими і мають досить значну кількість різноманітних форм. Дев'ятий та десятий типи утворюються у разі сполучення простих хрестів і тому вважаються складними.
І.Сапожников, використовуючи назву “лапчатий хрест”, поширює її на намогильні пам'ятники розширеної та мальтійської форми, хоча вони явно різняться між собою. Цей вчений, до речі, відмічає, що “всі відомі лапчаті чи комбіновані лапчато-прямі хрести були на могилах простих козаків, тоді як на могилах отаманів - латинськіхрести” [18]. Автор не погоджується з цією гіпотезою, бо, враховуючи багато досліджених намогильних пам'ятників, можна дійти до висновку, що у пізньому періоді існування козацтва змішані форми хрестів ставили людям, що займали певне положення у суспільстві (старшинам, священикам тощо).
Автором у 2002 р. була проведена розвідка у с. Ленінське. На території села знаходяться два кладовища XVIII - XIX ст.. Одне з них, яке збереглося краще, розташоване на східній околиці, друге, наполовину розмите, на південь від села, неподалік території рибгоспу. На першому кладовищі році було знайдено та оглянуто 68 хрестів, які можна поділити на 7 типів: грецькі (1 вид; 16 зразків); трилисті (4 види; 31 зразок); складні (2 види; 13 зразків); круглі (2 види; 3 зразки- серед них є хрест, який знизу закінчується стилізованим півмісяцем.); розширені (1 вид; 2 зразки); променисті (1 вид; 2 зразки); перехресні (1 зразок).
На цьому кладовищі зафіксовано хрест розширеного типу, який зберіг досить цікавий напис: “... РАБА БОЖІА... ВИСКОВАГО ТОВАРИЩА ЖЕНА АННА... САМОЙЛОСКАГО... РОКА 1833...”.
З 21 по 28 жовтня експедиція Дніпропетровського історичного музею проводила дослідження некрополя з хрестами козацького типу в селі Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області. Слід зазначити, що це село являється унікальним з точки зору кількості екземплярів кам'яної пластики: загальна кількість надмогильних пам'ятників ХVІІІ - поч. ХХ ст. сягає 536 . Мар'янське розташоване на правому березі Дніпра, по обидва боки затоки Каховського водосховища. Село було засноване у ХУІІІст. як запорізький зимівник біля річки Тернівка і спочатку мало таку ж назву. Можливо, що саме воно згадується у листі кошового Лаврентія Стефаненка гетьману Скоропадському від 3 серпня 1710 р. Поступово поблизу села окремими групами почали осідати переселенці з Полтавщини та інших місцевостей. Згодом вони об'єдналися в одне село - Мар'янське. Перша згадка про саме цю назву зустрічається в документальних джерелах 1787 року.
До пам'яток козацької доби на території сучасного села Мар'янське належать: фундамент церкви, зруйнованої в часи радянської влади; 3 некрополя з кам'яними хрестами козацького типу, розташовані на півдні, в центрі та на сході східної частини села. Південне кладовище нараховує 240 хрестів (його дослідженням займається інспектор Дніпропетровського обласного центра охорони історико-культурних цінностей В.В.Тітов). На ньому знайдено 240 хрестів семи типів: грецькі (60 зразків); трилисті (88 зразків); круглі (11 зразків); складні (23 зразка); розширені (39 зразків); променисті (15 зразків); перехресні (4 зразки).
Серед хрестів грецького типу, окрім простого виду, зустрічаються чотирьохкінцевий з загостреним верхом, з закругленими раменами, з колом у центрі хреста, з прочерченим додатково хрестом, з пелюстками.
Серед трилистого типу зустрічаються хрести з маленькими пелюстками, з великими; вид, де пелюстки знаходяться майже на одній лінії; вид з трикутними пелюстками.
До розширеного типу відносяться хрести слідуючих видів: з невеликим розширенням, з великим розширенням, з нерівномірним розширенням, розширені з закінченням у вигляді трикутника або трапеції; розширені, які нагадують військові нагороди Росії.
Подвійний тип здебільшого представлений видом, який утворюється при накладанні хрестів трилистого та грецького або розширеного та грецького.
Більшість хрестів на цьому кладовищі відносяться до першої половини XIX ст., але знайдені два хреста грецького типу: 1799 року та хрест кінця XVIII ст., де читається напис “... козак ... помер на 96 год”.
На цвинтарі стоїть декілька великих масивних хрестів грецького типу, на яких не збереглися написи. Вони, скоріш за все, відносяться до XVIII століття. На одному з них зверху на рамені викарбувана літера “И”.
Центральний некрополь вивчила експедиція Дніпропетровського історичного музею у 2002 р. Він налічував 172 надмогильні споруди і деякі його поховання розміщенів межах архаїчного курганного могильника, який складається з шести візуально спостережених курганів (найбільший мав майже 3 м. заввишки). У цьому 2003 р. була проведена графічна та фотографічнафіксація північного некрополя науковим співробітником відділу археології О.В. Старіком та лаборантом експедиції Д.С. Просвєтовим. Виявлено 125 надмогильних пам'ятників ХVІІІ - поч. ХХ ст. Така велика кількість екземплярів пояснюється значними покладами вапняку у балці Березнювата, яка знаходиться на північному заході села.
За попередніми даними, меморіальні споруди північного кладовищаподіляються на наступні види: трилистий (59зразків); грецький (23 зразки); мальтійський (8 зразків); подвійний (15 зразків); округлий (7 зразків); розширений (2 зразки); складний (2 зразки); зубчастий (2 зразки); обеліск (4 зразки); ієрусалимський (1 зразок); рotent (1 зразок).
Ґрунтуючись на епітафіях, із загальної кількості поховань: чоловічі - 10, жіночі - 4, 1- дитяче. Один хрест встановлений над спільною могилою.
Викликає занепокоєння сучасний стан некрополя: під впливом природних (близькість водосховища) та антропогенних факторів (використання меморіалів місцевим населенням для господарських потреб тощо) він зникне з поверхні землі через кілька років. Із 124 пам'ятників відносно цілими можна вважати лише 32.
Весь матеріал, отриманий в результаті розвідок експедиції, після наукової обробки буде передано в фонди Дніпропетровського історичного музею.
Не викликає сумніву, що Придніпровський регіон, як місцевість існування та розвитку козацької меморіальної скульптури, має право на особливий статус, враховуючи його відмінності від інших регіонів України.
На думку автора, за особливостями намогильних монументів можна виділити слідуючи регіони: Волинь, Поділля, Закарпаття, Причорномор'я, Придніпров'я.
Порівнюючи кам'яні хрести Закарпаття з аналогічними релігійними спорудами нашого краю слід, перш за все, відзначити важливість символу хреста у системі вірувань закарпатських верховинців. Згідно з цими віруваннями, під час другого пришестя Спасителя над кожною труною просяє дивним світлом хрест. Це світло буде чудесним знаком воскресіння і преображення для спочилих. Тому позбавлення людини хреста в народі розумілося майже як прокляття, як позбавлення надії на майбутнє воскресіння. Без хреста, поза освяченим місцем ховали здебільшого самогубців [19].
За свідченням Михайла Приймича, хрести Закарпаття робилися переважно з пісковику. Вони мали геометричний декор - символи хреста, сонця або хреста в колі. Особливістю Закарпаття є повсюдне існування придорожніх хрестів, на яких часто робились написи (висловлювання отців церкви та відомості про тих, хто дарував гроші на спорудження хреста) [20]. Найбільш поширені типи хрестів Закарпаття визначити досить важко через нестачу опублікованих матеріалів. Але, підсумувавши деякі уривчасті відомості щодо меморіалів Приймача та Широцького, можна зробити висновок, що на Закарпатті досить часто зустрічались дослідникам простий грецький та трилистий типи намогильних хрестів. Ці ж самі типи найбільш поширені і на території нашого краю. Подібним є також матеріал, з якого виготовляли хрести (пісковик), хоча на Дніпропетровщині досить часто використовувався і вапняк. Монументи нашого краю мали значно змістовніші написи, які несли інформацію, насиченішу за вирази аналогічних типів хрестів Закарпаття.
Дослідженням кам'яних хрестів Волині займалися М. Сохацький [21] та О. Дегтярчук [22], на праці яких посилається автор при порівнянні меморіалів. Слід зауважити, що кам'яні хрести для Волині (зона мішаних лісів) не є типовим і зустрічаються досить рідко. Традиційно на могилах встановлювали дубові хрести. Кам'яні споруди ставились переважно на могилах козаків, які потрапили в ті краї, розпорошившись після Берестецької битви [23]. Наприклад, у с. Івання Дубенського району на захід від церкви знаходяться два хрести грецького типу, виготовлені з білого пісковика. Написи на них відсутні. У с. Мирогоща знайдені два хрести грецького типу і один розширеного. Поховання в селі Млинівці Кременецького району нараховує 16 хрестів. Вони виготовлені з пісковика. 13 з них - грецькі, 1 - мальтійський, 2 - розширених. Отже, як бачимо, типи найбільш поширених на Волині хрестів співпадають з подібними на Придніпров'ї. Схожим для цих регіонів є досить рідке застосування граніту як матеріалу для виготовлення намогильних монументів (на Волині - у с. Морозівка Корецького району, у нас - поблизу руїн Кодацької фортеці). Це пояснюється бідністю покладів цього каменю. Особливістю Волині є позначення кам'яними хрестами дитячих та жіночих поховань. Досить часто кам'яні меморіали у цьому регіоні ставились на честь якоїсь події. Так, при дослідженні І.К.Свєшніковим козацького кладовища біля Михайлівської церкви (Берестечко) було знайдено два хрести без поховань під ними [24].
Повною мірою різняться написи на хрестах Волині та Придніпров'я. Більшість написів рідного для автора регіону починається словами “Здесь почивает раб Божий ...”. Іноді зустрічаються також “Преставился раб ...” та “Здесь погребен ...”. Написи виконані мішаною (церковно-слов'янською і українською) мовою. Часто зустрічаються криптоніми “ІН-ЦІ” (Ісус Назаритянин - Цар Іудейський). Дуже рідко написи на хрестах Дніпропетровщини, крім імені і дати смерті, несуть у собі додаткову інформацію про фах, стан, вік і т.п. померлого. На Волині більшість хрестів не мають написів, але якщо вони все ж таки мають місце, то відрізняються оригінальністю. Наприклад, на північний схід від села Пилипче знаходиться кам'яний хрест з викарбованими словами: “Євстафій Мельник. Помоліться по мені брати” [25].
Хрести Поділля, за думкою Широцького, виділялись орнаментом та прикрасами [26]. Орнамент був в основному рослинний “ ... у образі повійковатих ліній в середині й трилисників, рож і всіляких зубчиків й ріжних листочків на краях, що має певний зв'язок з легендами про смерть Христову й відкуплення нас людей від смерті” [27]. Слід констатувати, що традиційним для Поділля хрестом є дерев'яний. Широцький вказує на випадки, коли не дивлячись на великі поклади граніту поблизу села, місцеві жителі продовжували робити хрести з дерева. На Придніпров'ї густо орнаментованих кам'яних хрестів майже не існує.
В ході археологічних досліджень, проведених експедиціями Центру охорони та досліджень пам'яток археології в 2005 - 2006 рр. на території Кременчуцького району Полтавської області, було виявлено три пункти, які можна віднести до загалу цвинтарів доби пізнього українського середньовіччя, на яких виявлені зразки поховальної лапідарної скульптури. Слід зауважити, що нововиявлені пам'ятки концентруються на півдні Полтавської області, в безпосередній близькості від Дніпродзержинського водосховища. Дослідження на кладовищах мали виключно розвідковий характер, їх метою було картографування та фотофіксація об'єктів.
Нижче наводимо опис обстежених пам'яток, укладений з півночі на південь.
Пункт І: цвинтар кол. с. Новоселівка. Цвинтар розташований на одному з курганів. Автори досліджень на підставі виявлених поховань датували його кінцем XVIII - XIX ст. Над однією із могил була встановлена стела з рожевого граніту, без слідів написів, менгіроподібної форми. Бічні грані стели загладжені і сформовані оббиванням. На думку авторів публікації, надмогильний пам'ятник виготовлений українським населенням з уламка більш давньої стели.
Пункт ІІ: кладовище колишнього с. Шведівка, околиці с. Келеберда. Розташоване в глибині дачного масиву. Кладовище займає курганоподібний насип діаметром 60 м та висотою близько 1 м. Крім сучасних надгробків на кладовищі виявлені надмогильні монументи, що можна датувати добою пізнього українського середньовіччя [2]. Загалом на цьому пункті виявлено чотири менгіри, на одному із яких присутнє зображення християнської символіки -- простого хреста грецького типу [3]. Всі стели виготовлені із сірого граніту. Відмічено наявність стел прямокутної, трикутної та трапецієвидної форм. Висота монументів коливається від 0,24 м до 0,56 м.
Пункт ІІІ: кладовище колишнього с. Павлівка, околиці с. Келеберда. Кладовище розташоване на курганоподібному підвищенні, в межах сучасного рибгоспу. В ході проведених робіт на зазначеному кладовищі відмічено наявність восьми кам'яних надгробків. На жодному з них не виявлено залишків християнської символіки. Всі менгіри розташовуються на значній відстані один від одного, окрім двох - це стели №7 та №8, що розташовувалися практично поруч. На момент огляду монументи вже були поваленими на землю. Стели, виготовлені із сірого граніту, переважаючою формою є прямокутні, проте наявні стели і трикутної та трапецієподібної форми [4].
Отже, виявлені надгробки належать до числа надмогильних монументів фіналу козацької доби -- початку ХІХ ст., невеликих за розмірами, виготовлених із місцевого матеріалу та практично позбавлених християнської чи то якоїсь іншої символіки. Винятком є менгір, зафіксований на кладовищі колишнього с. Шведівка. За своїм характером описані вище стели є подібними до надмогильних монументів, виявлених на розташованому поруч цвинтарі поблизу с. Келеберда, а також до надгробків Кодацької фортеці та до стел, розташованих на берегах Канівського водосховища [5].
Наведений короткий огляд описаних вище пунктів дозволяє окреслити та намітити подальші перспективи відносно досліджень цієї категорії пам'яток доби пізнього українського середньовіччя на теренах краю.
Тетяна Березовська дослідила козацький некрополь, розташований в південно-східній частині селища Нова Богданівна Миколаївського району Миколаївської області [28]. Він складався з 85 хрестів, які поділялись так: трилистих - 31, лапчатих - (за типологією Сапожникова) - 48 . На трьох кам'яних постаментах під прямокутними хрестами зображені триповерхові будівлі. На двох хрестах, форму яких Березовська визначила як “пізанську”, зображено православну церкву. Різьблення виконано у виразному рельєфі. Всі частини церковної будівлі підібрані за масштабом. Композиційно церква неначе виростає з надгробка і випростовується вгору. А лапки хреста є її органічним продовженням. З хрестів некрополя звертає на себе увагу пам'ятник з християнським символом Всевидючого ока [29]. В Богданівці є кілька кам'яних кар'єрів пісчаника та рушняка, з яких і були створені хрести.
Р.О. Шувалов дослідив Куяльницьке козацьке кладовище в Одесі, яке нараховує 205 старовинних надгробків [30]. На 33-х хрестах збереглися надписи. Всі вони починаються словами “здєсь почиває раб Божій”, далі - ім'я і рік смерті. Детальному вивченню Куяльницького кладовища допомогли метричні книги Вознесенської церкви. На жаль, на Дніпропетровщині метричних книг, які б сприяли комплексному вивченню козацьких некрополів, майже не залишилось. Хрести цвинтаря Шувалов поділив на 32 типи. Часто зустрічаються різні форми грецького типу, розширеного, мальтійського, променистого, круглого, трилистого. Рідко можна знайти шестикінцеві та восьмикінцеві хрести. У розширеному, мальтійському та променистому типах хрестів зустрічається півколо у вигляді півмісяця. Воно, на думку Шувалова, асоціюється з прибуттям християнства на Русь зі сходу, з Візантії та символізує підкорення усіх невірних. Шувалов вважає, що хрести з півмісяцем в основі та променистий тип хреста були характерні саме для Півдня України, бо вони не зустрічаються в інших регіонах нашої держави. Автор погоджується з ученим щодо півмісяця. Єдиний відомий на Дніпропетровщині хрест з півмісяцем в основі знаходиться на півдні нашої області в с. Ленінське та, на думку автора, поширений значно далі Степового Півдня. І.Сапожников, який вважається провідним дослідником надмогильних хрестів Північно-Західного Причорномор'я, припускає, що зображення півмісяця, яке зустрічається на хрестах, що датуються 1836-1906 рр., можна пов'язати з появою медалей для нижчих чинів - учасників російсько-турецьких війн 1828-1829 рр. і 1877-1878 рр.
Національний заповідник “Хортиця” володіє презентабельною колекцією кам'яних надмогильних хрестів та знаків ХVІІІ - ХІХ ст. Перші надходження цього зібрання зафіксовані документами 1971 р. Пам'ятники були виявлені у селах Скельки і Григорівка Василівського району Запорізької області комплексною пошуковою експедицією Державного історико-культурного заповідника на о. Хортиця (нині -- Національний заповідник “Хортиця”) [1, 8,9]. Тоді було прийнято на збереження п'ять надмогильних хрестів. Із цієї групи привертають увагу високий хрест (h-160 см від подіуму) з кінцівками трилистої форми та хрест приземкуватих пропорцій (h-99 см від подіуму) з розширеними кінцівками. Фрагментами представлено хрести з прямими кінцівками навскісних рамен. Рисунки виконані Анастасією Івановою - художником Національного заповідника “Хортиця”).
Цінним надбанням 1972 р. є хрест, про який йдеться у праці Д.І. Яворницького "Запорожье в остатках старины и преданиях народа": "... на полторы версты выше д. Капуловки (зараз с.Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської обл.), південніше редуту ХVІІІ ст. бросаются въ глаза два небольшихъ холмика ... на первомъ изъ коихъ стоитъ высокый песчаниковый крестъ, съ высъченною на немъ надписью: "Здъ опочиваетъ рабъ божии семенъ таранъ козакъ куреня шнуринского преставися року 1742 мця дека 3 чис." [6, 115-117]. Отже, цей хрест був виявлений Д.І. Яворницьким, і спочатку був привезений до Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького, пізніше його передали до фондів Державного історико-культурного заповідника на о.Хортиця .
У цьому ж році до фондів надійшов ще один хрест, виявлений на Херсонщині археологічною експедицією заповідника. Першим цю місцевість досліджував Д.І. Яворницький. Описавши краєвиди місця, де колись розташовувалась Кам`янська Січ (нині с.Республіканець Бериславського району Херсонської обл.), в роботі “Запорожье въ остаткахъ старины” (1888 р.) він зазначає, що близько, у ста кроках південніше від місця Кам'янської Січі, знаходився козацький цвинтар, на якому збереглося чотири кам'яних хреста. На час проведення археологічної експедиції (1971-1975 рр.) з названих Д.І. Яворницьким хрестів залишилось тільки два [6, 118]. Стосовно них читаємо у звіт
Надгробні пам’ятки козацьких кладовищ курсовая работа. История и исторические личности.
Отчет По Практике По Электротехнике
Реферат На Тему Юрий Долгорукий
Реферат На Тему Образование Первых Государств Скачать
Дипломная работа по теме Административно-правовой статус военнослужащих
Реферат: Оператор выбора case
Учебное пособие: Г. К. Кунанбаева право интеллектуальной собственности
Дипломная работа по теме Quality as an image-specific characteristic perceived by an average human observer
Курсовая Работа Состоит
Курсовая работа по теме Программная модель микропроцессора
Дипломная работа по теме Проектирование и расчет лазерно-искрового эмиссионного анализатора
Сочинение На Тему Бабушкин Дом
Реферат по теме Волоконно-оптичні системи передачі
Что Может Изменить Человека Сочинение На Дне
Курсовая работа по теме Реконструкция системы электроснабжения АО 'Костанай СУ'
Курсовая работа по теме Туристские ресурсы на территории Оренбургской области
Курсовая работа по теме Методические основы обучения школьников приемам бумажной пластики
Отчет по практике по теме Организация лесопожарной службы Главного управления МЧС России по Брянской области
Реферат На Тему Кредитная Система И Банковская Инфраструктура
Болезни Почек Реферат
Сочинение Моя Семья 1
Юридичний аналіз складу злочину "Хуліганство" - Государство и право дипломная работа
Африканская правовая система - Государство и право реферат
Институт губернаторства в России XVIII – начала XX вв. - Государство и право курсовая работа