Начштабу «Нацкорпусу» Родіон Кудряшов: Наша організація може стати на шляху у ворога. Як зовнішнього, так і внутрішнього

Перш за все, розкажіть про те, яка обстановка на фронті?

«Азовський рух» має кілька складових, військову в тому числі. Підрозділ «Азов» був добровольчим в 2014 році і вже до 2019 є одним з кращих полків спеціального призначення. «Азовці» вийшли зараз на передовий рубіж вперше після наступальної операції в Широкино. Нагадаю, що вона закінчилася успішним відбиттям наших територій і перенесенням лінії зіткнення на 30 км вперед. Зараз «азовці» знову попереду, 2019 рік, і ми в Луганській області. На місці з 15 січня і вже маємо позитивні результати в частині зведень втрат з боку загарбників і сепаратистів.

Перемир'я не заважає?

Ми використовуємо зброю виключно у відповідь. Під час передислокації з переднього рубежу 73 бригади (на зміну якій прийшли «азовці»), на них був скоєний замах - їхню техніку піддали ударам з протитанкової зброї. Тобто, Мінські угоди не працюють - вогонь ведеться як з того, так і з нашого боку. Але з боку України і «азовців» зокрема - це вогонь, спрямований на захист. Окупанти намагалися прорвати наш кордон, але зустріли відсіч.

Чому саме Луганська область?

Це військові завдання, які нам передають з центрального апарату.

Так довго не пускали вас на передову, але як тільки почалася виборча кампанія - пустили. Як ви пояснюєте це?

Я зараз не перебуваю в офіцерському складі «Азова» і тому важко відповісти. Але моя суб'єктивна думка: такий потенціал, як у «Азову», тримати на 3 або 4 лінії оборони - це військовий злочин.

Можливо, це викликано страхом влади з приводу того, що «Азов» може бути задіяний як бойова одиниця в Києві?

«Азовський рух» готується до будь-яких обставин і сценаріїв розвитку подій. Рішення конфлікту може бути як військовим, так і дипломатичним. В даний момент, завдяки партії, розвиваємо дипломатичний напрямок. Як вирішити (ситуацію) в інтересах України, не втративши жодного українця? Але так само ми готові до протистояння. І наша силова частина спрямована виключно проти агресора. Для внутрішньополітичних, скажімо так, коливань, є інший - політичний інструмент, є партія.

Уявімо, що будь-яка сторона не визнає результат президентських виборів і в країні починається анархія. Вона може називатися Майданом, але це внутрішній конфлікт із залученням різних приватних армій, тітушок... «Азов» входить до Національної гвардії, яка повинна буде виконувати функції захисту порядку. Що ви думаєте з приводу такого варіанту?

Те, що ми малюємо собі і бачимо - це я кажу, як керівник політичного спрямування, - це ставка на парламентські вибори. Вже сьогодні ми готуємося до парламентських перегонів і для нас це важливіше президентських виборів. Значну частину зусиль витрачаємо на перспективу. А що стосується невизнання виборів будь-якою стороною... З тими механізмами та структурами, які ми будуємо, включаючи силовий напрям, ми будемо незалежні і будемо боротися за інтереси українського суспільства.

Країна може просто розповзтися... Наскільки ваш рух розгалужений? Це кадрована дивізія, в якій є резервісти, готові перехопити важелі управління, якщо раптом виникне колапс влади?

Що ми з себе представляємо? У 2014 році - добровольчий підрозділ. У 2015 - поява цивільної організації: «Цивільний корпус «Азов». Потім це все еволюціонувало в даний політичний рух, який виник на фундаменті людей, які довели свою відданість нашій країні. У нас є мережа з волонтерів, наших симпатиків, ідейних прихильників і з них виникла політична структура, що складається зі справжніх людей. Ми на наших акціях збираємо людей, молодих і дорослих, ідейних, які готові щось змінювати. І це все живі люди. Чисельність тільки активістів «Нацкорпусу» - тих, хто бере участь в житті партії по всій країні, приходить на наші акції, підпорядковується партійній дисципліні і структурній ієрархії... Зараз число таких людей підходить до 20 тисяч осіб. Власне кажучи, ми бачимо тільки у нас структуру, яка б відповідала своїм штатним розкладом і не мала фіктивних людей. Це може бути тією структурою, яка може сказати - де у нас є проблеми (в країні) і спробувати їх виявити за допомогою «Національних Дружин». Але ми як партія розвиваємося і готуємося до парламентських виборів. А що стосується надзвичайних ситуацій, які можуть скластися в країні... це зараз більш специфіка «Нацдружин», які очолює Ігор Михайленко, колишній командир полку «Азов». «Національні Дружини» - це громадська організація, яка займається створенням рядів народної самооборони, резервістів - це те, що нам давно обіцяла влада, і ми зараз це робимо самостійно. Наша організація може стати на шляху у ворога. Як зовнішнього, так і внутрішнього. Під внутрішнім я маю на увазі тих, хто спрямовує свої дії на розкол країни.

Розкажіть про свою мотивацію і прихід в «Азовський рух».

Я перебував у рядах фанатів ФК «Дніпро» - клубу, який зараз вже не існує. Займався проведенням чемпіонатів серед аматорів, брав активну участь в русі ультрас... Там я вперше почув про патріотизм, про ідею націоналізму. У 2008-2009 рр. такі гасла, як «Слава Україні» не те що були заборонені, але вони знаходилися в форматі андеграунду. Будучи під враженням, будучи пронизаний ідеологією, яка, на мою думку, могла б привести країну до успіху... За «Слава Україні» на стадіоні тоді били палицями. Ну і спорт, здоровий спосіб життя, навчання на юридичному факультеті і менеджменті... На даний момент у мене дві вищі освіти. Хоча через події на Майдані довелося багато годин пропустити. Під час Революції гідності ми як фанатська група, отримали на Майдані максимальну повагу. І після закінчення ми (фанати «Дніпра») стали місцевими героями, що допомогло відкрити волонтерський фонд і почати підготовку до захисту країни. Тоді вже почалася ситуації з так званими «зеленими чоловічками» в Криму і Слов'янську і все це почалося по другому колу перетинатися з волонтерством. Ми зрозуміли, що готові йти за свій край, свою країну - руки-ноги є, можемо захищати фізично, і дружньо записалися в підрозділ. Пробували в «Правий сектор» і в «Дніпро-1» - наш місцевий, але в «Азові» рекрутингова система працювала швидше. І так ми опинилися в «Азові», хоча розуміння про те, що є «Азов» тоді не було абсолютно. Запис в добровольці відбувався в травні, і оскільки це перетиналося з навчанням, я все пропустив і завалив іспити. І коли мій декан разом з моїми батьками побачили мене по телевізору, для них це була велика несподіванка.

Батьки не знали, де ви?

Вони думали, що я перебуваю в дитячому таборі. Вожатим. А декан думав, що я звичайний прогульник і диплом мені не потрібно давати. Батьки здивувалися, дуже сильно плакали, коли дізналися, а декан допоміг отримати відстрочку і я заочно потім здав всі іспити, перебуваючи добровольцем в полку.

З рекрутингового центру ви потрапили в учебку?

Так. Учебка перебувала в Бердянську. Потім курс молодого бійця - КМБ. Двотижневий, тобто мінімальний курс... Але тоді була екстрена ситуація, військкомати не встигали обробляти тої кількісті бажаючих захищати країну, що добровільно прагнули на фронт. І ми після КМБ в Бердянську відправлялися на передню лінію дотику. До Маріуполя.

Зі зброєю?

Звичайно.

Але тоді не всі йшли зі зброєю. Забезпечення було не дуже.

Коли я потрапив в підрозділ, це вже був офіційний підрозділ МВС. І по штатці була зброя. Але операції, які були підготовчими до звільнення Маріуполя, здійснювалися в прямому сенсі слова з... трофейною і цивільною зброєю, на яку мали право. Або без зброї зовсім - це факт...

Андрій Білецький розповідав в інтерв'ю, що зачистку Маріуполя можна було зробити і раніше. І ще був цікавий момент: він розповідав, що перед зачисткою ви на землі розтягували мотузки (зображуючи) - як би план вулиць і... Розробляли. І настільки успішно все виявилося. Звідки знання?

Почну з того, що дійсно можна було Маріуполь звільнити раніше, як і Крим залишити українським. Потрібна була просто реакція від можновладців. Під час анексії Криму досить було якоїсь активності від України. І ми б побачили якийсь результат. Але за Крим ми не билися жодного дня, жодної години і жодної хвилини... Події 1 та 9 травня говорили про те, що туди треба було заводити внутрішні війська. Зачищати технічно захоплені сепаратистами вулиці. Але не було волі, це було нікому не цікаво. Але батальйон «Азов» був попереду всіх інших, хто брав участь у звільненні Маріуполя. Щодо підготовки... Будь-яка операція складається з: розвідки, планування, логістики та ідейної підготовки. Дізнаємося що і як, думаємо, включаючи технічні моменти (як, наприклад - зі стрічок вибудовувати коридори), думаємо, як зарядимся, як приїдемо, і тп, і одна з основних частин, яка здається неважливою (комусь) - це знати: що ми робимо і до чого це може привести. Умовно кажучи, Андрій - був лідером, який міг за собою повести, він ідейно мотивував всіх інших. Його енергетика, його запал передавався іншим.

Мотивація, яка була в серці кожного, і яка виходила від нього - захищати - вона допомогла провести одну з небагатьох настільки успішних операцій, зі звільнення Маріуполя. І той успішний підрозділ, який ми маємо («Азов») - це в першу чергу мотивація. Формула звучить просто: 40% мотивації, стільки ж фактичної роботи і 20% - це везіння (знаходження в тому місці, де потрібно).

Практично всі добровольчі підрозділи розпалися... А «Азов» - ні. Можливо, тому, що, не дивлячись на те, що включився в бойову діяльність дуже різко, він знаходив енергію для розвитку нових напрямків. В першу чергу це школа сержантів. Що це за структура? Наскільки вона важлива для армії, не тільки для добровольчого руху?

Зараз ми вже не добровольчий підрозділ, а вже підрозділ Національної гвардії. Але факт, що добровольчі підрозділи зараз або не існують зовсім, або приречені. Є ще «ДУК», але вони вже не є такою великою структурою, якою були в 2014 р. Як з'ясувалося, відсутні (добровольці), які були б державниками, могли б побудувати структури, які б могли захищати нашу країну, людьми, які були б мотивовані. І в тому числі - це заслуга сьогоднішньої влади: ресурс людей, з яких можна було б побудувати якісних сержантів, офіцерів... Цей ресурс витрачений. Або викинутий на вулицю. У тому числі (завдяки тому, що) - видаючи такі закони, коли через патрон можна потрапити до в'язниці і подібні речі. Цей потужний потенціал, яким можна було б перезавантажити армію, ми його вже не повернемо. Але що стосується нас, «Азова», ця мотивація досі присутня. І в тому числі - мотивація розвиватися. Ми почали готувати сержантський офіцерський склад. Ми з практики реальних бойових дій (а не кабінетних війн) знаємо, що все тримається на стрижневих людях. І в першу чергу - на молодшому офіцерському складі. Який в рядах армії відсутній. Згадайте знамениту фотографію - Порошенко нібито з елітою сьогоднішньої армії, символ у вигляді черепа у солдата і поруч сфоткався Порошенко. Елітний підрозділ, але, якщо ви візьмете цю фотографію, ви позаду Верховного головнокомандувача не побачите жодної особи молодше 40, або 35 років. Це солдати, офіцери, і сержанти, в тому числі, які - як би вони не хотіли виконувати ті завдання, які перед ними ставлять ... Вони вже не в тій фізичній формі. А подивіться на інші армії - молоді обличчя, постійний розвиток і прогрес.

Ми почали працювати в цьому напрямку - готувати молодших керівників. Це був виключно наш проект, внутрішній, який в цілому ми б хотіли перекласти на систему (військової підготовки) в Україні. Це у нас виходить. І високі посадові особи бачать результат. А прямий результат - це фізична, моральна, ідейна підготовка і освіта за напрямами. Яка повністю за стандартами НАТО. Стандартами сучасного цивілізованого світу. Наступний курс - школа офіцерів і підготовка вищого офіцерського складу. І побудова структури в принципі. Ми готуємо не просто солдат, але якісних сержантів і офіцерів. На даний момент - без перебільшення - це єдиний прогресивний підрозділ в нашій країні.

Рекрут отримує першу ідеологічну підготовку, бойове злагодження у вигляді початкової стройової, і, якщо відчуває, що він воїн - він може продовжувати навчання до офіцера ...?

Якщо людина мотивована і хоче присвятити життя військовому напрямку, дорога і структура цієї дороги готова. Навіть якщо не бути членом «Національних дружин», рекрутингова система працює. Молодих людей проводять за такими програмами для навчання, і найбільш обдаровані йдуть в сержанти, а найбільш-найбільш - стають (вищим) офіцерським складом.

Поговоримо про партії. Мета будь-якої партії - прихід до влади. Ви є націоналістичним рухом, називають вас правим рухом. І, якщо дивитися по світу, зараз у правих сплеск. Приходять до влади в Бразилії, Іспанії. Інших країнах. Але там сплеск інтересу викликаний проблемою міграції, розмиванням національної ідентичності. А у нас же проблема інша - люди їдуть ... Замість міграції у нас проблема війни. Які розв'язання проблеми депопуляції бачить «Нацкорпус»?

«Досягнення» нинішньої влади - число українців, які виїхали. Абсурд, що можновладці пишаються тим, скільки людей покинуло (нашу країну) і виїхало працювати на іншу країну.

Чи пишаються тим, скільки крові витекло з організму...

Ми бачимо кілька проблем, як партія «Нацкорпус». І ці проблеми у всіх на устах. Топ чотири з проблем нашої країни: 1. Сепаратизм, агресія з боку РФ, 2. Корупція, якою пронизані всі гілки влади, 3. Високі тарифи і проблеми навколо - ціни, все те, що влада вигадує, щоб «розводити» нас і бути монополістами, 4. Еміграція. Структурних рішень цих проблем немає у будь-якій політичній партії, на мій погляд, але бачення, яке ми переносимо - це мотивація. Якщо ми станемо чиновниками, ні про яку корупцію мови не може йти через нашу високу мотивацію. Я говорю про вирощування нової еліти. Нам часто кажуть, що ми молоді і недосвідчені. Але це і величезний плюс - відсутність досвіду в розробці схем. Ми не досвідчені в корупційній галузі і розпилюванні бюджетів, але я це вважаю нашим козирем. Спробувати вибудувати нову еліту і нові ідеали суспільства - це допоможе позбутися від такої проблеми як корупція. Щодо тарифів і (економіки) я не є фахівцем, є люди, які відповідають за це і у них є бачення цих проблем. Щодо військової частини - повторюся: готуємося як до силового сценарію, так і до дипломатичного. Наприклад, якщо на Азовському морі відбувається подія, а потім з'ясовується, що є договір з РФ, побудований на її користь, і Росія знаходиться в факторі домінування ... Необхідно переглядати в інтересах України.

В Україні взагалі партій немає, як таких. Є шлункові збіговиська. Починаючи з 90-х, коли на трупі Радянського союзу довго харчувалися політики і бізнесмени, головною для населення була ідеологія виживання. А потім політики зробили виживання ідеологією нації. Вся країна перебуває в соціальному сні - від супермаркету до кладовища. При такому підході про яку гідність може йти мова? Цілі повинні бути вище шлункових. І унікальність «Нацкорпуса» в тому, що він проголошує цілі, які знаходяться за горизонтом. Це з області ідеалізму, який може залучити, і ту молодь, яка виїхала. Тут мова йде про сенс життя? ...

Якщо говорити про мої цінності, які, я думаю, збігаються з цінностями «Нацкорпусу», то, коли я став добровольцем, це теж (було продиктовано) певним ідеалізмом. Я знав, що я повинен стати захисником.

Одним з перших моїх бойових завдань був захід в Мар'їнку та відбиття тих бойових позицій, які на сьогоднішній день знаходяться під юрисдикцією України. Була смішна ситуація. Там ми почули артилерію. Побачили танки в перший раз - масований розвиток подій. Побачили перші вибухи будинків і знищення техніки. Я приїхав на блокпост перед заходом в місто, прийшов запитати у місцевих людей, які на блокпосту зустрічали «Азов», і всіх, хто брав участь в операції. Запитав: «І що ми будемо далі робити?» На мене подивилися, поплескали по плечу, і сказали: «Не переживай, зараз спецназ із «Азову» приїде, і все буде добре». Ось тут я зрозумів, що я - спецназ «Азову».

Якщо перенести цей досвід на сьогоднішній світогляд «Нацкорпусу», ми оточуємо себе людьми певного зразка. Людьми не з комуністичного минулого. А людьми, що мають загострене почуття справедливості - яким не подобається те, що відбувається. І вони не готові тільки скаржитися, але готові вставати і робити. Може, це буде агітація, або дитячий табір, але це (дія) має бути направлено на творення. Ми вирощуємо еліту, якій не байдуже.

Хочете змінити культурне середовище і тим самим політику? Коли світогляд молоді буде базуватися на «Молитві Азову», це будуть принципово інші люди. Як до вас приходять нові люди? Звідки? З якою освітою?

Є й немолоді, які вже все побачили, перед їх очима пройшла вже дивізія політиків, і вони готові вірити молодим. Приходять люди середнього віку, середній і малий бізнес - за захистом, розуміючи, що поле, в якому вони працюють, максимально корумповане і небезпечне, свій маленький кіоск або бізнес вони можуть втратити, тому що потраплять під каток Системи. Приходять до лав «Нацкорпусу», бачачи, що тут можуть зламати стару Систему, і тут захист і перспектива. Ну і молоді, які хочуть розвиватися і реалізовувати себе. Ми пропонуємо абсолютно різні напрямки, в яких може розвиватися людина. Якщо людина готова творити, він залишається в нашій великій родині.

Структура вашої партії - це координація проектів?

В тому числі. Їх у нас до 40. Особливо хотів би похвалити юнацький корпус і літні, зимові табори-кемпінги з патріотичним вихованням. Великі є в Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Києві. І уроки мужності, які є і освітою, і реабілітацією (для військовослужбовців). Юнацький корпус проводить зустрічі учнів з сучасними героями нашої країни, не обов'язково з «Азову». І проект «Сильні сім'ї» - спрямований на розвиток традиційних цінностей. Нехай банально - але ось один випадок: коли замість дитячого майданчика у дворі будують парковку, сенс не тільки в опорі, а й в творенні.

Мені 27 років, і все що я бачив протягом цих 27 років - це руйнація. Спочатку розруха після падіння комуністичного ладу. Потім революції - одна, друга ... Страйки. Кризи. Втеча Президента. І війна, яка зараз йде на сході України і яку не називають війною. Протягом всього мого життя мене оточує негатив. Як я, так і партія - ми розуміємо, що руйнувати вже абсолютно нічого і треба створювати.

Кандидат в президенти Сергій Тарута вважає власною заслугою, що він відстояв Маріуполь.

Важко собі уявити Таруту в камуфляжній формі і з автоматом. Це всього лише політичне гасло. А заслуга перш за все належить місцевим жителям. І тій бойовій операції, в котрій брав участь «Азов». Зараз таких гасел безліч. І навіть гасла, з якими обирався чинний Президент, і які були провалені, присутні знову і в цій його виборчої кампанії, дивись - хтось і повірить.

Як ви будете на парламентських виборах продиратися через шторм фейкових націоналістів (зараз адже, за винятком хіба Олександра Вілкула, і йому подібних, всі називають себе націоналістами). І при цьому у вас не буде доступу ні до телебачення, яке монополізовано олігархами, ні до зовнішньої реклами?

Важко нам і зараз вже пробиватися. У таких комунікаторах, як Фейсбук і Інстаграм - коли ми хочемо щось цікаве розповісти, нас відразу ж блокують і забороняють. Покровителів у нас теж немає, і в зв'язку з цим немає виходу на телевізор, який є одним з основних ретрансляторів політичної обстановки в країні.... У нас рецепт простий - важкий, але єдино успішний: поступово, не гаслами, а справами доводити, що «Нацкорпус» готовий розвивати цю країну. І кожен, кому не байдуже майбутнє України, зрештою цю партію помітить.

Потрібно фінансування, потрібні звільнені співробітники, а інакше партії перетворюються в гуртки вихідного дня. Як ви фінансуєтесь?

У нас відкрито особовий рахунок, та, завдяки живим (НЕ фейковий) членам партії, ми можемо поповнювати казну партії. У нас є членські внески. «Нацкорпус» - один з лідерів звітної діяльності в НАЗК. Завдяки нашим членам партії, які на рахунок кладуть від ста до п'ятисот гривень. Наші відомості прозорі. Бухгалтерія «біла». І ніяких питань до нас немає. І так само люди з малого і середнього бізнесу допомагають, і потім (за це) страждають - що є проблемою ... Сьогоднішня влада намагається тиснути на тих, хто співчуває «Національному Корпусу».

Скільки ви людей плануєте в парламент завести?

Орієнтуємося на 5% мінімум. Ми вже маємо як мінімум половину, а решта залежить від нашого бажання йти на вибори і представити команду «Національного корпусу». Ми цим покажемо, що ми серйозно ставимося до політичної складової «Азовського руху».

Навіть якщо вас 10 чоловік зайде, як показує практика, така кількість розчиняється в парламентському «болоті». Тобто, це гра в довгу?

Так, але навіть подолання мінімального бар'єра буде великим стрибком. Ми маємо таку підтримку в усіх областях, що, як показує практика, жодна фракція не має такої підтримки молоді, яку маємо ми. В кулуарної політики нас немає, але люди на вулиці нас підтримують.

А як будете конкурувати з іншими націоналістичними партіями?

На сьогодні це проблема - поділ націоналістичного суспільства. На з'їзді партії «Свобода» депутати від «Свободи» проголосували за кандидата на президентських виборах від «Свободи» (який називає себе єдиним кандидатом від усіх націоналістів, включаючи «Нацкорпус» - прим. ред.). У нас є своє бачення, і, можливо через помилки ми зможемо прийти до якогось конструктиву. Але є ще місцеві вибори. У розрізі децентралізації і нових правил в нашій країні, напевно, навіть більш важливо бути місцевим депутатом. І вибори 2020 року будуть кінцевим зрізом політичної діяльності «Азовського руху». Не тільки важливо скільки депутатів у ВР ми зможемо завести, але і скільки в місцеві органи самоврядування зуміємо завести. Зараз бюджетні гроші, які заробляються в регіоні, залишаються в регіоні. Реальна влада переходить в регіони. І реальні можливості для змін. І ми вже взяли участь у виборах в ОТГ.

У нас вже є певний успіх - в Чигирині (на Черкащині пройшли вибори Чигиринської ОТГ, і молода партія "Національний Корпус" несподівано для багатьох набрала 7,03% голосів виборців при прохідному бар'єрі в 5%). Без підкупів і будь-яких інших махінацій обійшли більш досвідчених суперників. Чигирин має славну козацьку історію. У 17 столітті там була гетьманська резиденція - прим. ред.). Нам вдалося потрапити ближче до переможного списку, залишивши позаду гігантів «Оппоблок» і БПП. Ми перемогли в чесному бою. Хоча там, на місцевих виборах, особливо жорсткий підкуп. Місцевий князь перемагає за допомогою фінансів. Але нам люди вірять, і ми пробиваємося через мінімальні бар'єри. Все повинно бути поступово, і, з'явившись як добровольці, сформувавши громадську організацію, а потім і політичну партію, ми приходимо до влади через органи місцевого самоврядування.

🔰 «ОРД»