Національний Геопарк Бурен

Ще одна природня перлина нашого острова, що має відзнаку Юнеско - Національний Геопарк Бурен.

Бурен (від ірландського Boireann, що означає "велика скеля") - це національний парк на одноіменному плато, розташований, головним чином, у північно-західному окрузі Клер, Ірландія. Коли ми говорим про Бурен то в голові одразу проносяться картинки продуваємих наскрізь камянистих плато, марсіандські ландшафти, підземні печери з сталактитами та тисячорічні могильники. Геопарк Бурен хоч і є найменшим з визнаних Юнеско геопарків у Ірландіі але це всеж таки 350 квадратних кілометрів.

Багаточисленні могильники періоду неоліту показують - люди жили в цих сурових місцях більше 5тис років. Колись, у 1651 р, офіцер армії Кромвеля на прізвище Ладлоу так описував ці місця: «... Кажуть, в цьому графстві є край, де не вистачить води, щоб втопити людини, не знайдеться достатньо дерев, щоб його повісити, і землі, щоб поховати ». Тому в період активної колонізації Ірландії Британією в ці края “зсилали ірландців”вважаючи іх взагалі не пригодними до життя.

Але вони помилилися. По перше плато Бурен унікальне, влітку камяні плити глибиною подекуди до 800 метрів прогріваються солнцем і всю зиму віддають тепло підтримуючи зеленою ту рослинність, що проростає крізь пористу основу каменів. Тому тут є пригодні пастбища весь рік, а ще унікальна флора де представлено 80% ростинності острова. А по друге британці не врахували що ірландці виживали в цих краях тисячоліттями, вони працьовиті, хороші аграріі, та знають секрети цих земель. Для того щоб зробити поля хоч трохи придатними для вирощування іжі ірландці почали вибирати з землі камені. З тих самих каменів що були зібрані з поля вони робили камяні забори навколо, складаючи іх за спеціальною технологією один на один, це захищало землю від вітру і подальшої ерозії грунту.

Продовжуючи тему земель в ціх краях, треба сказати, що майже весь Бурен покритий піщаником епохи раннього карбону, і ця порода приблизно 350 млн років тому утворила химерні, ні на що не схожі нашарування. До сих пір в ній можна бачити сліди коралів, водоростей і амоніти. У Бурені можна милуватися і одним з кращих зразків льодово-карстового ландшафту в світі. Мабуть, тут пройшов льодовик не дуже великої товщини, і деякі пагорби не були приховані під крижаною товщею. Їх форма стала округлою і згладженою. Карстіфікація (ерозія грунту) проходила тут приблизно 10 тис. років тому, так що в порівнянні зі східноєвропейськими, карст Бурена набагато молодше.

Ми не можемо описати всі туристичні точки парку, але ось рекомендаціі від нас, що найголовніше там можна подивитися:

- На території парку є сім розмічених пішохідних маршрутів, п'ять з яких починаються від перехрестя Гортлека (Маллагмор), а два - від Рукава Карран (національний заповідник Кілхілла). Їх протяжність варіюється від невеликих кільцевих трас на півгодини ходьби до тригодинних гірських стежок. Бурен - місце не дуже гористе: найвищий пагорб тут ледь перевищує 200 м, а найбільш виражений підйом на пішохідних трасах охоплює перепад висот в 140 м. Проте легких шляхів тут немає: складність трас від середньої до дуже високою. За різними пішохідним трасах національного парку проводять організовані групові екскурсії з гідом.

- Ворота в Бурен - невелике село Кілфенора з тисячолітньою історією і монастирем 6 століття. Село називають містом хрестів: біля собору і на його території стоять одні з найкрасивіших надгробних кельтських хрестів у всій країні. Всім їм приблизно по тисячі років. А якщо проїхати за село далі, до самого берега океану (всього трохи більше 30 км від в'їзду в національний парк), ви опинитеся біля скель Мохер, однією з головних візитних карток ірландського узбережжя. Це кручі, які тягнуться вздовж берега майже 8 км, перевищуючи в деяких точках 200 м висоти. Звідси, як на долоні, видно Аранскі острова і затоку, а коли ясно - навіть Коннемару. Тут же на одному з мальовничих скель височіє вежа О'Брайена першої половини 19 століття - як не дивно, споруда аж ніяк не військового призначення, а вже тоді вибудуване спеціально для туристів.

Корнеліус О'Брайен, за чиєю далекоглядною вказівкою була зведена однойменна вежа, вибудував у районі скель Мохер, кажучи словами літопису, «все, крім скель Мохер». Зокрема, він тримав парі, що зведе тут стіну в милю завдовжки, дюймової товщини і ярду висоти - і виграв. Не в останню чергу завдяки зусиллям О'Брайена тутешні місця стали набрали популярність і сьогодні приманюють до мільйона туристів щорічно.

Скелі Мохер овіяні й іншою, не настільки доброю, славою. Щороку тут стабільно гине 5-10 чоловік, в пам'ять про яких біля вежі поміщена відповідна табличка. По-перше, звалитися вниз можна просто з необережності. По-друге, самогубців тутешні краси притягують, схоже, не менше, ніж задоволених життям людей.

- Геопарк Буррен включає в себе два підземні печерні комплекси. Doolin та Ailwee.

Печерний комплекс Дулін має 40 метрову печеру де знайшли 7,3 метровий сталактит, він визнаний найдовшим сталактитом у Північній півкулі. Екскурсії по печері доступні через Visitors центр Дулін та займають приблизно одну годину.

Печера Ейлві - розташована в самому серці печери Бурен-Альве, має підйом високо на терасові схили гори Бурен, з якої відкривається один з найвидовищніших видів на затоку Голвей.

Екскурсія складається з 30-хвилинної прогулянки прекрасними печерами - над мостовими прірвами, під дивними камяними утвореннями та поруч з громовим водоспадом.

- Найвищий Долмен Ірландії - Poulnabrone

, також відомий як Портальна гробниця. Поулнаброне Долмен – це одна з найбільш фотографуваних старовинних пам’яток Ірландії. Побудований понад 5000 років тому, потойбічний дольмен (велика плита, що опинилася на кам'яних стояках) стоїть серед породи скелястих доріг; вапняк важить 5 тонн. Ділянка знаходиться в 9 км на південь від Баліваґана, її видно з R480. Там навіть є велика безкоштовна парковка та чудові дисплеї.

Поулнаброн був розкопаний у 1986 році, і там були знайдені останки щонайменше 33 людей, а також шматочки гончарних та ювелірних виробів. Радіовуглецеві датування свідчать про те, що вони були поховані між 3800 та 3200 рр. до нашої ери. Колись тут мертві були поховані під землею, а вся споруда була частково вкрита курганом, який з тих пір був повністю здутий вітрами.

Національний геопарк Бурен це дуже атмосфера місцина, сувора і навіть трохи лякаюча . Ти ніби потрапляєш в якесь заповідне реліктове місце, відправляєшся років так на 500 назад, де ніщо, крім цього неба, обрію і каменів, порослих травами, не порушить твій спокій.

Ось тут можна глянути шестихвилинне відео про історію, географію і флору-фауну геопарку Бурен.

Фото взяті з просторів інтернету.