На пресконференції під час нашої події «Уроки України для світу: нові виклики у сфері захисту прав людини» відповів на важливі та необхідні запитання. Серед них:

1.Чи був Офіс Омбудсмана долучений до доопрацювання “мирного плану” та чи збережено в ньому пункт обміну “всіх на всіх”??

На мій погляд, мирний план почав розроблятися на підставі Стамбульських домовленостей. Я нагадаю всім, що у 2025 році у нас відбулося три раунди перемовин із російською стороною на території Туреччини, де офіційним членом української делегації був і залишається мій Представник Ковбаса Юрій, який фізично був у Стамбулі та вів перемовини по гуманітарному треку.

☝️Перед відрядженням до Женеви та США у мене була довготривала, двогодинна розмова із Секретарем Ради національної безпеки та оборони Рустемом Енверовичем Умєровим, який на сьогодні є головою української делегації. Ми окремо пропрацьовували питання по гуманітарному треку.

Завжди, під час кожної зустрічі, українська делегація, наскільки мені відомо, постійно підіймає питання в першу чергу гуманітарного характеру.

Перше — це проведення обмінних процесів, у тому числі з використанням формули “всіх на всіх”.

Друге — це повернення усіх українських дітей. Ми готові проходити верифікацію даних, ми готові проводити додаткову комунікацію.

☝️Але, повірте, те, що стосується української позиції та української сторони, — це пріоритет номер один. Для всіх, абсолютно для всіх.

Формула “всіх на всіх” в українському трактуванні означає повернення абсолютно всіх громадян України, які підпадають під категорії військовополонених та незаконно утримуваних цивільних осіб. Ми їх не роз’єднуємо. Ми вважаємо та вимагаємо, щоб був застосований саме цей принцип щодо всіх дорослих громадян України, які залишаються на території РФ або на ТОТ України у різних статусах.

Щодо цивільних, є пряма норма, яка забороняє затримувати цивільних громадян, якщо вони залишилися на ТОТ. Тому згідно з міжнародним гуманітарним правом і згідно з нашим розумінням ми маємо юридичні підстави вимагати й робити все, щоб Україна повернула усіх громадян із території РФ та ТОТ України.

2. Ви писали про те, що Росія готує протести в мирних містах України. Чи є деталі: коли це може трапитися і чи взагалі їй це вдасться?

Ми повинні розуміти, що війна продовжується. Російські спецслужби не відмовилися від ідей постійного розхитування ситуації в Україні з використанням родин військовополонених та зниклих безвісти. Ми постійно відчуваємо й фіксуємо такі спроби російської влади та російських спецслужб використовувати цю категорію громадян України.

Останнім часом на території багатьох регіонів України — а наша інституція має регіональні представництва — ми почали фіксувати аномальну активізацію з боку невідомих громадських організацій, які через телефонні дзвінки намагаються організовувати великі мітинги з ключовими меседжами, спрямованими виключно на критику українських органів влади. Нібито Україна блокує повернення своїх військовополонених, Україна відмовляється від повернення, Україна не запитує від росіян продовження цього процесу.

Я дякую нашим розвідувальним органам і спецслужбам України — у першу чергу Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України. Було встановлено, що численні дзвінки надходять або з тимчасово окупованих територій України, або з території Російської Федерації.

Тому, користуючись нагодою, я ще раз хочу звернутися до родин військовополонених і зниклих безвісти. Ми розуміємо, що це важко, але, будь ласка, щодо будь-якої інформації про долю ваших рідних і близьких звертайтеся до офіційних державних органів влади. Створений Координаційний штаб, і в кожному регіоні функціонує регіональна робоча група з взаємодії з родинами військовополонених та осіб, зниклих безвісти. Ми готові надавати будь-яку інформацію в щоденному режимі.

Ми позитивно ставимося до організації зустрічей: допомагаємо проводити їх і на рівні мене особисто, як Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, моїх регіональних представників, а також інших державних органів влади. Ми підтримуємо проведення мітингів, але з єдиним мотивом — ще раз показати світу, що Російська Федерація порушує Женевські Конвенції та права українських військовополонених і осіб, зниклих безвісти.

Тому, будь ласка, не станьте інструментом у руках російських спецслужб.

3. Щодо законних дій ТЦК: яка ситуація наразі? Чи цих звернень — побільшало чи поменшало?

У 2025 році збільшилася кількість звернень від громадян України щодо порушення їхніх прав з боку ТЦК та СП. На кожне з них ми реагуємо. Не всі звернення підтвердили факт порушення прав, проте негативна тенденція зберігається.

Я не хочу, щоб українське суспільство було розділене. Усі мають виконувати свої дії в межах повноважень.

Працівники ТЦК та СП не мають права перевіряти документи та фізично затримувати громадян України, не мають права використовувати приміщення ТЦК та СП як місця несвободи. Там не можна забирати телефони, паспорти або утримувати громадян України без юридичних підстав. Так, такі випадки є.

А з іншого боку, громадяни України повинні пройти офіційні процедури — пройти ВЛК та отримати військово-облікові документи. Це є обов’язком кожного громадянина України. Кожен має діяти так, як написано в законі.

Я відслідковую також практику застосування фізичної сили до працівників ТЦК та СП. На жаль, був трагічний випадок у Львові — напад із використанням холодної зброї на працівників ТЦК та СП. Це є кримінальним злочином, і на це мають реагувати всі відповідальні органи.

Нам потрібно продовжувати мобілізаційні заходи відповідно до законодавства. Якщо працівники ТЦК та СП порушують закон — вони нестимуть відповідальність. Якщо громадяни України порушуватимуть закон або перешкоджатимуть працівникам ТЦК та СП — вони також нестимуть відповідальність.

Маємо бути об’єднані, бо тільки так можна врятувати державу.

Щодо нападів на ТЦК:

Збільшилася кількість повідомлень про напади на ТЦК, і цього не можна допускати. Суспільство не повинне бачити в працівниках ТЦК та СП ворогів. Ми маємо системні провали в державній політиці, які до цього призвели.

Українське суспільство повинне діяти в межах законодавства. Усі, хто порушує закон, мають нести відповідальність.

Щодо цих явищ — ми розглядаємо кожну ситуацію окремо, фіксуємо, хто і як реагує.

4. Ви згадали про повернення дітей в Україну. Хотів би почути кількість українських дітей, якщо вам відомо це число, які були незаконно вивезені до Росії. Які інструменти працюють для їх повернення? І чи відомо вам, що діти розповідають про умови перебування та ідеологічний вплив Росії?

Я почну з іншої цифри. 1 902 — це кількість українських дітей, які станом на сьогодні повернуті в Україну з території Росії, а також із тимчасово окупованих територій України. Частина з них після депортації, частина — після примусового переміщення. 

Щодо загальної кількості: скажу відверто станом на сьогодні немає офіційного механізму підтвердження цифри, скільки українських дітей депортовані або примусово вивезені до Росії. Міжнародні організації не мають доступу до цієї інформації. Росія не надає жодних цифр, жодного доступу, не дає можливості верифікувати ці дані, не дозволяє відвідувати так звані “табори для українських дітей”, яких створено дуже багато на території Росії.

❗️Щодо повернення дітей. Ми знаємо, що відбувається з українськими дітьми і на ТОТ, і на території РФ. Після фізичного повернення кожна дитина проходить через Центр захисту прав дитини у місті Києві — це структурний підрозділ нашої інституції. Там працюють наші співробітники та окрема команда психологів. Психологи — перші, хто спілкується з дітьми, щоб зрозуміти їхній психологічний стан і визначити, чи потрібна окрема програма психологічної реабілітації.

Моє відчуття, принаймні з того, що я бачив і чув під час особистого спілкування з дітьми: кожній дитині потрібна додаткова психологічна реабілітація та соціальна підтримка.

Діти постійно перебувають під тиском російської пропаганди як на ТОТ, так і на території РФ. Представники окупаційної влади вимагають від дітей виключно використання російської мови та публічної самоідентифікації як “росіянин” або “росіянка”. Це від них прямо вимагається. У нас є приклади, коли за відмову дітей карали — у тому числі застосовуючи фізичну силу.

Дітям змінюють усі документи. Абсолютно всі: паспорти, якщо вони вже були видані українською стороною; свідоцтва про народження; медичні документи; документи про освіту.

Усе повністю замінюється на російські документи.

Коли ми через партнерів ведемо перемовини, росіяни дуже часто кажуть: “у нас немає таких дітей”. Вони навіть не хочуть визнавати, що під час “перекладу” з української на російську мову міняють дітям імена та прізвища. Причому роблять це свідомо. Навіть якщо переклад мав би виглядати однаково за літерами, вони спеціально змінюють написання, щоб потім стверджувати: “ні-ні, це інша дитина; це російська дитина, вона не має юридичного відношення до України — і ми не зобов’язані її повертати”.

І найголовніше: діти зобов’язані вступати до молодіжних військових організацій. Я щиро переконаний, що основна філософія російської федерації щодо українських дітей це використання їх як ресурсу для формування наступного покоління російських солдатів. Це відкрита колоніальна політика: окупували частину України і використовують місцеве населення, особливо дітей, для продовження агресії.

Усі хлопчики і всі дівчата зобов’язані бути членами різних молодіжних і військових організацій: “Юнармія”, “Діти Кавказу”, “Діти Героїв” та інші. Найбільша з них — “Юнармія”. Усі діти повинні бути членами цієї структури. Там із українських дітей виховують майбутніх російських комбатантів і військових.