На останок

Пряме включення від глав-адміна. Останній пост на даному каналі.

Коротше кажучи, проект закривається.

Що сказати треба.

Продаж третього випуску не зупиняється, електроні версії як перших двох, так і останнього доступні на веб-архіві, сам канал залишається таким, як є: усі тексти, есеї — вони всі тут, і права на них належать тим, хто їх створював: авторкам, авторам, художникам та художницям.

Що сказати хочеться.

Якщо вчитатись в ті матеріали, які ми тут збирали, то ми бачимо: інді-сфера українських — як україно-, так і російськомовних письменників та письменниць — вона бездонна, і ажніяк не обмежується лише тільки нашим проектом.

До нас приходили як і зовсім ноунейми, так і ті, в кого вже є їхня авдиторія. Усі їхні тексти також доступні на їхніх власних платформах — і оце — круто.

У своєму ядрі я бачив та подавав "Андерхаунд" колегам, з якими це все підняв, як платформу, де кожний автор, кожна авторка могли б знайти своїх читачів і читачок. Створював з розумінням: замість просто "місця для публікації", значно краще створити саме журнал — хоч електронний, хоч друкований; механізм, де тексти фільтруються за знаком якості, проходять етап редактури та коректури (без применшення, іноді чи не ретельніший, ніж у професійних видавництвах). І, як ви розумієте, така платформа просто фізично неможлива силами одного: це був дійсно колективний проект, причому без жодного фінансування. І озираючись на все, що було, та визнаючи також власні помилки, все ще можу сказати: отут — кльова штука. Дійсно кльова, яка має лишитись у ноосфері, тому й канал, і веб-архів, і продаж єдиного друкованого номеру залишаються.

Так, "Андерхаунд" закрито. 

Але сподіваюсь, що наш досвід — не єдиний і не останній, бо що цей журнал показав: коли люди про нього чують, людям таке потрібно, і дуже хотілося б, щоб такий або ж подібний нашому проект існував і надалі.

Дякую колективу, з яким ми це все піднімали та вели, всім нашим авторкам та авторам. 

Дякую всім, хто читав нас, хто підтримував та слідкував за нами.

Дякую людям, які увесь час тут разом зі мною були.

Прощаємось тут. Але не прощаємось загалом.

Словами нашого головного редактора Данили Змія, "Нехай ваші боги та демони вас бережуть".

Герр Фарамант