На мою країну напали, я не міг сидіти вдома, – 66-річний доброволець Мамай.
Він міг би грати в шахи зі своїми товаришами в парку або доглядати за садом на дачі, натомість взяв до рук зброю та став на захист України.
Друг Мамай значну частину свого життя працював на будівництві. Навіть вийшовши на на заслужений відпочинок, він не покинув роботу. 24-го лютого він вирішив залишити відносно розмірене пенсійне життя і стати на шлях воїна.
– На мою країну напали, я не міг сидіти вдома. Я націоналіст. У мене в родині і батько був націоналістом був, і всі мої дядьки. Мабуть, і мені передалося. Я не міг сидіти вдома в такий період, – говорить чоловік.
У перший же день повномасштабного вторгнення друг Мамай пішов до військкомату і записався до лав територіальної оборони. Близько півроку чоловік нищив ворога на Харківському напрямку, але після певних змін у законодавстві його звільнили з військової служби за віком. Одразу почав шукати місце, де його могли б взяли на службу в такому віці. І ним стала Українська добровольча армія.
Рекрут УДА вже навчився мінометної справи і чекає бойового виїзду. Доброволець шкодує лише про одне – що затримується на навчаннях. Поспішає на передову.
– Я до командира вже кілька разів підходив, щоб відправив на передову, – каже рекрут.
Він не приховує, що перед бойовим виїздом все ж присутній певний страх. Але він вже проходив це на початку повномасштабного вторгнення, коли, будучи бійцем ТрО, воював на “нулі” в Харківській області.
– Все одно страшно, нема що такого, що взагалі не боюсь, але вже такого страху, як в перший раз, нема, – продовжує Мамай.
Спираючись на власний досвід, рекрут каже, що в Навчальному центрі УДА бійців готують відповідно.
– Тут дійсно вчать на професійному рівні, – пояснює захисник.
Не всі новобранці витримують фізичні навантаження під час навчання в НЦ УДА, але це не про 66-річного друга Мамая. Фізичній підготовці чоловіка інколи заздрять ті, хто по віку годиться йому у сини чи навіть онуки. Рекрут зізнається, що роки беруть своє, та він все ж справляється з поставленими завданнями.
– Люди вчать воєнної справи, фізичної підготовки, роблять з рекрутів справжніх воїнів. Є нюанс — важко. Якби легко давалось, то може й не цікаво було б, — ділиться Мамай.
Новобранець зізнається, що свою хорошу фізичну форму підтримує регулярним заняттям спортом.
– Я любив футбол, грав до 45 років. Перед тим, як піти в УДА, я теж тренувався, займався, знав, що то треба бути у хорошій фізичній формі, — каже чоловік.
За словами Мамая, доволі велика різниця у віці між бійцями в УДА не відчувається — відношення до всіх однакове.
– Є деколи такі ситуації: мені як поблажку роблять самі рекрути, буцімто я трошки старший. Я їм зразу кажу: «Я такий самий, як і всі», — пояснює він.
Під час служби в лавах ТрО Мамай бачив немало горя, яке принесла на українську землю каtsaпська орда, тому зараз він вмотивований і готовий нищити ворога.
– Я як побачив, що вони роблять, зрозумів, що це не люди. Людина не може робити таке. Над ними я б собі не дозволив такого знущання. Як би не було, людина є людина. А вони — не люди, я не знаю, як їх характеризувати, що вони собі мають на думці. Так знущатися з народу — то великий гріх, — говорить рекрут.
Мамай вважає, що вже скоро українським воїнам вдасться звільнити всі захоплені росіянами території.
Українська добровольча армія - УДА