НЕ БОГ БІЛИХ ПЛЯМ

Автор - Джон Леннокс (John Carson Lennox)
Переклад: Катерина Медовник
Редактура: Михайло Абакумов

Пророцтво Пітера Хіггса[1] днями отримало підтвердження. Не обійшлося і без серйозних заперечень. Однак вона недаремно була прославлена, ця визначна речовина, з якої складається сучасна наука - нагорода для міжнародної команди фахівців, що старанно працює багато років, за інтелектуальну самовіддачу і наукову доблесть.

Хіггсовський бозон охрестили «часткою бога», стривоживши цим багатьох фізиків, зокрема Пітера Хіггса та Лоуренса Краусса.[2] Крім того, останній, у своїй статті для видання «Newsweek», можливо ненавмисно, дає нове тлумачення назві частки: «Використовуючи свій видатний розум і не без допомоги найдосвідченіших інструментів, люди щойно, можливо, помітно просунулися до того, щоб замінити метафізичні міркування досвідченим шляхом – знаннями. З цього часу, хіггсовська частка стала, мабуть, доречніша, ніж Бог». У свою чергу Краусс нікуди не просунувся, адже його заява також є не науковим твердженням, а черговою метафізичною спекуляцією, в основі якої лежить суміш зарозумілості та невірного уявлення про Бога.

Що має на увазі Краусс під «доречніше, ніж Бог?» Доречне для чого? Як відповідь на питання про те, як працює Всесвіт, хіггсовська частка, безумовно, доречніша за Бога. Інша справа – питання про те, чому взагалі існує Всесвіт, в якому ми можемо займатися фізикою елементарних частинок. Двигун внутрішнього згоряння, ймовірно, буде кращою, ніж Генрі Форд, відповіддю на питання про те, як працює автомобіль, але він нічого не скаже нам про те, звідки взагалі з'явився автомобіль. Нехтуючи метафізикою, легко припуститися помилки в категоріях, як це робить Краусс, сплутавши механізми та/або закони з діяльністю особистості.

Здається, Лоуренс Краусс і не здогадується, що жоден розумний монотеїст не прийняв би його уявлення про Бога. Його «Бог» є просто «Бог білих плям», з розряду «Це щось мені незрозуміло, значить, за цим стоїть Бог». У результаті, Краусс, за Дарвіном і Гокінгом,[3] мислить про Бога як про пояснення світу, яке конкурує з науковим. Подібну помилку припускає і людина, котра вважає пояснення автомобіля «Форд» у термінах Генрі Форда як його винахідника та конструктора протиставленим поясненню цієї машини у категоріях механізмів та законів. Господь Бог не є Богом білих плям, він є Богом всього цілого.

І справді, саме віра в розумного Творця переконала великих першопрохідців: Галілея, Кеплера, Ньютона, Максвелла і Беббіджа[4] у можливості наукових досліджень. К.С. Льюїс висловив цю думку так: «Люди звернулися до науки, тому що припускали існування закону в природі, а існування закону в природі передбачалося ними тому, що вони вірили в Творця цього закону».

Мелвін Калвін, лауреат Нобелівської премії з хімії, бачить витоки важливого для науки уявлення про впорядкування природи в такому основному висновку: «Всесвіт підвладний єдиному Богу, а не є результатом сукупності забаганок безлічі богів, які керують кожен своєю областю за своїми законами. Цей монотеїстичний погляд, мабуть, і став історичною основою сучасної науки».

Попри це, на думку Лауренса Краусса, хіггсовський бозон «наблизить науку до повного позбавлення необхідності вдаватися до різних надприродних махінацій, починаючи з питання про становлення Всесвіту». Проте навіть Ісаак Ньютон не вважав, що відкритий ним Закон всесвітнього тяжіння звільнить його від необхідності звертатися до Бога. Навпаки, це дивовижне відкриття спонукало вченого написати чудову працю «Principia Mathematica», його magnum opus.[5] Вчений сподівався, що його книга буде спонукати мислячу людину повірити в Бога.

У міру розуміння математичної структури Всесвіту, Ньютон все більше захоплювався мудрістю Творця, а не починав у ній сумніватися. Для кожної живої людини, не враховуючи тих, хто з власної волі обрав сліпоту, очевидно, що захоплення геніальністю Роллса і Роя зростатиме одночасно з розумінням інженерії, бо це природно. Таким же чином, чим більше ми знаємо про бозон Хіггса, тим?

До того ж, людина, яка відмовляється від Бога, зневажливо описуючи діяльність Творця в категоріях «надприродних махінацій», водночас вважає, якщо я її вірно розумію, що хіггсовське поле і є те саме «ніщо», з якого Всесвіт сам себе створив (що містить у собі внутрішнє протиріччя) у вигляді «безцільної квантової відрижки». Чи є у цьому підході якась логіка?

Подібне редукціоністське дослідження допоможе нам зрозуміти зміст того, що відбувається не більше, ніж дослідження частинок фарби - у завданні зрозуміти стелю Сикстинської Капели - не кажучи вже про шалену ідею, що оголошує творцями картини частинки фарб, з яких вона складається. Завдяки дослідженню частинок фарби можна зрозуміти, як створити нову фарбу, але не нову картину.

Якщо Краусс має рацію, і походження Всесвіту дійсно почалося з безцільної квантової відрижки, тоді така ж безцільність властива і нашому з вами розуму. Хоча автор, з деякою чарівною іронією, і надає нам обґрунтовану причину сумніватися як у надійності людських розумових здібностей, так і в істинності будь-яких уявлень, переконань чи тверджень, включаючи і ті, на яких тримаються: поняття хіггсівського бозона, атеїзму і, звісно ж, містифікації. Тобто науці протистоїть не Бог, а крауссівський атеїзм.

Філософ Людвіг Вітгенштейн вказував на неможливість знайти сенс системи у ній самій. Тому сенс Всесвіту можна знайти там, де його знаходили Ньютон і Максвелл – у Бозі. Що ми скажемо про бозон Хіггса? Все просто: Бог його створив, Хіггс пророкував, а ЦЕРН знайшов. Ми справедливо відзначаємо два останні факти, то що ж із першим?

Відповідь це питання, дана Джеймсом Максвеллом, написана на дверях найвідомішої у світі фізичної лабораторії: Кавендіської, що у Кембриджі: «Господь величні справи робить. Народ жадає добрих справ, що йдуть від Бога».[6]

Примітки перекладача

[1] Пітер Хіггс (англ. Peter Ware Higgs, нар. 1929) - британський фізик-теоретик, що передбачив існування нової частки, бозона, яка отримала його ім'я.

[2] Лоуренс Краусс (англ. Lawrence Maxwell Krauss, нар. 1954) - американський фізик-теоретик та космолог.

[3] Стівен Гокінг (англ. Stephen William Hawking, 1942-2018) - британський фізик-теоретик, автор безлічі науково-популярних книг з фізики.

[4] Чарльз Бебідж (англ. Charles Babbage, 1791-1871) - британський математик, винахідник першої аналітичної обчислювальної машини.

[5] Magnum opus - головна, найкраща, найбільш широко відома робота письменника, художника, композитора, мислителя чи ремісника.

[6] Псалом 111:2, сучасний переклад.