НАРОДЖЕНА НА РІЗДВО СОНЕЧКА

Київській громаді українських язичників «Православ’я» — 30 років!

На Різдво Божича Коляди 23 грудня 2023 (7531 літа Сварожого) перша в Україні релігійна організація рідновірів — Громада українських язичників «Православ’я» — відзначила своє 30-ліття. Нині Рідна віра поширилася по всій Україні. Та часто ентузіасти прагнуть створити свої власні варіанти «рідної віри», незважаючи ні на досвід своїх предтеч, ні на наукове підґрунтя вже відродженої Віри Предків, яке підготував професор Володимир Шаян ще 90 років тому (1934).

Тож з нагоди 30-літньої діяльності Громади — вітальне слово її засновниці і незмінної керівниці, голови Об’єднання рідновірів України, Волхвині Зореслави (на фото нижче). 

У 1991–92 рр. у Києві наша невелика патріотична громада студіювала книгу Володимира Шаяна «Віра Предків наших» (1987). Обговорювали, дискутували, ділилися роздумами про долю Рідної віри і України. Стало очевидним, що, втративши зв’язок з рідними Богами, українці втратили державу. Цей духовний зв’язок відновив В. Шаян у створеному ним Ордені Бога Сонця. Лицарями Ордену духовно, метафізично, обрядово були з’єднані ланки перерваного ланцюга Традиції. Це сталося вперше за 1000 років! Це були наші предтечі, які залишили нам духовну спадщину й легітимність організації. З цього часу своє завдання громада вбачала у збереженні безперервності ініціального ланцюга від Володимира Шаяна.

Назва громади була прийнята, насамперед, як альтернатива реформованим монотеїстичним неорелігіям, що вже з’явилися в той час. Вона підкреслювала політеїзм Віри Предків (язичництво) і водночас стверджувала реабілітацію терміну «православ’я», де: Права – світ Богів і славлення – назва богослужіння, що дослівно означає «славити Праву» [1; 2]. Громада стала славити рідних Богів, і перше славлення було на Різдво Божича Коляди 1993 р. Одночасно розпочалася інтенсивна дослідницька робота з вивчення основ Рідної віри. Ми створили «групу сподвижників», що поставила за мету наукове опрацювання і відновлення стародавньої духовної культури та автентичних релігійних практик, які належали до етнічної віри Предків, про що заявили вже в першій язичницькій книжці [3]. За статутом, громада є спадкоємцем і правонаступником етнічної віри, яка була офіційно заборонена князем Володимиром у 988 р.

Необхідно було створити інформаційні матеріали для ознайомлення українців з великою ідеєю. Першою такою рідновірською літературою став «Волховник. Карби язичницького віровчення» [4]. Для перших рідновірів Громади «Православ’я» це видання стало великою радістю, оскільки після тривалого періоду радянського тоталітаризму друк такої брошури здавався неймовірним проривом інформаційної блокади.

Уже в 1995 Громадою започатковано й перший конфесійний журнал «Сварог», і щорічні видання календаря «Коло Свароже», засновано Школу Рідної віри, в якій для киян і гостей столиці мною було прочитано понад 200 просвітницьких лекцій на теми Рідної віри. Почалося створення громад Рідної віри і в областях України; у 1995 р. було оголошено про їхній вступ до Об’єднання рідновірів України, про що писав наш часопис «Сварог» [5].

І хоч офіційна реєстрація Громади затягнулася на кілька років через упередженість чиновництва, проте громадівці заявили про себе публікаціями у столичних газетах та вже у перших книжках [6–12], численних інтерв’ю та виступах на радіо й телебаченні, проведених творчих вечорах у Будинку письменників. Членами громади стали науковці, письменники, викладачі, творча інтелігенція, але очолювати громаду чи ставати волхвом ніхто ще не хотів. У 1994 р. я пройшла ініціацію під ім’ям Волхвиня Зореслава й отримала благословення від учнів В. Шаяна: ст. проповідника рідної віри Мирослава Ситника і лицарки Ордену Бога Сонця Лариси Мурович. Так наша громада отримала легітимне право посвячувати людей у Рідну віру. У Громаді пройшли ініціації понад 300 рідновірів, а на великі річні свята (напр., Купайло) у Гідропарку на славлення збиралося близько 1,5–2 тис. людей. Часто центральні телевізійні канали України приїздили зняти репортаж з рідновірських свят, або й зробити повну відеозйомку всього свята. Проте популяризувати Рідну віру як конфесію не входило в їхні плани.

Мені довелося очолити Громаду, а через кілька років — й Об’єднання рідновірів України. Активними сподвижниками відродження Рідної віри у різний час були: А. Богород, В. Шапошніков, М. Сєверов, Т. Саєнко, Р. Морозовський, Я. Мотронюк, О. Страшенко, К. Утвенко та ін. На наших святах бували кобзарі Василь Литвин, Тарас Силенко, Живосил Лютий, фольклорні гурти «Медуниці», «Троянь», ансамбль української пісні «Бортничанка»... Прикметно, що до Рідної віри згодом долучилися цілі родини: Лозки, Шапошнікови, Ралки, Курінні, Кадюки, Миколенки, Урбанські, Кривобоки та ін. Багато з них співпрацює з Громадою й нині, навчає рідновірську молодь. Активно долучилося до духовної роботи й молодше покоління громадівців: Млада, Крут, Богуслав, Славір, Зореслав (Сергій В.), Ладомира та інші.

Громада неодноразово брала участь у численних радіо- і телепередачах про Рідну віру, організовувала творчі вечори в Будинку Національної спілки письменників України, урочисту ходу «За Рідну віру!», що присвячувалася Дню Незалежності України кілька років поспіль, доки не була забороненою. Відбулося також підняття кумира Перуна «зо дна Дніпра» та встановлення біля Музею Історії України. Проводили громадські акції на захист о. Хортиці (проти руйнування давніх святинь, археологічних пам’яток); мітинги-вшанування Великого князя київського Святослава Хороброго біля пам’ятника йому неподалік МАУП та на Пейзажній алеї м. Києва; Тризни по Волхвах, закатованих християнством; прес-конференції в УНІАН щодо злочинів московського патріархату біля Національного музею історії України (що отримало назву Кривава неділя) [13, с. 213–215] та злодійської наруги над кумиром Світовита на Софійському майдані в 2013 р. Незважаючи на значну релігійну дискримінацію, а навіть усупереч їй, Громада славить рідних Богів і продовжує священну справу відродження Віри Предків. Храму Рідної віри досі Громада не має через порушення чиновниками Закону про свободу совісті та релігійні організації та офіційні відмови в наданні земельної ділянки для побудови храму в Києві.

Для навчання священиків Рідної віри у 2002 р. створено й офіційно зареєстровано Українську Духовну академію рідновірів. Широка міжнародна діяльність Громади «Православ’я», як загалом і ОРУ, відома серед багатьох рідновірських спільнот Європи. Усі Родові слов’янські віча, які відбувалися у Києві, були організовані переважно громадою «Православ’я» та за підтримки інших громад ОРУ. Представники Громади кілька разів брали участь у Європейському конгресі етнічних релігій.

За три десятиліття своєї діяльності саме Громадою українських язичників «Православ’я» у складі Об’єднання рідновірів України створено наукову базу відродження Рідної віри, що складається з 30 фундаментальних книжок про Рідну віру та 40 випусків періодичних видань (журнал «Сварог» і вісник «Слава!») [13, с. 161–197]. Це духовно-культурне надбання є свідченням глибокої поваги до рідних Богів і наших славетних Предків. І донині в Києві, попри складний і тривожний час, здійснюються славлення рідних Богів, обряди календарного й родинного циклів. Докладніше про внесок нашої Громади «Православ’я» у розвиток української культури можна прочитати на офіційному сайті ОРУ (у моїй статті з журналу «Сварог» № 24, 2014 р.).

У 2013–14 рр. рідновіри брали участь у Революції Гідності, і в наступні тривожні роки захищають Україну зі зброєю в руках у російсько-українській війні. Чимало рідновірів загинуло, але жоден з Героїв не буде забутий! Незважаючи на тривале лихоліття, громада продовжує роботу. Видано кілька важливих праць під егідою Української Духовної академії рідновірів, зокрема: моя монографія «Орден Бога Сонця: історія та метафізика» (2018), «Богославлення в Рідній вірі. Посібник рідновіра» (2020), «Дочка Сварога» (2022, 2023), «Етнологія релігії» (2023) та «Об’єднання рідновірів України: енциклопедичний довідник» (2023).

Дорогі Побратими і Посестри, щиро вітаю вас з 30-річчям Громади «Православ’я»! Ви найкращі! Наснаги вам і завзяття, здоров’я і сили, життя і перемоги!

Слава рідним Богам! Слава Україні! Хай живе Рідна віра!

З вірою в рідних Богів,
Волхвиня Зореслава.

Обіймаю всіх!

  Публікації 1993–1995:

1.     Лозко Г. Право славимо! // Людина і світ. 1995. № 9. С. 43–45.
2.     Лозко Г. «Православ’я» // Релігієзнавчий словник / Укр. асоц. релігієзнавців, Відділення релігієзнавства Ін-ту філософії НАН України; за ред. А. Колодного, Б. Лобовика. К., 1996. С. 255.
3.     Громада українських язичників «Православ’я» // Лозко Г. Українське язичництво. К.: Український центр духовної культури, 1994. 3 стор. обкладинки. 4.     Зореслава Волхвиня / Галина Лозко. Волховник: Карби язичницького віровчення (Скорочений виклад). К.: Український центр духовної культури, 1994. 16 с.
5.     Об’єднання Рідновірів України (ОРУ). Громади, які вступили до Об’єднання рідновірів України // Сварог. 1995. № 2. С. 2.
6.     Починок А. Різдво Коляди // Шулявка. 1994. 29 грудня.
7.     Православні язичники пройшли державну реєстрацію в 1995 р. // Сварог. 1995. № 1. С. 16.
8.     Гайовий Г. За що скарали ми своїх Богів?// Зірка, 28 травня 1993.
9.     Ващенко О. «Не я б’ю – верба б’є…» (фото Галина Лозко, Геннадій Лозко) // Час-Time 24 березня 1995.
10.  Лозко Г. Українське язичництво. К.: Український центр духовної культури, 1994. 96 с.
11.  Лозко Г. Українське народознавство. К., Зодіак-Еко, 1995. 372 с. 12. Морозовський Р. Біблійні засади великої хімії // Соборна Україна, 1994, № 1.
13. Об’єднання Рідновірів України. Енциклопедичний довідник. Миколаїв: Іліон, 2023.