12414 - що це було?

В цій статті ми хочемо виразити нашу позицію щодо протестів, що розпочалися 22 липня 2025 року. На момент написання цієї статті йде уже дев'ятий день протестів.

Посилання на тг канал авторів: https://t.me/fenixnewsua.

Короткий переказ подій

22 липня з численними порушенням регламенту за приблизно 12 годин з моменту подання законопроекту 12414 його було ухвалено. Законопроект мав назву "Проект Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин в умовах воєнного стану". Правки до цього законопроекту було внесено ватним нардепом від партії Слуга Народу Максимом Бужанським за кілька годин до розгляду, що є порушенням регламенту. Якщо підсумувати, то 12414 мав три основні зміни:

1. Національне Антикорупційне Бюро України та Спеціальну Антикорупційну Прокуратуру, незалежні від держави антикорупційні органи, було передано під повний контроль Генпрокурора. Тепер він міг втручатися в усі розслідування цих органів. (Про дві ці структури мова піде нижче)
2. Слідчі, дізнавачі та прокурори можуть БЕЗ РІШЕННЯ СУДУ навідуватися в помешкання підозрюваних "у разі необхідності невідкладного вилучення чи збереження доказів, що стосуються таких злочинів".
3. Підозру керівнику Офісу Президента, його заступнику, члену Кабміну, Прем'єр-міністру, чиновникам та державним службовцям категорії "А" та іншим чиновникам має право вручати лише Генпрокурор України.

Від деяких нардепів було достатньо спроб зірвати голосування, проте усі вони провалилися.

За проголосували 263 нардепи, проти - лише 13. Було проскандовано "ганьба" окремими депутатами, вимовлено кілька промов проти - і все.

Майже одразу ж ветераном Дмитро Козятинським було анонсовано протести в той же день о 20:00. Непрямо на протест закликали прийти деякі студентські спілки, а також такі лідери громадянського суспільства, як Ігор Лаченков.

Про громадянське суспільство ми також скажемо трохи пізніше.

22 липня

В перший же день люди вийшли на протести з картонними плакатами та закликами про збереження незалежності НАБУ та САП, а також про ветування законопроекту Президентом. У самому лише Києві було орієнтовно 5 тисяч чоловік. Мітинги проходили також у Львові, Дніпрі, Харкові, Запоріжжі та інших містах.

На мітингах можна було побачити багато відомих особистостей: братів Кличків, Фелікса Редьку, Сергія Притулу та інших.

Пізно ввечері цього ж дня законопроект було підписано Володимиром Зеленським.

Незважаючи на комендантську годину протести продовжувалися і після 00:00 23 липня.

Що цікаво, то окрім таких лозунгів, можна було почути "Єрмака нах*й" та "Офіс за*бав".

23 липня

На цей раз людей було найбільше. В Києві можна було побачити до 9 тисяч(!) людей. А протести відбувалися у понад 20(!) містах. Дехто виходив із закликами вирішення інших соціальних проблем: строків служби, свавілля Данила Гетьманцева і т.і.

На цей раз публіка була більш різношерстою. На протесті були присутні такі праві організації як Національний Альянс та Права Молодь. Вилізли і ультраліві, наприклад, студентська антифа організація Пряма Дія. Також можна було побачити фанатів Свєтова. Фото прикріпляємо нижче.

24 липня

24 липня було уже менше людей у меншій кількості міст. Цього дня Президент представив свій законопроект 13533. Він повертає незлажність антикорупційних органів, а також відміняє другу зміну. Проте про недоторканість чиновників не має ні слова.

25 липня

В цей день громадян було ще менше. Воно зрозуміло, адже Лаченков закликав йти на мітинги лише в день голосування за президентський законопроект. Стефанчук оголосив, що воно відбудеться 31 липня.

Протести тривають і досі, хоча там людей дуже і дуже мало.

(((Громадянське))) суспільство

Ми умовно ділимо ліволіберальну фракцію в нашій країні на два табори: відкрите суспільство та громадянське суспільство. Важливо зазначити, що під громадянським суспільством не мається на увазі саме інституції громадянського суспільства. В самому цьому явищі немає нічого поганого. Просто представники цього ліволіберального табору зачислюють себе до нього.

У майбутньому ми напишемо цілу серію статей про відкрите та громадянське суспільство, де ми розберемо їх детально. Але тут хочемо описати обидві фракції.

Громадянське суспільство. Вони виступають за демократію, свободу слова, верховенство права та інші подібні речі. Є прихильниками євроінтеграції та вступу до НАТО. На їх думку суспільство треба зробити більш політично свідомим, і тоді демократія у нас буде працювати ідеально.

Еталоном цього табору є Ґрунт.media та Олександр Нотевський. Також можна згадати рух Чесно, і, можливо Bihus.info.

Вони займаються викриванням корупції, підтримкою так званої деколонізації, розбудовою різноманітних демократичних інституцій тощо.

Також сюди можна віднести й Ігоря Лаченкова, Меланію Подоляк, Сергія Стерненка.

Відкрите суспільство. Їх ще можна назвати грантожерами, або ж просто соєю. Представники цього табору включають у себе усі риси попереднього табору. Саме відкрите суспільство є концепцією філософа Карла Поппера. Але про це ми поговоримо детальніше в окремій статті. Ця концепція дуже сподобалась американському бізнесмену Джорджу Соросу, творцю фонду "Відродження".

Відкрите суспільство є більш hardline версією громадянського. Воно активно виступає за права лгбт, мігрантів, фемінізм, політкоректність та далі за списком. Ну тобто по-суті це і є так звана woke-ідеологія.

Сюди можна віднести усіх тих, хто сидить на грантах від цього самого фонду, а також сидів на USAID. Наприклад, Телебачення Торонто.

Про демократію у нас уже є окрема стаття. Ідеологія ліволібералів не викликає у нас нічого, окрім відрази та огиди. У ній жахливо майже усе: віра в природні права людини, міжнародне право, прогрес, бажання затягнути Україну в євросовок, демократичність, кінець-кінцем.

Про самі протести

Основною метою мітингувальників було відновити незалежність НАБУ і САП від Генерального прокурора. Чомусь на дві інші зміни лідери думок закрили очі.

Ліберали, не були б лібералами, якби не застосовували маніпуляції. Наприклад, Меланія Подоляк виклала відео з Президентом РФ, де він жалівся на НАБУ та САП. Тобто ті, хто підтримують ліквідацію НАБУ та САП, прирівнюються до Путіна. Стандартне "хто не з нами, той агент Кремля".

Також можна згадати, як деякі учасники протестів використовували свою або службу рідних у ЗСУ, як аргумент. "Моя мама воює не за корупцію", "Мій батько помер не за це" і так далі. Без сумніву, служба - блага річ. Проте, використання її, як логічного аргументу за чи проти чогось - ницість.

Було очевидно, що ліберали не спроможуться на будь-які хоч трішки радикальні гасла, не кажучи про дії. Так само було зроузміло, що система не бажає повториту долю Віктора Федоровича, і тому ніяк не придушувала протест.

Якась ескалація могла б початися, якби російські агенти вчинили якісь провокації. Проте, Служба Безпеки майстерно запобігла їм.

Без сумніву будь-яка силова зміна системи принесе лише хаос та дестабілізацію.

Водночас той факт, що люди масово вийшли на вулиці заради однієї мети вперше за 3 роки повномасштабки є безперецедентним. Скоріш завсе, табу на протести знято.

Чому ми не підтримуємо цей законопроект?

Всім, хто не носить рожеві окуляри, очевидно, що антикорупційні органи у нас неефективні. Не було посаджено жодну крупну рибу. Навіть те саме громадянське суспільство зробило більше для боротьби з корупцією, не маючи таких ресурсів, як НАБУ. Ті 10 калік, що вони змогли посадити за 10 років свого існування - ніщо.

Та і самі ці структури через відсутність контролю були розсадниками корупції.

Водночас НАБУ та САП залишалися єдиними державними стурктурами, що не були підпорядковані системі. Але вони ж існують ще з 2015 року. Чому їх вирішили ліквідувати тільки зараз?

А все просто: вони почали копати проти "своїх". 22 червня 2025 року віцепрем'єр-міністр Чернишов отримав підозру від НАБУ. Після чого суд виніс вирок, а він вийшов під заставу. А незадовго до прийняття законопроекту 12414 антикор структури хотіли вручити підозру власнику "Кварталу 95" Тимуру Міндічу.

6 років ці структури нікому не заважали, аж ось різко СБУ знайшла в них російського агента, і їх вирішили передати під управління Генпрокурора.

Ну тобто по-класиці усе через звичайне українське кумівство.

Ну а реакція на суспільне обурення була дуже показовою. Після внесення президентського законопроекту Руслан Стефанчук оголосив, що за нього проголосують лише 31 липня. Тобто, аби ліквідувати НАБУ та САП було потрібно 12 годин та 4 порушення регламенту, а щоб повернути усе назад - 9 днів?!

А лідери громадянського суспільство як завжди усе проковтнули, і сказали, що немає сенсу виходити на протести, поки не будуть голосувати за новий законопроект.

За цей час усі вже встигли всі непотрібні справи у НАБУ конфіскувати або закрити.

В цілому ми були б не проти прикрити ці органи, якби на заміну їм прийшла більш ефективна антикор система. Проте, враховуючи причину ліквідації поточних антикорупційних структур, цього не буде.

Ну а право ввійти до будинку без суду, а також безпідствана фактична недоторканість деяких чиновників, явно не можу вітатися нами.

Ми сподіваємося, що 31 липня парламент прийме правильне рішення щодо повернення незалежності НАБУ і САП, тим самим знизивши ризик внутрішньої дестабілізації.

UPD: Рада одноглосно проголосувала за новий законопроект одноголосно(330 голосів "за").