Ніндзя та виникненні сьогунату Токугава - История и исторические личности реферат

Главная

История и исторические личности
Ніндзя та виникненні сьогунату Токугава

Військово-політична кампанія Іеясу Токугави в кінці XVI - початку XVII століття. Умови та наслідки залучення ніндзя до цієї кампанії. Історія виникнення загону Іга-гумі. Оборона замку Фусімі та Осака. Нінпо князівства Сацума. Битва при Секігахара.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти та науки України
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка
ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ
"Нова історія країн Азії та Африки"
на тему: "Ніндзя та виникненні сьогунату Токугава"
3. Нінпо князівства Сацума. Битва при Секігахара
4. Мусокунін - таємна зброя Токугави
Сьогунат Токугава, створений в 1603 році після "Епохи воюючих провінцій" поклав кінець громадянський війнам між численними феодально роздробленими князівствами. Токугава Іеясу завершив процес об'єднання Японії та проголосив себе сьогуном - фактичним володарем країни, династія якого правила ще близько 250 років. Відомо, що в умовах розрухи в країні, коли йшла війна всі проти всіх, Іеясу спало на думку заручитися військово-розвідувальними послугами ніндзя. Не випадково саме йому судилося об'єднати країну, адже хто володіє інформацією - той володіє світом. Ніндзя проводили різні підривні заходи - підпали, отруєння, викрадення і вбивства, поширювали брехливі чутки, підкидали фальшиві документи, щоб збивати ворогів з пантелику, сіяти між ними чвари. Особливість таємної війни в цій країні полягала в тому, що подібні завдання, згідно тодішнім уявленням про мораль, повинні були вирішувати не самураї (офіційна армія), руки яких були зв'язані "Кодексом бусідо", а представники кланів, що були поза феодальною драбиною, ті кому не обов'язково підпорядковуватися загальноприйнятим нормам. Їх зневажали, ненавиділи і боялися, але поки йшли війни, обійтися без них не могли. Всередині цих кланів поступово склалася спеціальна дисципліна, головною метою якої стало теоретичне обгрунтування найкращих способів непомітного проникнення в ряди противника, вивідування нею таємниць і розтрощення зсередини. Вона отримала назву "ніндзюцу" - мистецтво бути невидимим.
Мета даної роботи: максимально об'єктивно дослідити вклад ніндзя в створення сьогунату Токугава. Поставлена мета вимагає вирішення наступних завдань: визначити основні військово-політичні сили в Японії на початку XVII століття та причини їх конфронтації; проілюструвати умови, специфіку та наслідки залучення кланів ніндзя до вирішення військово-політичних конфліктів; зробити висновки щодо рівня причетності ніндзя до перемоги Іеясу Токугави над своїми опонентами.
Об'єкт дослідження: військово-політична кампанія Іеясу Токугави в кінці XVI - початку XVII століття.
Предмет дослідження: умови та наслідки залучення ніндзя до цієї кампанії.
Хатторі Хандзю Масасіге - начальник розвідки Токугави Іеясу. Саме він першим запропонував своєму пану використати ніндзя у своїх військових звершеннях. Після того, як армія Нобунаги знищила провінцію Іга, багато тамтешніх ніндзя покинули свою домівку і потребували покровительства. Коли Токугава Іеясу перебував в м. Сакаї (нині префектура Осака), дізнався про вбивство Оди в монастирі Хонно-джі. В дорозі його супроводжували лише кілька наближених васалів - Хонда Тадакацу, Сакаї Тадацугу, Ії Іемаса, Хатторі Хандзо, Анаяма Байсецу та деякі інші. Охорони в нього з собою не було, а тим часом всі дороги заповнили війська зрадника Акеті Міцухіде. До того ж шлях до Окадзакі, родовий замок Токугави, перекрили селяни-бунтарі. Здавалося, вибратися живим з ворожого оточення вже не вдасться. За легендою, Токугава в розпачі ледь не вчинив самогубство, але Хатторі Хандзо зумів переконати його, що вихід все ж таки є. Він запропонував князю відступати через провінцію Іга і заручитися допомогою тамтешніх ніндзя. Оскільки це був єдиний реальний шанс порятунку Токугаві нічого не залишалося як тільки погодитися з ним. Хандзо негайно помчав в містечко Тарао, що на кордоні Іга і Кога, і звернувся за допомогою до Тарао Сіробей Міцухіро, глави однієї з 53 сімей Кога. Незабаром воїни Тарао як охоронці оточили невеликий ескорт Токугави, а Хандзо піднявся на перевал Отогі-тоге, що розділяє Іга і Кога, запалив вогні і став подавати кодові сигнали про негайний збір ніндзя на перевалі. І коли Іеясу благополучно дістався до Отогі-тоге, там його вже чекав загін кількість 300 сінобі з Іга і Кога (200 ніндзя з Іга і 100 ніндзя з Кога). На перевалі Іеясу всівся в паланкін, а ніндзя на чолі з Хандзо щільною стіною зімкнулися навколо нього і рушили в дорогу по гірських стежках. Частина ніндзя йшла на відстані довкола ескорту, виключаючи можливість засідки. Це був нелегкий шлях. Ніндзя довелося битися з бандитами і диверсантами Акеті. Відомо, що під час цієї подорожі загинув один з близьких друзів Токугави Анаяма Байсецу. Але все ж, не зупиняючись ні вдень ні вночі, Токугава та його охоронці зуміли минути небезпечний район Кабуто і, переправившись через ріки Кідзу та Удзі, дісталися до містечка Сіроко в провінції Ісе, звідки Іеясу морем відплив у свою провінцію Мікава і благополучно повернувся в Окадзакі. Крім Хатторі Хандзо і сім'ї Тарао безпеку Іеясу під час цієї "подорожі" забезпечували також бусі з Кога Мінобе, Вада, Міядзіма та інші (всі ці клани входили в знамениті "53 сім'ї Кога"), а також дзенін Цуге Кійохіро з Іга і майстер нін-дзюцу Цуге-рю.
Цей випадок дозволив Іеясу наочно переконатися в неймовірних здібностях ніндзя та ефективності їх організації. Крім того князь високо оцінив їх відданість. Таких воїнів варто було запросити на службу. Тому Іеясу щедро нагородив ніндзя Хатторі Хандзо за його службу, подарувавши йому 3000 коку рису, і доручив набрати з учасників операції загін ніндзя, виділивши на його утримання 1000 кан (1 кан = 3,75 кг) рису. Так на службі в сім'ї Токугава з'явився загін Іга-гумі. До складу Іга-гумі увійшли багато знаменитих ніндзя того часу: Генсуке, Дендзіро, Магобей, Утікура, Сінкуро, Сітікуро, Канроку та інші з клану Хатторі; Саннодзьо, Ітіносуке, Канхатіро з родини Цуге; Собей і Сукедаю з роду Ямаока; Томіта Яхей; Фукуморі Саданарі; Яманака Тобей; Кікуті Тойофусі; Сібата Сухо; Йонеті Хансуке; Ямагуті Кансуке та інші. Всі ці ніндзя отримали земельні володіння, що свідчить про найвищу оцінку їхньої майстерності Токугава: згодом воїни з Іга-гумі отримували лише рисовий пайок, а землю - ніколи.
Під командуванням Хатторі Хандзо загін Іга-гумі брав участь в багатьох битвах. У червні 1584 він захопив замок Нісіе, трохи пізніше бився біля гори Ніо-яма в провінції Ідзу, брав участь в облозі фортеці Одавара (1590; за цю операцію Хатторі Хандзо отримав маєток в провінції Тотомі з річним доходом в 8000 коку) і каральних експедиціях в провінцію Муцу і проти даймйо Асаакі. Після смерті Хандзо в 1596 р. Іга-гумі билися в найбільшій битві при Секігахара (1600) і в 2-х облогах замку Осака (1615).
Після переїзду ставки Токугави в червні 1590 в місто Едо (майбутній Токіо), Іга-гумі також передислокувалися туди. Токугава, в подяку за вірність Хатторі Хандзо, подарував йому звання хатамото - прямого васала - і подарував садибу неподалік від одних з воріт замку Едо, які пізніше стали називатися "Хандзо-мон" - "Ворота Ханд " - чи то тому, що поруч була садиба Хандзо, чи то тому, що він зі своїм загоном повинен був їх захищати в разі небезпеки, а може й тому, що цими воротами користувалися таємні агенти (омміцу), які підпорядковувалися Хандзо - начальнику таємної служби. Він називався омміцу-гасіра. Хандзо помістив своїх ніндзя в якості оніва-бан - "садівників" - в замку Іеясу. Така система мала цілий рядом переваг: по-перше, "садівники" постійно перебували поблизу князя і були здатні в будь-якій ситуації захистити його від зазіхань таємних агентів ворога; по-друге, широкі просторі двори замку дозволяли йому або його начальнику служби безпеки Хатторі Хандзо непомітно віддавати накази "садівникам"-ніндзя, які негайно відправлялися виконувати наказ, переодягнувшись відповідним чином в спеціальному приміщенні Після повернення агентів, точно таким же чином можна було вислуховувати їхні доповіді, без ризику бути підслуханим непроханим гостем і не привертаючи до себе уваги.
Завдання оніва-бан отримували найрізноманітніші: довідатися, хто з даймйо таємно ремонтує замок, закуповує зброю, веде переговори з сусідами, вбити небезпечного противника і т.д. Ніндзя Токугави діяли по всій країні. Самим небезпечним завданням серед оніва-бан вважалося призначення на розвідку в князівство Сімадзу в провінції Сацума: з 10 посланих туди шпигунів повертався тільки один - настільки ефективною була тамтешня контррозвідка, укомплектована майстрами нін-дзюцу місцевої традиції Сацума-рю. Цікаво, що меакасі Сімадзу, випитавши секрети організації служби шпіонажу Токугави у когось з ніндзя Іга, багато перейняли у своїх ворогів. Зокрема, в князівстві Сімадзу для вирішення розвідувальних завдань теж була створена служба оніва-бан. Там вона проіснувала до кінця XIX ст. Відомо, наприклад, що знаменитий Сайго Такаморі, керівник заколоту в Сацума, спрямованого проти буржуазних перетворень в країні, в молодості служив "садівником" і виконував різні завдання. Всією роботою оніва-бан керував хитромудрий Хатторі Хандзо. Згідно з переказами, він був прекрасним майстром бою списом, за що його прозвали Ярі-но Хандзо - "Списоносець Хандзо". Він вважав, що техніка бою списом чудово гармонує із загальними принципами нін-дзюцу. Несподівані проникнення у ворожі фортеці з подальшим миттєвим "розчиненням в порожнечі" він порівнював з уколами списа, блискавичними і разючими наповал. Хатторі Хандзо помер в 1596 р. у віці 55 років. Його спадкоємцем на посаді начальника таємних агентів (омміцу-гасіра) став його старший син Івамі-но Камі Масанарі, людина вкрай неврівноважена і абсолютно позбавлена тих талантів, якими володів його батько. У 1608 провінція Іга була переведена в підпорядкування і контроль володінням даймйо Тодо Такаторе. Для того, щоб зробити більш ефективним контроль за старими родами ніндзя, що стали головним джерелом формування секретної агентури, Іеясу наказав Такаторе створити спеціальне управління по їх реєстрації, а сім'я Тарао була передана йому в підпорядкування. Але коли Токугава почав підготовку до війни проти замку Осака, навколо якого згуртувалися його вороги, він призначив Тарао Сіробея таємним мецуке і наказав йому стежити за Тодо Такаторою. Така система взаємного явного і таємного контролю була цілком у дусі недовірливого і хитрого князя.
Після смерті Тойотомі Хідейосі в Японії знову склалася вибухонебезпечна ситуація. Хоча походи Тойотомі змусили могутніх даймйо країни визнати його владу, вони не ліквідували сепаратизму князів. Незадовго до своєї смерті, передбачаючи можливість відновлення феодальних війн, Хідейосі створив верховний орган управління з 5 Тайро - головних міністрів, до числа яких увійшли 5 наймогутніших даймйо - Токугава Іеясу, Маеда Тосііе, Уесугі Кагекацу, Морі Терумото і Укіта Хідеіе. Хідейосі змусив їх присягнути, що вони будуть підтримувати Хідейорі, його п'ятирічного сина, до тих пір, поки він сам не зможе правити. Маеді і Токугаві він довірив виховання сина. 5 Тайро повинні були здійснювати управління країною спільно з 5 бугьо - раніше призначеними столичними префектами. Однак між ними і Тайра згоди не було. Наймогутнішим серед Тайра був Токугава Іеясу, володіння якого ще за життя Хідейосі включали всі 8 провінцій рівнини Канто - самого дохідного району Японії. Токугава не раз вступав у боротьбу за владу в країні, проте його відтісняли більш могутні або успішні суперники - Такеда Сінген, Ода Нобунага і Тойотомі Хідейосі. Але тепер настав його час. Інші Тайра і бугьо бачили посилення Токугави. Тому вони сформували антитокугавську коаліцію, серцем якої став бугьо Ісіда Міцунарі, і почали плести змову проти Іеясу. Насамперед, Ісіда вступив в таємну змову з Уесугі Кагекацу, могутнім даймйо з Айдзу. Володіння Уесугі розташовувалися на північний схід від володінь Іеясу, в той час як основні володіння інших даймйо антитокугавської коаліції знаходилися на заході о. Хонсю. За планом Ісіди і Уесугі вони повинні були одночасно вдарити з двох сторін, оточти та розгомити Іеясу.
Завдяки спритності своїх ніндзя, Іеясу вчасно вивідав плани ворога, але прикинувся, що проковтнув приманку, і зробив вигляд, що виступає в похід проти Уесуги, чого тільки й чекав Ісіда, щоб вдарити йому в тил. Повільне просування Токугави на північ до володінь Уесуги створило у Ісіди враження, що він встигне опанувати всім центром Хонсю, перш ніж Токугава зуміє повернутися назад. Однак Токугава обдурив Ісіду і повернувся назад тоді, коли його ще ніхто не чекав. Крім того Токугава, розкусивши план ворога, передбачав, що антитокугавская армія першою справою обрушиться на його головну фортецю в районі Кансай замок Фусімі, що знаходився неподалік від Осаки. 27 серпня 1600, як і очікував Іеясу, 30-тисячна армія Ісіди Міцунарі напала на замок Фусімі. Дізнавшись про це, Токугава тут же наказав своєму васалу Ямаока Мітіамі, молодшому брату Ямаока Кагетакі, власника замку в Сета провінції Омі, підняти на боротьбу бусі з Кога. Спочатку на допомогу замку Фусімі прийшло близько 100 ніндзя з Кога, а потім підтяглося ще 300 сінобі. Всього під керівництвом у Торіі Мототади було близько 2 тисячі воїнів. Незважаючи на багаторазову перевагу ворога, фортеця протрималася 10 днів і, можливо, простояла б і довше, якби не зрадник, родину якого Ісіда пригрозив розіп'яти, якщо той не підпалить головну вежу замку. Тоді Мототада повів близько 200 захисників фортеці, які залишилися в живих на вилазку і відкинув ворога. Коли в живих залишилося всього 10 воїнів, він віддалився у внутрішні покої палаючого замку, щоб зробити харакірі. У цей час до зали увірвався Сайга Сігетомо Магоіті, командир ніндзя з Сайга, і підбіг до нього зі списом. Але, коли Торіі назвав своє ім'я, він зупинився, почекав поки доблесний воїн не вчинив сікоку і лише після цього відрубав йому голову, яку потім виставили на Столичному мосту в Осаці. 6 вересня замок Фусімі пав, але обійшлося це Ісіді дуже недешево: в боях він втратив 3000 своїх кращих воїнів.
Багато бусі з Кога загинули при захисті Фусімі. Свою смерть в бою знайшов і Гент Кагеміцу, молодший брат Ямаока Мітіамі. Після перемоги при Секігахара Іеясу вирішив відплатити по заслугах бусі з Кога і створив загін Кога-гумі з 170 нащадків загиблих ниндзя при захисті Фусімі. Начальником його було призначено Ямаока Мітіамі, якому було подаровано маєток в провінції Омі з доходом в 9000 коку, 4000 з яких мали йти на утримання Кога-гумі. Мітіамі був четвертим сином Ямаока Нарісаку-но Камі Кагеюкі. У молодості він постригся в ченці, прийняв буддійське ім'я Сейхей і оселився в храмі Кодзе-ін в знаменитому монастирі Мії-дера. Як це часто траплялося з бусі періоду Сенгоку-дзідай спочатку він служив сьогуну Асікага, потім Нобунаге, а після вбивства Оди - Хідейосі. Після смерті Хідейосі Мітіамі пішов на службу до Іеясу і під час битви при Секігахара здійснив чимало подвигів. Постійним місцем дислокації загону Кога-гумі став квартал Кога-мати в м. Аояма. Днем народження Кога-гумі був проголошений день пам'ятної битви за замок Фусімі 1 вересня 1600. У повіті Кога в цей день щороку проводилися святкування і моління духам загиблих у той день героїв, а по закінченні 250 років з дня цієї битви в 1849 р. уряд виділив 70 пластин срібла на проведення заупокійної служби по загиблих. У цей час у багатьох населених пунктах повіту Кога з'явилися надгробні пам'ятники на честь героїв оборони Фусімі. Ямаока Мітіамі користувався великою довірою в Іеясу. Це підтверджується наступним фактом. Так як у Мітіамі не було дітей, він вирішив усиновити Ямаока Синтаро Кагемото, сина Ямаока Кагемому, завідувача бібліотекою сина Ямаока Кагенорі. Перша офіційна зустріч Мітіамі з майбутнім спадкоємцем восьмирічним Кагемото відбулася 3 жовтня 1603 року. Цього дня сьогун Токугава Іеясу особисто відвідав садибу Мітіамі і подарував йому чудовий меч з колекції Такеди Сінгена. Гарнізон Фусімі виконав своє завдання і затримав ворога до підходу основних сил Токугави. По всій країні розгорілася широкомасштабна війна, в якій взяли участь чи не всі тодішні даймйо. У боях обидві сторони найактивнішим чином використовували ніндзя з Іга і Кога і багатьох інших кланів, які продемонстрували у той час чудеса доблесті і майстерності. Однак найкраще показали себе ніндзя з Іга, що служили Токугаві. Таємна агентура, створена знаменитим Хатторі Хандзо наочно продемонструвала свою перевагу в цей період. Завдяки вмілим і спритним діям ніндзя, Іеясу завжди на крок випереджав своїх ворогів і був у курсі всіх їх підступних задумів.
3. Нінпо князівства Сацума. битва при Секігахара
21 жовтня 1600 армія Токугави зійшлася у вирішальній битві з військами ворога неподалік від селища Секігахара. Це був грандіозний бій, в якому брали участь близько 160 тисяч воїнів. Токугава Іеясу зумів здобути рішучу перемогу. В битві обидві сторони активно використовували загони сінобі. На боці Токугави билися ніндзя з загонів Іг-гумі і Негоро-гумі, багато бусі з Кога. На боці його ворогів теж були ніндзя з Іга, наприклад, загін князя Морі, а також суте-Камарі, які підпорядковувалися даймйо Сімадзу. Слово "суте-Камарі" складено з двох дієслів: "сутеру", що означає "викидати, залишати, закидати", і "кагамару" - "гнутися, пригинатися, нахилятися". Суте-Камарі представляли собою особливі диверсійно- розвідувальні групи , які закидалися під час битви в міжпозиційний простір або залишалися для прикриття відходу армії. Сховавшись в траві або кущах вони вели снайперський вогонь з мушкетів і винищували воєначальників ворога. Така тактика отримала назву "суте-Камара-але дзюцу". Існує й дещо інша, але досить цікававерсія трактування сутності цього методу. Згідно неї суте-Камара-але дзюцу - це "мистецтво лежати нерухомим і при цьому не подавати ознак життя". Ніндзя з Сацуми нібито з дитинства навчали своїх дітей прикидатися вбитими, приймати і зберігати годинами незручні пози. Вони вчилися видавати з себе людей зі зламаною ногою або рукою, з перебитим хребтом або зламаною шиєю. Противник, нічого не підозрюючи, підходив до "вбитого" або просто проходив повз, і в цей момент "мрець" оживав і завдавав разючий удар. Ніндзя з Сацуми довели це мистецтво "пастки з живих тіл" до досконалості, використовуючи при цьому свої стрілецькі навики. Коли війська Сімадзу відступали, вони залишали за собою цілі поля начебто вбитих ніндзя. Як тільки війська противника наближалися до тіл і заглиблювалися в ці "покійницькі поля", ніндзя відкривали вогонь з рушниць, які ховали під своїми тілами. Цей прийом був з великим успіхом використаний в битві при Секігахара. Коли Сімадзу почали відступати під ударами військ Токугави, Сімадзу Есіхіро наказав своїм ніндзя прикрити відступ за допомогою суте-Камара-але дзюцу. Як тільки передовий загін переслідувачів, який очолював Ії Наомаса, порівнявся з купами "вбитих", диверсанти Сімадзу відкрили вогонь з мушкетів. Одна куля пробила живіт коню Ії Наомаса і поранила генерала в лікоть. Кінь впав, придавивши вершника. На допомогу полководцю кинулися його охоронці, закрили його своїми тілами, витягли з-під вбитого коня і повезли в табір для надання допомоги. Переслідування Сімадзу довелося припинити. Першу допомогу Наомаса надав один з його головних васалів Міура Еемон Мотосада, командир ніндзя з Іга на службі клану Ії. Його представив Наомаса в 1583 р. сам Іеясу, турбуючись за життя одного зі своїх найбільш талановитих воєначальників. Ії Наомаса надзвичайно цінував таланти Міури і виділив йому платню в 650 коку рису, а в 1608 р. збільшив її до 824 коку. Міура був дзенін. Він прекрасно розбирався у всіх таємницях "нічних демонів". І все ж він не зумів уберегти пана від "мистецтва лежати нерухомо і прикидатися мертвим". Цей промах виявився фатальним для Наомаса. Оскільки куля була випущена ворожим ніндзя, вона цілком могла бути отруєна. Тому лікувати Наомаса став саме Міура, оскільки вважалося, що тільки ніндзя міг дати протиотруту від отрути, застосованого іншим "невидимкою". До того ж у сім'ї Міури здавна вивчалася військово-прикладна медицина та анатомія. Ймовірно, куля, що потрапила в лікоть Наомаса, дійсно була оброблена отрутою, і кровотеча ніяк не припинялася. Міура Еемон всіляко намагався полегшити страждання пана і давав йому пити якісь таємні відвари "чорної медицини", в якій зналися тільки ніндзя вищого рівня. Але на жаль, всі зусилля Міури та інших лікарів виявилися марними. Наомаса помер.
Завдяки перемозі у битві при Секігахара Токугава Іеясу зміг розправитися зі своїми наймогутнішими ворогами і в 1603 р. прийняв титул сьогуна та заснував новий сьогунат зі столицею в м. Едо. Проте боротьба була ще далека від завершення. Ще був живий Тойотомі Хідеєрі, офіційний спадкоємець Хідейосі, і багато даймйо продовжували підтримувати його. Але поки в країні панував мир.
4. Мусокунін - таємна зброя Токугави
В 1584 році, після спалення Нобунагою провінції Іга, намісником тут став Цуцуї Садацугу, який раніше володів замком в горах Іга. Цуцуї керував Іга протягом 23 років до 1607 року, коли Токугава Іеясу, розсерджений його непокорою, заслав його в Івасіро, що на самій півночі Хонсю. У період війни при Секігахара Цуцуї Садацугу воював на стороні Токугави, але в самому вирішальному бої участі не брав. Справа в тому, що в цей час на провінцію Іга напав Сіндзо Суруга-но Камі, представник старовинного роду ніндзя і один з воєначальників Ісіди Міцунарі. У цей час старший брат Цуцуї Гембаносуке кинув свій замок і втік на гору Коя. Через це Садацугу довелося розгорнути свої війська, що рухалися на схід, і повернутися в замок Уено, де він і оборонявся до самого кінця війни. Після розгрому ворога Токугава Іеясу вирішив, що цей даймйо, призначений Тойотомі Хідейосі, попросту вів подвійну гру, розраховуючи на перемогу антитокугавської коаліції. Розуміючи, що сили Осаки остаточно ще не підірвані, і продовження військових дій неминуче, Токугава вирішив, що дуже важливо встановити повний контроль над Іга, через яку проходила дорога, що з'єднувала схід і захід Хонсю. До того ж, Іга була чудовим джерелом прекрасно підготовлених шпигунів, якими комплектувалася секретна служба сім'ї Токугава. Для вирішення цього завдання Іеясу вирішив передати провінцію у відання якого-небудь відданого васала , але для цього спочатку треба було розправитися з Садацугу. Для того, щоб знайти привід для його усунення, була проведена чудова операція, розроблена на основі відомого методу ніндзя міномусі-но дзюцу - "метод хробака в тілі". У розробці її активну участь взяв Хатторі Хандзо Масанарі. За планом, розробленим ніндзя, слід було організувати заколот серед васалів Садацугу і звинуватити його в недбалому відношенні до обов'язків правителя. До участі в операції було вирішено залучити одного з головних васалів Цуцуї по імені Наканобо Хіда-но Камі, який приходився родичем Іеясу. Наканобо був досвідченим інтриганом. Відомо, що ще до битви при Секігахара він посварився з Симой Сакон, одним з головних васалів сім'ї Цуцуї, і домігся його відставки. Тому, почавши діяти за сценарієм Хатторі Масанарі, він легко зумів сколотити групу змовників, до якої увійшли такі васали Цуцуї як Наканіси Кореясу, Іно Камі Дзюро і Фусе Магобей. Коли всі приготування були закінчені, Наканобо влаштував сварку з Аіто Окасіва , найголовнішим васалом сім'ї Цуцуї. Скандал ледь не переріс у пряме військове зіткнення, і поки Цуцуї намагався вирішити, хто правий, а хто винен, Наканобо виїхав в Нару і подав скаргу бакуфу на беззаконня Садацугу. Садацугу і Окасіва були викликані до суду, де, як і було задумано, Наканіси Кореясу , Іно Камі Дзюро і Фусе Магобей виступили з обвинувачувальними промовами проти них. У підсумку Цуцуї Садацугу був визнаний винним і засуджений до заслання. За деякими даними він покінчив з собою, вистріливши з мушкета в живіт, але точних даних з цього приводу немає. А "черв'яки", які підточили владу Садацугу, були щедро нагороджені Токугавою. Так, Наканобо, Наканіси та Іно Камі отримали по 3000 коку, а останній ще й нове ім'я - Вакаса-но Камі. Цей епізод прекрасно ілюструє тактику Іеясу у відносинах з даймйо, в якій принцип "розділяй і володарюй" займав головне місце.
Після усунення Цуцуї Іеясу подарував замок в Іга Уено своєму вірному васалу Тодо Такаторе, передав йому всю провінцію Іга і частину провінції Ісе з річним доходом в 220 тисяч коку (пізніше прибутковість збільшилася до 323 000 коку ) і наказав зміцнити замок Уено і встановити контроль за сім'ями ніндзя. Виконуючи накази Іеясу, Такатора сильно зміцнив Уено і склав списки ніндзя з Іга. Він призначив своїм радником Ясуда Унеме, родича знаменитого Хатторі Хандзо. Він отримав самурайський стан (а слідом за ним і всі інші ніндзя з Іга), призначений головним васалом (дзюсін) і став брати активну участь в управлінні провінцією. Ніндзя користувалися величезною увагою з боку Тодо і самого Іеясу, які робили все можливе, щоб залучити їх на свою сторону. Ніндзя нижчого рівня, геніни, були прикріплені до Тюнін, який став васалом сім'ї Тодо, і поселені в особливому кварталі сінобі-ті в призамковаому містечку Уено. На вимогу бакуфу, всі вони були занесені до спеціального реєстру "Іга-цукі сасідасі-ті" і служили основним джерелом агентів для таємної служби сьогунату.
Сміливо припустити, що правління провінцією Іга було найтіснішим чином пов'язане з встановленням контролю за ніндзя. Для цього уряд сьогунату приклав чимало зусиль, починаючи з надання ніндзя права мати прізвище і носити меч, що сприяло підвищенню їх статусу. Крім того, сім'ям ніндзя були надані великі пільги у сплаті щорічних податків. Натомість від них вимагалося здійснювати охорону замку родини Тодо, патрулювати гірські пустки, передавати повідомлення за допомогою сигнальних димів. Всім генінам були надані значні земельні ділянки. І таким чином вони перетворилися на військових поселенців, які займалися сільським господарством і одночасно несли військову службу. Всі ніндзя були включені в єдину організацію, яка носила дивну назву "мусокунін" - "безногі люди". Яких тільки версій не висувалося, щоб пояснити походження цієї назви. Дехто пропонував поміняти ієрогліфи місцями, і тоді виходить слово "сокумунін", яке по-іншому можна прочитати як "тарінай хіто" - "людина, якій чогось не вистачає". Вважають, що так спочатку називали заколотників, які постійно були незадоволені урядом і раз у раз влаштовували бунти. Інші нагадували, що в період Камакура воїнів, які не отримували платні, називали "Мусоке", тобто "безногі". Однак самим правдоподібним виглядає пояснення Окусе Хейсітіро. Він вказує, що в нін-дзюцу існував принцип "Санму-нін" - "Три властивості, яких у ніндзя немає". Перша властивість, якої у ніндзя немає, - це звук кроків. Ніндзя повинен рухатися беззвучно, немов у нього немає ніг, по- японськи - мусокунін , тільки "нін" тут означає не людина, а "сінобі", "ніндзя".
Восени 1615 армія Токугави Іеясу рушила на Осаку, останнє джерело Тойотомі Хідеєрі. Це було настільки несподівано, що сам Хідеєрі всього за кілька днів до виступу сьогуна відмовився від великої партії пороху, яку тут же перекупили його вороги. Проте східна армія йшла на Осаку з єдиною метою спалити її дотла і викорінити рід Тойотомі. Захопити Осакській замок було зовсім непросто. Цитадель була вибудувана на місці знаменитого монастиря Ісияма Хонган-джі, який витримав багаторічну облогу Нобунаги. Кілька поясів ровів, валів і потужних стін відокремлювали його від округи, а з одного боку до стін замку підступало море. Замок був збудований з урахуванням усіх досягнень європейської фортифікації і міг витримати обстріл найтяжких знарядь, а його гарнізон становив 90 тисяч воїнів. Така величезна армія була набрана з ронінів, які втратили своїх панів в битві при Секігахара, і жадала звести рахунки з Токугава. Чимале число воїнів було завербовано з японських християн, чию релігію Токугава суворо заборонив в 1614 р. Крім того в обороні взяв участь і особливий жіночий корпус, який підпорядковувався Едогімі, матері Хідеєрі. Осака мала колосальні запаси продовольства, води і озброєння і була здатна оборонятися протягом декількох років. Отож, у всій Японії не було більш неприступної фортеці, ніж замок Осака.
Токугава повів на Осаку величезну за японськими мірками армію в 180 тисяч воїнів. Однак облога йшла погано. Потужні укріплення замку і вправні дії полководців Хідеєрі зривали всі спроби штурму замку. Особливо слід відзначити доблесного Санада Юкімура, який чимало насолив Токугаві за допомогою своїх чудових "невидимок". В роду Юкімура здавна передавалися традиції нін-дзюцу, і він був чудовим знавцем всіх прийомів та засобів "воїнів ночі". На службі в Юкімура були 50 ніндзя Кога. Найближчими соратниками Юкімура були так звані "10 сміливців Санада", до числа яких входили видатні майстри різних видів бу-дзюцу, в тому числі і 2 знаменитих ніндзя: Сарутобі Сасуке з Кога і Кірігакуре Сайдзі з Іга, про подвиги яких оповідають сотні легенд, написані десятки книг і п'єс, знято безліч художніх фільмів. Існує версія, що справжнє ім'я Сасуке було Мікума Сасуке Есіхару. Після смерті батька, Синдал Есіката, він спустився з гір Кога (де навчався в нього нін-дзюцу) і, пішов на службу до Санада Юкімура. Ставши агентом Санада, Сасуке став мандрувати по всій країні, збираючи інформацію про діяльність ворожих даймйо і знищуючи ворожих ніндзя. У своїх мандрах Сасуке покарав чимало князів, які зрадили Тойотомі. Зокрема , він відправив на той світ власника замку Окаяма Укіду Сю. До нас дійшла інформація про обставини смерті Сарутобі Сасуке. Одного разу він був посланий на розвідку в замок Токугави, де успішно проникнув в резиденцію сьогуна і навіть підслухав секретну нараду полководців Іеясу. Але коли він спробував вислизнути з замку, його помітили охоронці і негайно забили тривогу. За допомогою мініатюрного трамплінчика, який він заздалегідь приховав в саду, Сарутобі буквально злетів на високу стіну, вислизаючи від стражників. Опинившись на гребені стіни, Сарутобі спокійно побіг уздовж неї, а потім зістрибнув з неї і ... потрапив прямо в ведмежий капкан. Так як воїни сьогуна вже наближалися, відважному ніндзя нічого не залишалося, як відрубати мечем власну ступню. Сасуке перев'язав ногу джгутом, за який зійшов шнур від меча, підняв відрізану частину ноги і зашкутильгав геть. Однак втекти від погоні йому не судилося. Надзвичайний біль і велика втрата крові від ампутації не залишали жодного шансу на порятунок. Стоячи на одній нозі, він прокричав прокляття своїм переслідувачам і покінч
Ніндзя та виникненні сьогунату Токугава реферат. История и исторические личности.
Практическая Работа Получение Аммиака Его Свойства
Эссе Заставьте Самого Беспристрастного Судью
Дипломная работа: Клубная деятельность как способ формирования гражданско-правовой культуры старших школьников
Дневник Гигиениста Практика
Контрольная работа по теме Сучасне діловодство
Контрольная работа по теме Актуальные банковские вклады
Курсовая Работа На Тему Особенности Правового Регулирования Труда Женщин И Лиц С Семейными Обязанностями
Реферат: Т ивных документов в строительстве
Внешний вид и имидж делового человека. Внешний вид как "визитная карточка" делового человека
Реферат: Roaring Twenties And American Dream Essay Research
Курсовая работа по теме Исследование поведения потребителей в туристической сфере
Реферат: Охрана коммерческих тайн. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Кризис шести-семи лет
Психологическое Просвещение Родителей Реферат
Сочинение На Тему Вид Из Окна
Мои Любимые Стихи Сочинение
Эссе На Тему Здоровый Образ
Реферат по теме Місце та функції Фонду державного майна в процессах регулювання операцій на ринку нерухомості
Курсовая работа по теме Исторические этапы формирования и развития управленческого учета
Реферат: Strategic Challenges Of The 21st Century Essay
Совет Федерации: порядок формирования, структура, компетенция - Государство и право курсовая работа
Значение сегментной отчетности предприятия для внешних и внутренних пользователей в ПФ "Ново-Ездоцкая" Яковлевского района - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Облік основних засобів - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа