Німецька загадка як тип тексту - Иностранные языки и языкознание дипломная работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Німецька загадка як тип тексту

Основні поняття лінгвістики тексту, його категорії, ознаки та проблема визначення. Функціонально-семантичні та структурно-типологічні особливості загадок, їх класифікація. Поняття типу тексту. Особливості метафоричного переносу в німецьких загадках.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 1. Основні поняття лінгвістики тексту
1.2.Основні категорії та ознаки тексту
Розділ 2. Структурно-семантичні особливості загадки як типу тексту
2.1. Функціонально-семантичні особливості загадок, питання їх класифікації
2.2. Структурно-типологічні особливості загадки
Розділ 3. Лінгвопоетична специфіка загадки
3.1. Функціонування засобів образності у текстах загадок
3.2. Особливості метафоричного переносу в німецьких загадках
3.3. Особливості римованих та прозаїчних загадок
Лінгвістична наука останніх десятиліть демонструє підвищений інтерес до тексту як об'єкту дослідження. Представники різних наукових сфер все частіше працюють з текстом як основною комунікативною одиницею. Зокрема, сучасне мовознавство все більше уваги приділяє вивченню текстів фольклорного походження. Фольклорний твір, безумовно, відображає живу народну мовну традицію, що зближає його з неписьмовими мовними жанрами. Але на відміну від власне усних творів, твір фольклорний включає також оброблені художньо народно-мовленнєві формули, тобто вербальні одиниці, що серед іншого несуть також естетичне навантаження. Близькість фольклорного твору до письмово-літературних творів, передусім у їх естетичній направленості не викликає сумніву. З цим погоджуються навіть ті вчені, що категорично виключають будь-який усний твір з категорії тексту. і, не зважаючи на велику популярність загадки як об'єкта лінгвістичних досліджень, слід звернути увагу на недостатнє вивчення загадки як типу тексту, що має неабияке значення також для дослідження найбільш ефективних способів її перекладу.
Загадка - своєрідний та дуже давній вид народної творчості. Вивченням її походження займались такі вчені як Чичеров В.І., Смусь М.А., Журинський А.Н. та інші. Німецька загадка в роботах багатьох вчених ( А.А. Гердт, Ю.Я. Лісняк, F. Cus, W. Fleischer, M. Hain, K. Rauch ) була об'єктом досліджень в рамках пареміології.
Актуальність теми: не зважаючи на підвищений інтерес з боку науки до тексту як об'єкту дослідження, ми досі спостерігаємо багато прогалин і «білих плям», коли мова йде про типологію тексту, виділення того чи іншого зразка у певний вид тексту. Це стосується, зокрема, і загадки. Актуальною проблемою пареміології, як і раніше, залишається визначення мовного статусу загадки. Віднесення загадки до малих форм фольклору дозволяє деяким дослідникам виключати загадку зі складу паремій та не вважати її одиницею мови. Серед доказів мовної належності паремій, у тому числі і загадок, наслідуючи Г.Л. Пермякова, наводять їх семантичну та структурну стійкість, відтворюваність та номінативну функцію.
Об'єктом дослідження даної роботи є загадка як малий фольклорний жанр, її специфічні особливості, характерні риси з метою визначення можливості виділення загадки о окремий тип тексту.
Предмет даного дослідження - структурно-семантичні особливості та лінгвопоетична специфіка німецької народної загадки.
Матеріалом дослідження слугували німецькі народні загадки з 2 збірок загальним обсягом 125 текстів.
Мета роботи: на основі визначення основних категорій лінгвістики тексту, поняття «текст» та критеріїв текстуальності встановити специфіку загадки як самостійного типу тексту.
Ця мета визначила головні завдання дослідження:
- розглянути проблему визначення тексту;
- вивчити основні категорії та ознаки тексту;
- описати можливості класифікувати типи текстів;
- проаналізувати структурно-семантичні особливості загадки;
- описати функціонально-семантичні особливості загадок та можливості їх класифікації;
- провести аналіз структурно-типологічних особливостей загадки;
- вивчити питання лінгвопоетичної специфіки загадки;
- дослідити функціонування засобів образності у текстах загадок;
- описати особливості метафоричного переносу в німецьких загадках.
Мета та завдання роботи визначили її структуру, яка складається зі вступу, 3 розділів з висновками до них, загальних висновків, 1 додатку та списку використаної літератури. Обсяг роботи складає 49 сторінок.
Розділ 1. Основні поняття лінгвістики тексту
Лінгвістична наука останніх десятиліть демонструє підвищений інтерес до тексту як об'єкту дослідження. Зокрема це пояснюється тим, що сучасна наука прагне «пояснити мову як глобальне явище, як повноцінний засіб комунікації, намагається глибше дослідити зв'язки мови з різними сторонами людської діяльності, що реалізуються через текст» [Тураева 1986, с. 5]. Термін «текст» здобув велику кількість наукових інтерпретацій, відображаючи погляди та наукові принципи, якими в даний момент керується той чи інший дослідник. «Специфіка тексту полягає в його складності і багатогранності, що обумовлює необхідність різноаспектного вивчення тексту в його окремих гранях, сторонах. Наслідком цього є той факт, що, з одного боку, текст виступає як об'єкт, спільний для різних галузей філології, а з іншого, кожна філологічна наука прагне до чіткого ви членування свого предмета з загального об'єкта.» [Купина 1980, с. 7]
Представники багатьох наукових напрямів і сфер активно працюють з текстами, особливо часто цей термін використовують прихильники семіотичного напряму, які пропонують розглядати весь оточуючий світ як певну сукупність різнорівневих текстів. Для сучасного стану лінгвістики характерна широка міждисциплінарна співпраця багатьох суміжних та на перший погляд далеких одна від одної наук (напр. біології та лінгвістики, психології та лінгвістики). Активізація міждисциплінарної співпраці в рамках лінгвістики тексту обумовлена, на думку Н.А. Слюсаревої, «специфікою одиниці мовного спілкування, якою виявилось не слово і не речення, а текст, тобто певним чином організована і структурована сукупність речень з єдиною комунікативною метою - вираженням комунікативної потреби людини» [Слюсарева,1982]. На жаль, лінгвістика тексту не має досі до кінця оформленого, взятого за основу більшістю вчених методу лінгвістичного аналізу вербального тексту. Надалі ми спробуємо знайи оптимальне визначення поняття тексту серед тих, що пропонуються сучасною наукою.
Термін «текст» запозичено у середньоверхньонімецькій з лат. textus, що походить від дієслова textere - «ткати», «плести», textus відповідно означало «тканина», «мереживо». Слово текст також етимологічно споріднене з грецьким tekton, що означало «тесляр», «зодчий», «будівельник», а також techne - «ремесло». [14, www]
У побутовому розумінні обов'язковою ознакою тексту є писемність. У такому випадку не можна вважати текстом, наприклад, діалог чи дорожній знак. Тим не менше, навіть таке розуміння тексту на емпіричному рівні не є єдиним [Brinker 1985, с.11]. Якщо звернутися до словників німецької мови, можна знайти найрізноманітніші дефініції поняття «текст», наприклад, «мовна частина музичного твору» і так далі. Основним вважається визначення тексту як фіксованої [письмово] мовної одиниці, що включає більше одного речення [там само, с.12]. Однак таке визначення навряд чи витримає більш детальну наукову перевірку. Слід звернути увагу на наступне: текст не можна обмежити фіксованою письмово мовою, текст як «фіксована одиниця мови» означає лише один аспект, а саме текст як результат комунікативної діяльності, проте не можна забувати про те, що діяльність, що передує комунікації (побудова тексту), також відіграє значну роль; викликає сумнів також можливість обмеження тексту «одиницею, що включає більше одного речення», оскільки в такому випадку текстом не можуть вважатися прислів'я, загадки та інші форми висловлювання, що складаються не більше, ніж з одного речення. [Vater, 1994, с.14-15]
Не можна не погодитись з Л.Г. Бабенко та її співавторами, які у спеціальній роботі про лінгвістичний аналіз художнього тексту [Бабенко 2000.] визнають, що загальновизнаного визначення тексту досі не існує, і що, відповідаючи на це питання, різні автори вказують на різні сторони цього явища: Д.М. Ліхачов - на існування його автора, який реалізує у тексті певний задум, О.Л. Каменська - на основну роль тексту як засобу вербальної комунікації; А.А. Леонтьєв - на функціональну завершеність цього мовного твору і т.д.. На закінчення вони наводять визначення І.Р. Гальперіна, подане ним у 1981 р. як «таке, що ємко розкриває природу тексту та найчастіше цитується в літературі з цього питання». Згідно з цим визначенням [Гальперин 1981.], «текст - це твір мовотворчого процесу, що характеризується завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, складається з назви (заголовка) та ряду особливих одиниць (над фразових об'єднань), поєднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, має певну цілеспрямованість та граматичну установку» [Кубрякова 2001. - с. 72-81].
Текст, якщо розглядати його у системі узагальнених функціональних категорій, кваліфікується як вища комунікативна одиниця. Це цілісна одиниця, що складається з комунікативно-функціональних елементів, організованих у систему для здійснення комунікативного наміру автора тексту відповідно до мовної ситуації [Баранник 1990.].
Таким чином бачимо, що у сучасній лінгвістиці не існує єдиного поняття тексту. Тим не менше це поняття прийнято визначати в першу чергу через його категорії та ознаки, про які мова піде далі.
1.2 Основні категорії та ознаки тексту
Виходячи з наведених вище визначень поняття тексту, ми можемо виділити його основні ознаки та категорії. Серед них прийнято називати наступні:
· Подільність: текст складається з певної кількості речень. На думку ряду вчених, одне речення, навіть дуже поширене, складне, текстом назвати неможна, оскільки текст можна розділити на самостійні речення, а частини речення об'єднуються за законами синтаксису складного речення, але не тексту. [ Гальперин 1981.]
Проте, таке твердження слід сприймати критично, оскільки більшість сучасних дослідників дотримуються думки, що текст може складатися і з одного речення. Це може бути як поширене, так і просте, нічим не ускладнене речення. Таким чином, речення «Осінь.», - є текстом, оскільки воно має одну з головних ознак тексту - інформативність.
· Зв'язність тексту: зв'язність тексту - це властивість його елементів, що характеризує їх зв'язок з елементами тексту. Основне завдання зв'язності тексту - розставити речення у такій послідовності, яка відображає логіку розвитку думки (слова,що повторюються, особові та вказівні займенники, синоніми - зовнішні засоби для зв'язку речень у тексті; у великому тексті - томи, частини, глави, параграфи).
Особливу увагу слід приділити роботам De Beaugrande/Dressler, метою яких було з'ясувати, «яким критеріям має відповідати текст, як він створюється та сприймається, як використовується у конкретному контексті» [De Beaugrande /Dressler 1981, с.3]. Автори підкреслюють, що мова йде у першу чергу не про «слова та речення тексту на папері», а про його «функції у комунікації людей». Таким чином, текст являє собою певний процес. Цей процес вони описують відповідно до фаз побудови тексту. У першу чергу автори звертаються до критеріїв, необхідних для ого,щоб текст вважався текстом, тобто критеріїв текстуальності. Серед них:
· Змістова цілісність тексту (когезія) [14, www]: у змістовій цілісності тексту відображаються ті зв'язки та залежності, що є в дійсності (суспільні події, явища природи, людина,її зовнішність та внутрішній світ, предмети неживої природи і т.ін.). Єдність предмета мовлення - це тема висловлювання. Тема- це змістове ядро тексту, конденсований та узагальнений його зміст. Поняття «зміст висловлювання» пов'язане з категорією інформативності мовлення та притаманне лише тексту. Воно повідомляє читачеві індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, їх значимості у всіх сферах життя. Тут можуть існувати два види інформації:
Ці два різновиди інформації називають темою та основоню думкою тексту. Весь підбір матеріалу підкорено завданню передати основну думку висловлювання. Іншими словами, не лише тема, але і основна думка поєднують речення тексту та надають йому змістової цілісності.
У великому тексті провідна тема розпадається на ряд складових підтем; підтеми членуються на більш дрібні, на абзаци (мікротеми).
Завершеність висловлювання пов'язана зі змістовою цілісністю тексту. Показником завершеності тексту є можливість підібрати до нього заголовок, який відображав би його зміст.
Таким чином, зі змістової цілісності тексту витікають наступні ознаки тексту:
­ Текст - це висловлювання на певну тему;
­ У тексті реалізується задум мовця - основна думка;
­ Текст будь-якого розміру - відносно автономне (завершене) висловлювання;
­ До тексту можна підібрати заголовок;
­ Правильно оформлений текст зазвичай має початок і кінець.
· Когерентність, яка передбачає створення семантичної єдності тексту за допомогою активації концептів та відношень між ними. Таким чином, мова іде про створення та розуміння змісту тексту шляхом співставлення наданої в тексті інформації із загальними знаннями. Досить складно розмежувати поняття когезії та когерентності, що є приводом для численних дискусій, оскільки у кожному випадку наявності когезії ми неодмінно спостерігаємо когерентність.
· Інтенціональність передбачає намір автора створити текст з певною метою. Тобто цей критерій орієнтовано на дію та можливості використання тексту.
· Акцептабельність - критерій, що стосується реципієнта та його ставлення до тексту, який має бути корисний чи релевантний для нього. Це єдиний критерій, однозначно спрямований лише на реципієнта. Він має особливе значення, оскільки тут на перший план виходить ставлення реципієнта до тексту, його очікування. Звертаючись до очікування реципієнта обдумано сприймати текст, можна пояснити, чому людина намагається зрозуміти навіть очевидно безглузді тексти, наприклад дитячий лепет чи тексти-нонсенси, тексти, практично позбавлені когезії.
· Критерій інформативності вже виходить за рамки внутрішньо текстуальні. Тут мова іде про те, що інформація, що передається за допомогою тексту, співвідноситься з метою висловлювання. Об'єм та зміст висловлювання залежать від ситуації, очікування та знань співрозмовника. Відношення очікуваного до неочікуваного та відомого до невідомого слід виділити на фоні вищеназваних умов. Важливою метою є також підтримання комунікації, в процесі якої інформація формулюється не занадто складно чи утомливо для співрозмовника.
· Критерій ситуативності зрозумілий кожному, хто знайомий з принципами та проблемами комунікації. «Значення та використання тексту», згідно з авторами [там само, с.12], «визначаються ситуацією». Ідеться про фактори, що впливають на комунікацію «ззовні», тобто про автора, реципієнта тексту, його тему, код, канал і т.д.. З іншого боку, необхідно звернути увагу також на те, що такий фактор сам по собі є видом тексту, природно обраним «виходячи з зовнішніх обставин», від вибору якого залежить побудова даного тексту, що підкорюється певній типовій ситуації.
· Останнім критерієм, який називають De Beaugrande/Dressler є інтертекстуальність. Цей критерій передбачає, що усі тексти, оскільки вони співвідносяться зі зразками певного виду текстів, перебувають завдяки цьому спільному зв'язку у інтертекстуальних відношеннях. Автори вказують також на те, що деякі види текстів, такі як наприклад пародії чи критика, можуть співвідноситись із конкретними текстами та знаходитись із ними в референційних відношеннях «текст-текст», не прив'язаних до виду тексту як наприклад, роман, який, цитуючи чи перифразуючи, приймає елементи попередньої літератури.
Ці «конститутивні принципи» у роботах De Beaugrande/Dressler супроводжуються так званими «регулятивними принципами», які задовольняють потребу якомога більш ефективного використання мовних засобів: «ефективність тексту» та наближення його до умов конкретної ситуації, «доцільність» [там само, с.14].
· Сучасна наука про текст та його види що включає культурологічні знання, вимагає виділити ще один критерій - культурологічний. Якщо тексти завжди прив'язані до конкретних зразків і якщо розглядати ці зв'язки як навички нашої комунікативної діяльності, так само як і інші навички (фразеологізми наприклад), які мають культурологічну основу, неможна заперечувати, що тексти слід розглядати у розрізі їх специфічного культурологічного складу. І в такому випадку варто поставити питання, чи відноситься даний текст до внутрішньо- чи до міжкультурного виду тексту і чому у кожному конкретному випадку. Широко розповсюджені, і в той же час відрізняються у кожній культурі, наприклад, некрологи, листи читачів, рецензії, не кажучи вже про такий тип тексту як загадка. Кожен з цих типів тексту має культурологічну основу. [Fix 2001, с.16-18].
Наведений перелік критеріїв та ознак, що дозволяють визначити окрему мовну одиницю як текст, звичайно, не є вичерпним. Проте ці критерії можна вважати підставою для подальшої класифікації мовних одиниць, що входять до загальної сукупності, визначеної як «текст».
Поряд з питанням про сутність тексту як мовної одиниці в лінгвістиці існує інше основоположне питання, яке на даний момент стоїть на передньому плані. Це питання про структуризацію розділу «текст». Яким же чином можна логічно структурувати, класифікувати,поділити на групи тексти чи зразки текстів? Текст не можна розглядати як узагальнене поняття, він існує як сукупність реальних екземплярів, спільні властивості яких саме і дозволяють визначити їх як тексти, але які в той же час відрізняються певними рисами, що і дає можливість розділити усю сукупність на групи.
Якщо наслідувати класичний спосіб класифікації текстів, відкривається широке поле для досліджень, тобто слід розглядати усю сукупність текстів одразу. Це, по суті, усі можливі тексти, які слід розділити на групи. Критерії для такої класифікації не закладені у самих примірниках текстів, вони обираються із загальних теоретичних понять та підлягають дослідженню. Isenberg (1984) виводить суворі правила для цього способу класифікації, серед яких слід назвати:
· Єдність: усі тексти має бути класифіковано відповідно до одних і тих самих критеріїв.
· Точність: має існувати певна обмежена кількість класів.
· Повнота: типологія має бути вичерпною, тобто охоплювати усі тексти досліджуваного виду.
· Однозначність: кожний конкретний текст може бути віднесено лише до одного виду.
Таким чином, Isenberg визначає наступні типи текстів:
· «гносогенні», тобто тексти, що слугують для одержання знань;
· тексти, що виражають певні відношення;
· тексти, присвячені певній предметній проблематиці;
· «калогенні» або тексти, що є результатом соціальної фантазії;
· Релігійні тексти та ін..[Isenberg 1984 s. 261-270]
Однак така класифікація має певні вади. По-перше, бажана однозначна типологія не завжди можлива на практиці. По-друге, складність полягає у тому, що дедуктивна теоретична класифікація, кінець кінцем, існує на базовому рівні наших побутових мовних знань. Якщо наприклад скористуватися такою класифікацією, не маючи уявлення про наукову монографію, навряд чи в такому випадку стане в нагоді гносогенний критерій. Перевага ж даної класифікації полягає в тому, що спроба типології робить вагомий внесок у загальну науку про текст, демонструючи, наскільки тексти визначаються їхніми функціями та які функції доцільні по відношенню до текстів.
Другий підхід до типології текстів - так званий емпіричний метод «знизу вгору». Цей метод полягає у аналізі окремих екземплярів як представників певних видів тексту у якомога більшій кількості. Результати такого аналізу є основою для наукового узагальнення.
Логічним буде питання, чи може взагалі такий необ'єктивний метод бути представлений як науковий. Із посиланням на етнографію мови дозволимо собі відповісти на це питання ствердно. Це можна обґрунтувати тим, що у повсякденному житті певна соціокультурна спільнота послуговується фіксованими виразами, усталеними зразками, кліше. Деякі вчені (Adamzik, 1995) розглядають види тексту як елементи комунікативно-мовної компетенції, засновані на протиріччі із дійсністю. У цьому сенсі вони можуть бути «очевидно несистематичними», так само як і сам побут. Перетини, невизначеність можна розглядати як природне явище, що відповідає нашому комунікативно-мовному досвіду. [Adamzik 1995]
На думку багатьох вчених (напр., Валгіної Н.С.), поняття «тип тексту» на даний момент прийнято як робочий термін у сучасних дослідженнях з теорії тексту, зокрема у лінгвістиці тексту. Означає він емпірично існуючі форми маніфестації текстів. Розбіжності в тлумаченні поняття «тип тексту» ще надто великі. Воно тлумачиться то надто вузько, то, навпаки, занадто широко (наприклад кулінарний рецепт як тип тексту та переклад як тип тексту).
Підсумовуючи зазначене вище, слід сказати, що ми, зустрічаючись із окремим зразком тексту, навіть інтуїтивно, спонтанно намагаємось віднести його до певної групи однорідних текстів. Саме таку групу текстів наука і визначає як тип тексту.
Той факт, що ми ввесь час стикаємось із такими спробами типології, дозволяє зробити висновок про те, що людина, що є реципієнтом того чи іншого тексту, сприймаючи його, віднаходить певні характерні особливості. Оскільки будь-яка класифікація виходить з того, що визначається ряд властивостей об'єкта класифікації, і надалі сукупність одиниць, що охоплюються цим об'єктом сортується відповідно до цих властивостей [Linke 1994, с. 248].
Таким чином, коли мова йде про тип тексту, ми маємо на увазі групи текстів, що відзначаються певним набором ознак, або, як визначає поняття «тип тексту» Brinker, «…цілісні зразки мовної комунікації (…), які виникли в рамках певної спільноти в процесі історично-суспільного розвитку на основі її комунікативних потреб» [Brinker 1985].
Як в українській, так і в німецькій мові існує безліч ненаукових визначень типів тексту, за допомогою яких ми у повсякденному житті вдаємось до спроби впорядкування і категоризації текстів, з якими стикаємось щодня. M. Dimter (1981) нараховує близько 1600 таких типів тексту. Для прикладу можна назвати: прогноз погоди, рецепт, лист читача, інструкцію, протокол, жарт і т.д..
Проте якщо звернутись до лінгвістичних науково обґрунтованих механізмів визначення типів тексту, це є досить проблематично. В рамках досліджень з лінгвістики тексту досі не вдалося розробити єдину ефективну класифікацію типів тексту, і не досягнуто консенсусу з приводу того, який саме спосіб класифікації доцільно застосовувати до типології тексту. Тим не менше, спроби запропонувати критерії для типології текстів робились неодноразово. Розглянемо наприклад критерії класифікації типів тексту A. Linke:
· Паравербально-звуковий (графічний) рівень: сприймаючи інформацію на слух (або візуально) лише частково, реципієнт часто може визначитися, з яким саме типом тексту він має справу в даний момент (новини чи прогноз погоди по радіо, реклама, рукописний, машинописний чи друкований текст тощо);
· Лексичний склад: часте вживання прикметників вказує на те, що текст містить опис предметів чи явищ, спеціальні терміни вживаються лише у наукових текстах і т.д.;
· Наявність та види синтаксичних конструкцій;
· Спосіб викладу теми: такий тип тексту як особистий лист може містити більше однієї теми, які не обов'язково викладаються детально та вичерпно, у випадку ж наукової доповіді - навпаки;
· Власне тема, яка відома нам уже із самої назви типу тексту, коли ми відрізняємо, наприклад, любовну лірику від патріотичної;
· Структура тексту (його макроструктура): побудова тексту, його основні складові частини та розділи;
· Функція тексту, тобто основний напрямок його впливу на реципієнта;
· Засіб комунікації (або носій тексту) - тобто лист ми відрізняємо від телеграми або телефонної розмови, навіть коли інформація, отримана за допомогою цих засобів, мало відрізняється за змістом;
· Комунікативна ситуація. Цей критерій є дуже об'ємним за змістом. Ми можемо тлумачити комунікативну ситуацію широко - як усе соціальне оточення та середовище, що вплітається в текст, - або вузько - як ситуація, що визначається в першу чергу такими факторами як час, місце та актуальні обставини.
Слід зазначити, що автор сама вказує на те, що даний список критеріїв також не є вичерпним. Окрім того, вона пропонує класифікацію критеріїв типології тексту на дві великі групи: внутрішньо текстуальні та зовнішні. Графічно цю класифікацію критеріїв можна зобразити наступним чином:
Із наведеного вище можна зробити висновок про те, що питання типології тексту на сьогодні залишається відкритим. Сучасна наука не в змозі надати єдиної системи критеріїв типології текстів та способу їх класифікації, проте більшість вчених схиляються до того, що основними характерними особливостями різних типів тексту є їх зовнішня та внутрішня структура, лексична та синтаксична специфіка, функціональні особливості, комунікативна ситуація. Спираючись на вітчизняний та зарубіжний досвід вивчення проблеми типології тексту та дослідження різних видів тексту, в тому числі малих фольклорних текстів, вважаємо, що керуючись такими критеріями, загадку можна і слід виділяти як окремий тип тексту.
Звертаючись до поняття тексту, ми дійшли висновку, що у сучасній лінгвістиці не існує єдиного визначення цього поняття. Термін «текст» запозичено у середньоверхньонімецькій з лат. textus, що походить від дієслова textere - «ткати», «плести», textus відповідно означало «тканина», «мереживо». Науковці по-різному визначають текст як одну з основних категорій мовознавства, і узагальнюючи наведений матеріал, можемо сказати, що текст - це вища комунікативна одиниця, яка складається з комунікативно-функціональних елементів, організованих у систему для здійснення комунікативного наміру автора тексту відповідно до мовної ситуації. Конкретизувати дане визначення дозволяють наведені вище критерії текстуальності, які більш детально ілюструють зміст складної та багатогранної лінгвістичної категорії «текст». Серед них:
· когерентність, тобто семантична єдність тексту;
· акцептабельність (ставлення реципієнта до тексту, його очікування);
· інформативність (відношення інформації, що подається за допомогою тексту до мети комунікації);
· ситуативність або внутрішня та зовнішня побудова тексту відповідно до певної типової ситуації;
· інтертекстуальність (зв'язок конкретного зразка тексту з текстами певного виду);
· культурологічний критерій, який передбачає культурологічну основу конкретного зразка тексту, що існує у певному замкненому або міжкультурному середовищі.
Текст не можна розглядати як узагальнене поняття, він існує як сукупність реальних екземплярів, а отже поряд з питанням про сутність тексту як мовної одиниці в лінгвістиці існує питання про структуризацію розділу «текст». Далі наведено кілька варіантів класифікації текстів та критерії їх типології. Це, по-перше, класифікація, яку пропонує Horst Isenberg, який усі тексти поділяв на:
· «гносогенні», тобто тексти, що слугують для одержання знань;
· тексти, що виражають певні відношення;
· тексти, присвячені певній предметній проблематиці;
· «калогенні» або тексти, що є результатом соціальної фантазії;
Проте така класифікація не задовольняє усіх вимог сучасної науки, не дозволяє охопити усю сукупність існуючих текстів і є недостатньо точною.
Другий підхід до типології текстів - так званий емпіричний метод «знизу вгору». Цей метод полягає у аналізі окремих екземплярів як представників певних видів тексту у якомога більшій кількості. Результати такого аналізу є основою для наукового узагальнення.
Коли мова йде про тип тексту, ми маємо на увазі групи текстів, що відзначаються певним набором ознак. Серед таких ознак Angelika Linke виділяє наступні:
· Паравербально-звуковий (графічний) рівень: сприймаючи інформацію на слух (або візуально) лише частково, реципієнт часто може визначитися, з яким саме типом тексту він має справу в даний момент (новини чи прогноз погоди по радіо, реклама, рукописний, машинописний чи друкований текст тощо);
· Лексичний склад: часте вживання прикметників вказує на те, що текст містить опис предметів чи явищ, спеціальні терміни вживаються лише у наукових текстах і т.д.;
· Наявність та види синтаксичних конструкцій;
· Спосіб викладу теми: такий тип тексту як особистий лист може містити більше однієї теми, які не обов'язково викладаються детально та вичерпно, у випадку ж наукової доповіді - навпаки;
· Власне тема, яка відома нам уже із самої назви типу тексту, коли ми відрізняємо, наприклад, любовну лірику від патріотичної;
· Структура тексту (його макроструктура): побудова тексту, його основні складові частини та розділи;
· Функція тексту, тобто основний напрямок його впливу на реципієнта;
· Засіб комунікації (або носій тексту) - тобто лист ми відрізняємо від телеграми або телефонної розмови, навіть коли інформація, отримана за допомогою цих засобів, мало відрізняється за змістом;
· Комунікативна ситуація. Цей критерій є дуже об'ємним за змістом. Ми можемо тлумачити комунікативну ситуацію широко - як усе соціальне оточення та середовище, що вплітається в текст, - або вузько - як ситуація, що визначається в першу чергу такими факторами як час, місце та актуальні обставини.
Цей перелік також не є вичерпним, але спираючись на ці основні внутрішні та зовнішні критерії текстуальності, ми дійшли висновку про можливість виділення загадки як окремої цілісної комунікативної одиниці із властивими їй характерними ознаками у окремий тип тексту.
Розділ 2. Структурно-семантичні особливості загадки як типу тексту
2.1 Функціонально-семантичні особливості загадок, п итання їх класифікації
Для лінгвістичного аналізу паремії характерним є дослідження трьох її аспектів: фонетичного, лексико-граматичного і семантичного. Інформація, що міститься у загадках, як правило, має подвійне спрямування. З одного боку, загадки - це пізнавальні питання, які стосуються різних сторін життя. З іншого, вони відображають побут, історію, культуру, мову,образи і уявлення конкретного суспільства. Носії мови завжди намагаються відобразити у загадках актуальні для них реалії.
Вдаючись до дослідження фольклорних текстів, і зокрема, загадки, ми стикаємось із колективною свідомістю, у якій формується образ реального світу, зокрема внутрішній світ протиставляється зовнішньому, суб'єктивний - об'єктивному, духовний - фізичному, матеріаль
Німецька загадка як тип тексту дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Курсовая работа: Основные закономерности оползневых процессов
Реферат по теме Типы переходных экономик
Английский Язык Тема 17 Контрольная Работа
Реферат: П.И. Чайковский
Русский Язык 36 Вариантов 2022 Сочинения
Автореферат На Тему Розробка І Стандартизація Складу Та Промислової Технології Одержання Очних Крапель Антиалергічної Дії
Реферат: 12 Angry Men Essay Research Paper 12
Доклад по теме "Психосинтез: формирование или перестройка личности
Реферат: Кто же ты, Ермак Аленин?
Дипломная Работа На Тему Психологическая Характеристика Руководителя
Контрольная Работа На Тему Философские Идеи Эпохи Возрождения
Дипломная работа по теме Оптимизация расстановки транспортных средств на открытых автостоянках в интересах Государственной противопожарной службы
Контрольная работа по теме Советская номенклатура: численность, состав, этапы развития
Реферат: Эволюция микроорганизмов
Реферат: Закриті пошкодження черепа
Итоговая Контрольная Работа Шестого Класса
Курсовая работа по теме Система страхования РФ
Реферат: Учение Ф. Энгельса о формах движения материи и разработка онтологических проблем в диалектическом материализме
Олимпийские Игры 20 Века Реферат 6 Класс
Реферат: Восточное Чжоу в период Чжаньго: усиление центростремительных тенденций
Участие прокурора в рассмотрении судами гражданских дел - Государство и право курсовая работа
Договор доверительного управления имуществом - Государство и право курсовая работа
Учет и аудит движения основных средств в ДОУ "Детский сад № 131" - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа