Місце, роль і значення комунікативних вправ в процесі навчання різних видів мовленнєвої діяльності на уроках англійської мови - Педагогика курсовая работа

Главная

Педагогика
Місце, роль і значення комунікативних вправ в процесі навчання різних видів мовленнєвої діяльності на уроках англійської мови

Дидактичні принципи та основні методи викладання іноземної мови. Комунікативний підхід до навчання. Використання комунікативних складових на уроках. Вправи на розвиток комунікативних навичок спілкування на іноземній мові. Навчання діалогічного мовлення.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Місце, роль і значення комунікативних вправ в процесі навчання різних видів мовленнєвої діяльності на уроках англійської мови
Зміни у підходах до викладання іноземних мов зумовлені курсом України до європейської інтеграції, новими потребами суспільства у висококваліфікованих фахівцях.
Сучасне життя вимагає від людей, які прагнуть професійного росту, вміння ефективно спілкуватися, і не лише рідною мовою. Зараз кожна освічена людина повинна знати хоча б одну іноземну мову. Великі можливості відкриваються перед тими, хто розуміє необхідність поглиблювати свої знання протягом усього життя, хто готовий до змін і розвитку. Володіння іноземною мовою відіграє не останню роль у цьому процесі.
Інтеграція національної освіти, зокрема навчання іноземних мов, у світову систему освіти та європейські заклади освіти пов'язані з навчанням іноземних мов, здійснюється з урахуванням основних принципів державної політики в Україні.
· Нероздільність навчання і виховання.
Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого - педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну межу навчання і вивчення іноземних мов, а саме: оволодіння іншомовним, між культурним спілкуванням, шляхом формування і розвитку вмінь навичок діалогічного спілкування.
З огляду на вищезазначене, темою моєї курсової роботи є «Місце, роль і значення комунікативних вправ в процесі навчання різних видів мовленнєвої діяльності на уроках англійської мови».
Процеси породження і сприймання мовлення вивчалися такими вченими - психолінгвістами, психофізіологами, психологами як Л.С.Виготський, А.Р.Лурія, М.І.Жинкін, О.О.Монтьєв, Т.В.Рядова, І.О.Зимня та ін. Питання комунікативного підходу у навчанні вивчали В.Л. Скалкін, М.Ф. Стронін, Р.П. Мільруд та інші. Велику увагу дослідженню комунікативного методу навчання приділяв такою Є.І. Пассов.
Актуальність моєї курсової роботи обумовлена тим, що в ній досліджуються комунікативні аспекти навчання іноземної мови, а саме ця методика є найбільш популярною і загальновживаною у процесі викладання іноземної мови.
Мета дослідження - визначити місце, роль та значення комунікативних вправ в процесі навчання різних видів мовленнєвої діяльності на уроках англійської мови.
Об'єкт дослідження - комунікативний підхід до навчання іноземної мови в загальноосвітньому навчальному закладі.
Предметом дослідження виступають різні види вправ, направлені на розвиток комунікативних навичок в учнів.
Для досягнення мети моєї курсової роботи були визначені наступні завдання даного дослідження:
- дослідити основні методи викладання іноземної мови;
- охарактеризувати комунікативний підхід до навчання іноземної мови, як один з найбільш ефективних методів;
- визначити специфіку використання комунікативних складових на уроках іноземної мови;
- запропонувати вправи на розвиток комунікативних навичок спілкування на іноземній мові;
- дослідити специфіку навчання діалогічного мовлення на уроках іноземної мови;
- запропонувати методи інтенсифікації навчання із використанням комунікативних вправ.
Практична цінність мого дослідження полягає в тому, що воно висвітлює різні аспекти комунікативного підходу навчання, містить низку практичних рекомендацій до проведення уроків іноземної мови, які можуть стати в нагоді вчителям при проведенні уроків з використанням вправ на розвиток комунікативних навичок.
Структура роботи . Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Р озділ І. Місце комунікативного підходу до навчання іноземної мови у загальній методиці викладання
1.1 Методи викладання іноземної мови
Історія методики викладання іноземних мов знає численні і різноманітні спроби знайти найраціональніший метод навчання іноземної мови. В. В. Раєвський підкреслював, що «історія методики навчання іноземних мов аж до самого останнього часу була історією зміни методів, що відображають пошуки найефективнішої системи навчання».
Існують різні підходи (методи) до описання системи навчання іноземної мови. Термін “підхід” означає загальну вихідну концептуальну позицію, яка є вирішальною у розгляді і визначенні інших підпорядкованих концептуальних положень. Іншими словами, “підхід” означає стратегію навчання [1, c. 5]. В сучасній методичній літературі виділяють чотири основні підходи:
1. Біхевіористський підхід визначає оволодіння іноземними мовами як сформованість реакцій на іншомовні стимули.
2. Інтуїтивно-свідомий підхід передбачає оволодіння іноземними мовами на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування.
3. Свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань.
4. Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземних мов, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією.
Розглянемо окремі аспекти, на які звертають увагу методисти при складанні рекомендацій щодо викладання іноземної мови.
Розвиток вітчизняної методичної думки відрізняє від зарубіжних теорій свідомий підхід, який зв'язаний, у першу чергу, з ім'ям педагога К. Д. Ушинського. Цікаві думки були висловлені К. Д. Ушинським щодо організації процесу викладання іноземної мови. При вивченні іноземної мови К. Д. Ушинський пропонує дотримуватися наступних правил:
1) не приступати до вивчення іноземної мови перш ніж буде встановлене міцне підґрунтя для володіння рідною мовою;
2) поставити справу так, щоб граматика рідної мови завжди передувала граматиці іноземної;
3) вибрати ту або іншу мову для вивчення, призначити для цього якнайбільшу кількість часу і ніяк не менше шести годин на тиждень;
4) ніколи не починати вивчення двох мов разом;
5) приступати до вивчення іншої іноземної мови не інакше, як давши міцне підґрунтя першій.
30-ті роки минулого століття у вітчизняній методиці затверджується свідомо-порівняльний метод, в основі якого лежить осмислення дії, а не механічне вироблення навички, усвідомлюване, а не інтуїтивне оволодіння мовою. Дослідження у галузі психології, зокрема роботи Л. С. Виготського, спричинили вплив на принципи цього методу. Ці дослідження показали, що у дорослих учнів засвоєння відбувається не так, як у дитини, і усвідомлене оволодіння операціями сприяє більш повному засвоєнню, а осмислення є найважливішим компонентом засвоєння. Прихильники цього методу показали загальноосвітнє значення іноземної мови. Проте даний метод недооцінював роль діяльності у засвоєнні матеріалу, не була забезпечена системність в оволодінні мовою. Для свідомо-практичного методу характерними є два підходи: - ситуативний, коли матеріал засвоюється у ситуаціях; - диференційований, коли відбувається розподіл на активне і пасивне мовлення [7, c. 35]. Матеріал відбирається згідно з принципом частковості (відповідно до видів мовної діяльності); взірцевості (здатність служити моделлю); репрезентативності (велика кількість прикладів); на базі типології (зіставлення рідної і іноземної мов). Основною умовою успішності навчання є висока повторюваність.
Як вважають методисти, знання залежать від ступені практичного володіння мовою, а створення лінгвістичних понять відбувається у процесі оволодіння навичкою. На першому етапі сприймаються форми лінгвістичного знака і розуміння його змісту. На другому етапі відбувається багатократна імітація сприйнятої структури з метою зміцнення зв'язків і надання їм узагальнюючих властивостей, що утворилися, забезпечення міцних мовних умінь і навичок, тобто формування моделі внаслідок багатократних тренувань для практичного користування нею. На третьому етапі відбувається розвиток провідного механізму у формуванні мовлення-аналогії, оскільки методисти стверджують, що мовні одиниці лише частково формуються у пам'яті, а у більшості своїй вони створюються за аналогією.
Багатократне перенесення на різні ситуації сприяє подальшій автоматизації і дає змогу зосередити увагу на смисловій стороні. Знання не даються у готовому вигляді, а виводяться на основі зразка під керівництвом вчителя. На думку методистів, на перших трьох етапах учні одержують практичні знання у процесі оволодіння мовою. Окремі автори рекомендують використовувати правила-інструкції, які вчитель дає у готовому вигляді і які слугують своєрідним орієнтиром дій по вживанню і пізнанню структур. На четвертому етапі деякі методисти рекомендують узагальнення, тобто здійснюється перехід власне до теоретичного знання. Основними прийомами тут є опис (словесно формулюється правило-узагальнення) або презентація (дивлячись на таблицю, схему учні формулюють правило). При такому навчанні утворення понять відбувається згідно з традиційним уявленням про засвоєння як поступове накопичення чуттєвих вражень про окремі явища, на базі яких стає можливим їх узагальнення: сприйняття _ уявлення _ запам'ятовування - поняття. Цей процес ґрунтується на спостереженні, імітації, порівнянні. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що процес навчання організовується таким чином, що учень одержує у готовому вигляді зразок і вказівки правильних способів дій по оволодінню цим зразком [6, c. 67].
У рамках навчання іноземної мови цим методом враховуються закономірності пам'яті. У роботах психологів було доведено, що основними умовами ефективного запам'ятовування матеріалу є дії учнів з цим матеріалом. Це виключає повідомлення знань у «готовому вигляді». При цьому передбачається виділення основи, суті предмету, що вивчається, і виведення його явищ з цього єства на шлях сходження від абстрактного до конкретного.
Розвиток методики навчання іноземних мов призводить до виникнення нових, більш ефективних методів навчання, які враховують психологічні особливості учнів. Останнім часом у практиці навчання іноземних мов широкого визнання здобув комунікативний метод навчання. На Заході розвиток цієї методики датується кінцем 60-х років ХХ століття. У нашій країні ця концепція почала активно розроблятись лише в останнє десятиліття. Великий вклад у її розробку внесли методисти під керівництвом Є. І. Пассова. На його думку, використання комунікативного методу є необхідністю, продиктованою закономірностями будь-якого навчання [14, c. 57].
У даний час методика навчання іноземним мовам пістрявіє різноманітністю підходів і прийомів навчання: ''прямий'', "натуральний", "натурально-розмовний", "граматичний", "комунікативний" та інші. А останні два десятиріччя, як відмічають американські методисти, ніде не було так багато хитань і переходів у крайності, як у методиці. Вчителі англійської мови, як іноземної, користуючись окремими положеннями старих методів, запозичуючи при цьому багато з нового, констатують, що старі методи "втрачають" свою "чистоту", що, у свою чергу, призводить до утворення змішаних методів.
1.2 Комунікативний підхід до навчання іноземної мови
Комунікативний підхід в найбільшій мірі відбиває специфіку іноземної мови як навчального предмету в середньому навчальному закладі. Цей підхід визначився в результаті методичного осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики - теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах з психології та методики навчання іноземних мов (О.О.Леонтьєв, І.О.Зимня, Ю.І.Пассов, С.Ф.Шатілов, Г.В.Рогова та інші) [18, c. 173]. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв'язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування. З позицій комунікативного підходу процес навчання іноземної мови відбувається адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю процесу мовленнєвої комунікації. Проте процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікації. який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах різномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно-мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів. Прийнятий в сучасній вітчизняній методиці комунікативний підхід до навчання іноземних мов зумовлює вибір цілей, згідно з якими визначаються принципи, зміст, методи, прийоми та засоби навчання. Метою навчання іноземних мов є оволодіння учнями іноземної мови як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості учня. Цілі навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах визначають очікувані результати навчальних досягнень учнів в оволодінні іноземною мовою за період навчання в закладі [19, c. 55]. В сучасній методиці навчання іноземної мови у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, виховна, освітня і розвиваюча. Практична мета є провідною. Вона передбачає практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письма в типових ситуаціях. Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих знань та навичок мовлення [5, c. 12].
Для досягнення комунікативної мети необхідні засоби у вигляді слів, словосполучень, граматичних конструкцій, які допоможуть її реалізувати. Важливим компонентом змісту мовленнєвої діяльності є умови, в яких вона протікає. Для цього вчителю варто створювати ситуації, які б стимулювали спілкування. Навчальна ситуація дозволяє, по-перше, при ознайомленні з новим мовним матеріалом продемонструвати де, коли, для чого можна використовувати навчальний матеріал. По-друге, навчально-мовна ситуація при вправленні дозволяє забезпечити участь кожного учня в слуханні і використанні опрацьованого матеріалу у висловлюванні при виконанні вправ у парах. Навчальна ситуація повинна викликати в учнів певні емоції. А це можливо лише тоді, коли ситуація цілком зрозуміла дітям і вчитель пропонує її цікаво, захоплено. Навчальна ситуація повинна зацікавлювати учнів, викликати у них бажання брати участь у спілкуванні, готовність брати в ньому участь.
Навчання іноземної мови здійснюється на основі дидактичних та методичних принципів. До дидактичних принципів відносяться принципи: наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховуючого навчання, індивідуалізації, доступності, систематичності та послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання. До методичних принципів відносяться принципи: комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємоповязаного навчання видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови. Принцип комунікативності - це провідний методичний принцип, який сприяє успішному досягненню головної мети навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах - навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу. Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації [15, c. 85]. Модель має зберігати усі найсуттєвіші риси обєкта, що моделюється. Для процесу спілкування - це вмотивований характер мовленнєвих дій як учителя, так і учнів. Комунікативні ситуації, що використовуються у навчанні іноземної мови, мають моделювати типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування. Принцип комунікативності зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу, характер вправ, методів та прийомів навчання. Як згадувалося раніше, існують рецептивні види мовленнєвої діяльності людини, у процесі яких вона сприймає і розуміє думки інших людей, одержуючи певну інформацію (аудіювання і читання) та продуктивні види, коли людина висловлює свої думки або передає чужі думки в усній чи письмовій формі (говоріння та письмо). Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній і монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет - думки того, хто говорить; продукт - висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання. Як же породжується усне мовленнєве висловлювання? Процеси породження і сприймання мовлення вивчалися такими вченими - психолінгвістами, психофізіологами, психологами як Л.С.Виготський, А.Р.Лурія, М.І.Жинкін, О.О.Монтьєв, Т.В.Рядова, І.О.Зимня та ін. Спочатку в певній ситуації виникає мотив висловлювання, що позначає початковий момент породження мовлення, і відповідно - комунікативний намір того, хто говорить. Комунікативний намір визначає роль мовця як учасника спілкування, конкретну мету його висловлювання: чи він про щось запитує, щось стверджує, закликає до чогось, засуджує чи схвалює, радить, вимагає тощо [21, c. 83]. На цьому рівні мовець уже знає, про що говорити, у нього виникає загальний задум майбутнього висловлювання, який поки що не має свого мовного втілення, але вже існує у предметно-зображальному коді. Задум стосується всього тексту (висловлювання в цілому: в ньому намічається основна теза тексту, тобто попередній смисловий план, який уточнюється мовцем на протязі всього процесу його реалізації. Далі здійснюється оформлення задуму шляхом відбору мовних засобів - граматичних структур, слів, який реалізується спочатку у внутрішньому мовленні, де створюється потенціальна мовленнєва схема висловлювання. Далі має місце включення голосового апарату, і сформоване висловлювання шляхом артикуляції та інтонування втілюється у зовнішньому мовленні. Спілкуючись різною мовою, мовець думає лише про те, що сказати і в якій послідовності. При говорінні іноземною мовою (за умови недостатнього рівня володіння нею) операції процесу породження мовленнєвого висловлювання стають політичними через відсутність міцних зв'язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження, які існують у носіїв мови.
Основними принципами комунікативного методу є наступні:
- Принцип розмовно-мисленнєвої активності. Робота по засвоєнню мови проходить у групах чи парах для того, щоб учні постійно мали можливість спілкуватися, доповнювати відповіді один одного, ділитися новою інформацією. Розмовна направленість передбачає підбір вправ, які були б максимально подібними мові. Це повинні бути вправи, які носять вигляд розмовної задачі у мовця, коли має місце мовний вплив на співбесідника.
- Принцип індивідуалізації процесу навчання як головний засіб створення мотивації і активності. Своє ставлення до навколишнього світу людина виражає у мові, а оскільки це ставлення завжди індивідуальне, то і мова буде індивідуальною, особистісною При навчанні іншомовної діяльності індивідуальна реакція може бути лише у тому випадку, якщо задача, що ставиться перед учнем, відповідає його бажанням і інтересам як особистості. При наявності внутрішньої активності не потребується додаткових прийомів активізації, оскільки учень вирішує мовно-мисленнєву задачу, котра стосується його як особистості, і він сам з бажанням вступає в контакт.
- Принцип функціональності. Навчання на основі комунікативності з метою спілкування передбачає засвоєння не мови і її системи, а системи мовних засобів, точніше, тієї моделі системи, що зможе замінити реальну. А це означає, що наочність, завдання і робота у класі повинні віддзеркалювати реальну ситуацію, бути максимально наближеною до життя. Цей принцип визначає послідовність подачі мовного матеріалу, передбачає адекватність повідомлюваних знань задачам засвоєння системи мовних засобів.
- Принцип ситуативності. Ситуативний зв'язок є однією з ознак мовленнєвої навички, і якщо ситуативний характер навички як дії незафіксований свідомо, переносу не відбудеться. Саме тому часто трапляється, що завчені слова і правила так і залишаються у пам'яті не актуалізованими у випадку, якщо учням доводиться вступати у розмову. Ситуативність необхідна і як спосіб мовленнєвої стимуляції, і як умова розвитку мовленнєвого вміння. Ситуативність здатна відтворити комунікативну реальність і тим самим збудити інтерес до навчання іноземної мови природністю спілкування. На заняттях учнів часто залучають до рольової гри, щоб мати можливість використовувати мову, що вивчається, у різних соціальних ситуаціях.
- Принцип новизни. Цей принцип забезпечує підтримання інтересу до навчання, формування мовленнєвих навичок, розвиток продуктивності та динамічності мовленнєвого вміння. З новизною форми пов'язано збереження провідної ролі перших компонентів у єдності “мислення - пам'ять” та “діяльність - пам'ять”. Як відомо, будь-яке мислення і будь-яка діяльність є продуктивними, при цьому орієнтиром має бути продуктивність говоріння. Принцип новизни ставить жорсткі вимоги, пов'язані з виключенням багаторазових повторень одного і того ж матеріалу і таким чином довільне запам'ятовування поступається місцем мимовільному запам'ятовуванню, оскільки новизна забезпечується рішенням мовно-змістовної задачі.
1.3 Використання комунікативних складових на уроках іноземної мови
іноземний мова комунікативний мовлення
Як відомо, все, чого навчається людина, вона робить для того, щоб використовувати у майбутній діяльності. Використання знань, навиків і вмінь базується на переносі, а перенос залежить перш за все від того, наскільки адекватні умови навчання умовам, в яких ці знання, навички і уміння будуть використовуватися. Підготовка учня до участі у процесі іншомовного спілкування повинна здійснюватись в умовах іншомовного спілкування, які створюються вчителем у класі.
Це визначає суть комунікативного навчання, в основі якої лежить положення, що процес навчання є моделлю процесу спілкування. Комунікативність розглядається як методологічний принцип, який визначає як методичні принципи навчання, так і вибір загальнонаукових методів пізнання, вихідних для побудови процесу навчання. При цьому необов'язково, щоб процес навчання будувався, як копія процесу спілкування. Більш того, у процесі спілкування є параметри, моделювання яких з точки зору навчання не має сенсу. До них відносяться, наприклад, "безсистемність" спілкування, а точніше відсутність спеціально спрямованої організації або майже повна підсвідомість в оволодінні формальною стороною мовленнєвої діяльності [22, c. 4].
Створення процесу навчання як моделі процесу спілкування припускає моделювання основних, принципово важливих, сутнісних параметрів спілкування, до яких відносяться: персональний характер комунікативної діяльності суб'єкту спілкування, взаємовідносини і взаємодії мовних партнерів, ситуації як форми функціонування розмови, змістова основа процесу спілкування, система мовних засобів, засвоєння яких забезпечує комунікативну діяльність у розмовних ситуаціях, функціональний характер засвоєння і використання розмовних засобів.
Пошуки шляхів підвищення ефективності навчання іноземної мови призвели до розробки і використання у практиці ряду інтенсивних методик, де одним із основних факторів виступає принцип комунікативності, що передбачає створення на заняттях ситуацій реальної комунікативної діяльності, у ході якої засвоювалися б необхідні мовні засоби. Липецькою школою методистів під керівництвом Є. І. Пассова розробляється концепція комунікативного методу навчання іноземної мови [5], де комунікативні ситуації являються необхідною умовою засвоєння мовних засобів і мовних прикладів.
Метою комунікативного методу є навчання спілкування іноземною мовою. Однак у такому вигляді мета зводиться до практичного володіння видами мовленнєвої діяльності як засобами спілкування, у той час як учням слід давати знання щодо всіх галузей життя країни мови, що вивчається. Тому Є. І. Пассов формулює провідну мету в навчанні іноземним мовам конкретно і розгорнуто: “...опанування іншомовної культури з метою формування необхідного суспільству типу особистості”. Значну увагу при комунікативному методі навчання приділяють мотивації вивчення іноземної мови, розкривають необхідність знання мови на сучасному етапі розвитку суспільства. Крім того, основою мотивації є індивідуалізація навчання.
Вивчення історії розвитку системи викладання іноземних мов показує, що методика навчання йшла шляхом формулювання мети, конкретизації змісту навчання, уточнення методичних принципів і прийомів, визначення специфічних особливостей іноземної мови, вирішення питання про співвідношення мови і мовлення. Лише оптимально підібраний метод навчання здатний забезпечити сприятливі умови для всіх учнів, передбачити труднощі і не дати змоги проявитися тим якостям, що призведуть до відставання, прогалин у засвоєнні знань, у формування умінь і навичок.
При використанні комунікативних складових на уроках іноземної мови вчителеві треба прагнути вдосконалити наступні здібності учнів:
- висловлювати своє неповторне ставлення до матеріалу засвоєння у слові;
- упорядкувати свій власний погляд на предмет засвоєння в навчальних творах;
- розуміти навчальні твори, твори своїх товаришів, утримувати в усній та писемній мові відміни своєї та чужої точки зору;
- здатність і потребу спілкуватися з текстами іншої культури при вирішенні навчальних проблем;
- відтворювати у власних творах погляд інших культур на речі з постійним усвідомленням відмінностей цього погляду та особистого;
- працювати з науково-популярною літературою (уміння відтворити ідеї й образи, використані з позаурочної навчальної літератури на рідній мові);
- ставити навчальні запитання, виявляти інтерес до проблем, що не мають однозначного рішення.
Організація уроку з позицій використання комунікативних вправ передбачає:
- розвиток чотирьох видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання, письма;
- створення реальних ситуацій спілкування;
- вибір мовних засобів відповідно до стилю, типу й жанру мовлення.
Розглянемо класифікацію вправ за критеріями комунікативності:
- вправи на співвіднесення змісту з темою:
- вправи на актуалізацію лексичного запасу;
- вправи на сприймання та розуміння речення;
- вправний розвиток уміння висловлювати судження щодо змісту програми;
- вправи на формування аудіативних навичок.
Процес засвоєння головних понять здійснюється під час зовнішньої гри мови та внутрішньої мови. Граматично роздрібнена мова заглиблюється у внутрішню мову, творчу свідомість дитини та повертається у вигляді учнівських творів - текстів та усного мовлення. Комунікативний підхід до навчання дає можливість проводити уроки в «активному» режимі - не зациклюватись на читанні творів і матеріалів, а спонукати дітей створювати власне ставлення до подій, головних героїв, спробувати «пережити» з ними життєві перипетії, навчити радіти та співчувати. На старших етапах організовуються діалоги у класі, вигадуються разом з учнями методи спілкування та спільної діяльності.
Р озділ ІІ. Аналіз практичних вправ щодо розвитку комунікативних навичок
2.1 Вправи на розвиток комунікативних навичок спілкування на іноземній мові
Розвиток мовленнєвої компетенції пропонуємо розглянути на одному з найбільш ефективних прийомів розвитку продуктивних навиків усного мовлення як складової частини мовленнєвої компетенції - прийомі інформаційному пропуску (information gap), який також можна назвати комунікативним пропуском. Суть його полягає в тому, що один учень володіє інформацією, яка потрібна іншому учню для виконання завдання. Таким чином відбувається реальне спілкування англійською мовою між школярами. Такий тип завдань може бути контрольованим або менш контрольованим, залежати від типу поставлених запитань, і т.ін.
Особистісно-орієнтоване комунікативне викладання англійської мови є суттєвим елементом сучасної кредитно-модульної системи освіти. Завдяки розробкам науковців і освітян-практиків, апробації його структур та елементів у вищих навчальних закладах України ця модель освіти утверджує своє право на існування та вдосконалення.
Спілкування пов'язане з діяльністю, оскільки «обслуговує» всю іншу діяльність людини, а також з особистістю. Особистість характеризується неповторним поєднанням рис, що проявляються в здібностях, потребах, характері, інтелекті, ідеалах та інтересах, у суспільних взаєминах, особистість виявляє активність у своїй життєвій позиції, яку вона виражає в спілкуванні. Безсумнівно, що і розвиток навичок та умінь іншомовного спілкування повинен відбуватися в умовах максимального підключення всіх сфер свідомості, всіх компонентів особистості. До цього і прагне кому-нікативно орієнтований підхід.
Як уже зазначалося, комунікативно орієнтоване навчання іноземної мови - це моделювання процесу спілкування, а отже, урок іноземної мови -- це модель процесу спілкування іноземною мовою. Це означає, що за основними параметрами таке навчання адекватне процесу реального спілкування. Ця адекватність зумовлена:
- явищем перенесенн
Місце, роль і значення комунікативних вправ в процесі навчання різних видів мовленнєвої діяльності на уроках англійської мови курсовая работа. Педагогика.
Контрольная работа по теме Правовое регулирование предпринимательской деятельности в Республике Беларусь
Сочинение по теме Стена Искандера — Из «Хамсе» («Пятерицы»)
Дипломная работа по теме Языковая реализация концепта 'потерянное поколение' в романе Ф.С. Фицджеральда 'Великий Гэтсби'
Лабораторная Работа Воскресенского
Эссе На Тему Время Первых
Реферат: Бідність - соціальне зло
Реферат: Зоотоксины. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Что означает мимика лица
Курсовая работа: Особенности потребительского кредитования в банке
Реферат: Hercules Essay Research Paper What Is A
Как Оформлять Список Литературы В Курсовой Работе
Годовая Контрольная Работа По Геометрии Класс
Курсовая работа: Определение параметров p-n перехода. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Бюджетный федерализм
Дипломная работа по теме Правовое регулирование деятельности политических партий
Дипломная работа по теме Сотовая система связи
Реферат Информационного Права
Дипломная работа: Совершенствование сбытовой деятельности предприятия посредством прямых продаж. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Сетевой маркетинг и интернет: настоящее и будущее. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Потеря Северной Африки
Комплект геодезической аппаратуры ГЕО-161 - Геология, гидрология и геодезия реферат
Литературная композиция "Если жить, то действовать" - Педагогика разработка урока
Лицензирование отдельных видов предпринимательской деятельности - Государство и право курсовая работа