Мюнхенська трагедія 1938 року - История и исторические личности контрольная работа

Главная

История и исторические личности
Мюнхенська трагедія 1938 року

Секретний наказ Гітлера про розробку плану окупації Чехословаччини. Переговори про судейське питання між чеським урядом та Гейленом. Етапи розгортання Чехословацької кризи. Рішення Мюнхенської конференції. Характеристика періоду Чехословацької республіки.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http :// www . allbest . ru /
1.Чехословацькі землі як предмет німецьких домагань. Розгортання Чехословацької кризи
3. Період після Мюнхенської згоди. «Друга Чехословацька республіка»
Список використаних джерел та літератури
гітлер окупація чехословацький мюнхенський
Міркуючи про найкривавішу в історії людства війну , ми повертаємося до передвоєнний час , який ввійшов історію як передвоєнна політична криза, з тим щоб зрозуміти той міжнародний стан , в якому готувалась та розпочалась війна , в результаті підготовки та здійснених Німеччиною агресивних планів завоювання світового панування при поступках зі сторони Англії та Франції, продемонстрованих в Мюнхені.
У цій роботі автор розкриває процес приношення Чехословаччини в жертву фашистській агресії імперіалістичними державами для позбавлення могутності Радянського Союзу ,та завершення його підписанням спільної згоди 29 вересня 1938 року в Мюнхені.. В роботі також дається характеристика політики цих країн напередодні та під час « чехословацької кризи» та відносини між Чехословаччиною та Радянським союзом.
Хронологічні рамки роботи складають період з березня1938- жовтень 1938, що закінчився крахом Другої Чехословацької Республіки, яка ввійшла в історію як після мюнхенський період.
Актуальність цієї теми на думку автора полягає в тому, що смертельний вирок підписаний Чехословаччини в Мюнхені, відкрив Гітлеру - лідеру агресорів шлях для подальших актів агресії на Сході та став передумовою Другої світової війни
Мета цієї роботи проаналізувати розвиток відносин з Західними імперіалістичними країнами, їх профашистську політику, та Радянським Союзом в період кризи., його наполегливу боротьбу за створення колективної безпеки в Європі, опір агресорам, збереження цілісності та незалежності Чехословацької республіки. Розкрити значення цих подій для подальшого наростання напруженості на міжнародній арені.
Завдання роботи полягає в розкритті несправедливості дій фашистської Німеччини щодо Чехословаччини, ставлення західноєвропейських імперіалістичних держав до чехословацької проблеми, а також а оглядні питання Радянсько-Чехословацьких відносин.
В основу роботи покладені праці як зарубіжних істориків так і радянських авторів, а також матеріали, документи та публікації даного періоду. Серед документів у цій роботі були використані такі :
«Нові документи з історії Мюнхену» під редакцією Земського І.Н в яких викладено тексти договорів між країнами, листи, телеграми, телефонні бесіди, особисті бесіди політичних діячів країн-учасниць Мюнхенського договору.
«Документи та матеріали напередодні Другої світової війни» викладені текси головних міжнародних договорів, які виникли напередодні Другої світової війни, в склад яких ввійшли також певні документи Мюнхенської трагедії.
«Документи Міністерства закордонних справ Німеччини. Т1 Німецька політика в Угорщині» які розкривають зміст договорів, між Німеччиною та Угорщиною стосовно угорської політики щодо Чехословаччини.
Із робіт зарубіжних авторів, які безпосередньо відносяться до розглядання даної проблеми, треба виділити У.Черчилля англійського політичного діяча та його роботу «Друга світова війна» його робота головним чином висвітлює події Другої світової війни, але він не міг обійти подію більш раннього періоду, які призвели до ліквідації Чехословацької держави, чому посприяла і Англія. Головну увагу він приділяє розкриттю зовнішньополітичного курсу Англії та Франції та звинувачує їх в підтриманні про гітлерівської орієнтації, вважаючи що якби Чехословаччину залишили саму пособі вона досягла б значно кращого результату, ніж з такою підтримкою, яку надавали їй Англія та Франція1 1 У.Черчилль «Друга світова війна» пір редакцією А.С Орлова М.1991 ст. 139.
Свій мемуари опублікував після війни один з керівників зовнішньої політики буржуазної Чехословаччини, її президент та міністр закордонних справ Едуард Бенеш. В його книжці викладена діяльність Бекеша після 1938р. Але він також не обійшов стороною події 1938р в Чехословаччині. Голова увага в роботі спрямовується на виправдовування зовнішньополітичного курсу Чехословаччини, який формувався під його безпосереднім впливом. Змальовуючи загальну картину подій в перед мюнхенський періоду, Бенеш наполегливо підводить читача до думки що ву чехословацького уряду не було виходу крім капітуляції перед агресорами, і чехословацький уряд, як і він сам став жертвою обставин. Безсумнівний
Неменший інтерес також представляє статті вітчизняного автора А.Ф. Кізченко, які стосуються різних аспектів зовнішньої політики буржуазної держави Чехословаччини та радянсько-чехословацьких відносин по відношенню до перед мюнхенського періоду.
Досить цінні роботи радянських істориків присвячених історії міжнародних відносин та зовнішньої політики Чехословаччини. Серед них слід виділити такі , як «Історія Чехословаччини» т III, «Зовнішня політика Чехословаччини (1918-1938рр) та «Історія зовнішньої політики СРСР». Особливий інтерес при вивченні даної політики представляють розділи тих робіт, які характеризують боротьбу Радянського Союзу за спасіння Чехословаччини від фашистської загрози, при написанні яких були використані документи з радянських архівів. Проблематика яка досліджується частково розглядається в книгах Петерса І.А та його роботі «СРСР, Чехословаччина та європейська політика напередодні Мюнхена» та в «Зовнішній політиці СРСР (1936-1939рр) Сиплоса В.Я. Також проблема яка досліджується частково розглядається в книжках Івашина І.Ф та Фоміна В.Т
Характеристика міжнародного становища та політики Англії, Франції та США напередодні та в період Мюнхену викладено в дослідженнях В.А Матвєєва, З,С Белоусової, В.Г Полякова та Ю.М Мельникова.
Для написання даної роботи автор використовував також публікації, серед яких стаття Маначевського О. «Мыслями о мире вимощена дорога в ад войны» в якій автор зробив наголос на те що підписуючи Мюнхенський договір і прикриваючись «миром для Європи» західноєвропейські країни поклали початок розв'язанню війни. Стаття директора інституту всезагальної історії РАН «Белые пятна в истории великой войны», присвячена головним чином такому питанню, як пакт Молотова-Ріббентропа, але й торкаеться Чехословацької проблеми. Мюнхенська трагедія згадується також в статті Романова М.Г з матеріалу Всеройської науков-практичної конференції Сант-Петербургу «К вопросу о начале второй мировой войны» де він представляє Мюнхенську трагедію як одну з передумов Другої світової війни. Таке ж саме значення має Мюнхенська трагедія в статті Ржешевського О.А-президента асоціації істориків Другої світової війни «Не в ладах с историей». Смирницький А. зробив переклад статті з архіву американського журналу Time яка називається «Человек года-1938: Адольф Гітлер» , в якій розповідається про лідера німецьких фашистів, його наміри та дії щодо Чехословаччини, що призвели згодом о її краху.
1. Чехословацькі землі як предмет Німецьких домагань. Розгортання чехословацької кризи
Дивлячись на тогочасну карту Європи, неважко побачити, що наступною жертвою гітлерівської Німеччини мала стати Чехословаччина. Німецькі кордони з трьох боків оточували Чехословаччину. На заході країни, в Судейській промислово розвинутій області, жили майже 3,2 мільйона німців, тобто близько 23 % усього населення ЧСР. Судейські німці мали своїх представників у парламенті Чехословаччини і до березня 1938 р.-- в її уряді. Вони ще з 1937 р. вимагали надати автономію своїй області. Після аншлюсу Австрії на нараді в Берліні керівник нацистської Судейсько-німецької партії К. Генляйн обвинуватив чехословацький уряд у «пригнічуванні німців» і рішуче вимагав автономії області. Гітлер публічно заявив йому: «Із завтрашнього дня ви -- мій намісник у Чехословаччині
У квітні Генляйн оголосив програму своєї партії, вимагаючи цілковитої автономії, свободи визнання нацистської ідеології, офіційного узаконення німецької мови, відшкодування збитків німцям з 1918 р. та ін. Гітлер підписав «Зелений план», який передбачав окупацію Судейської області, і почав концентрувати війська на чехословацьких кордонах. Уряди Франції та Англії закликали Е. Бенеша розпочати прямі переговори з Ген-ляйном і поступитися йому заради миру.
Той факт що західні демократії змирились з захопленням Австрії задовольнив Гітлера, який став більш рішуче здійснювати свій задуми щодо Чехословаччини. Встановлення контролю над Австрією, розглядалось як необхідна передумова для штурму богемського бастіону. Ще восени 1936 року Гітлер дав секретний наказ вищим військовим і штабним керівникам рейху розробити план окупації Чехословаччини, але фюрер вважав за краще завчасно не розкривати своїх справжніх намірів Гітлер був впевнений що ні Англія ні Франція не будуть воювати.
В день вступу німецьких військ в Австрію згідно з доповіддю посла Франції в Німе чинні, Геринг дав чехословацькому посланнику в Берлині запевнення що в Німе чинні нема «ніяких поганих намірів щодо Чехословаччини» 14 березня французький прем'єр - міністр Блюм заявив чехословацькому посланнику в Парижі що Франція безперечно виконає зобов'язання по відношенню до Чехословаччині Ці дипломатичні запевнення не змогли приховати сумної дійсності. Змінилась уся стратегічна ситуація на континенті . Німеччина могла тепер зосередити як свої аргументи, так і армію безпосередньо проти західних кордонів Чехословаччини. Прикордонні райони цієї держави були заселені німцями, і там існувала агресивна та активна партія німецьких націоналістів, які були готові зіграти роль «п'ятої колони» у випадку зіткнення. 10 березня французький уряд був реорганізований. Прем'єром став Даладьє, а міністром закордонних справ - Бонє.
Сподіваючись стримати Гітлера від подальшої агресії англійський уряд у відповідності з рішенням Чемберлена почало шукати згоди з Італією з питання району Середземного моря. Така згода закріпило б положення Франції та дозволило б як французам, так і англійцям зосередити увагу на питаннях Центральної Європи. 16 квітня було підписано англо-італьянський договір, який фактично давав Італії свободу в Абіссіні та Іспанії в обмін на її сумнівну доброзичливість в Центральній Європі.
Гітлер уважно спостерігав за обстановкою. Йому також була важливо знати, на чий бік стане Італія у випадку Європейської кризи. На засіданні з головою штабу у кінці квітня він обговорював питання про те як форсувати рішення цього питання.
Муссоліні бажав свободи Абіссініі. Не дивлячись на згоду англійського уряду, йому могла знадобитися підтримка Німеччини у цій авантюрі. В такому випадку він змирився би з діями германії проти Чехословаків. При урегулюванні чеського питання Італія буде на боці Німечинні.
Там із задоволення відмітили наміри західних держав переконати чехів проявити розсудливість в інтересах миру в Европі. Нацистська партія Судейської області на чолі з Гейленом склала до цього часу свої вимоги автономії для межуючих з Німеччиною районів Чехословаччини. Ця програма була викладена 24 квітня в промові Гейлена в Карлсбаде. Англійський та французький посланники у Празі після цього відвідали міністра закордонних справ Чехословаччини щоб виразити надію що чеський уряд зробить все можливе для врегулювання цього питання.
17 травня почались переговори про судейське питання між чеським урядом та Гейленом. Поширювались чутки про просування німецьких військ до кордону Чехословаччини. 20 травня Гендерсену запропонували зробити на цей рахунок запит в Берлін. Німецькі заперечення не заспокоїло чехів, які в ніч на 21 травня віддали приказ про часткову мобілізацію армії.
«Я вирішив врегулювати раз і назавжди . і на цей раз радикально, питання про судейських німців. Я надав наказ, по-перше про підготовку до 2 жовтня військової акції проти цієї держави і в других про розширення фронту нашої оборони на Заході»
Західні імперіалісти з наростаючою тривогою спостерігали за виступом чеського та словацького народу в захист своєї держави. Англійський посланник в Празі Ньютон остерігався як би тиск німецьких фашистів та західних імперіалістів не змусило чехословацький уряд поступитися територією більше ніж та яка межувала з Німеччиною. Тоді б уряд було б не в змозі стримати громадськість, та армію. Народне повстання могло таким чином поставити під загрозу успіх політики спрямовано на досягнення договору з фашистськими державами.
Тому західні імперіалісти охоче прийняли тезу Гітлера що він начебто зовсім не збирався нападати на Чехословаччину і що 21 травня було лише хибна тривога, яку Чехословаччина викликала з наміром провокації. Англійський уряд добре знало що це не так. Його військові аташе в Німеччині переконались що відбувається військова підготовка. Ньютон посилав з Праги повідомлення, що чехи, проводячи свої заходи не проявляють ніяких агресивних заходів і намагались дати лише опір нападу, який вони могли очікувати. Не дивлячись на це, Галі факс намагався вплинути на англійську політику щоб вона не зайняла анти німецьку та вигідну для чехів позицію. Одночасно англійський уряд розгорнув в Парижі та Празі активну діяльність для забезпечення подальших поступок Гітлеру. До англійського уряду долучилась і дипломатія США. Американський посол в Парижі заявив 22 травня що заходи, проведені Чехословаччиною, начебто поставили Європу на межу війни, яка повністю її знищить. Він запевняв французьких політичних діячів, що якщо вона виступить на боці Чехословаччини,то опинитися в повній ізоляції та буде розгромлена.
У Вашингтоні Булліт також відправив повідомлення, в якому заявляв, що «чехи готові скоріш знищити свій народ у війні, яка захопить всю Європу , ніж піти на великі поступки, які можуть задовольнити Гітлера та судейських німців». Одночасно він застерігав про трагедію яка може трапитись, якщо Франція вирішить виконати свої союзні обов'язки та прийде на допомогу Чехословаччині. Тому Буллі вимагав, щоб президент та американська дипломатія спробували найти який-небудь щлях, який би звільнив французів від їх морального обов'язку.
Буллі пропонував щоб президент США, коли виникне пряма загроза нападу Німеччини на Чехословаччину скликав Гааге конференцію за участю Англії, Франції, Германії та Італії. Послам фашистських держав треба було б зазначити, що ця ініціатива викликана бажанням перешкодити перемозі більшовизму і що конференція повинна зупинити більшовиків на східних кордонах Європи. Конференція потім сама б вирішила, що в прикордонних областях Чехословаччини повинен бути проведен плебісцит. «Якщо чехи такий плебісцит провести відмовляться, французи зможуть відхилитися від своїх моральних обов'язків і це відверне загальноєвропейську війну.
Бонне дуже уважно прислуховувався до думки американської та англійської реакції та охоче виконував їх поради. Ще 23 травня він заявив англійському послу, що готов чинити будь-який тиск на чехословацький уряд, лише ь змусити» чехів порозумнішати». Він пообіцяв, що якщо чехи не порозумнішають, він заявить їм, що Франція не почуває себе зв'язана договірними обов'язками .
Французький та англійський уряди чинили тиск на Чехословаччину, щоб вона була більш поступливою та гнучкою, тобто щоб вона відмінила військові приготування в прикордонних районах, знову розпочала переговори з Гейленом та пішла на нові можливо більші поступки.
Тиск Галіфакса був настільки сильним, що відразу після розмови з ним Масарик мав бесіду з германським послом в Лондоні Дірксеном та дав йому зрозуміти , що чехословацький уряд готов домовитись з Німеччиною про всі питання. Масарик заявив також, що предметом дискусії можуть бути відносини з СРСР.
Все більш відкрито почали висуватись вимоги, щоб Чехословаччина відмовилась від союзу СРСР.
У відповідь на постійний тиск з Лондону та Парижу уряд прискорив розробку «статусу національних меншин», який включав в себе все що було обіцяно в квітневому меморандумі. Для поведінки чехословацького уряду було характерним то, що зі своєю пропозицією воно ознайомило спочатку дипломатів західних держав, потім представників гейленовської партії, але воно не повідомило про них чехословацькому парламенту, а тим більш громадськість. Гейленовці відповіли меморандумом від 7 червня, який в принципі повторював карловську програму, пом'якшену лише заяваю про демократичні принципи існування нації. Зміст цих вимог заключався в розподілі чехословацької держави на національні області. Не дивлячись на те що президент Бенеш та уряд розуміли в зміст та значення гейленовського документу, вони під час переговорів пішли на нову поступку: прийняли меморандум для обговорення на рівних началах з запропонованим статусом, разом з яким він повинен був скласти основу для дискусії. Це означало, що чехословацький уряд заздалегідь готов прийняти подальші вимоги, які виходили за межі статуту, який ще в кінці квітня був визначений як остання межа чехословацьких поступок. Вже у той час Гейлен питав Лоренца, який керував підривними діями судейських фашистів, як він повинен поступити якщо чехословацький уряд під тиском Англії та Франції погодиться на усі їх вимоги. Він попросив дозволу виступити з вимогами відмови від чехословацько-радянськикого пакту.
Чехословацька реакція домагалась того, щоб в червні 1938р. уряд Чехословаччини встановив офіційні відносини з урядом іспанських бунтівників, та вже в кінці червня чехословацький дипломатичний представник виїхав в Бургос. Вчинок уряду Чехословаччини був сприйнятий як прояв незалежності Праги від Москви. Одночасно італійські фашисти вказували на те що становище Чехословаччини не було б таким важким , якщо б СРСР не грали роль захисника її незалежності. Для Чехословаччини начебто достатньо симпатій Англії. Союз з СРСР «буде одним з головних перешкод мирного вирішення питання про національні меншини з найбільш важливими нашими сусідами».
Поступки чехословацького уряду, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці вже тоді були настільки серйозні, що не могли не викликати сумнівів у деяких політиків коаліційних партій. Але керівні діячі коаліційного уряду , в особливості Годжа, для того щоб подолати вагання своїх партнерів по коаліції, не зупинялись навіть перед тим, щоб самими просити західних імперіалістів продовжувати чинити тиск на деяких правих соціалістичних лідерів. Він прямо запропонував , щоб англійський уряд виказало незадоволення незначними результатами переговорів та вказало на серйозні наслідки. Годжа і Бенеш предавали через Масарика в Лондон, що вони начебто докладають усіх зусиль, щоб усунути існуючі перешкоди. Тоді ж англійський уряд почав розглядати питання про можливість проведення плебісцита та відторгнення прикордонних територій. Цю пропозицію у кінці червня 1938р. прислав з Берліну Гендерсон.
В кінці червня Масарик отримав повідомлення від англійського уряду, що воно не задоволене просуванням переговорів и що Чехословаччина повинна прискорити переговори та піти на значні поступки. Те ж саме телеграфував Галіфакс в Прагу. Потім Чемберлен заявив Дірксену, що англійський уряд повністю згоден з німцями в тому що поступки на які пішла Чехословаччина, недостатні і що вона чинитиме ще більший тиск на неї. На підставі цього Дірксен повідомив в Берлін, що англійський уряд вирішило розбити також і пакт Франції з Чехословаччиною та СРСР та витіснити Радянський союз з європейської політики9 9 І.А Петерс СРСР, Чехословаччина та європейська політика на передодні Мюнхена К.1971 ст.82-83.
Проти чехословацько-радянського союзу будували перешкоди західні імперіалісти також у Варшаві та Бухаресті і тим самих розпалювали апетити фашистів цих країн. Польща продовжувала дотримуватись своєї анти чехословацької політики. Варшавським фашистам недостатньо було того, що чехословацький уряд досить уважно відреагувало на їх нахабну антикомуністичну ноту, яка була спрямована в березні 1938 р., та провело відповідне розслідування, яке показало, що польські звинувачення , вигадані.
В цей період поляки встановили тісні зв'язки з фашистами в Словаччини та підбурювали їх проти празького уряду. Вони навіть використали для цього приїзд американських словаків. Для того, щоб їх привітати, польські урядові органи запросили спеціальну делегацію словацьких люд яків, яку скрізь вітали, у той час як офіційну чехословацьку делегацію ігнорували. Поряд з цими демонстративними провокаціями Бек вже в той час вів переговори з угорськими фашистами про розподіл Словаччини та Закарпатської України.
Одночасно Польща почала встановлювати в цей період натиск на Румунія, намагаючись не допустити якої-небудь угоди між Чехословаччиною, СРСР та Румунією з питання про пропуск радянських військ в Чехословаччину і навіть перелітати радянським літаком.
Радянський союз не пропускало ніякої можливості, показати свій намір та готовність виконати свої союзницькі обов'язки. Керівники радянського уряду у своїх виступах запевняли , що вони готові допомогти Чехословаччини. Радянський уряд крок за кроком, ліквідувало інтриги західних імперіалістів та румунських бояр під час переговорів. Але сам чехословацький уряд не зробило нічого, щоб допомогти ліквідувати ці перешкоди і тим самим укріпити безпеку своєї країни. Воно посилало чехословацькому посланнику сумнівну відповідь та запевнення Бонне, що можливість нападу Польщі на Чехословаччину неможливий. Тому по відношенню до Радянського Союзу не треба робити нічого такого, що могло налаштувати поляків проти чехів.
Не дивлячись на готовність чехословацького уряду, переговори, як зломити Чехословаків затягувались через те що чеська буржуазія повинна була рахуватися з пильністю народу яка посилювалась, та діяти дуже обережно. Але внутрішні негаразди фашистського режиму не дозволяли Гітлеру чекати, йому треба було скоріш досягти крупних успіхів.
Тому в липні 1938 року західні імперіалісти вирішили чинити на Чехословаччину більш сильний тиск. Після 21 травня англійський уряд спочатку вимагав надати йому можливість послати в прикордонні області Чехословаччини своїх чиновників в якості наглядача. Коли ж чехословацький уряд погодився на порушення свої суверенних прав, англійська реакція пішла ще далі. 18 липня Галі факс дав наказ англійському посланнику в Празі Ньютону вияснити, як чехословацький уряд поставиться до того англійського посередника для переговорів з Гейленом. Більше всього для цієї ролі підійшов би колишній губернатор однієї з індійських провінцій, який має опит в національних питаннях. Е було в той час, коли чехословацький уряд після невдалих переговорів з гейленовцями шукало засоби для того щоб хоча б частково виправити тяжкі політичні помилки попередніх переговорів.. Воно хотіло запропонувати парламенту розроблений ним проект статута національних меншин, доповнений пропозиціями про розширення прав земельних представництв в їх національних куріях. Цей крок міг означати початок перевороту, завоювання підтримки не лише чеського й словацького народів, але й частково національних меншин у справі справедливого вирішення національного питання в межах чехословацької демократичної держави. Але саме цього не хотіли західні покровителі Гітлера. Галіфакс запропонував англійському посланнику а Празі відмовити бекеша від цієї акції та змусити його попросити Англію про посередника. Мова йшла, не про що інше, як про відмову від суверенного праві вирішувати внутрішні питання Чехословаччини за допомогою конституційного органу, який лише й мав на це право, та предати їх рішення в руки іноземного імперіалістичного агента. Галі факс вимагав, щоб чехословацький уряд домовився з гейленовцями про опублікування спільного комюніке, що вони приймають англійського незалежного представника, вже тоді мова йшла про лорда Ренсімена як про посередника у справі між Чехословаччиною та судейськими німцями. Президент та уряд відхилили його через образливу форму, в якій воно було зроблено і яку громадськість не сприйняла б.
23 та 25 липня Боннє в спеціальних листах також наполягав, щоб Чехословаччина прийняла Ренсімена, так як лише цим начебто вона може змусити Англію погодитись на якесь розумне рішення.1 10 Зовнішня політика Чехословаччини М.1959 ст. 5050 Але це була неправда, так як Галіфакс як раз у розмові з Бонне та Даладьє у Парижі 20липня заявив, що відповідальність англійського уряду « починається та закінчується на тому, що вона шукає посередника», але те що воно відмовляється від відповідальності за результати його місії та пропозиції, яке він внесе для розв'язання спірного питання. Неправдою було також ствердження про «безсторонність» Ренсімена. Мова йшла про заклятого ворога СРСР, а тим самим і чехословацького уряду. Але він також був і прямим ворогом чеського народу.
Радянський посланник застерігав Бенеша не допускати подальшого втручання в суверенне право чехословацької держави і знову запевнив що СРСР готовий допомогти Чехословаччині. Радянський посол в Парижі також попередив французький уряд, щоб воно в питанні місії Ренсімена не чинило тиск на Чехословаків. Бонне і сам це визнав у розмові з германським послом.
Не дивлячись на це , чехословацький уряд зробив ще один крок на шляху до капітуляції. Вербальною нотою 25 липня 1938 року, він попросив англійський уряд прислати особу, яка погодитися викласти свою думку та дати свої поради і тим самим допомогло б перебороти труднощі.
3 серпня Ренсімен прибув у Прагу. Чехословацьке населення віднеслось до нього та його місії з глибокою недовірою, небажанням та навіть з відразою. Він негайно встановив контакти, з нацистсько налаштованим дворянством та промисловцями, з гітлерівськими агентами, в той час як з по відношенню до чехословацького уряду він зберігав холодну учти вість, а по відношенню до населення та демократичним діячам пихатість колоніальних хазяїв. Ренсімен почав діяти як справжній колоніальний губернатор. Вже через дві неділі після свого приїзду він вніс пропозицію, щоб найбільш відповідальні посади в деяких міністерствах були назначені гейленовські агенти, і уряд 19 серпня цю вимогу задовольнило. Це був перший крок; потім Ренсімен на основі переговорів з гейленовцями зробив новий натиск на чехословацький уряд, щоб змусити його прийняти гейленовську карловську програму розчленування Чехословачинни.
Знайшлись і інші некликані посередники. В серпневі дні в Прагу прибув лорд Аллен Хартвудський. В Чехословаччині він вів переговори з деякими правими соціалістичними лідери і як представитель більш демократичних кіл англійської земельної аристократії намагався серед людей, які оточували Бекеша, пропаганду вати ідею конференції чотирьох держав ( без участі Радянського союзу). Ця конференція повинна була вирішити долю Чехословаччини, якій лорд Аллен Хартумських радив відмовитися від союзу з СРСР.
6 серпня американський посол відвідав Бенеша та повідомив йому, що Німеччина вважає однією з головних цілей своєї компанії ліквідацію радянсько-чехословацького договору, до того ж стверджував що Германія не має наміру напасти на Чехословаччину, так як Гітлер добре розуміє, що це означало б європейську війну. Головна мета Гітлере начебто покращення життєвих умов німецького населення та недопущення військових авантюр. Своє схвалення Гітлера та інших нацистів Вільсон доповнив погрожуючими застереженнями, щоб Бенеш не розраховував на американську допомогу. Якщо в американській печаті виявляється почуття симпатії до Чехословаччини то це лише результат впливу американських євреїв, було б помилково вважати, що Америка погодитися піти воювати в Європу за когось чи проти когось. Гедерсон , інформувавши Лондон про поїздову Вільсона , представляв собі становище . Він рекомендував Вільсона як реального політика, який критикує англійців за поблажливість по відношенню до Чехословаччини і важає плебісцит в Судетах єдиним розумним рішенням. В кінці серпня Вілсон був вже в Парижі,де підтримав свого колегу Булли та в його намаганнях переконати французький уряд в безнадійному становищі Чехословакії та в безнадійності будь-яких спроб надати їй допомогу.
Сам Буллит заявив, що Радянський союз своєю підтримкою Чехословаччини та боротьбою проти гітлерівської агресії начебто хоче викликати світову війну для того, щоб мати з неї вигоду та розв'язати світову революцію.
У тому ж дусі що й Вілсон та Буллит, виступав цей час і американський посол в Англії Кеннеді. Він підтримував постійний контакт з Чемберленом та запевняв його та Галіфакса, що американський уряд та президент повністю підтримують їх політику поступок Гітлеру та намагання досягти згоди з фашистами проти Радянського союзу та надають їм свободу дій. Він заявляв, що американська суспільна думка не важає необхідним та справедливим йти воювати за «таку річ», Чехословаччина1 12 У.Черчилль Друга світова війна під редакцією А.с Орлова М.1991 ст.138
Так влітку 1938 року закріпися єдиний фронт всіх імперіалістів, які зі своєю навіженою ненавистю до Радянського союзу намагались як скоріше створити блок усієї світої реакції та принести йому в жертву Чехословацьку Республіку. Це намагання посилювалось зростаючим страхом, що Гітлер зазнає поразки. У той час коли фашистська пропаганда кидала погрозу у бік Чехословаччини, в Лондон та інші столиці приходили повідомлення , що позиції Гітлера в Німеччині дуже хиткі. Ці повідомлення надходили з тих кіл німецької буржуазії, яка боялась що азартна гра Гітлера може затягнути його у воєнні авантюри, до яких Германія не технічно, не економічно не була готова. 18 серпня в Лондон прибув спеціальний емісар цих кіл, щоб звернути увагу англійського уряду на слабкі позиції Гітлера та попросити англійський уряд, щоб він твердо попередив німецький уряд, щоб не допустити нападу Німеччини на Чехословаччину.
Отже, англійські лорди дуже добре розуміли, що погрози Гітлера- це брехня, але вони відкидали одну навіть думку, про конфлікт між Англією та Німеччиною, бо як заявив Горас Вілсон, «користь з цього отримує лише більшовизм»1 13 так само 138-1393.цьому слід завадити. Необхідно визнати право німців на експансію на Південний Схід.
Англіські, французькі та американські імперіалісти не сподівались, що німецькі буржуазні антигітлерівські групи знайдуть достатньо сил, щоб в єдиному фронті світового імперіалізму виконати ті задачі, які за планом світової реакції повинен був виконати Гітлер. Вони боялись, що навіть незначне потрясіння Гітлерівського режиму, можуть призвести до руху демократичних та рев
Мюнхенська трагедія 1938 року контрольная работа. История и исторические личности.
Реферат по теме Международная торговля и ее роль
Реферат по теме История компьютеров
Реферат: Безопасность производственной деятельности и средства индивидуальной защиты
Курсовая работа: Возникновение и прекращение права собственности на жилые помещения
Реферат На Тему Ufc
Курсовая работа: Психологическая совместимость людей в коллективе
Курсовая работа: Организация рабочего места
Классический Закон Сложения Скоростей Реферат
Пространственная Система Сил Реферат
Реферат: бер А. А. Тюнинговое ателье по аэрографическому оформлению автомобилей и его экономическая эффективность
Реферат: Changing American Families Essay Research Paper The
Письмо В Будущее Пример Сочинение
Реферат На Тему Силикатная Промышленность
Николай Петрович Шереметев Реферат
Реферат Введение По Веб Дизайну
Реферат: Социальный имидж организации технологии управления внешней средой
Анатолий Маркуша Ненаписанное Сочинение Анализ
Курсовая работа по теме Факторы повышения эффективности управления предприятием на примере ООО 'РоссТур'
Эссе Сравнение Отцы И Дети
Проблема Времени Сочинение Егэ
Защита авторских прав в сети Интернет - Государство и право дипломная работа
Побои как самостоятельный состав преступления - Государство и право курсовая работа
Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України - Государство и право контрольная работа