М'ясник на волі!

12 червня від командування 14 окремою механізованою бригадою імені князя Романа Великого був відсторонений полковник Олександр Петрович Охріменко. Реакцією на це від багатьох користувачів соц мереж було обурення з подякою Охріменку як "справжньому командиру". "Бойовому комбригу-патріоту, що вміє думати", і тому відсторонений Зеленським. Цікаво, скільки серед обурених було бійців 14 Омбр і інших військовослужбовців, що воювали в підпорядкуванні Охріменку в 2023 році. Вочевидь небагато, бо такі військовослужбовці переважно продовжують витрачати більшість часу на захист України, а не соц мережі. Був би в них час, б частіше б зустрічались відгуки про Охріменка як про "М'ясника".

Опишу вам, читачі, один епізод ведення бойових дій під командуванням Охріменка, як безпосередній свідок. З якого стане зрозуміло, чому військовослужбовці 14 Омбр дали Охріменку прізвисько "М'ясник".

Прелюдія до катастрофи

Як мінімум з лютого 2023 до 19 червня 2023 зоною відповідальності 14 Омбр була лінія зіткнення та прилеглі підконтрольні території приблизно з Дворічної до Котлярівки Харківської області. Це означає, що хоч в цій зоні й діяли інші військові формування України, оперативне командування там було передано командуванню 14 Омбр – полковнику Охріменку та його заступникам, наприклад, заступнику з морально-психологічного забезпечення підполковнику Лапчуку. В цій зоні відповідальності за цей час військові формування України ніде помітно не просунулись. Проте пару разів помітно втрачали підконтрольні території на користь москалів та відходили. Наприклад, в середні лютого була втрачена Гряниківка з околицями Харківської області. В період з 12 по 20 травня була втрачена Масютівка з околицями Харківської області. Детальний аналіз даного епізоду покаже причину цих втрат.

         Масютівку утримували бійці власне 14 Омбр і втратили її під натиском москалів з 12 по 14 травня. Після цього тодішнє командування 14 Омбр приймає рішення кинути на підкріплення своїм бійцям, яких тіснять у тому районі, бійців 82 батальйону 105 бригади Сил ТРО. 82 батальйон ТРО був прикомандирований до 14 Омбр з 28 березня і до того його бійці використовувались командуванням 14 Омбр на підсилення обороноздатності бійців 14 Омбр в точках боїв невисокої інтенсивності, наприклад, в районах Дворічної чи Синьківки Харківської області. Це пік боєздатності бійців 82 батальйону ТРО з урахуванням всіх його проблем. Наприклад, на 14 травня 2023 року у 82 батальйону: не було жодної одиниці бронетехніки; наявно 2 підствольних гранатомети до АК ГП-25, що і то лежать на складі служби РАО; у 2 з 4 рот немає на озброєнні навіть РПГ-7 і найпотужнішою ручною протитанковою зброєю є М 72 LAW, з одного пострілу якого мало ймовірно знищити навіть БТР; у однієї з рот є лише 3 кулемети: ПКМ, MG 240 та Дегтярьова; у мінометної батареї наявно 3 82-мм міномети з обмеженою кількістю боєприпасів. Більшість особового складу 82 батальйону ТРО відзначає крайню неефективність тодішнього заступника командира 82 батальйону з бойової підготовки майора Машталіра Ігоря Святославовича, за що той має дисциплінарні стягнення. І ці проблеми не вирішуються місяцями, попри постійне усне та письмове акцентування на них бійцями 82 батальйону ТРО перед командуванням 82 батальйону ТРО і вищим командування. Але командування 14 Омбр, ігноруючи ці проблеми у 82 батальйоні ТРО, 14 травня дає бойові розпорядження 82 батальйону ТРО надсилати групами бійців 82 батальйону ТРО на підсилення своїх бійців у ліс південніше вже втраченої Масютівки. На саме вістря наступу москалів, що оперують там бронетехнікою та безкінечною кількістю БПЛА. Про вказане в останньому реченні тодішнє командування 14 Омбр тодішньому командуванню 82 батальйону ТРО не доводить. Тодішнє командування 14 Омбр навіть не надає точних деталей місцевості, куди командування 82 батальйону ТРО має посилати своїх бійців. Часто все обмежується вказівкою напрямку дій рукою представникам 14 Омбр, що ведуть бійців 82 батальйону ТРО на виконання бойових розпоряджень. Проте і тодішнє командування 82 батальйону ТРО на чолі командиром 82 батальйону підполковником Волковим Віталієм Миколайовичем не проявляє ініціативи прояснити у командування 14 Омбр та вищого командування умови, куди воно навмання посилає своїх мало озброєних бійців. Ввечері 14 травня 2023 перші групи бійців 82 батальйону ТРО заходять на підсилення бійцям 14 Омбр в ліс під Масютівкою. На зустріч катастрофі, складеної з халатності та беззаконня тодішніх командування 14 Омбр на чолі з полковником Охріменко та командування 82 батальйону ТРО.

Трагедія в масютівких тонах. Авторства М’ясника і не тільки.

         Бійців 82 батальйону представники 14 Омбр почали заводити групами середньо по 10 людей у ліс південніше Масютівки ввечері 14.05.2023. Іноді їх заводили на підсилення позицій, де вже були рядові бійці 14 Омбр. Останні хоч якось ознайомлювали бійців 82 батальйону з умовами, де їм наказано виконати бойові розпорядження, та ставились до них як до побратимів. Але було і чимало випадків, коли бійців 82 батальйону представники навіть низового командування 14 Омбр відправляли туди, невідомо куди. Або в напрямку, де не було позицій в загалі, або де вони вже були втрачені військовослужбовцями 14 Омбр і знахолись під вогневим контролем москалів. Так, командир одного з відділень 6 роти 2 механізованого батальйону 14 Омбр з позивним «Санчо» 15 травня відправив 7 військовослужбовців 82 батальйону в умовному напрямку, де мав бути спостережний пункт, не описавши їм деталі місцевості, куди вони мали йти та не надавши нікого в супровід. Жодного СП, однак, в тому напрямку не виявилось, а 7 військовослужбовців 82 батальйону потрапили під танковий обстріл посеред лісу без прикриття. Фатальний наслідок цього: загибель на місці 2 військовослужбовців та поранення 3 військовослужбовців 82 батальйону. Деякі військовослужбовців 82 батальйону починали розуміти, що тодішнє командування 14 Омбр підготувало їм роль сліпих кошенят, що кидають в озеро. І розпитували про умови місцевості та характер сил противника там, де їм потрібно виконувати бойові розпорядження. Відповідей або не було, або вони були вкрай розмитими. Питали військовослужбовців 82 батальйону, як вони мають іти стримувати наступ москалів майже без РПГ і з одним кулеметом на 30 людей (РПК звісно як кулемет ні я, ні жодна тямуща в стандартах ефективної війни людина кулеметом не назве, але і їх було приблизно 1 на 13 військовослужбовців). На що отримували від представників 14 Омбр відповіді, що все їм нададуть на місці, й озброєння, й підтримку артилерією, й бронетехнікою. Відповіді брехливі, адже всього цього надано не було.

         Наслідок був закономірно фатальним. З 14 по 19 травня, поки в бойових діях в лісі південніше Масютівки брала участь більшість представників особового складу 82 батальйону, з них:

-        Загинуло - 2 побратими від солдата до молодшого сержанта;

-        Зникло безвісти (загинуло на очах в побратимів без безпечної для їх життя в можливості забрати тіло та дійсно зникло без свідків загибелі) - 15 побратимів від солдата до старшого лейтенанта;

-        Поранено – 99 побратимів від солдата до підполковника Волкова.

Також одна з рот брала участь у бойових діях південніше Масютівки окремо 24-25 травня, внаслідок чого загинув її командир – капітан Олександр Захарків і був поранений ще один побратим з цієї роти.

В загибелі і пораненню цих бійців рівноцінно винні і москалі, і неадекватні командири з 14 Омбр та 82 батальйону. Адже під час участі в бійні південніше Масютівки фатально проявились всі проблеми і 82 батальйону, і 14 Омбр. Так служба РАО 82 батальйону 4 дні відмовлялась дати 2 наявні на складі ГП-25 одній з рот 82 батальйону. Оскільки бюрократичні складнощі від цього представникам служб РАО були більшою проблемою, ніж загибель побратимів від недостатнього озброєння. Майор Машталір, прибувши на поле бою ввірених в його командування військовослужбовців з противником аж 18 травня, промовив до однієї з груп цих військовослужбовців: «Ніфіга собі, ви ще живі». Один з командирів взводів 82 батальйону зайшов з 9 ввіреними в його командування військовослужбовцями ввечері 14 травня. З них один побратим загинув без можливості забрати тіло і один побратим зник безвісти, всі інші були поранені. Після кожних поранення, загибелі чи зникнення безвісти кожного з ввірених в його командування військовослужбовців, а також посилення наступу чи обстрілу з боку москалів командир взводу давав запит на евакуацію та/або посилення. Давав запит до командира 5 роти 2 механізованого батальйону 14 Омбр, до якого був ввірений в оперативне підпорядкування. Відповіддю щодо евакуації завжди було або «Евакуації не буде, евакуйовуйтесь самі за бажанням», або «Евакуація буде, але невідомо коли». Навіть коли від одного ворожого снаряду разом з військовослужбовцем 82 батальйону загинув військовослужбовець 14 Омбр. Щодо підсилення командир взводу отримав позитивний результат лише на один запит з безлічі. До обіду 16.05.2023 у підпорядкуванні згаданого командира взводу лишилось лише 3 військовослужбовця ввіреного в його командування взводу. На той момент командир взводу вже був легко поранений, однак в евакуації було як і всі попередні рази відмовлено. Сам командир взводу вирушив за наказом командира 5 роти 2 механізованого батальйону 14 Омбр зустрічати на інший край СП, де він тоді перебував, 3 військовослужбовців іншої роти 82 батальйону. За зустрічі, командир взводу і вказані військовослужбовці були обстріляні ВОГом з ворожого БПЛА. Командир взводу був важко поранений в обидві ноги. Разом з військовослужбовцями з іншої роти 82 батальйону він спустився до бліндажу як укриття від ворожого обстрілу, де вони надали медичну допомогу самі собі. Щодо запиту на евакуацію командира 5 роти 2 механізованого батальйону 14 Омбр він отримав відповідь «чекати невідомо скільки». З урахуванням складності отриманих поранень командир взводу вирішив евакуюватись сам. Він передав рацією наказ 3 військовослужбовцям ввіреного в його командування взводу утримувати позиції. Сам же виповз до точки евакуації на руках. І добре, що виповз. Оскільки в бліндаж, де він перебував з військовослужбовцями з іншої роти 82 батальйону був прихід приблизно за 10 хвилин після його зрушення з місця евакуації, і 2 з 3 з цих військовослужбовців зникли безвісти. Проти ж військовослужбовців 82 батальйону діяла навіть піхота москалів, споряджена одними переважно бронебійними набоям 5,45 калібру, яких у 82 батальйоні немає в загалі, середньо 2 ПКМ на 10 людей і 1 ГП-25 на 3 людей. Наші командувачі сміються з москалів порівняно з нашими військовослужбовцями, нібито повально краще озброєними вже рік. Але у травні 2023 року москалі були озброєні краще, ніж військовослужбовці 82 батальйону ТРО. То над ким сміються наші командувачі, наді мною з побратимами?

Такою ж поганою по втратах була і ситуація у 14 Омбр. Наприклад, протягом 14-19 травня тодішні командування 14 Омбр та її 2 механізованого батальйону зняли з бронетехніки водіїв-механіків та відправили їх в ліс південніше Масютівки як малоозброєну піхоту. Наслідком стала значна нестача кваліфікованих водіїв-механіків бронетехніки, що могла б принести більше шкоди ворогу і користі українцям, потім.

Подібні рішення приймались тодішнім командуванням 14 Омбр постійно. Як видно на прикладі подій 19-25 травня 2023 року, стандартною тактикою полковника Олександра Охріменка була наступна. Посилати недостатньо озброєних та інформованих бійців на вістря наступу противника. Внаслідок цього вказані бійці несуть великі втрати та відходять на наступні позиції, де заледве тримаються під тиском противника. А на підкріплення їм полковник Охріменко знову посилає недостатньо озброєних та інформованих бійців. Вони знову несуть великі втрати і з тими, хто залишився в строю з першої атаки, і знову відходять. І так хвиля за хвилею. Хвилі, яких полковник Охріменко посилав, не зважаючи на безпідставно великі втрати воїнів України. Посилав не як побратимів-громадян України. А як скот на бійню. Як м’ясо, і в цьому полковника Охріменка тоді підтримувало все командування 14 Омбр. Як стверджують деякі військовослужбовців 82 батальйону, тодішній заступник командира 14 Омбр з бойової підготовки в якийсь момент проміжку 15-18 травня кричав підполковнику Волкову: «Давай м’ясо, давай м’ясо!». І посилав хвилі недостатньо озброєних та інформованих бійців, не зважаючи на втрату і територій за застосуванням такої тактики. Ні північ від Куп’янська з середини лютого до середини червня 2023 року фронт сповз приблизно на 6,5 км на південь: від півночі Гряниківки до лісу на південь від Масютівки. За 14-26 травня фронт зсунувся на південь приблизно на 2 км. Тому жодними утриманими від ворога територіями України виправдати гігантські втрати ввірених в його командування бійців полковник Охріменко не може, якби не хотів. Стратегія м’ясника від полковника Охріменка щодо українців виявилась закономірно провальною. Хоча застосовував полковнк Охріменко її довго, як мінімум з лютого 2023 до свого відсторонення від командування 14 Омбр 12.06.2023. Як щодо безпосередньо бійців 14 Омбр, так і щодо бійців прикомандированих до 14 Омбр підрозділів: окрім 82 батальйону ТРО, ще як мінімум до 83 батальйону 105 бригади ТРО у лютому та стрілецького батальйону 4 танкової бригади Сухопутних військ ЗСУ в кінці травня – на початку червня 2023 року.

Я звісно не маю такого великого досвіду ведення бойових дій, в тому числі з позиції командира, як полковник Охріменко. Але декілька моїх побратимів мають. І вони в проміжок між 18 і 31 травня доводили до мене та представників вищого командування ЗСУ успішну альтернативу стратегії м’ясника від Охріменка. Ефективно використовуючи всі наявні артилерійські засоби в секторі, під захистом шквалу їх вогню по москалям відвести весь особовий склад з передньої лінії фронту в лісі під Масютівкою до логістично та географічно вигідних рубежів (приблизно на 3 км назад). На цих рубежах силами відведеного особового складу, підкріплень та резерву створити потужну лінію оборони за час стримання просування москалів до цих рубежів артилерією. З цієї потужної лінії оборони стримувати і вимотувати натиск москалів, що мінімізує втрати з власного боку. І за вигідного моменту контратакувати великою кількістю особового складу, збереженого завдяки мінімізації втрат. І повернути втрачені рубежі й більше. Але цього не було зроблено полковником Охріменко до його відставки. З потурання вищого командування. Ряд представників останнього знали завдяки суспільному розголосу про стратегію м’ясника Охріменка, але не стимулювали Охріменка її змінити чи змінити самого Охріменка аж 4 місяці, хоча провальна стратегія м’ясника ніяк не вигідна вищому командуванню ЗСУ в тому числі.

Висновки, які зробив автор, але не зробило командування ЗСУ

З 20 травня і як мінімум до 15 червня в район Куп’янську почало приїздити дуже багато представників вищого командування ЗСУ. Наприклад, представники Головного управління МПЗ ЗСУ, заступник командувача Сил ТРО і військовослужбовці з подібних високих посад. Вони заявляли і обіцяли розібратись в причинах трагедії під Масютівкою з 82 батальйоном ТРО, 14 Омбр та іншими підрозділами. І зробити висновки, аби ця трагедія не повторилась. Якими стали ці висновки?

Полковника Олександра Охріменка відсторонили від командування 14 Омбр та оперативного командування в Куп'янському секторі лише 12 червня. Вже добре, що він не буде посилати українських бійців не на знищення москалів через якісну перевагу, а знищення москалів через знищення самих себе. І ніякі попередні заслуги та нагороди полковника Охріменка застосування ним цієї радянсько-російської практики до громадян України не виправдовують. Однак, що здійснено далі щодо Олександра Охріменка? Відомо лише, що 4 липня він призначений на посаду начальника Одеського обласного ТЦК ще з позитивним відгуком від Залужного. Після командування бойовою бригадою ця посада стане святом для Олександра Охріменка. Не покарання, а заохочення за застосування стратегії м’ясника. А це переконає Охріменка у правоті своїх дій та стимулює повторювати стратегію м’ясника в разі повернення до командування бойовим підрозділом.

Щодо подальшого стану 14 Омбр мені невідомо, вийшов із взаємодії з нею від 19 червня. Маю надію на покращення ситуації в ній за нового командира. Однак, надія ця тане з оглядом на нові погані з лісу південніше Масютівки від 18 липня.

Командування 82 батальйону ТРО і вище по структурі ТРО теж висновків майже не зробило. 82 батальйон ТРО вивели з напрямку Куп'янська на напрямок посильних для нього завдань. Майже ніякого додаткового озброєння 82 батальйону не надали. Всі запити бійців про нього залишились криками в пустелі. В кращому випадку бійцям 82 батальйону просто обіцяли, що воно буде, але обіцянок не виконали. В гіршому відмовляли з аргументацією: «Не положено» (як начальник служби РАО 82 батальйону старший лейтенант Черній Юрій), «Ви не навчені і не навчитесь», «Проблема не в зброї, а у вашій непідготовленості, не бажанні тощо» (як деякі представники ГУ МПЗ ЗСУ). Нехай автори «Не положено» самі йдуть і поляжуть пораненими та загиблими від недостатнього озброєння, по-іншому вони цю проблему не розуміють. Нехай автори «Ви не навчені і не навчитесь» закриють свою брехливі роти. Наприклад, один боєць 82 батальйону в бою здобув трофейний ГП-25 і ВОГи до нього. Цю зброю боєць до того ні разу в руках не тримав. Але заради збереження і побратимів навчився ним користуватись блискавично і оперував так, що від нього розбігались москалі. Абсолютна більшість українських воїнів кмітливі і швидко розберуться як успішно діяти з новою зброєю для збереження себе і України, якщо дати їм цю зброю. Нехай автори аргументів «Проблема не в зброї, а у вашій непідготовленості, не бажанні тощо» підуть самі лише з АК та ручними гранатами проти піхоти противника з РПГ, ПКМ, підкріпленої танками та мінометами. І побачать в чому проблему. Ні вони не підуть, а будуть лише лицемірно розповідати це з тилу. А абсолютна більшість військовослужбовців бойових підрозділів 82 батальйону вже ходили проти москалів під Масютівкою і зуміли протриматись там 5 днів. Не протримались вони через гігантські втрати. І відповідь про першочергову причину цих втрат для них як очевидців зрозуміла – недостатнє озброєння! Однак, представники служби РАО 82 батальйону ТРО не хочуть вибивати більше озброєння, побоюючись суперечок з командуванням внаслідок цього. Суперечки з командуванням для служби РАО 82 батальйону ТРО лишаються більшою проблемою, ніж загибель побратимів. Вище за вертикаллю РАО справа аналогічна, системна. Наприклад, зі 105 бригади ТРО у 82 батальйон декілька місяців тому прислали 2 ПЗРК «Ігла» без пускача, що робить їх неможливим для застосування металом. У червні зі 105 бригади захотіли прислати … не пускач, а КПВТ без стрічки, тобто додати до одного неробочого металу інший.

Майора Машталіра та підполковника Волкова відсторонили від посад у 82 батальйоні та перевели в інший підрозділ. Об’єктивно підполковник Волков не був неадекватним командиром. З моїх спостережень, якщо боєць 82 батальйону підходив до підполковника Волкова у спокійній ситуації та з дрібних питань відповідь і поведінка Віталія Волкова завжди були адекватними. Однак, підполковнику Волкову не вистачало ініціативи для ефективних дій в екстрених ситуаціях та для прийняття складних рішень. Як, наприклад, відсторонення від посад ряду вкрай неефективних кадрів в батальйоні як майора Машталіра, боротьба за покращення озброєння, заява про ряд бойових розпоряджень вищого командування як про неадекватні. Натомість до наступника підполковника на посаді командира батальйону питань не менше. Ним 5 липня було призначено майора Миколу Светліщева, що до того обіймав посаду начальника штабу 86 батальйону ТРО. Якщо підполковник Волков був недостатньо активний, то майор Светліщев активний не в той бік. Він обрав стратегію замахати особовий склад бойових підрозділів тим, що постійно все не так. І що, як ми вже чули, їх непідготовленість є виною трагедії в травні. Попри те, що реальні причини цього - проблемі питання забезпечення батальйону необхідним для боєздатності, перш за все, зброєю, не вирішуються. Або наприклад, у 82 батальйоні недостатньо ефективна налагоджене проведення розслідувань щодо юридичного визнання загибелі чи зникнення безвісти бійців батальйону в травні. Внаслідок цього родичі загиблих чи зниклих бійців залишаються без виплат вже 2 місяці. Але майор Светліщев М. В. не вважає це потрібною для вирішення проблемою і навіть раз сміявся з обурення родичів загиблих з приводу.

Паралельно з тим тиснуть на адекватних кадрів у 82 батальйоні, перш за все на командирів, які мають авторитет та популярність особового складу. На командира 1 стрілецької роти капітана Поповича Миколу Володимировича. Капітан Попович безухильно протримався разом зі своїми хлопцями 5 днів в травні в пеклі під Масютівкою. Але заявив, що неможливо виконати бойове розпорядження командира 14 Омбр від 8 червня про заведення вцілілих після травня бійців 82 батальйону у складі зведеної роти з капітаном Поповичем на чолі знову на південний схід від Масютівки. Оскільки озброєння не покращилось ніяк, знову не надано ні достатньо інформації про місце виконання бойового розпорядження, ні часу цю інформацію зібрати та увійти у взаємодію з іншими підрозділами ЗСУ у цьому місці. А значить заведення бійців 82 батальйону на таку ділянку загрожувало лише новими безпідставними їх втратами без утримання цієї ділянки в результаті. За збереження громадян України капітана Поповича «похвалили» тиском від тодішніх командування 14 Омбр та Регіонального управління ТРО «Захід», спробами відсторонити з посади та понизити до командира взводу без усіляких підстав. Тиснуть і намагаються перевести на нижчу посаду начальника штабу 82 батальйону майора Кравця Євгена Миколайовича. За те, що коли він тимчасово виконував обов’язки командира 82 батальйону з 20 травня по 4 червня, він жодного разу не дав примусово відправити бійців свого батальйону на нове непосильне з їх забезпеченням завдання на передку з їх гігантськими втратами в результаті. Й без побоювань дискутував з приводу з вищим командуванням.

         Безперечно в Україні є ряд військових підрозділів, які ефективно виконують бойові розпорядження з мінімальними втратами серед бійців. Такі підрозділи є основою переможного, квітучого майбутнього українців. Але на превеликий жаль, за 1,4 роки від початку повномасштабної війни повно підрозділів, які несуть великі втрати через внутрішні проблеми, виконують бойові розпорядження ціною гігантських жертв серед українців або не виконують їх в загалі попри ці жертви. Вказаними внутрішніми проблемами є хронічна халатність та неефективність військовослужбовців на командних посадах, більша цінність паперів за людей для таких командирів, недостатнє озброєння та неефективний розподіл його командуванням. Такими підрозділами, на жаль, була 14 Омбр Сухопутних військ ЗСУ з лютого до відсторонення полковника Охріменка з посади мінімум та 82 батальйон Сил ТРО ЗСУ. Вони тягнуть в минуле, до поразки та втрат безлічі своїх бійців. Адже радянська армія не може перемогти російську. Тому за покращення в цих підрозділах і для їх бійців потрібно боротись так само активно, як і проти москалів. Я сам це робив різними методами і до трагедії 14-25 травня. І особливо під час та після трагедії, аби не повторити її повторення та величезних втрат серед побратимів знову. Саме тому цей текст написаний мною зараз, а не раніше. Адже тільки зараз на це з’явився час в процесі виконання своїх обов'язків для захисту України. І без його застосування вже не обійтись. Навіть загибель безлічі бійців у травні не стимулювала підвищити свою ефективність та адекватність ряд представників командування 82 батальйону ТРО, 14 Омбр та вище, притягнути до відповідальності «М’ясника» Охріменка, що вільно кайфує на посаді Одеського обласного ТЦК. Все висловлення аргументів в усній та письмовій формі до них безпосередньо від бійців розбивається о стіну непорозуміння. А неодноразово з-за цієї стіни ще й летить каміння у відповідь. Тому, вірю, що публічне обурення українців, які прочитають описані тут факти змусить змінитись або неадекватних командирів, або змінити їх не посадах і притягнути до відповідальності. Фактам, що створені силами українців для захисту їх та України деякі військові підрозділи перетворились в інструмент зливу українців та України.

Текст написав «Цеглиною», бійцем 82 батальйону ТРО. Анонімно, оскільки маю підстави  розглядати ризикованою для власних життя і здоров’я від неадекватних командирів відкриту публікацію такого тексту. Як тільки ці підстави зникнуть, визнаю авторство тексту від власного імені. І відкрито відповім на всі питання до нього.

Вся бойова інформацію на момент написання тексту є вже застарілою, тож її публікація шкоди для українців не несе. Натомість не перетворення її на публічну навпаки загрожує українцям тим, що дозволить загаданим неадекватним командирам тихо продовжувати своє свавілля.