Музикотерапія як засіб регуляції гіперактивності та агресивності у дітей старшого дошкільного віку - Педагогика курсовая работа

Главная

Педагогика
Музикотерапія як засіб регуляції гіперактивності та агресивності у дітей старшого дошкільного віку

Форми музикотерапії та її емоційний вплив на дітей. Психолого-педагогічні вади характеру дошкільників. Діагностика виявлення у дітей рівня агресивності та гіперактивності. Використання музики як терапевтичного засобу в дошкільних навчальних закладах.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
«Музикотерапія як засіб регуляції гіперактивності та агресивності у дітей старшого дошкільного віку»
1. Музикотерапія як вид арт-терапії
2. Психолого-педагогічні вади характеру дітей старшого дошкільного віку
3. Діагностика стану вад дітей старшого дошкільного віку
4. Застосування музикотерапії в дошкільних навчальних закладах
Вплив музики на людину важко переоцінити. Вона надає насолоду, але одночасно викликає душевне переживання; дає можливість відкрити невідомий світ наших фантазій, збудити до роздумів. Музика - це живе невичерпне джерело натхнення.
Лікувальний вплив музики було відзначено ще з найдавніших часів. У Стародавньому Єгипті безсоння лікували з допомогою співу хору, а в Стародавній Греції за допомогою звуків труби позбавляли від радикуліту чи розладів нервової системи. Конфуцій вважав музику ефективною для пом'якшення народних звичаїв. Сучасна ж музикотерапія стала розвиватися у другій половині ХХ століття. Вона використовується для корекції емоційних станів та відхилень (тривоги, втоми, страху тощо).
Вплив музики на фізіологічні процеси нашого організму стало предметом дослідження вчених різних країн. Ними були зроблені відкриття, на яких згодом і була заснована музикотерапія як наукова дисципліна.
На сучасному етапі музична терапія просунулась далеко в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Дослідження довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м'язову енергію, змінює дихання та кров'яний тиск, дає фізичну основу для емоцій.
Василь Сухомлинський казав: « В руках педагога є могутній засіб попередження грубості,безсердечності, морального безкультур'я - це лікування музикою!» [ 21, с. 126]. Дітям музикотерапія допомагає прищепити любов до музики, навчити розуміти й слухати, як і про що говорить музика; збагатити знання про навколишній світ. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на виховання і розвиток дітей, обов'язково потрібно враховувати їх особливості.
У наукових роботах К. Щедролосєвої , Л. Гаврілової, Н. Кривошеї розкриті лікувально - педагогічні можливості музики, вплив музикотерапії на емоційні стани дошкільників та молодших школярів. Проте вплив музикотерапії саме на агресивність та гіперактивність дітей недостатньо досліджений. На сучасному етапі ці вади характеру дуже розповсюдженні у дітей старшого дошкільного віку, тому важливо дослідити нові способи впливу, регуляції та профілактики агресивності та гіперактивності у старших дошкільників.
Актуальність теми: полягає у недостатньому вивченні проблеми впливу музикотерапії на психолого-педагогічні вади характеру дітей.
Мета дослідження: виявити можливості позитивного впливу музикотерапевтичних занять на гіперактивних та агресивних дітей.
Об'єкт дослідження: виховний процес в дошкільному навчальному закладі.
Предмет дослідження: вплив музикотерапії на вади характеру дітей дошкільного віку.
· Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблем музикотерапії;
· Вивчити психологічні особливості гіперактивних та агресивних дітей в ДНЗ;
· Дібрати методики для виявлення стану гіперактивних та агресивних дітей старшого дошкільного віку;
· Дослідити методики застосування музикотерапії з гіперактивними та агресивними дітьми.
Курсова робота містить 36 сторінок. Перелік літератури складає 26 наукових джерел.
1. Музикотерапія як вид арт-терапії
З англійської мови поняття «арт-терапія» можна перекласти як «лікування, яке засноване на заняттях художньою творчістю». Хоча лікувальні завдання, поза сумнівом, їй властиві, існує багато прикладів застосування арт-терапії скоріше як засобу психічної гармонізації і розвитку людини, як шляху до вирішення соціальних конфліктів або з іншою метою. Сучасне розуміння арт-терапії припускає, по-перше, використання мови образотворчої експресії, а по-друге, безпосередню участь людини в образотворчій діяльності. У багатьох випадках в арт-терапевтичній роботі можуть використовуватися музика, драматичне мистецтво, рух, танок та інші форми творчої активності людини [ 13, c. 4].
Музикотерапія (музична терапія) -- це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу -- фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну -- з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта. За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає клієнтові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо. Музикотерапія сприяє розвиткові потенційних якостей особи чи відновлення функцій організму шляхом досягнення вищого ступеня внутрi- чи міжособистісної інтеграції й, відповідно, вищої якості життя. Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи лікування. Теоретичною базою музикотерапії як науки є такі дисципліни, як клінічна терапія, біомузикологія, музична акустика, теорія музики, психоакустика, прикладне музикознавство, музична естетика і порівняльне музикознавство [2].
Музика є невід'ємною частиною життя в дошкільному навчальному закладі (далі ДНЗ). У дитячому садку і вдома музика необхідна дітям протягом всього дня. Це не означає, що вона повинна звучати безперервно і голосно. Музика повинна прослуховуватися дітьми дозовано, в залежності від часу доби, виду діяльності, навіть настрою дітей. Вона сприяє розвитку творчих здібностей, естетичному вихованню, тому музичні заняття обов'язково включають до навчальної програми в ДНЗ.
Музикотерапевтичний вплив музики також поступово входить в щоденне життя ДНЗ. Вона сприяє корекції психофізичного здоров'я дітей в процесі їх життєдіяльності. Слухання правильно підібраної музики з виконанням психогімнастичних етюдів підвищує імунітет дітей, знімає напругу і дратівливість, головний і м'язовий біль, відновлює спокійне дихання.
Сучасні досягнення вітчизняних вчених у галузі музикотерапії довели, що музичне мистецтво впливає на інтелектуальний, психологічний і фізіологічний стан людини, а також сприяє розвитку педагогічних здібностей у вихователів (комунікативності, перцептивності, креативності, сугестивності, емоційної стабільності), вмінь керувати власним емоційно-психічним станом, здатності “бачити” внутрішній стан своїх вихованців і адекватно на них впливати. Переключаючись у сферу мистецтва, вихователь одержував позитивні емоції, дія яких гальмувала негативні, призводила до врівноваження емоційного стану дитини. [ 17; 25]
Слід зазначити, що у наш час музикотерапію застосовують практично в усіх країнах Західної Європи. За В. Петрушиним сьогодні існує три музико терапевтичні школи:
v шведська ( основне завдання вбачається у виявленні негативних переживань через музичний психорезонанс);
v американська ( ідея психоаналізу: пригадування під час сеансу пацієнтом ситуації, які травмували його, та доведення стану до катарсичного розрядження);
v німецька ( основний тезис - психофізична єдність людини, на цій основі проводять лікування у комплексі, враховують фізичний, емоційний, комунікативний та органічно регулятивний аспекти).
Певний інтерес викликає ідея музично-раціональної терапії (В.І. Петрушин).
Ефективність усіх шкіл та напрямів розвитку виправдовується такими естетотерапевтичними цілями:
- естетизація та гармонізація педагогічно - корекційного середовища;
- сприяння розвитку комунікативності;
- розвиток творчої уяви та фантазії;
- релаксація психологічного тонусу;
Особливу ефективність цей вид естетотерапії отримує при його комплексному застосуванні з іншими видами терапії. Наприклад, у поєднанні з арт-терапією [ 24, с. 81-82].
Виокремлюють чотири основні напрями лікувального впливу музики:
Ш емоційна активізація у ході вербальної психотерапії;
Ш розвиток міжособистісного спілкування;
Ш регулюючий вплив на психовегетативні процеси;
Серед психологічних механізмів лікувального впливу музики виділяють такі (за Зав'яловою В.Ю.):
· катарсис (емоційне очищення, емоційна розрядка);
· засвоєння нових засобів емоційної експресії;
· підвищення соціальної активності [ 24, с. 83].
У класифікації сучасних методів музикотерапії за критерієм переважної лікувальної дії зазначається [17, 8]:
методи, спрямовані на відреагування, а також емоційну активацію;
тренінгові методи, які застосовуються у контексті поведінкової терапії;
творчі методи у формі інструментальної, вокальної, рухової імпровізації;
За представленою класифікацією можна зробити висновок, що ці методи можуть стати важливими орієнтирами психолого-педагогічного впливу на розвиток дітей.
Формами застосування музикотерапії можуть бути (див. табл. 1):
Активна музикотерапія - досягається через власну музичну діяльність вихователя та дітей, через відтворення музичного художнього образу, фантазування дошкільників після його сприйняття, спільну імпровізацію мелодії голосом і музичними інструментами (для цього підійдуть шумові інструменти, за допомогою яких діти можуть виразити свої почуття, які викликані музикою, а також мовою інструментальних звуків відтворити діалогове спілкування); одним із варіантів може бути хорове виконання твору, що створить атмосферу довіри між вихованцями.
Рецептивна музикотерапія - припускає процес сприйняття музики з терапевтичним ефектом, існує в трьох формах: комунікативної - спільне прослуховування музики, що спрямовано на підтримку взаємоконтактів, взаєморозуміння; реактивне - спрямоване на досягнення дітьми катарсису; регулятивне - сприяє зниженню нервово-психологічної напруги.
Право вибору активної або рецептивної музикотерапії залежить від вихователя, якому треба враховувати дві умови: зовнішню - час проведення заняття та внутрішню - емоційний настрій групи. Від вихователя вимагається тонке психологічне відчуття групи, характер якого можна фіксувати за допомогою двох карток - червоного та зеленого кольорів. Червона картка символізує стомлення, роздратування; зелена - позитивній настрій, поновлення сил. Картки пропонуються вихованцям на початку уроку і за їх допомогою перевіряється емоційний стан групи у процесі проведення занять, відповідно до якого вихователем застосовується музичний матеріал [26, с. 6].
сприймання музики з корекційною метою
терапевтично спрямована музична діяльність:
1. Комунікативна (спільне прослуховування музичних творів, спрямоване на підтримку взаємних контактів та довіри)
2 Реактивна(спрямована на досягнення катарсису)
3 Регулятивна ( сприяє зниженню нервово-психічної напруги)
Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та провідного фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика -- і найпростіші співзвуччя, і складні образи -- насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов'язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука -- висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам'ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фізичного і психологічного здоров'я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу [ 9, с. 4-5].
Автори підручника “Педагогічна майстерність” визнають важливість музикотерапії як прийому розрядки від негативних емоцій за допомогою утворення вогнищ захисного збудження: “Поринаючи в царину мистецтва, ми отримуємо позитивні емоції, дія яких гальмує негативне ставлення і сприяє врівноваженню емоційного стану”. Проте, вважають, що “сприймання музики - індивідуальне, і кожний обирає для цього свої улюблені твори”. Також наголошують на наявності у вихователя фонотеки та вміння грати на музичних інструментах [16, с.46-47].
Василь Сухомлинський казав, що хвилини спілкування з музикою повинні даватися дітям як радість і як насолода: «Слухаючи музику, людина пізнає себе, і пізнає перш за все, що вона, людина, прекрасна, народжена для того, щоб бути прекрасним і якщо в неї є щось погане, то це погане треба подолати, відчути погане в собі самому і допомагає музика.» [ 23, с. 6] Також він вважав, що «музичне виховання - це не виховання музиканта, а перш за все виховання Людини» [22, с. 52-53].
Таким чином, підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що музикотерапія є позитивним чинником становлення й розвитку гармонійної особистості через вплив на: емоційно-почуттєву сферу; інтелектуальні здібності; психотерапевтичний і фізіологічний стан тощо.
Підсилити ефект музикотерапії можна за допомогою ароматерапії, дихальних і рухових вправ, залучення живопису, поезії, танцю, кольоротерапії. Вільне малювання під певну музику допомагає виразити почуття через малюнок, танець - рухами, аромати трав допоможуть оздоровитись, а поетичне і колірне сприйняття набагато підсилить вплив музики на психофізіологічний стан дитини. Дуже важливо, щоб музичний твір подобався учням, сприймався ними, тільки в цьому випадку музикотерапія “запрацює” і принесе позитивні результати [ 26, с. 7].
2. Психолого-педагогічні вади характеру дітей старшого дошкільного віку
Коли йдеться про порушення поведінки, властиві звичайним дітям, тобто про відхилення від норми, то найпоширенішими є такі вади характеру як агресивність та гіперактивність.
Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії,
які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова
реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збитку особі або суспільству [14, с. 3].
Агресимвність - риса характеру, що виражається у ворожому ставленні людини до інших людей, до тварин, до навколишнього світу. Агресивними називаються такі дії і таке відношення людини, яке, будучи ворожим, у той же час не викликається будь-якими об'єктивними причинами, не може бути виправдане обставинами, що склалися, або міркуваннями морального або юридичного характеру, зокрема -- необхідністю самооборони або захисту інших людей [3].
Агресивні діти - це діти з особливостями індивідуальної поведінки, що містить дії, спрямовані на завдання фізичної або психологічної шкоди іншим людям. Причинами агресивності є:
а) страх бути травмованим, ображеним, пережити напад, отримати ушкодження. Чим сильніша агресія, тим сильніший страх криється за нею;
б)перенесена образа або душевна травма. Страх спричиняють порушення у соціальних стосунках дитини і навколишніх дорослих;
в)характер покарань (дослідження вказують, що батьки, які досить різко придушують агресію своїх дітей, всупереч очікуванням, не усувають цю якість, а навпаки, викохують її, формуючи у сина чи доньки надмірну агресивність, яка може проявитися навіть у дорослому віці);
Серед форм агресивних реакцій, що зустрічаються в різних джерелах,
Фізична агресія (напад) - використовування фізичної сили проти іншої особи.
Непряма агресія - дії, як обхідними шляхами спрямовані на іншу особистість (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не направлені вибухи люті (крик, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).
Вербальна агресія - вираз негативних почуттів як через форму (крик, виск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (загрози, прокляття, лайка).
Схильність до роздратування - готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.
Негативізм - опозиційна манера поведінки, звичайно спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв [7].
Психологи зазначають, що існує дві форми агресії.
Доброякісна агресія -- це настирлива неворожа поведінка, спрямована на самозахист. Вона виявляється в момент небезпеки і має оборонний характер. Як тільки небезпека минула, зникає і прояв цієї форми агресії. Доброякісна агресія може виникати з перших місяців життя дитини. Цей вид агресії необхідний для нормальної адаптації малюка до навколишнього середовища, допомагає йому пізнавати світ, самостверджуватися.
Злоякісна агресія -- це ворожа, злісна поведінка, яка призводить до спричинення болю іншим людям. Звісно, гнів, лють, бажання помститися теж можуть бути засобами самозахисту, але вони все одно завдають страждання та болю навколишнім. Злоякісна агресія може виникнути спонтанно. Вона не з'являється одразу після народження, активізується у випадку заподіяння дитині болю або будь-яких неприємних переживань, відчуттів. Іноді можна помітити, що дитина отримує задоволення від того, що робить боляче іншому [20, с. 3-4].
Механізми здійснення агресивної поведінки
* Через біологічні чинники (гормони, нервову систему);
* Вплив шаблонів; неприйнятна поведінка;
* деякі інші мотиви (наприклад. захоплення грішми);
* ексцентричні переконання (наприклад, параноїдальні ідеї)
* вікарне підкріплення (наприклад, спостереження за тим, як заохочують і карають інших);
* механізми саморегуляції (воля, гордість)
Портрет агресивної дитини. Вона нападає на інших дітей під час ігор та занять, ображає їх, б'є, забирає і ламає іграшки. Іноді така дитина без будь-якої причини починає бити малюка, що грається поруч, може сипати на нього пісок, замахується і б'є першою предметами, які потрапили їй до рук. Розмовляючи з дорослим, вона спеціально вживає грубі слова, навіть знаючи, що за це її покарають. Якщо дорослий відмовляється купити ласощі або іграшку, така дитина може почати тупотіти ногами, накинутися з кулаками і з люттю бити матір, батька або бабусю, викрикуючи образливі та злі слова. [20]
Емоційний світ агресивних дітей недостатньо багатий. У палітрі їхніх почуттів переважають похмурі тони, а кількість реакцій на стандартні ситуації досить обмежена - найчастіше це захисні реакції. До того ж малюки не можуть подивитися на себе збоку і адекватно оцінити свою поведінку (особливо у ранньому віці).
Агресивна дитина, як і будь-яка інша, потребує лагідного ставлення і допомоги від дорослих, тому що агресія - це насамперед відображення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на те, що відбувається навколо. Агресивна дитина досить часто почувається нікому не потрібною. Неправильний стиль виховання, жорстке звернення або байдуже ставлення батьків вселяють у душу дитини відчуття, що її не люблять. Іноді малюк просто шукає способи привернути увагу дорослих або однолітків, але як це зробити - не знає. Агресивних дітей часто не хвилюють страждання навколишніх, вони не розуміють, що комусь може бути погано. Якщо люблячі дорослі докладуть достатньо зусиль, дитина обов'язково навчиться співчувати матері, батькові, іншим дітям.
Поняття «гіперактивність» складається з двох частин: «гіпер» та «активність». Гіпер - (від грецьк. ??? - над, зверх), прийменник або складова частина складних слів, що означає: 1) перебуваючий вгорі, 2) збільшений щодо норми. Активність (з лат. aktivus - дієвий, діючий), а зокрема що стосується роботи «активність особистості» - особливий вид діяльності або особлива діяльність, що відрізняється інтенсифікацією своїх основних характеристик (цілеспрямованості, мотивації, усвідомленості, володіння способами й прийманнями дій, емоційності), а також наявністю таких властивостей як ініціативність та ситуативність.
Отже, гіперактивність - стан, при якому активність і збудливість людини перевищує норму. У випадку, якщо подібна поведінка є проблемою для інших, гіперактивність трактується як психічний розлад. Гіперактивність частіше зустрічається у дітей та підлітків, ніж у дорослих людей, тому що викликається емоціями [1, с. 20].
У широкому сенсі «гіперактивність» означає круг різноманітних проблем поведінки - неслухняність, часті нічні пробудження, а також багатослівна, нав'язлива або залежна поведінка і т.д. У психіатрії під гіперактивністю розуміють руховий неспокій дитини.
Гіперкінетичний розлад - згідно міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду включає гіперактивність, порушення уваги, імпульсивність. Синонімами є терміни: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), мінімальна мозкова дисфункція (ММД), синдром рухової гіперактивності з порушеннями уваги [19].
Незвичайність поведінки гіперактивних дітей не є результатом поганого характеру, упертості, неслухняності чи невихованості. Це специфічна особливість психіки, обумовлена фізіологічними та психосоціальними чинниками. Отже, діти не винуваті в своїй не властивій для нормального розвитку імпульсивності, руховій розторможеності, неуважності. Вони певною мірою також страждають від свого стану та поведінки і потребують психологічної підтримки. Якщо змінити поведінку гіперактивної дитини швидко не вдається (адже це відбувається у незначній мірі та вимагає тривалого часу), все-одно потрібно продовжувати систематичний комплексний корекційно-розвивальний вплив, сприймаючи дитину такою, якою вона є та вчитися жити з нею без погроз, сварок, зауважень, непосильних для дитини вимог [19].
Природно, що навчальна діяльність, що вимагає, насамперед цілеспрямованості, планування й самоконтролю виконуваних дій, виявляється для такого учня особливо важкою. У дитини сильно страждають обсяг і концентрація уваги, вона може зосередитися на чому-небудь лише на кілька хвилин, у неї надзвичайно підвищене відволікання , вона реагує на будь-який звук, на будь-який рух у класі.
Такі діти нерідко бувають дратівливими, запальними, емоційно нестійкими. Як правило, їм властива імпульсивність учинків (“спочатку зробить, а потім подумає”). Це приводить до того, що дитина часто попадає в ситуації, небезпечні для неї, наприклад, біжить по вулиці, не дивлячись на транспорт, що наближається, займається фізично небезпечною діяльністю, не замислюючись про наслідки. Дратівливість, імпульсивність, невміння управляти своєю поведінкою у грі й спілкуванні утрудняють контакти з однолітками, приводять до агресивного й деструктивного поводження (у стані збудження дитина може зламати предмет, що випадково потрапив в руки, розірвати або зім'яти зошит і т.п.) [8, с. 22-23].
Портрет гіперактивної дитини. Гіперактивну дитину дорослі часто називають «живчиком», дитиною з «вічним двигунцем», невгамовною. Дійсно, якщо спостерігати за такою дитиною, насамперед у вічі кидається її надмірна рухливість, метушливість, невміння всидіти на місці навіть нетривалий час. їй властиві різкі перепади настрою: то нестримна радість, то нескінченне вередування. Хоча начебто дитина знаходиться у постійному русі, але можна відзначити у неї деякі порушення координації: вона незграбна, коли біжить, ходить -- скидає предмети, ламає речі, іграшки, часто падає. Іноді занадто багато розмовляє, ставить запитання, але не завжди очікує відповідей на них.
У громадських місцях (транспорті, музеях, парках) такі діти одразу привертають до себе увагу навколишніх, тому що намагаються все помацати руками, іноді навіть взяти до рота, всюди намагаються залізти, прослизнути, щось схопити [20].
3. Діагностика стану вад дітей старшого дошкільного віку
Поява вад характеру дітей старшого дошкільного віку може бути спричинена різними чинниками: проблеми у сім'ї, неправильне виховання, наближення кризи 7-ми років та ін. Батькам і педагогам потрібно пильно слідкувати за змінами у поведінці дошкільників та своєчасно діагностувати відхилення від норм.
Для діагностики рівня агресивності чи схильності до агресії дітей старшого дошкільного віку найчастіше використовують наступні методики:
Методика А. Басса та А. Дарки [6, с. 80-84].
Дана методика є простою в обробці даних і найбільш інформативною серед застосовуваних у цей час психологічних методик для діагностики агресивної поведінки дошкільників.
Методика діагностики показників і форм агресії включає в себе кілька шкал:
- Фізична агресія - агресивна поведінка, що виражається в бійках, нанесенні тілесних ушкоджень та інших фізичних впливів на людину; - Вербальна агресія - агресія, що виражається у словесній формі: крики, плітки, обмовиіт.д.;
- Непряма агресія - агресивна поведінка, ненаправленої або спрямоване не на кривдника, а на інших людей (тварин або предмети);
- Негативізм - поведінка, пронизане духом протиріччя, яке демонструє відкидання норм і правил поведінки в даному суспільстві;
-індексагресії (узагальнений показник агресії).
ІВ - індекс ворожості (узагальнений показник ворожості), що показує наскільки індивідворожеставитьсядосвого оточення.
Текст методики наведений у ДодаткуА.
Ключ до методики А. Бассаі А. Дарки: Можливо чотири варіанти відповідей, які підсумовуються по парах: «так» + «мабуть, так», «мабуть, немає» + «ні». Відповідь на питання зі знаком «-» реєструється з протилежним знаком. Суму балів за шкалою необхідно помножити накоефіцієнт(К)для даної шкали.
«1» - фізична агресія: 1 +, 9 -, 17 -, 25 +, 33 +, 41 +, 48 +, 55 +, 62 +, 68 + (К = 11)
«2» - вербальна агресія: 7 +, 15 +, 23 +, 31 +, 39 -, 46 +, 53 +, 60 +, 66 -, 71 +, 73 +, 74-,75-(К=8).
«3» - непряма агресія: 2 +, 10 +, 18 +, 26 -, 34 +, 42 +, 49 -, 56 +, 63 + (К = 13)
«4» - негативізм: 4 +, 12 +, 20 +, 28 +, 36 - (К = 20)
«5» - роздратування: 3 +, 11 -, 19 +, 27 +, 35 -, 43 +, 50 +, 57 +, 64 +, 69 -, 72 + (К = 9)
«6» - підозрілість: 6 +, 14 +, 22 +, 30 +, 38 +, 45 +, 52 +, 59 +, 65 -, 70 - (К = 11)
«7» - образа: 5 +, 13 +, 21 +, 29 +, 37 +, 44 +, 51 +, 58 (К = 13)
«8» - почуття провини: 8 +, 16 +, 24 +, 32 +, 40 +, 47 +, 54 +, 61 +, 67 + (К = 11)
Індекс агресивності (ІА): Суму балів за шкалами («1», «2», «3») розділити на 3.
Індекс ворожості (ІВ): Суму балів за шкалами («6», «7») розділити на 2.
Нормою агресивності є величина її індексу, що дорівнює 21± 4, а ворожості 6,5 ± 3. Опитувальник Басса - Дарки слід використовувати в сукупності з іншими методиками: особистісними тестами (Кеттел, Спілберг), проективними методиками (Люшер) і т.д.
Тест «Неіснуюча тварина» відноситься до проективних методик, він може пропонуватися дітям з п'ятирічного віку. Ряд вчених (К. Маховер, Дж. Бак, С. Рейнольдс та ін.) вважають, що малюнок тварини (а також людини, будинків, дерев) - це своєрідний автопортрет, так як у своєму малюнку дитина представляє ті риси, які в тій чи іншій мірі значимі для нього.
Тест “Неіснуюча тварина” належить до проективних тестів. Виконуючи малюнок, людина через рухи руки, що малює малюнок, виявляє певний зміст своєї психіки. Звичайно, це відображення не відображує всю складність психічного світу особи, але деякі прояви її виявляє.
Інструкція: Розслабтесь, прислухайтесь до своєї інтуїції, дайте волю своїй фантазії та вигадайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючим ім'ям.
Розміщення малюнка. У нормі малюнок розміщається посередині вертикально розташованого аркуша.
Розміщення малюнка ближче до верхнього краю (чим ближче, тим більше виявлена якість) говорить про високу самооцінку, незадоволеність своїм місцем в суспільстві, недостатнє визнання оточуючими, прагнення до самоствердження. Розміщення малюнка в нижній частині - зворотна характеристика: невпевненість в собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість в своєму місці в суспільстві, у визнанні, відсутність бажання самостверджуватися в соціумі.
Рот, особливо зображений у вигляді гострих кутів, - агресія. Якщо роги поєднуються зі щетиною, панцирем, - агресія носить захисний характер. Якщо ж вони зображені разом з нігтями, голками, іншими знаряддями нападу, - агресія носить спонтанний наступальний характер.
Контури фігури. Звертається увага на наявність чи відсутність виступів (шипів, панцирів, голок), промальованість контуру, наявність плям, затемнень. Якщо на малюнку багато гострих кутів - це прояви агресивності. Затемненість, зафарбовування контурної лінії - наявність страху і тривоги. Про підозрілість, побоювання свідчить наявність щитів, заслонів, подвоєння лінії контуру.
Недбалість, неакуратність, стереотипність ліній говорить про відповідні якості людини. Наявність виправлень, перемальовувань можуть свідчити про те, що людина не приймає себе такою, яка вона є.
Жирна з натиском лінія свідчить про наявність тривожності, особливо, якщо це різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці листа - це різка тривожність. Важливо звернути увагу на те, яка деталь так намальована, - це допоможе зрозуміти, з чим пов'язана тривога.
Загальна оцінка тварини. Тварини діляться на тих, що загрожують; тих, що бояться, та нейтральних. Тварина є уособленням людини, виявляє ставлення до себе, свого “я”, уявлення про своє становище у світі, свою значущість або її відсутність, тобто тварина представляє того, хто малює, в залежності від характеру того, на кого схожа людина (подібні до лева, бегемота, птаха, равлика, мурах, білого собаки, зайця, комашки, слона і т. ін.).
Рівень агресивності виявляється кількістю, характером (гострі чи тупі) кутів на малюнку. Особливо вагомі при цьому прямі знаряддя агресії - кігті, зуби, дзьоби.
Якщо загальний контур фігури близький до кола (особливо нічим не заповненого), то це символізує прагнення до замкнутості, потайливості, закритості внутрішнього світу, небажання розкриватися перед іншими, або ж небажання здійснювати це дослідження. Такі малюнки дають, зазвичай, мало даних для аналізу, тому краще використовувати цю методику у поєднанні з іншими.
Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей [19]:
1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на сті
Музикотерапія як засіб регуляції гіперактивності та агресивності у дітей старшого дошкільного віку курсовая работа. Педагогика.
Борьба С Преступностью Диссертации
Контрольная работа по теме Функциональная блокада позвоночного столба
Аттестационная Работа 6 Класс
Великие Географические Открытия И Их Значения Реферат
Контрольная работа по теме Работа в среде системы автоматизированного проектирования 'Max+Plus II'
Как Назвать Сочинение
Шпаргалки: Зоопсихология и сравнительная психология.
Реферат: Опричнина при Иване Грозном
Реферат Страхование Жизни И Здоровья Военнослужащих
Контрольная Работа По Экономике На Заказ
Реферат: Статистические методы исследования динамики фондового индекса на примере индекса Российской то
Курсовая работа по теме Сеть для электроснабжения группы потребителей
Реферат На Тему База Данных Access
Образцы Эссе На Английском Языке
Реферат по теме Политико-правовые идеи Сократа
Реферат по теме Толль Эдуард Васильевич
Дипломная работа по теме Пути повышения эффективности скотоводства
Курсовая работа: Влияние современной детской литературы на детей
Реферат по теме Холодильные машины
Скачать Торрент Жюль Верн Полное Собрание Сочинений
Шелковица, она же тутовое дерево - Биология и естествознание презентация
Специфика интеграционных процессов в Азиатско-Тихоокеанском регионе - Международные отношения и мировая экономика курсовая работа
Тарас Григорович Шевченко - видатний український художник - Культура и искусство презентация