Мустафа Джемілєв

Народився Мустафа 13 листопада 1943 р. в с. Ай-Серез, що поблизу міста Судак. 18 травня 1944 р. його депортували до Узбекистану. До десталінізації проживав разом із родиною в Андижанській області, після вони переїхали до міста Андижан, а згодом до Ґулістану.

У 1962 р. Мустафа вступив на гідромеліоративний факультет Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства, хоча хотів вступити на східний факультет Середньоазійського державного університету, проте через заборону приймати до університету кримських татар йому це не вдалося. Та радянська влада навіть у Ташкентському інституті інженерів не дала довчитися: хлопця виключили з закладу освіти, а офіційною причиною стала неуспішність. Утім, насправді це зробили через «антирадянську» діяльність Мустафи, а саме залученість до діяльності Союзу кримськотатарської молоді й написання та поширення «Нарису історії Криму». Це рішення він намагався оскаржити, але в нього не вийшло, ба більше, органи влади намагалися знайти привід для того, аби засудити хлопця, й урешті-решт знайшли.

12 травня 1966 р. в Ташкентському міському суді відбувся перший судовий процес над Мустафою Джемілєвим, якого звинувачували «в ухилянні від чергового призову в армію». Загалом дисидента арештовували 7 разів і сумарно він провів 15 років у місцях позбавлення волі. Під час 3 ув’язнення органи порушили нову сфабриковану справу проти Мустафи. На знак протесту чоловік оголосив голодування, яке тривало 303 дні.

14 квітня 1976 р. в Омську почався суд над Джемілєвим, якого звинуватили в «систематичному викладанні в усній формі ув’язненому В. Дворянському завідомо неправдиві вигадки, що паплюжать радянський державний і суспільний лад, а також виготовленні й розповсюдженні документів такого змісту». Дисидента ув’язнили до 2,5 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму. Утім, Мустафа не здавався й був прикладом для всього кримськотатарського народу, ставши своєрідним символом обов’язкового повернення на Батьківщину, яке розпочалося наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр.

У червні 1991 р. на II Курултаї кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв був обраний головою Меджлісу кримськотатарського народу. На посаді голови політик пробув до 25 жовтня 2013 р., аж поки не склав обов’язки. Та буремні події, що розпочалися у 2014 році, знищили всі надії на довгоочікуване спокійне життя в Криму. Лідер кримськотатарського народу з новою силою включається в політичну й громадську діяльність: відвідує світові громадські майданчики, говорить про загрозу військового вторгнення в Крим.

Після категоричної відмови в співпраці з росіянами Джемілєву було заборонено в’їзд до Криму. 3 квітня 2014 р. Мустафа мав намір заїхати в Крим, та росія цього не дозволила, і його зустріли з омоном, беркутом, купою військових із технікою. Проти великої колони кримських татар, що приїхали зустрічати свого лідера, нічого з цього застосовано не було, та в Крим Мустафа проїхати все одно не зміг. Із 2014 р. він є народним депутатом ВР від партії «Європейська Соліднарність». Час минає, а Мустафа Джемілєв і досі виступає в очах народу символом обов’язкового повернення на Батьківщину.

Джерела:

1.             С. Мусаєва, А. Алієв «Мустафа Джемілєв. Незламний» (2017).

2.             25 відомих кримських татар: від Кримського ханства до сьогодення / Гульнара Абдулаєва; худож.-оформлювач О. А. Гуталова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2021.

3.             Мустафа Джемілєв.

4.             Джемілєв Мустафа.

5.             Джемілєв Мустафа Абдульджеміль-оглу.

Над статтею працювали: Зейнідінова Султаніє, Судак Олена, Піскун Дар’я