Мовна репрезентація ціннісного складника концепту РАДІСТЬ (на матеріалі сучасної англомовної пісенної лірики) - Иностранные языки и языкознание дипломная работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Мовна репрезентація ціннісного складника концепту РАДІСТЬ (на матеріалі сучасної англомовної пісенної лірики)

Концепт як когітолінгвокультурне утворення, компонент мовної та концептуальної картин світу. Пісенний дискурс як середовище об’єктивації емоційного концепту. Ціннісна складова емоційного концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Визначною рисою сучасного мовознавства є зрушення парадигми його досліджень у бік функціонального, антропоцентричного, когнітивного бачення та розуміння мовних явищ (О.С. Кубрякова, А.Е. Левицький, М.М. Полюжин). Основним завданням такого підходу є розв'язання проблем вербалізації інформації у процесі пізнання оточуючого світу (Н.Ф. Алефіренко, В.І. Карасик, А.М. Приходько), способів представлення мовних одиниць у людській свідомості та їхньої участі у забезпеченні акту комунікації.
У світлі когнітивно-орієнтованих лінгвістичних пошуків предметом особливої уваги виступає дослідження та моделювання мовної картини світу, окремих її фрагментів [30; 61]. Особливий інтерес викликає вивчення тих її номінативних царин, які фіксують результати пізнання феноменів емоційного буття особи [14; 69]. Когнітивними репрезентаціями емоцій виступають емоційні концепти як «кванти» структурованого знання про певні фрагменти емоційної сфери свідомості, що складають окрему ділянку концептуальної картини світу та отримують мовне втілення [35]. Значна зацікавленість у дослідженні номінацій емоцій зумовлена їхньою психофізіологічною та соціокультурною значущістю, а також складною для категоризації та мовного відображення абстрактною природою. Лінгвокультурний підхід до аналізу емоцій дозволяє наблизитись до розуміння сутності та способів іменування емоційних концептів.
Концепт РАДІСТЬ є важливим об'єктом лінгво-когнітивного аналізу з кількох міркувань По-перше, будь-яка класифікація емоцій включає в себе РАДІСТЬ. По-друге, багатофасетний КР є концептом парасольковим, що охоплює всебічне знання/відчуття мовцем емоційного смислу. По-третє, КР відіграє виняткову роль в емоційній оптимізації інтра - та між культурної комунікації, зважаючи на його позитивність.
У зв'язку з цим, актуальність нашої роботи зумовлена як її орієнтацією на розв'язання проблеми вивчення емоції та її концепту об'єктивованого у мові у руслі лінгвокогнітивістики та лінгвокультурології, так і тим, що у фокусі нашого дослідницького інтересу є саме позитивні емоції, зокрема РАДІСТЬ, яка, як зазначають дослідники, зокрема Н.А. Красавський, С.Г. Воркачев, В.І. Шаховський, Gizman, Koveczez на сьогодні вивчені ще недостатньо.
Мета дослідження полягає в аналізі, способів вербалізації ОЦСКР в сучасних англійських піснях у руслі когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології. Досягнення мети даної роботи передбачає послідовне вирішення наступних завдань : а) визначити теоретико-методологічні засади дослідження засобів мовної об'єктивації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ; б) проаналізувати мовні засоби репрезентації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень; в) виділити й систематизувати концептуальні кореляти концептів РАДІСТЬ, з метою виявлення аксіологічної специфіки концептуалізації досліджуваної у західній англомовної лінгвокультурі.
Об'єктом нашого дослідження є ціннісно-образна складова концепту РАДІСТЬ, об'єктивованого в англомовному пісенному дискурсі.
Предмет складають засоби мовної об'єктивації образної складової концепту РАДІСТЬ на матеріалі англомовних пісень та його ціннісні характеристики.
Мета і завдання роботи зумовили вибір основних методів дослідження, серед яких використовувались: гіпотетико-дедуктивний метод для добору фактичного матеріалу, концептуально-метафоричний аналіз мовної об'єктивації ОЦСКР, застосований для виявлення кола концептуальних корелятів концептуального референту РАДІСТЬ, кількісний аналіз, застосований для визначення співвідношення одиниць у зоні номінативного простору ЕК.
Інструментом дослідження мовної об'єктивації образної складової концепту РАДІСТЬ у нашій роботі обрано метафору, тому що саме у змісті метафор органічно сполучається інформація про царину мети (концептуальний референт), що характеризує досліджувану сутність, у нашому випадку РАДІСТЬ, і царину джерела (концептуальний корелят), яка містить інформацію про об'єкт, що залучається для її визначення.
Наукова новизна полягає в тому, що образно-ціннісна складова концепту РАДІСТЬ, об'єктивованого в англомовних піснях, розглядається як складник водночас мовної, концептуальної та емоційної картини світу з виявленням його аксіологічних компонентів. Новим також є виділення самої образно-ціннісної складової.
Наукова новизна отриманих результатів може бути узагальнена в наступних положеннях, що виносяться на захист:
1. Дискурсологічний концепт РАДІСТЬ, вербалізований засобами сучасної англійської мови, є лінгвокультурним з огляду на його етносемантичну маркованість, являючи собою складне ментальне утворення в єдності його понятійного, значущісного, образного та ціннісного компонентів.
2. Образно-ціннісна складова концепту РАДІСТЬ в сучасному англомовному пісенному дискурсі об'єктивується низкою вербалізованих концептуальних метафор, що розподіляються на три основні групи: структурні, онтологічні та орієнтаційні.
3. Концептуалізація та вербальне вираження емоції радості є культурно-детермінованими - обумовленими соціальними, історичними, економічними, гендерними та етнопсихологічними факторами, що віддзеркалюється в валоративному складнику досліджуваного концепту.
Матеріалом даної роботи є 1200 текстів англомовних пісень. У результаті наскрізної суцільної вибірки було виявлено 450 фрагментів метафоризації радості, як засобу мовної об'єктивації образної складової досліджуваного концепту
Теоретична значущість проведеного дослідження полягає у подальшій розробці проблем лінгвоконцептології, зокрема щодо теорії концептуальної метафори та структури організації концептів.
Практичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали і результати можуть використовуватися у курсах лексикології, стилістики англійської мови, а також у спецкурсах з когнітивної лінгвістики та емотіології.
Робота пройшла апробацію на VIII Всеукраїнській студентській науковій конференції «Каразінські читання: іноземна філологія. Пошук молодих», яка проходила 23 квітня 2009 року, а її результати висвітлено у матеріалах конференції.
За своєю структурою робота складається зі змісту, переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.
1. Досліждення концепту в сучасній лінгвістиці
1.1 Концепт - як когітолінгвокультурне утворення
З кінця минулого століття на місце пануючій у гуманітарних науках системно-структурній парадигми приходить парадигма антропоцентрична, що повертає людині статус «міри всіх речей» [16:4]. У лінгвістичну концепцію тепер привнесено те, що можна назвати антропологічним принципом. Лінгвістика звертається до вивчення «душі мови», тобто до відпредмеченного в ній світобачення. Антропологічна орієнтація сучасної лінгвістики зумовлює міждисциплінарний статус категорії концепту, що набуває особливої актуальності як об'єкт сучасних гуманітарних досліджень.
Розглянувши сукупність мовних засобів вираження концепту, можна виробити уявлення про зміст концепту в свідомості носіїв мови. Але це завжди буде лише часткою цього концепту, оскільки концепт не об'єктивується у мові повністю, тому що він є результатом індивідуального пізнання, узагальнення, категоризації, а індивідуальне завжди вимагає комплексу засобів для свого повного вираження [48].
Концепт як складний когнітивний лінгвосоціальний конструкт не має однозначного тлумачення в когнітивній лінгвістиці. Він є багатовимірним мисленнєвим конструктом, який відображає процес пізнавання світу, результати людської діяльності, її досвід та знання про світ, зберігає інформацію про нього. У процесі пізнавально-комунікативної практики цей образ набуває нових концептуальних шарів, що збільшує об'єм концепту, насичуючи його зміст. Таким чином, концепт як ментальне утворення в свідомості індивіда, є виходом на концептосферу соціуму.
Тлумачення концепту у термінах лінгвокогн і тології. Когнітивна лінгвістика - лінгвістична дисципліна, в якій функціонування мови розглядається як різновид когнітивної діяльності, а когнітивний механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища [16:6]. Когнітивна лінгвістика розвиває успадковану від лінгвістики, філософії, психології класичну проблему зв'язків між мовою та мисленням, яка традиційно вирішувалася у лінгвістиці за допомогою лінгвістичного аналізу понять і суджень [3; 27; 39]. Тепер ці кореляції розглядаються в дещо іншому плані, а саме в таких категоріях когнітивної та лінгвокогнітивної природи, як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, ментальні структури та процеси свідомості. В «Короткому словнику когнітивних термінів» визначення терміна: «Концепт - це оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку…всієї картини світу, відбитої в людській психіці» [39: 90]. Одним з перших у світовій лінгвістиці звернувся до дослідження концептів С.О. Аскольдов, який вважав, що найбільш важливою функцією концептів є функція заступництва, тому що, будучи розумовим утворенням, концепт у процесі думки заміщає безліч предметів того самого роду. Концепт може заміщати як реальні предмети, так і деякі сторони предмета або реальні дії.
Як і термін «когнітивні науки» [38] об'єднуючий дисципліни, що вивчають «мову думки», термін «концепт» є зонтиковим, він «покриває» предметні області декількох наукових напрямків: насамперед когнітивної психології й когнітивної лінгвістики, що займаються проблемами мислення та пізнання, зберігання й переробки інформації [37] а також лінгвокультурології, визначаючись і уточнюючись у межах теорії, утвореної їхніми постулатами та базовими категоріями. Однак ментальні об'єкти, до яких відправляє ім'я «концепт», не мають загальну специфічну родову ознаку (приналежність до області ідеального - це властивість все того ж значення й змісту, ідеї та думки, поняття та уявлення, образу та гештальту ін.) та перебувають скоріше у відносинах «сімейної схожості», подібної до відносин номінатів імені «гра», де «ми бачимо складну мережу подібностей, що переплітаються та перетинаються» [15:85] Допускам що, подібно множині в математиці, концепт у когнітології - базова аксіоматична категорія, невизначувана та прийнята інтуїтивно, гіперонім поняття, уявлення, схеми, фрейму, сценарію, гештальту та ін. [7:19-27; 62: 24-27; 50: 72-74].
Концепт як операційна одиниця думки - це спосіб і результат квантифікації та категоризації знання, оскільки його об'єктом є ментальні сутності ознакового характеру, утворення яких значною мірою визначається формою абстрагування, модель якого задається самим концептом, тим самим він не тільки описує свій об'єкт, але й створює його. [16]. У сучасних дослідженнях часто простежується змішення понять «когнітивний концепт» та «лінгвокультурний концепт» [29:77]. Водночас необхідно пам'ятати, що «відмінності в підходах до концепту в лігнвокогнітології та лінгвокультурології достатньо мірою умовні і пов'язані не стільки з завданням цих дисциплін, скільки з технікою виділення об'єкту дослідження й методикою його опису» [16]. У цьому зв'язку вважаємо, що лінгвокультурний та лінгвокогнітивній підходи до розуміння концепту є виходом на культуру, а концепт як одиниця культури є фіксацією колективного досвіду, який стає надбанням індивіда. Інакше кажучи, ці підходи розрізняються векторами відношення до індивіда [29:80]. «лінгвокогнітивний концепт - це є напрям від індивідуальної свідомості до культури, а лінгвокультурний концепт - це напрям від культури до індивідуальної свідомості».
И.А. Стернин та З.Д. Попова визначають концепт як «глобальну розумову одиницю, що представляє собою квант структурованого знання,… ідеальну сутність, що формується у свідомості людини з його безпосередніх операцій людини із предметами, з його предметної діяльності, з розумових операцій людини з іншими, існуючими у його свідомості концептами - такі операції можуть призвести до виникнення нових концептів» [24:120-136]. Мова, таким чином, являється лише одним з засобів формування концептів у свідомості людини. Для ефективного формування концепту, для повноти його формування однієї мови мало - необхідне залучення почуттєвого досвіду, необхідна наочність, необхідна предметна діяльність. Тільки в такому сполученні різних видів сприйняття у свідомості людини формується повноцінний концепт.
Концепт з точки зору лінгвокультурології. У мові знаходять своє відбиття і формуються цінності, ідеали та установки людей, те, як люди думають про світ і про своє життя в цьому світі. Найважливіша функція мови полягає в тому, що вона зберігає культуру та передає її з покоління в покоління. Саме тому мова відіграє вирішальну роль у формуванні особистості, національного характеру, етнічної спільності, народу, нації. Як відомо, у різних мовах існують спеціальні терміни для позначення об'єктів матеріальної культури (наприклад, їжа, напої). Наявність таких термінів пов'язане з існуванням особливих звичаїв, особливостями системи цінностей, характерної для даної культури. Основою поняттєво-термінологічного апарата для лінгвокультурології є поняття концепту, який можна розглядати як лінгвістичне поняття. Як лінгвістичне поняття, концепт дає можливість розглянути ідеальні ментальні сутності [65: 88], тобто ті одиниці, за допомогою яких ми мислимо про світ, ментальні утворення, що становлять категоріальну основу мови [8:16] і що створюють узагальнений образ слова, об'єктивуючи модель свідомості. Концепт будучи основою дослідження мови й культури, сам не знаходиться ні в мовній, ні в культурної сферах, ні в них обох одночасно. Концепт є ментальна одиниця, елемент свідомості. В усіх концептах складаються ідеї, які виникали в різний час і в різні епохи. Ю. Степанов провів таку паралель: «концепт - це ніби згусток культури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини. І, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї» [61: 40]. На відміну від понять, концепти мисляться й переживаються. Концепти - це предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень. Концепт можна розглядати як модель або конструкт, що заміщає об'єкт дослідження та створений з метою його вивчення. Опис сукупності концептів сприяє моделюванню системи цінностей. Образна складова концепту зв'язана зі способом пізнання дійсності [7: 9-11].
Для визначення позицій, що займає концепт серед інших понять лінгвокультурології, ми розглянули роботи вітчизняних і закордонних лінгвістів (Н.Д. Арутюнова, О.П. Бабушкин, А. Вежбицка, О.С. Кубрякова, З.Д. Попова, И.А. Стернин, Ю.С. Степанов, В. І. Карасик, W. Chafe, G. Lakoff, Ch.J. Fillmore, A. Ortony, G.L. Clore, B. Parkinson) Дослідники стверджують, що в кожної людини є свій, індивідуальний культурний досвід, запас знань та навичок якими визначається багатство значень слова та багатство концептів цих значень, а іноді, у тому, і їхня бідність, однозначність. Концепт не безпосередньо виникає зі значення слова, а є результатом зіткнення словникового значення слів з особистим і народним досвідом людини, тобто концепт дорівнює сумі лексичного значення та досвіду мовної особистості. Концепт наближений до ментального світу людини, отже, до культури та історії, тому має специфічний характер. Концепти являють собою колективну спадщину у свідомості народу, його духовну культуру, культуру духовного життя народу. Саме колективна свідомість є зберігачем констант, тобто концептів [4; 7; 88].
Мова як найважливіший компонент культури безпосередньо виражає етнічні особливості сприйняття дійсності та склад мислення. Безсумнівно, мова не може йти про збагнення всієї національної культури у всьому її різноманітті, однак можна говорити про якісь істотні моделі, «вбудовані у національну культуру та сприймані носіями національної мови як щось природне, саме собою зрозуміле. Із цієї причини такі уявлення практично не стають предметом рефлексії в природних умовах мовної комунікації рядовими носіями мови» [23:144-145]. Істотні особливості мови та культури розкриваються при порівняльному аналізі з фактами іншої мови та культури.
Виявлення та опис лінгвоспецифічних концептів, які у той саме час відображають та формують спосіб мислення кожного окремого індивіда і народу в цілому, продовжують залишатися актуальним завданням лінгвокультурології. У вітчизняному мовознавстві для визначення когнітивних структур найбільш активно використовується термін «концепт» [39; 46; 7]. Концепт як одиниця структурованого знання складається з концептуальних ознак, сукупність яких утворює зміст концептів, що виражається мовними засобами. Д.С. Лихачев вважає, що концепт існує не для слова, а для кожного основного значення слова. Концепт не виникає безпосередньо зі значення слова, а «є результатом зіткнення словникового значення слова з особистим або народним досвідом людини» [42: 281]. Кожний концепт або ментальна структура співвідносна з усім історичним досвідом націй, її культурою та релігійними віруваннями. Будучи багатомірним (як мінімум тривимірним) ментальним утворенням, концепт має три найважливіших виміри - про різне, понятійне та ціннісне. Образна сторона концепту - це зорові, слухові, тактильні, смакові, сприймані нюхом характеристики предметів, явищ, подій, відображених у нашій пам'яті, це релевантні ознаки практичного знання. Понятійна сторона концепту - це мовна фіксація концепту, його визначення, опис, ознакова структура, дефініція, порівняльні характеристики даного концепту стосовно того або іншого роду концептів, які ніколи не існують ізольовано, їхня найважливіша якість - голографічна багатомірна убудованість у систему нашого досвіду. Ціннісна сторона концепту - важливість цього психічного утворення як для індивідуума, так і для колективу. Ціннісна сторона концепту є визначальною для того, щоб концепт можна було виділити. «Сукупність концептів, розглянутих в аспекті цінностей, утворює ціннісну картину світу. У цьому складному ментальному утворенні виділяються найбільш істотні для даної культури змісти, ціннісні домінанти, сукупність яких і утворює певний тип культури, що підтримується та зберігається в мові» [28: 109-110]
Культурний концепт, будучи найважливішою категорією лінгвокультурології, являє собою неоднорідне утворення - виділяються більш конкретні та більш абстрактні концепти, аж до світоглядних універсалій. Це протиставлення - по ціннісній, провідній стороні концепту - дає можливість розглядати різнопланові категорії, від таких концептів, як відношення до власності, до старшого, до приватності, до відношення до найважливіших категорій етики, наприклад, до щастя або інших граничних понять.
Вивчення культурних концептів це рух від психічних, соціально-культурних утворень у бік їхньої фіксації в мові. Культурологічно орієнтована лінгвістика осмислює специфічну фіксацію культурно значимих явищ і характеристик буття у формі мовних знаків. Розглядаючи мовні одиниці як органічну частину природного буття людини в його соціальному й природному середовищі, лінгвісти виходять із тези про те, що лінгвокультурне висвітлення мови є порівняльне вивчення цієї мови в порівнянні з іноземним або рідним. В якості одиниць вивчення фігурують ті факти дійсності, які об'єктивно властиві даній етнокультурній спільності (найменування одягу, будов, їжі, природних явищ, обрядів), тобто змістовні характеристики конкретних і абстрактних найменувань, що вимагають для розуміння додаткової інформації про культуру даного народу. Лінгвокультурологія по визначенню має відношення як до науки про культуру, так і до науки про мову, але було б навряд чи правомірно розглядати категоріальний фонд цієї області знання як суму категорій двох наук, об'єднаних проблемою взаємозв'язку мови та культури.
Лінгвокультурологія - створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Перші спроби рішення цієї проблеми знаходять своє відбиття в працях В. Гумбольдта [19], що базуються на наступних концепціях, а саме: матеріальна й духовна культура втілюються в мові; усяка культура національна, її національний характер виражений у мові за допомогою особливого бачення миру; мові властива специфічна для кожного народу внутрішня форма; внутрішня форма мови - це вираження «народного духу», його культури; мова є сполучна ланка між людиною й навколишнім його світом.
Таким чином, у руслі антропоцентричної гуманітарної парадигми сформувалося нове відгалуження етнолінгвістики - лінгвокультурологія, що вивчає взаємовідношення мови, культури і етноменталітету. Об'єкт цієї дисципліни є багатовимірним, охоплюючи людину, культуру, мову. Одним з ключових понять лінгвокультурології є лінгвокультурний концепт. У цьому сенсі концепт розглядається як відображене мовними засобами ментальне утворення, що має етносемантичну специфіку.
1.2 Концепт як компонент мовної та концептуальної картини світу
Існує стільки картин світу, скільки є спостерігачів, що контактують із світом, скільки є «призм» світогляду, людина дивиться на світ не тільки крізь призму свого індивідуального досвіду; існує стільки картин світу, скільки є світів, на які дивиться спостерігач. Синонімом слова світ «виступає» дійсність, реальність (об'єктивна), буття, природа та людина» [55: 33].
Теорія концептосфери, запропонована Д.С. Лихачовим, виводить проблему співвідношення концепту та мовного значення за рамки лінгвістичної проблематики в широкий культурний і національний контекст. Таким чином, концептуальний простір мови - це семантичний простір мови, організований перетинаннями різноманітних концептів.
Мова виступає кодовим (знаковим) організатором, сполучною ланкою між внутрішнім світом людини та зовнішнім світом: сприймаючи в процесі діяльності світ, людина фіксує в мові результати пізнання. Кожна мова має свій спосіб його концептуалізації. Таким чином, кожна мова створює особливу картину світу, і мовна особистість зобов'язана організовувати зміст висловлення відповідно до цієї картини. І в цьому проявляється специфічно людське сприйняття світу, зафіксоване в мові. Сукупність цих знань, відображених в мовній формі, являє собою те, що в різних концепціях називається то як «мовний проміжний світ», то як «мовна репрезентація світу», то як «мовна модель світу», то як «мовна картина світу». В силу більшої поширеності нами був обраний останній термін.
Шлях від позамовної реальності до поняття і далі до словесного висловлювання є неоднаковим у різних народів, що обумовлено розходженнями в історії й умовах життя цих народів, специфікою розвитку їхньої суспільної свідомості. Відповідно, і мовні картини світу у різних народів різні. Мовна картина світу відображає реальність через культурну картину світу. Питання про співвідношення культурної (понятійної, концептуальної) і МКС надзвичайно складне та багатопланове. Його суть зводиться до розходжень у переломленні дійсності в мові та у культурі. Існує думка, що концептуальна та мовна картини світу співвідносяться один з одним як ціле із частиною [64: 38]. МКС - це частина культурної (концептуальної) картини. Культурна та мовна картини світу тісно взаємозалежні, перебувають у стані безперервної взаємодії та сходять до реальної картини світу, а вірніше, просто до реального світу, що оточує людину.
МКС - це історично сформована в повсякденній свідомості даного мовного колективу та відображена в мові сукупність уявлень про світ, певний спосіб концептуалізації дійсності. Розкрити характер народу, значить, виявити його найбільш значимі соціально-психологічні риси, які історично вироблялися у нації під впливом умов проживання, способу життя, соціально-економічного ладу та ін. Національний спосіб життя народу формується природними умовами, навколишнім світом, які у свою чергу, визначають рід праці, звичаї та традиції. МКС - це системне, цілісне відображення дійсності за допомогою різних мовних засобів.
Питання сутності МКС трактується досить по-різному: від максимального зближення МКС і ККС до визнання різного ступеня своєрідності відображення світу в кожній мові. Мають рацію ті, хто вважає, що «в мові знаходять своє вираження, поєднуючись, але не покриваючи одне одного, семантичні ознаки чотирьох різних сутностей: а) семантична значеннєвість одиниць власне мовної системи; б) категорії предметного світу, своєрідно відображені в категоріях і одиницях мови; в) мисленнєві категорії, притаманні логіці й психології людського пізнання; г) прагматичні фактори комунікативного призначення мови» [55: 127-160] Проте ототожнювати логічні й психологічні категорії та їх місце в структурі МКС не можна, бо вони пов'язані з двома різними картинами світу, що є основою мовної картини, - логічною, що своєрідно відбивається безпосередньо в мовних одиницях, і домовною (превербальною) - у ній містяться елементи образного мислення, в надрах якого лежать індивідуальні й соціальні особливості «бачення» світу.
КС здобуває «нові фарби» і в ракурсі емоційної сфери свідомості, що дозволяє виділити емоційну картину світу, у якій об'єктивно існуюча реальність відображається крізь призму людських емоцій. Отже, основне місце в ЕКС приділяється власно емоціям, у яких проявляється емоційна сторона психіки людини. [35].
Зважаючи на когнітивні і лінгвокультурні характеристики концепту, останній вбачається невід'ємним компонентом МКС, в основі якої лежить ККС. Емоційні концепти (ЕК), до яких належить концепт РАДІСТЬ (КР), посідають важливе місце в різноманітних картинах світу (КС). Людські знання, є відбитими в мові, а форма їх існування - мовна свідомість. Мовна форма існування КС і дозволяє виділити її різновид - МКС. Виділяють також емоційну картину світу (ЕКС). Ці КС пов'язані між собою: мова функціонує як засіб спілкування, вербалізуючи зміст ККС як своєрідної матриці МКС. У свою чергу ЕКС є ментально обґрунтованою оцінною діяльністю свідомості, компонентами якої є ЕК [48], тому ЕКС разом з МКС є невід'ємною частиною ККС. Проаналізувавши праці вітчизняних (О.С. Кубрякова, Ю.С. Степанов) і зарубіжних (G. Fauconnier, M. Turner) вчених та підсумовуючи все вищезгадане у цьому параграфі, визначаємо ЕК як культурно-обумовлене вербалізоване утворення, яке: а) базується на поняттєвій основі, б) включає образно-культурну цінність, в) заміщає людині в процесі комунікації предмети світу. Культурна зумовленість ЕК як лінгвокогнітивного фрагменту ККС в тому, що він народжується в конкретній етноспільноті на певному етапі її історичного розвитку, а висока щільність їх вербалізації - результат соціальної, психологічної й культурної значущості. Таким чином, ЕК є складним конструктом, що характеризується когнітивно-лінгвокультурною детермінованістю та належністю до ККС та МКС.
1.3 Емоції як об'є кт когітолінгвістичних студій
Емоції - як і всі, так чи інакше пов'язане з людиною, його природою, поведінкою, уявленнями тощо - вже давно цікавлять філософів, антропологів, психологів, лінгвістів, соціологів, психіатрів, культурологів, істориків, - всіх тих, у чию сферу науково-практичних інтересів вони частково або повністю попадають. Самі емоції - явище соціального та психологічного порядку, що займає важливе місце і у житті людини, і в його мові. За останні 10-15 років у вітчизняній та закордонній науці застосовувалися і застосовуються різні підходи до розгляду й аналізу даного психічного феномену. До таких підходів відносяться філологічний, соціологічний, культурологічний, психологічний та ряд інших. Про актуальність цієї проблеми свідчить виділення лінгвістики емоцій в окремий напрямок сучасного мовознавства [75:10-15].
Важливість емоцій та викликаних ними станів для людини не піддається на сьогоднішній день ніякому сумніву. Емоції, «будучи сконцентровані на невеликій ділянці підкірки головного мозку, є нашим біологічним термостатом; вони також прямо пов'язані й з когніцією. Незважаючи на те, що емоції вбудовані в нашу мову, як якийсь невизначений концепт, сучасні наукові дослідження поступово уточнюють термінологію та змінюють деякі з колишніх положень щодо їхньої біології (походження) та функціонування». Однак навіть, незважаючи на велику кількість досліджень у цих областях, усе ще залишається невирішеним цілий ряд проблем. Зокрема, немає єдності дослідників у тому, як визначати сам термін «емоція». Крім того, дотепер ще немає загальновизнаної класифікації емоцій та емоційних станів, а «існуючі численні описи та класифікації так званої емоційної лексики навряд чи можна назвати вичерпними» [45:4].
У біологічних теоріях емоцій джерело виникнення криється в органічних змінах. У психоаналітичних теоріях Фрейда причина емоцій - зіткнення інстинктивної енергії із заборонами та нормами Супер-Его. Це можна пояснити тим, що вся теорія психоаналізу була побудована на уявленні про два інстинкти (ерос, тонатос), а так само на трикомпонентній теорії будови особистості (Ид, Эго, Супер-Эго). Изард, один із творців теорії диференціальних емоцій, відому кожному психологу, вважає, що емоції утворюють головну мотиваційну систему людини. Він підкреслює, що емоція найчастіше розглядається як особливий стан свідомості. Навіть у повсякденному житті емоційний стан - це специфічний стан. Емоція являє собою складний феномен. Її цілісне визначення повинне включати три аспекти: пережите або усвідомлюване відчуття емоції; процеси, що відбуваються в організмі; виразні комплекси емоцій, що піддаються спостереженню, особливо ті, які відображаються на особі [25]. Тому що емоції мають ті самі вираження й характеристики в різних суспільствах, на різних континентах земної кулі, це дозволяє виділити класифікацію К. Изарда про універсальність або базовість емоцій з ряду інших. На його думку, цим критеріям відповідають емоції інтересу, радості, подиву, суму, гніву, відрази, презирства й страху й сорому. Розподіл емоцій на позитивні та негативні також представляється найбільш очевидним та необхідним. На думку вітчизняного психолога Б.І. Додонова емоція є однією з основних емоційних станів людини. Емоції виражають зміст ситуації для людини з погляду актуальної в ц
Мовна репрезентація ціннісного складника концепту РАДІСТЬ (на матеріалі сучасної англомовної пісенної лірики) дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Учения Ф. Бэкона и Р. Декарта: общее и различное
Курсовая работа по теме Финансирование некоммерческих предприятий
Курсовая работа: Производство керамического кирпича
Курсовая Работа На Тему Ковка И Штамповка Изделий
Дипломная работа по теме Рецидив преступлений в уголовном праве
Реферат: Особенности метода кластерный анализ при большом количестве наблюдений кластерный анализ метод
Курсовая работа по теме Государственное управление и менеджмент: сущность, различия, общие принципы
Реферат по теме Генезис капитализма в Мексике
Курсовая работа по теме Естетика, як наука про пізнання
Доклад: Экономический рост и развитие Республики Коми
Любительский И Профессиональный Спорт Реферат
Отчет По Практике На Тему Організація Виробництва На Ат "Будівельник"
Шпаргалка: Темы сочинений в 2004 году
Дипломная работа по теме Разработка автоматизированной системы планирования и учета нарядов в подразделении для военно-учебных заведений
Курсовая работа по теме Надзор за исполнением законодательства
Курсовая Работа Анализ Сметы Затрат Дизайн Проектирования
Реферат: Ахметзаки Валиди Туган 1890-1970 - всемирно известный учёный востоковед и крупный общественный
Контрольная Работа 1 Входной Контроль
Как Можно Начать Сочинение Описание Моей Комнаты
Практическая Работа Модели Систем
Первичные учётные документы - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Рабочая учебная программа дисциплины "Правовая статистика" - Государство и право методичка
Методологические основания применения геофизических способов для изучения угольных пластов - Геология, гидрология и геодезия реферат