Моторошна ванна

Фігура Ксав’є огорнута туманом.

Ксав’є: Тепер можеш бачити краще? Не рухайся. Дай-но спробую це…

Чому тут так прохолодно?..

Я зустрічаюся з Ксав’є. 

Туман розсіюється, і погляд Ксав’є стає чіткішим.

Ксав’є: Густий туман вкриває це місце. Таємничі звуки відлунюють з глибин гарячого джерела.

Ксав’є: То з'являється, то зникає якась постать…

— Розповідаєш страшні історії?

ГГ: Тепер ти розповідаєш страшні історії?

Ксав’є: Не такі вже й страшні.

Ксав’є: Це просто таємнича фігура, яка входить у гаряче джерело…

ГГ: Я раптом спиною відчула холодок…

Ксав’є: Не лякайся. Сяюча постать просто хоче бути ближче до тебе.

— Хто тут?

ГГ: Хто тут?

Ксав’є: Га? Це ти.

ГГ: Ні, це моя ті-і-інь–

ГГ: Ха-ха, гарна спроба налякати мене.

Ксав’є: Думав, ми граємо у вгадайку.

ГГ: Я чула страшну історію про духа, ув'язненого у гарячому джерелі, якого не впізнала його кохана.

Ксав’є: Я хотів почитати щось, від чого холоне кров, але твоя історія страшніша.

ГГ: Якщо подумати, твоя історія не дуже лякає…

Ксав’є: Яку історію ти хочеш, щоб я розказав?

ГГ: Як може талановитий письменник питати свою читачку? 

Ксав’є: Ти єдина читачка, яку я хочу. Чому б мені не питати тебе?

ГГ: Амбіції пана Ксав’є дуже скромні.

Ксав’є: Я тільки хочу бачити твою реакцію, коли лякаю тебе.

Ксав’є: Хоча запас сюжетів у цього письменника-початківця обмежений…

Ксав’є: Чи буде ця читачка шукати прихистку у моїх обіймах, якщо не буде ніяких страшних історій?