Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року - Журналистика, издательское дело и СМИ дипломная работа

Главная

Журналистика, издательское дело и СМИ
Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року

Проблеми професійної етики та моралі у журналістиці. Етичний кодекс журналіста як засіб забезпечення свободи слова. Сутність інформаційної війни. Особливості пропагандистських технологій російських мас-медіа під час війни з тероризмом на Сході України.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Пояснювальна записка до дипломної роботи
Освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»
«Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року»
спеціальності 7.03030101 «Журналістика»
Керівник: кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри
Рецензент: кандидат філологічних наук, доцент
кафедри української літератури і фольклору
Абрамов Євген Валентинович. Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року на матеріалах російських і українських ЗМІ. - Донецький Національний Університет, 2015 рік. - Рукопис на 48 аркушах.
Дипломна робота посвячена комплексному дослідження морально-етичних норм журналістики та їх порушень під час інформаційної війни в 2013 - 2014 роках під час віроломного захвата Крима Росією та подій на Сході України.
У дипломній роботі проаналізовані матеріали російських телеканалів, які грубо порушували морально-етичні норми ( російський канал «Первый канал», російський канал «Россия 24», російський канал «5 канала») та особисті дослідження проведення інформаційної війни на сайтах російської служби Бі-Бі-Сі, та самопроголошеної Донецької Народної Республіки, «Крымская правда», «Севастопольская газета», «Независимая газета», радіо «Эхо».
Провівши дослідження, ми виконали мету та завдання дипломної роботи, показавши на прикладах порушення морально-етичних норм при проведенні інформаційної війни в 2014 року російськими ЗМІ при окупації Крима , та під час бойових дій на Сході України.
Ключові слова: професійні стандарти журналістики, морально-етичні норми, інформаційна війна, журналістська совість, інформаційна зброя.
Abramov Yevgen. The moral and ethical standards of journalism and their violation during the information war in 2014 on material of Russian and Ukrainian media. - Donetsk National University, In 2015. 48 manuscript pages.
Thesis consecrated comprehensive study of moral and ethical standards of journalism and their violations during the information war in 2013 - 2014 years in the treacherous capture of Crimea events Russia and Ukraine in the East.
In the thesis work the materials Russian television, which grossly violated ethical norms (Russian channel "First Channel", Russian channel "Russia 24" Russian TV "Channel 5") and personal study of information warfare at the sites of the Russian service of BBC -Cl, and self provozholoshennoyi Donetsk People's Republic, "Crimean truth", "Sevastopolskaya newspaper", "Nezavisimaya Gazeta", radio "Echo."
After some investigation, we accomplished the goals and objectives of the thesis, showing the examples of violations of ethical norms in conducting an information war in 2014 when the Russian media occupation of Crimea, and during the fighting in the east of Ukraine.
Keywords: professional standards of journalism, ethical standards, information warfare, journalistic conscience, information weapons.
Абрамов Евгений Валентинович. Морально-этические нормы журналистики и их нарушения при информационной войны в 2014 году на материалах российских и украинских СМИ. - Донецкий Национальный Университет, 2015. - Рукопись на 48 листах.
Дипломная работа посвящена комплексному исследования морально-этических норм журналистики и их нарушений при информационной войны в 2013 - 2014 годах во время вероломного захвата Крыма Россией и событий на Востоке Украины.
В дипломной работе проанализированы материалы российских телеканалов, которые грубо нарушали морально-этические нормы (российский канал «Первый канал», российский канал «Россия 24», российский канал «5 канала») и личные исследования проведения информационной войны на сайтах русской службы Би-Би-Си, и самопровозголошеной Донецкой Народной Республики, «Крымская правда», «Севастопольская газета», «Независимая газета», радио «Эхо».
Проведя исследования, мы выполнили цель и задачи дипломной работы, показав на примерах нарушения морально-этических норм при проведении информационной войны в 2014 году российскими СМИ при оккупации Крыма, и во время боевых действий на Востоке Украины.
Ключевые слова: профессиональные стандарты журналистики, морально-этические нормы, информационная война, журналистская совесть, информационное оружие.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що ЗМІ постають головною зброєю у веденні інформаційних війн. За допомогою медіа можна маніпулювати громадською думкою, впливати на прийняття важливих стратегічних рішень, змінювати кордони без застосування реальної зброї.
Сьогодні не так важливо мати численну армію, або надвелику територію, достатньо володіти низкою потужних засобів масової інформації.
У наш же час виникнення таких понять як « інформаційна війна» , «медіа-агресія» , « інформаційна безпека» свідчить не тільки про тісний зв'язок мас-медіа з конфліктними ситуаціями, а й про те, що у збройних конфліктах сучасності боротьба на інформаційному полі не менш важлива, ніж безпосередньо військові дії.
В останні рік Україна стала жертвою інформаційної війни, яку веде Росія. ЗМІ Росії зробили і роблять все можливе для повного дезорієнтування в ситуації та прихилення всіх фактів на свій бік. Для цього існує ціла низка засобів масової комунікації, які функціонують на різних рівнях. Для протистояння інформаційній агресії, необхідно докладно проаналізувати основні методи та стратегії, до яких вдаються російські медіа.
Об'єкт та предмет дослідження: морально-етичні норми журналістиці та аналіз російських ЗМІ як основної зброї інформаційної війни проти України.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та визначенні основних методів ведення інформаційної війни та демонстрація порушення етичних норм на прикладі «гібридної» війни на Донбасі в російських засобах масової інформації у 2014-2015 роках.
Дослідження передбачає розв'язання таких завдань:
· Прааналізувати проблематику професійної етики та моралі у вітчизняної журналістиці;
· Дослідити теоретико-методологічну базу поняття «інформаційної війни», виділити методи та стратегії ведення інформаційної війни;
· Дослідити російські ЗМІ в призмі інформаційної війни проти України;
· Методом контент-аналізу провести дослідження російських ЗМІ на вміст пропагандистської інформації в контексті інформаційної війни проти України;
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи досліджень: теоретичний - для визначення поняття «інформаційна війна» та її основних складових, та емпіричний - для дослідження основних методів та стратегій ведення інформаційної війни в засобах масової комунікації.
Наукова гіпотеза. Засоби масової інформації є основною складовою ведення інформаційної війни.
Наукова теоретична база складається з наукових робіт Г. Г. Почепцова, Т.О. Приступенко, Й.П. Мюллера, Б. Попельмана, А.З. Москаленко, С.П. Ростаргуева, О.Д. Кузнецова,
Джерельна база складається з російського сайту «5 канал», російського сайту «РИА Новости», сайту російської служби «Бі-Бі-Сі», сайту радіо «Эхо».
Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, загальним обсягом 48 аркушів.
У вступі визначено актуальність дослідження, поставлена мета та основні задачі, у межах об'єкта виокремлено предмет, поставлена наукова гіпотеза, подана коротка характеристика представлених розділів.
У першому розділі розглянуто етичні принципи і стандарти професійної журналістики, визначені основні ознаки та функції.
У другому розділі розглянута інформаційна війна як ефективний інструмент реалізації політики держави, на прикладі інформаційної війни в умовах «гібридної» війни на Донбасі.
Завершують дослідження висновки, у яких наведені основні результати роботи.
Практичне значення одержаних результатів проведення інформаційної війни можливо успішно використовувати в будь яких ресурсах масової комунікації.
Так наприклад інформаційна війна проти політичних репресій в Україні почалась с простого коментаря на сайті російської служби Бі-Бі-Сі, а точніше с простого запитання і відповіддю на нього.
Апробацією дипломної роботи є практичне використання знань інформаційної війни на сайті російської служби Бі-Бі-Сі та «Крымская правда», і на сайті «Севастопольская газета» та радіо «Эхо», а також на сайті «Независимая газета».
Де на практиці були показані навоки проведення інформаційної війни та повністю підтверджені результати проведеної дипломної роботи та нашу наукову гіпотезу.
РОЗДІЛ 1 Етичні принципи і стандарти професійної журналістики
професійний етика інформаційний війна
1.1 Моральні орієнтири в сучасному українському ЗМІ
У науковій літературі щодо появи професійної моралі журналіста існують дві точки зору.
Згідно з однією точкою зору: професійна мораль молодша самої професії: виникла тоді, коли професія стала масовою, і журналісти усвідомили себе єдиною сутністю, та була заснована, десь в середині минулого століття.
Згідно з другою точкою зору, професійна мораль, чи не старше самої професії.
І.А. Кумилганова пише з цього приводу наступне:
«Історичний екскурс показує, що з моменту виникнення самої журналістики професійна мораль стала невід'ємним її компонентом.
То б то в процесі формування специфічних функцій друку в системі соціальних реалій, в процесі виділення журналістики в самостійну галузь трудової діяльності складалося і моральна свідомість працівника в цій галузі».[28].
Професія представляє журналісту право і обов'язок вершити від імені суспільства публічний моральний суд над явищами, що привертають суспільний інтерес.
Вибір теми і пошук адреси, визначення теми публікації та відбір фактів, оцінка поведінки героя і відбір фактів, навіть побудова матеріалу - в кожній з цих «технологічних» операцій обов'язково з'являється і ставлення журналіста до тих, про кого і для кого він пише.
Тобто моральні відносини вплетені у зміст його роботи, а сама вона від початку до кінця постає, як моральна за своїм характером діяльність.
От же журналістську мораль можна розглядати, як форму суспільної свідомості, і як об'єктивний стан особистості, і як реально громадське ставлення.
Мають рацію, подарую обидва дослідника, як не парадоксально на перший погляд.
Розвинуте суспільство знає дві форми організації діяльності:
Журналістика народжувалась, як будь-яка діяльність, на початку, вона існувала, як любительська, а на далі вона переростала в професійну діяльність.
Любительська діяльність відзначена тим, що здійснюється людиною по особистій схильності, поза рамками будь-яких посадових обов'язків, без спеціальної підготовки, без жорсткої відповідальності за результат, на громадських початках.
А професійна діяльність формується в процесі суспільного розподілу праці на базі аматорської, однак не поглинає її - вони в наш час існують паралельно з любительською діяльністю.
Ставши для людини основним родом занять, професійна діяльність набуває нових рис та все більше наповнює його життя.
Професійна діяльність проникає в життя людини у вигляді виконання відповідних посадових обов'язків у рамках співпраці з іншими її учасниками, пов'язаних з відповідальністю за результат, вимагає спеціальної підготовки, словом перетворюється на професію. Таким чином, що професія завжди молодше діяльності, з якою вона створена. У журналістиці, теж була перша фаза її розвитку, і дуже довга, яка розтягнулася на тисячоліття.
Ще з давніх часів людина мала потребу в інформації.
Ще до виникнення писемності, людина обмінювалася новинами усно - біля кострів, на перехрестах, на базарних площах, на дорозі.
Глашатаї та скороходи ходили по селам сповіщаючи про народження дитини, військових походах, об одруженні та розлученнях, о смертях.
Гінці сповіщали про перемогу, або про поразку на війні.
Так у Давній Греції найважливішим суспільним каналом комунікації була «агора» - центральна площа, яка служила центром політичного та релігійного життя поліса, та служила місцем зборів.
Прообразом перших газет вважають рукописні новини.
Ще в Стародавньому Римі існувала розгалужена система розповсюдження новин, вона мала назву «acta», щодня рукописні аркуші новин вивішували на Форумі (форум - це центральна площа), в яких повідомлялось про політичне життя, про судові справи, про скандали, про страти, та про військові компанії.
Ці новинні зведення мали назву «Діяння Сенату», та «Щоденні громадські дощечки».
Цікаві дані, які говорять про те, що потреба в таких продуктах і подібної діяльності усвідомлювалася.
Як пише Плутарх: «Кажуть, що Цезар першим прийшов у думки розмовляти з друзями з приводу нагальних справ за допомогою листів, коли величина міста і виняткова зайнятість не дозволяли зустрічатися особисто».[47].
У Стародавньому Китаї правителями випускалися листки новин, які мали назву «дзибао» і поширювалися серед чиновників. В епоху династії Тан (618-908) листки новин стали виходити в друкованому вигляді.
А приблизно в 911 почав виходити «Цзінь бао» («Столичний вісник»)
Незабаром після винаходу друкарського верстата Іоганном Гуттенбергом у середині п'ятнадцятого століття, де застосувався набір форм з рухомих літер, новини по Європі почали поширюватися в друкарському вигляді, за допомогою друкарського верстата. Одним з перших прикладів друкованого зведення став італійський звіт про турнір, який був надрукований близько 1470 року.
У 1605 році в Страсбурзі була опублікована перша газета, яка мала назву «Furnemmen und gedenckwurdigen Historien».
Так з появою першої газети з'явилась «журналістика», а з нею і професійна мораль журналіста.
Професійна мораль - це сукупність моральних норм і цінностей, якими людина керується при виконанні своїх службових обов'язків.
Моральна регуляція поведінки журналіста здійснюється на рівні принципу і норми. Їх відмінність - у ступені конкретності. Моральний принцип має світоглядний характер, який є зв'язком к ідеалу з регулятором поведінки.
Моральна норма є орієнтиром поведінки журналіста на практиці.
Механізм появи моральних норм виглядає наступним чином:
· ситуація - оцінка - дія - результат.
· обов'язковими (заборона плагіату),
· допустимими (вимога перевіряти відомості менш категорично),
· дискусійними (немає єдиної думки, наприклад, про допустимість суміщення деяких професій, або про користування диктофоном приховано від співрозмовника).
Норми професійної моралі володіють різним ступенем спільності.
Одні дають фахівцю мінімальну орієнтацію тільки в межах приватної ситуації: «при правці не спотворює сенс читацького листи», «перш ніж публікувати документ, отримай згоду власника».
Інші вимога носять загальний характер.
Такі приписи, що виходять за рамки приватної ситуації, називають принципами професійної моралі. Систему вимогу до журналіста деякі дослідники розглядають, як тривимірну піраміду.
На верхньому поверсі розміщуються такі категорії, як професійний обов'язок, відповідальність, совість, честь, гідність.
Другий поверх піраміди складає службово-етичні принципи, в яких відображені вже більш конкретні вимога до поведінки журналіста.
На третьому поверсі піраміди розміщуються регуляторі, які відносять заборони або спонукання, що регламентують всі аспекти поведінки журналіста в конкретних службових ситуаціях - власні професійно-моральні норми.
Професія журналіста цікава, але не варто також забувати, що вона так же саме і відповідальна: журналіст зобов'язаний дотримуватися певних моральних норм.
Моральними орієнтирами в сучасному українському ЗМІ, які гарантують свободу слова є Конституція України, «Етичний Кодекс Журналіста», Закони України, акти та постанови кабінету Міністрів, але самим головним орієнтиром є совість журналіста.
Конституція України є основним законом в державі, яка є основним правовим захисником свободи слова в Україні.
Так згідно статі 15 Конституції України цензура в Україні заборонена, ця стаття є фундаментом свободи слова на Україні.
Також згідно статі 34 кожен має право на свободу думки, що підкреслює демократичність та свободо-мислення в Україні.
Так як ні хто не має право заборонити писати, думати людині то що він захоче.
Од же тут треба розділяти «свободу слова» від нахабного втручання в приватне життя людини.
Так як є заборона втручатися в особисте життя людини та без дозволу людини копатися в його приватному житті.
Як спивав Володимир Висоцький: «Я не люблю, когда чужой читает мои письма, заглядывая мне через плечо».
Тому коли журналіст починає збирати інформацію він довжин пам'ятати, що згідно зі статей 31 Конституції України, кожна людина має право на захист телефонних розмов, листування та приватного життя, і ні хто не має право без дозволу самої людини втручатися в життя людини і розголошувати чужі таємниці. Також журналіст довжин бути мудрим, та не кожну свою думку та інформацію показувати, так як вона може оказатися не вірною. Тому кожну свою думку та інформацію треба спочатку перевіряти, а потім освящати.
Як говорив король репортажу Володимир Гіляровський: «Если вам сказали, что умер господин Иванов. То вы должны, вначале поехать на его похороны. Убедиться, что в гробу лежит господин Иванов и пощупать его за руку и убедиться, что она холодная».
Але не будемо забувати, що є людський фактор, як кажуть «все мы люди, все мы человеки», коли журналіст освідчує не правдиву інформацію, з'являється зразу питання: «Що робити?»
Перше що повинен зробити журналіст, це вибачитися, та написати спростування статті, в тій самій газеті, на тій самій сторінки, тім же самим шрифтом та на тому самому місці, де була опублікована ця стаття.
Другим правовим захисником «свободи слова» в Україні є Закон України «Про інформацію».
Закон України «Про інформацію» закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.
Встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації. [58].
Третім правовим захисником є «Етичний Кодекс Журналіста»
В «Етичному Кодексі Журналіста» є такі слова:
«Бажаючи попередити зловживання правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також правом вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб зі сторони професійної спільноти журналістів». [24].
Тобто він дає право журналісту, вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати будь яку інформацію при цьому не порушуючи професійну етику журналіста.
Четвертим захисником «свободи слова» є совість журналіста.
Совість журналіста показує йому, як правильно вчинити, вона направляє його і веде в надійному напрямку та правовому руслі.
Навіть коли закони держави порушувати «свободу слова», наша совість, совість журналіста говорить нам, яку інформацію висвітлювати та розповсюджувати, і як вчинити.
Совість журналіста є гарантом його щирості та гідності, яка показує йому шлях в його діяльності.
1.2 Етичній кодекс журналіста як ефективний засіб забезпечення свободи слова
Етичний кодекс журналіста був прийнятий на Всеукраїнському з'їзді журналістів.
У багатьох з'явиться запитання: «За ніж, цей кодекс потрібен?»
На що зразу виникає відповідь: «Це кодекс честі, совісті та гідності журналіста».
В преамбулі етичного кодексу журналістики ми прочитаємо, що здійснення журналістської діяльності вимагає журналістів дотримання етичних норм і високого ступеню усвідомлення суспільної відповідальності за достовірність та якість поширювальної інформації. [24].
Етичний кодекс журналіста є мораллю журналіста.
Мораллю, яка обмежує вседозволеність та показує журналіста, як людину, який можна довіряти. Журналіст не може добувати інформацію протизаконним засобом.
Як написано в преамбулі етичного кодексу:
«Етичний кодекс систематизує, упорядковує та закріплює єдину систему норм, правил та критеріїв моралі в журналісткою діяльності, покликану збалансувати право на свободу самовираження з правом людини на повагу до приватного життя, отримання якісної, безпечної та достовірної інформації».[24].
Етичний кодекс журналіста України визначає свободу слова одним із найважливіших надбань людства, та був написаний Керуючись Загальною декларацією прав людини, Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Конституцією та Законами України
Етичний кодекс - це компас, який веде журналіста по його діяльності і помагає йому в його праці.
Вимоги етики знаходять втілення і стають правилами в тих ситуаціях, які регулярно виникають у відносини між журналістами і аудиторією, журналістом і джерелом інформації, журналістами і персонажем твору, журналістом і автором, журналістом і редактором, журналістом і з колективом редакції, журналістом і його колегами по роботі, журналістом і владою. Перші три види відносин пов'язані діями журналіста в соціальному середовищі, або професійною етикою; інше - з його поведінкою в професійному (журналістському) середовищі, або зі службовою етикою журналіста.
Збираючи факти, журналіст звертається до різних джерел інформації, к таким як:
Індивідуальним джерело інформації є людина.
Людина не зобов'язана повідомляти журналісту відомості про себе та про своїх товаришів. «Розговорити» людину, можливо переконанням, в деяких випадках можливо її мотивування.
Не можна залякувати співрозмовника, провокувати марнославство, заохочувати спроби за допомогою преси звести особисті рахунки. Якщо людина відмовляє у наданні відомостей для позитивних матеріалів, то не треба наполягати.
Умова успішного збору інформації є здатність відчувати настрій співрозмовника і швидко реагувати на зміни у ньому, вміння наполегливо і в той же час тактовно розвивати ледь помітну тему розмови, направити його в потрібне русло. Часто буває бажано розпочати з абстрактних фраз, жарти, дружній репліки, переключити увагу на інші об'єкти, викликати азарт, нарешті, дати виговоритися співрозмовникові та не перебивати…
В ході бесіди професійна етика журналіста проявляється в постановці питань, зауважень з приводу повідомлюваних відомостей співрозмовником, в оцінці їх за допомогою слів, жестів, міміки.
Правильна постановка питання та його доречність в кожній із ситуацій є один з головних ознак професійної зрілості журналіста. Велике значення має розташування запитань, тобто їх послідовність та сполучуваність. При розмові зі співрозмовником неприпустимо розмовляти заступницьким або, навпаки, запобігливим тон розмови, як і категоричність висловлювань. Людина цінує свій час, і недоречні, нерозумні запитання дратують його і каже йому про безвідповідальність журналіста.
Щоб уникнути цього, потрібна велика підготовча робота.
Часом співрозмовник дає ті чи інші подробиці, але попереджає при цьому - «не для друку».
Тобто співрозмовник дає дозвіл журналісту записати це на диктофон або у себе в блокнот, але не оприлюднювати цю інформацію.
Інтимні дані публікуються з письмової згоди людини про яку йде розмова, часто із заміною його імені. Рівень збору інформації, а потім і якості публікації суттєво знижується, якщо у журналіста немає спостережливості та інтересу до людини, здатності швидко та правильно оцінювати ситуацію. Помилками професійної етики є непоінформованість про предмет розмови, невміння слухати, постановка нетактовних запитань - це некритична оцінка своєї обізнаності про предмет розмови, невміння слухати, постановка нетактовних питань, тон голосу яким ведуть бесіду і так далі.
До колективних джерел інформації, використовуваним в ході формального і неформального спілкування, ставляться: збори, наради, конференції, засідання «круглих столів», товариські суди, прес-конференції, бесіди з групою людей. Цінність такого роду джерел зумовлена ??природою спілкування, що допомагає журналісту точніше зорієнтуватися в явищі, ситуації, проблеми, перевірити початкове спостереження або, скажімо, знайти важливу тему або цікаву людину.
Цікавий і дуже цінний розмову з людиною у присутності його товаришів.
Але збираючи інформацію в умовах розголосу, кореспондент повинен враховувати, що відомості можу бути далекі від істини у зв'язку з присутністю інших людей, міркуваннями престижного характеру, тиском формального чи неформального лідера, а також у зв'язку з різними «хворобами» колективу, коли виникають роз'єднаністю інтересів. Тому при подальшому використанні відомостей, отриманих з колективного джерела, важливо співвіднести їх з почерпнутими з інших джерел.
Досить часто журналіст вдається до документів, що становлять будь-які зафіксовані знання, які можуть бути використані для довідок, вивчення, доказів становлення істини.
Знайомство з ними слід починати з дозволу автора. Дозвіл треба відзначити в публікації, цитату виділити курсивом, дат розмежування між документом, його оцінкою і журналістським текстом. Також журналіст довжин пам'ятати, що в документі можуть бути спотворення і неточності. Де які журналісти для отримання інформації входять в контакт з людиною, будучи включеним в групу посадових осіб, однак кореспондент не повинен брати на себе права цих осіб, та давати ім свої рекомендації.
Метод «суміщення професій» викликає складності етичного порядку, а саме ризик завдати моральний чи матеріальний збиток людям або організації.
От же, треба дотримуватися певних вимог: кваліфікація журналістка повинна відповідати вимогам «тимчасової професії», від його короткочасного перебування на цій роботі не постраждає річ, не буде завдано шкоди всім тим, з ким журналіст спілкується.
Етичні питання виникають і в сфері відносин журналістів, так наприклад в редакційному колективі.
Входячи в редакційний колектив, журналіст стає його складовою частиною. Нормальні відносини журналіста з редакцією припускають, що журналіст зберігає редакційну таємницю, зберігає вірність своїй редакції, не виступає без її згоди в інших органах (навіть під псевдонімом), отримує від неї згоду на передрук своїх творів в інших органах і так далі.
Взаємодія влади та журналістики - дуже важливий сегмент суспільних відносин, і регулюватися воно повинно не тільки законодавством, а й мораллю, при чому з обох боків, як з боку влади, так і з боку журналістики.
В «Етичному Кодексі Журналіста України» є такі положення:
Журналіст повинен бути впевнений в тому, що інформація, яку він поширює і коментує, відповідає дійсності, недостовірні повідомлення є неприпустимими. [24].
Журналіст, висвітлюючи ті чи інші події, не повинен ставати на будь-чию сторону і зобов'язаний поширювати точні та достовірні матеріали, що відображають реальність, а не власні або чужі уявлення про неї. Журналіст має чітко відокремлювати будь-які припущення, коментарі та оцінки від фактів, у назві новин та повідомлень точно відображати їх зміст, а також уникати спотворення фактів і контексту. Редакційна обробка матеріалів не повинна фальсифікувати зміст.[24].
Журналіст прагне відобразити всі аспекти тієї чи іншої події, спору чи конфлікту подаючи точку зору усіх учасників таких подій або інформуючи суспільство про відмову учасників надавати свої коментарі.[24].
Журналіст має неупереджено та справедливо ставитися до учасників подій, які висвітлює. Він не повинен умисно вводити учасників таких подій в оману або викривляти їх погляди.[24].
Зловживання довірою, емоційним станом осіб, що не дозволяє їм адекватно оцінювати наслідки висловлювань, є неприпустимим.[24].
Журналіст має з повагою відноситися до культурних особливостей, релігійних переконань і приватного життя осіб у тих випадках, коли це не суперечить його обов'язкам.[24].
Журналіст несе відповідальність перед суспільством за забезпечення права на знання правди, а також за зміст та якість інформації, поширюваної за власним підписом, за псевдонімом чи анонімно але з його відома та згоди.[24].
Журналіст повинен надавати споживачам інформації правдиве зображення дійсності, викладати факти, зберігаючи їх справжній сенс, не допускаючи неповноти та спотворень, розкриваючи причини, наслідки, контекст подій та найважливіші зв'язки для забезпечення суспільства достатньою кількістю матеріалу, що дає можливість сформувати точне і найбільш адекватне уявлення про сьогодення.[24].
Журналіст, висвітлюючи інформацію, зобов'язаний з повагою ставитися до приватного життя особи та не розповсюджувати без її згоди інформацію про стан її здоров'я, сімейне життя, сексуальну орієнтацію, дозвілля, релігійні переконання тощо.[24].
· Повага до презумпції невинуватості
Журналіст зобов'язаний поважати презумпцію не винуватості та уникати висловлення своїх суджень при висвітленні інформації про вчинення правопорушення. Звинувачення підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні правопорушень до прийняття судового рішення є грубим порушенням професійної етики журналіста.[24].
У своїй професійній діяльності журналіст має бути незалежним від бізнесу та рекламодавців. Інтереси користувачів інформації та громадськості повинні мати пріоритет над особистими інтересами журналістів і засобів масової інформації.[24].
Журналіст не може вдаватися до некоректних, протизаконних способів одержання інформації, фотографій і документів, в тому числі шляхом підкупу, залякування або введення людей в оману відносно своєї професії.[24].
Наклеп, образа, необґрунтовані звинувачення, підробка документів, умисне викривлення фактів і надання неправдивої інформації, умисне скорочення інформації з метою викривлення її змісту, плагіат та поширення прихованої реклами є неетичними.[24].
Журналіст повинен постійно дотримуватися журналістських цінностей, приймати на себе відповідальність за висвітлення важливих подій і проблем, замовчування яких могло б негативно вплинути на суспільство.[24].
Статус журналіста є несумісним з зайняттям посад в органах виконавчої, законодавчої чи судової влади, а також керівних органах політичних партій.[24].
· Взаємовідносини журналістів з редакцією засобів масової інформації
Журналіст має право відмовитися від в
Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року дипломная работа. Журналистика, издательское дело и СМИ.
Реферат: Основные вопросы экономики, проблема выбора и кривая производственных возможностей общества
Производственная Практика Отчет Коммерция По Отраслям
Реферат: Судебное разбирательство в суде первой инстанции
Сочинение Про Хлеб На Башкирском Языке
Курсовая работа по теме Розробка локальної інформаційно-комунікаційної мережі
Курсовая работа: Иммитационная модель распространения вируса гриппа
Курсовая работа по теме Последствия аварии на Саяно-Шушенской ГЭС для экономики Красноярского края
Реферат по теме Демосфен (около 384-322 гг., до н.э.)
Дипломная работа по теме Формирование экологической культуры младших школьников посредством дидактических игр
Реферат: Топливо. Его виды и характеристика. Области эффективного использования. Топливный баланс страны. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Бисероплетение 2
Дневник Практики Электрика Заполненный По Дням
Дипломная работа по теме Формирование коммуникативной компетенции при обучении письменной речи на иностранном языке на среднем этапе
Основы Построения Системы Бюджетно Налоговых Отношений Реферат
Виды Сварки Преимущества И Недостатки Реферат
Сочинение по теме В чем состоит трагедия Печорина?
Реферат На Тему Экономическое Содержание Налогово Механизма И Налоговое Администрирование В Казахстане
Сочинение Про Сказку 5 Класс
Реферат по теме Понятие языковой картины мира
Получение Водорода Практическая Работа 8 Класс
Основы права - Государство и право шпаргалка
Закон України про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку - Государство и право реферат
Правовой статус Конституционного суда Российской Федерации - Государство и право курсовая работа