Монополізм та недобросовісна конкуренція в українській економіці - Государство и право дипломная работа
Главная
Государство и право
Монополізм та недобросовісна конкуренція в українській економіці
Аналіз антимонопольно-конкурентного законодавства. Організаційно-правові аспекти діяльності Антимонопольного комітету України у сфері недопущення монополізму та недобросовісної конкуренції. Пріоритетні напрямки його міжвідомчої та міжнародної співпраці.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Монополізм та недобросовісна конкуренція в українській економіці
Розділ І Поняття монополізму та недобросовісної конкуренції
1. Загальні зсади монополізму, форми зловживання монопольним становищем
2. Загальне поняття та форми недобросовісної конкуренції
Розділ ІІ Характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства
Розділ ІІІ Особливості правового статусу органів державної влади, що регулюють відносини у сфері обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності
1. Організаційно-правові аспекти діяльності Антимонопольного комітету України у сфері недопущення монополізму та недобросовісної конкуренції
2. Діяльність комісій по регулюванню природних монополій та проблематика даної сфери
Розділ ІV Пріоритетні напрямки міжвідомчої та міжнародної співпраці Антимонопольного комітету України у сфері недопущення монополізму та недобросовісної конкуренції
Перелік використаних джерел та літератури
При створенні антимонопольно-конкурентного законодавства і права України було використано найпрогресивніший досвід розвинених країн, а також досвід міжнародно-правового співробітництва у сфері захисту економічної конкуренції. У концептуальному плані модель антимонопольно-конкурентного права України найбільш близька до європейської моделі (у широкому розумінні) з окремими рисами американської. Варто підкреслити й те, що процес формування цієї галузі законодавства і права України істотно відрізнявся від процесу створення відповідних систем у розвинених державах, що обумовлює певну специфіку в регулюванні конкурентних відносин. Зокрема тим, що модель антимонопольно-конкурентного законодавства і права не була продуктом національної системи права, а тому в окремих випадках економічна ситуація на ринку і суспільна свідомість не були готові до певних правил поведінки, що встановлювалися відповідними нормами законодавства.
Набрання чинності Господарським кодексом УкраїниГосподарський кодекс України від 16.01 2005р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/ , Законами України “Про захист від недобросовісної конкуренції” Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996р. // ВВР України. - 1996. - № 36. та “Про захист економічної конкуренції” Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001р. // ВВР України. - 2001. - № 12. , прийняття інших нормативних актів, прийнятих на їх виконання, вимагає суттєвого теоретичного і практичного осмислення. Зокрема, зазначеним законодавством усуваються значні прогалини в правовому механізмі захисту економічної конкуренції, закладаються нові механізми правового регулювання економічної конкуренції (визначені основні процесуальні форми), набувають правової форми окремі норми, присвячені механізмам контролю за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, вдосконалюються механізми відповідальності за конкурентні правопорушення. Разом із тим, залишається низка протиріч і недоопрацювань, які можуть значно ускладнити його застосування антимонопольно-конкурентного законодавства. За таких умов головним завданням конкурентного права є відпрацювання механізмів, спрямованих на зменшення негативних наслідків таких "недоліків" і відпрацювання концепції узгодження окремих неузгодженостей.
Актуальність теми. Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції, сьогодні в Україні відноситься до пріоритетних напрямків внутрішньої політики держави, оскільки створення правових стимулів щодо відкритого бізнесу, що відповідає правилам, торговим та іншим чесним звичаям одним з основних стимулів для подальшого росту економічного потенціалу суспільства, добробуту народу, відповідно до напрямків розвитку держави, закріплених Конституцією України. Розвиток анимонопольно-конкурентного законодавства визначає якісне вдосконалення економіки, процес її інтенсивного росту. Відповідно зазначена галузь законодавства, є однією з приорітетних для стабільного економічного росту держави. Радикальні зміни в економіці України, наявність її певної тінізації, нестабільність економічної політики держави, потребує суттєвого контролю за дотриманням чесної конкурентної боротьби серед суб'єктів господарювання.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз правових основ антимонопольно-конкурентного регулювання органів державної влади, законодавства спрямованого на обмеження монополізму та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.
Досягнення цієї мети передбачає виконання наступних завдань:
- деталізувати сутність і зміст поняття “обмеження монополізму”, “конкуренція”, “недобросовісна конкуренція”;
розглянути шляхи вдосконалення законодавчої бази антимонопольно-конкурентного законодавства;
- довести доцільність правового захисту суб'єктів господарювання та споживачів від порушень в зазначеній сфері;
- визначити роль держави в цілому, та державних органів зокрема в системі захисту ринкової економіки від монополізму та недобросовісної конкуренції,;
- визначити правові засади діяльності органів державної влади у сфері боротьби з монополізмом та недобросовісною конкуренцією.
Об'єктом дослідження є правовідносини в галузі антимонопольно-конкурентного законодавства.
Предметом дослідження є компетенція та повноваження органів державного управління що діють в сфері антимонопольно-конкурентного законодавства.
Методологічна основа дослідження складається з базових науково-теоретичних положень, прийнятих в юридичній науці в цілому і в науці цивільного права зокрема. У процесі роботи були використані такі наукові методи дослідження: історичний, логіко-юридичний, системний, соціологічний, порівняльно-правовий, статистичний. Основні положення та висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного цивільного законодавства, особливостей його застосування, досягнень цивільно-правової науки.
Історіографія проблеми. При написанні роботи, нами використовувались національне законодавство, норми якого регулюють антимонопольно-конкурентні відносини, а саме: Конституція України, Кодекси України, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету міністрів України, інші законодавчі та підзаконні акти. Досліджувані питання тією чи іншою мірою розглянуті в працях Щербини В.С. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. , Саниахметової Н.О. Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право. - К., 1999. , Дахно І.І. Дахно І.І. Антимонопольне право. - К., 1999. , Семенової Л.Н Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право. - К., 1999. .,Борисенка З.М. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики. - К., 2004. , Кольцової Д.В. Кольцова Д.В., Романенко В.В. Аналіз проблем розвитку конкуренції і обмеження монополізму в Україні. //Економічний простір. - 2008. - №18. - С. 12 - 17. та інших авторів. Враховуючи суспільну важливість цієї галузі законодавства, публікації з зазначених питань постійно можна побачити в юридичних періодичних виданнях.
Робота складається з вступу, основної частини (чотирьох розділів), висновків, переліку використаних джерел та літератури та додатків.
РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ МОНОПОЛІЗМУ ТА НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОПОЛІЗМУ, ФОРМИ ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ СТАНОВИЩЕМ
Однією з визначальних ознак підприємця-монополіста є його монопольне становище - домінуюче становище підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими монополістами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Монопольна діяльність - дія (бездіяльність) підприємця (підприємців) за умови монопольного становища на ринку одного підприємця (групи підприємців) у виробництві і реалізації товарів, а також дія (бездіяльність) органів влади і управління, яке тягне за собою недопущення, істотне обмеження або усунення конкуренції. Сальников Е. Монополія: вчора, сьогодні, завтра// Право України. - 2003. - № 5. - С. 74.
Необхідно чітко усвідомити, що монопольним є становище суб'єкта господарювання, коли на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або коли він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. При цьому монопольним вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Також монопольним може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Тотьев К. Державна і природна монополія // Право України.- 1999. - № 3. - С. 34 - 36.
Станом на 2011 рік, монополізація українського ринку виглядає наступним чином.
Структурні передумови конкуренції в економіці України на початок 2010 року
Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з двох умов: коли на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або коли він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Є ще одне становище суб'єкта господарювання, яке визнається монопольним - це коли стосовно них виконуються такі умови:
сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;
сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються спеціальні умови: стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція.
Як же можна реагувати на появу на ринку монополіста? До засобів антимонопольного регулювання варто відносити:
- встановлення більш високого рівня цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності;
- встановлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;
- регулювання обсягу ринку виробництва;
- встановлення державних заявок і контрактів;
- тарифне обслуговування імпорту й експорту товарів.
Поряд з визначенням монопольного становища, як явища, законодавець дає і вичерпний перелік форм, в яких може відбуватися зловживання монопольним становищем. Такими формами є:
нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;
встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;
встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.
Зловживання монопольним становищем на ринку -- це один із видів порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, що полягає у діях чи бездіяльності суб'єкта господарювання, який посідає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності суб'єктів господарювання або ущемлення інтересів суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Кощий В. На страже конкуренции. - Компаньйон. - 2001р. - № 20. - С. 20.
Дії, що призводять до обмеження конкурентоспроможності, дістають вияв у встановленні цін чи інших умов придбання або реалізації товару; застосуванні різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання; обумовленні укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими або чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.
Дії, що призводять до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, полягають в обмеженні виробництва, ринків або технічного розвитку; суттєвому обмеженні конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих причин; створенні перешкод для доступу на ринок (виходу з ринку) чи усуненні з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
У свою чергу, бездіяльність суб'єкта господарювання, який посідає монопольне становище на ринку, полягає у частковій або повній відмові від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.
Слід зазначити, що зловживання монопольним становищем не спрямоване на створення нових компонентів ринкових відносин, які забезпечують перевагу над суперниками (нова продукція, нова технологія або організація виробництва) на зміну існуючої структури попиту та пропозиції.
За чинним законодавством зловживання, змістом яких є нав'язування умов договору та встановлення дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, полягають у застосуванні різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, а також в обумовленні укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.
На нашу думку, найбільш поширеним видом у структурі зловживань є цінові зловживання, тобто встановлення дискримінаційних цін, які порушують права окремих споживачів, і встановлення монопольних цін, що призводить або може призвести до порушення прав споживачів. Встановлення монопольних цін є результатом монопольної влади суб'єктів господарювання, правила поведінки яких на ринку істотно відрізняються від відповідних правил конкуруючих суперників на ринку. Дахно І.І. Антимонопольне право. - К., 1999 р. - С. 8 - 19. Поведінка учасників вільної конкуренції на ринку ґрунтується на функціонуванні рівноважної ціни, яка утворилася внаслідок взаємодії попиту і пропозиції, тобто незалежно від учасників. Монопольні утворення самі встановлюють ринкову ціну, завдяки чому одержують більші прибутки порівняно з існуючим середнім рівнем. За допомогою утримання монопольними утвореннями високих цін на свої товари й одночасно низьких цін на товари, що ними закуповуються, вони перерозподіляють створені цінності на свою користь, чим завдають шкоди інтересам раціонального використання ресурсів.
У свою чергу, дії у вигляді обмеження обсягу випуску продукції ведуть до підвищення цін та переносу прибутку від споживачів до виробників (монопольних утворень), що призводить до одержання монопольного прибутку, викликаючи негативні для економіки наслідки. Скорочення випуску продукції може також призвести до того, що монополіст використовуватиме свою владу з метою усунення суперників з ринку не конкурентними засобами, а шляхом використання нечесних прийомів і способів для придбання або зберігання значної переваги на ринку. Такі дії вважаються протиправними.
Слід враховувати, що скорочення випуску продукції не може бути кваліфіковано як правопорушення в тому разі, якщо це правомірні, розумні та раціональні дії суб'єкта господарювання, який має владу на ринку і прагне до максимізації прибутку, що є природним прагненням. Монополіст може відмовитись від реалізації або закупівлі товару, якщо існують законні й розумні, з точки зору розвитку конкуренції, причини для такої відмови.
На жаль, чіткого визначення понять «розумних» та «раціональних» дій суб'єктів господарювання чинне законодавство не передбачає. Разом з тим, можна дійти висновку, що вищезазначені дії не будуть вважатися правопорушенням, якщо вони спрямовані на забезпечення ефективної діяльності суб'єктів господарювання, оптимізацію виробництва та збуту, використання нових технологій, підвищення прибутковості виробництва.
На думку Щербини В.С. Щербина В.С. Господарське право - К., 2005. - С.122. , до інших дій, що призвели, або можуть призвести до створення перешкод для доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання, належать суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; створення перешкод для доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
В якості перешкод можуть виступати будь-які обставини, що заважають суб'єкту господарювання в рівних умовах конкурувати з іншими суб'єктами, які діють на відповідному ринку. Слід зазначити, що перешкоди обов'язково мають бути наслідком зловживання суб'єктом господарювання на певному ринку своїм монопольним становищем. Отже, ці перешкоди повинні бути наслідком правопорушення, а не інших причин (державної цінової або кредитної політики, ліцензування окремих видів діяльності, квотування тощо).
Створенням перешкод слід, на нашу думку, вважати встановлення таких обставин економічного або технологічного характеру, що протидіють можливості суб'єктів господарювання діяти на певному ринку. При цьому необхідно зауважити, що, на відміну від економічних, адміністративних та інших перешкод, які запроваджуються на ринку за допомогою державної політики або встановлюються органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю при здійсненні ними функцій державного регулювання та контролю, ці перешкоди створюються суб'єктами господарювання, що посідають монопольне становище на ринку, під час здійснення ними господарської діяльності на певному ринку.
Треба враховувати, що норми антимонопольно-конкурентного законодавства, які визначають склади порушень у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання незалежно від того, чи включено їх до Переліку підприємств, які посідають монопольне становище на ринку, та чи попереджався суб'єкт про його монопольне становище.
Ст 30 Господарського кодексу УкраїниГосподарський кодекс України від 16.01 2005р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua визначає, що з точки зору законодавця є неправомірними угодами між суб'єктами господарювання угоди або погоджені дії які спрямовані на:
встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;
розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками - з метою їх монополізації;
усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.Господарський кодекс України від 16.01.2003р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
Розглядаючи детальніше таку форму зловживання монопольним становищем як неправомірні угоди між суб'єктами господарювання, перш за все необхідно розглянути існуючі форми неправомірних угод, під якими слід розуміти угоди та узгоджені дії. Угодами є домовленість кількох господарюючих суб'єктів щодо координації окремих напрямів господарської діяльності. Угода може бути як усною, так і письмовою; прилюдною або не прилюдною. Узгоджені дії - це схожа за своїм змістом поведінка, яка не обумовлена причинами, що не залежать від суб'єктів господарювання (наприклад, якщо причиною є дії органів державної влади та управління або ринкові явища). Узгоджені дії мають скоординований характер, виступаючи зовнішнім проявом домовленості, що їм передувала.
Наслідком неправомірних угод між суб'єктами господарювання можуть стати антиконкурентні узгоджені дії та концентрація суб'єктів господарювання, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції у вигляді встановлення монопольних цін, розподілу ринків з метою їх монополізації, усунення з ринку чи обмеження доступу на нього суб'єктів господарювання, а також примушення суб'єктів господарювання до здійснення вказаних дій. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються дії, що закріплені у пункті 2 статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001р. // ВВР України. - 2001. - № 12. - С. 64. .
У відповідності до статті 22 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції. У відповідності до пункту 2 статті 22 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та пункту 1.2.1 Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію) об'єктами державного контролю є такі дії: злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; набуття безпосередньо або через інших осіб контролю над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання; безпосереднє або опосередковане (через інших осіб) придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
При цьому слід зауважити, що Антимонопольний комітет чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію тільки у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку або в значній його частині. Мороз С. Антимонопольний комітет України - К., 2002. - С.58.
Ще однією формою зловживання монопольним становищем, який ми розглянемо є дискримінація суб'єктів господарювання органами влади.
Якщо зупинитися детальніше на цій формі зловживання монопольним становищем на ринку - то перш за все слід проаналізувати поняття «дискримінація». Найбільш поширеною є точка зору, згідно з якою дискримінацією є дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо обмеження або розширення самостійності окремих господарюючих суб'єктів.
У Господарському кодексі України визначено перелік дій органів влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління і контролю, які вважаються дискримінаційними. Однак варто було б врахувати, що згідно з Законом України «Про захист економічної конкуренції» перелік таких дій розширено шляхом введення поняття «антиконкурентні дії органів влади та місцевого самоврядування». Наприклад, поняття правопорушення у вигляді прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку, розширено і викладено в такій редакції: “будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців; встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов”.
Крім уже зазначених, до дискримінаційних дій органів державної влади та місцевого самоврядування слід, на нашу думку, віднести делегування повноважень органів влади та органів місцевого самоврядування у випадках, коли це заборонено, а також схиляння до порушень законодавства, що регулює конкурентні відносини.
2. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ТА ФОРМИ НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
Конкуренція - це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які необхідні споживачу. Таке законодавче визначення цього терміну надано в ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.
Конкуренція є необхідним атрибутом ринкових відносин. Разом з тим здійснення підприємцем своїх прав, в тому числі і конкурентних відносинах, не повинно зачіпати права і законні інтереси інших осіб. Тому законодавством забороняється недобросовісна конкуренція.
Але на практиці недобросовісна конкуренція є самим поширеним видом правопорушень в підприємницькій діяльності.
Поняття недобросовісної конкуренції, як спеціальне на законодавчому рівні вперше було визначене в ст. 7 Закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції". Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18.02.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - С. 296. Але це по суті був тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на рівні законодавчих і підзаконних актів (наприклад, засади захисту від недобросовісної конкуренції тощо).
Це можна пояснити тим, що в 1992 році на час прийняття закону приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а кількість суб'єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку.
Але в подальшому в зв'язку з впровадженням ринкових реформ, роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними товаровиробниками виникла об'єктивна необхідність щодо вдосконалення правових засад захисту господарчих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші масштаби.
Тому тільки з прийняттям Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - С.164. , були чітко визначені правові засади захисту господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.
Згідно ст. 1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючі дії:
по-перше, це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта тобто підприємця;
по-друге, створення перешкод підприємцем в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
по-третє, це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці;
Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб'єкти (підприємці), їх об'єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об'єднання, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території. Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право. - К., 1999. - С. 60.
Конкуренція є необхідним атрибутом ринкових відносин, неодмінною ознакою цивілізованої, саморегулюючої економіки. Разом з тим здійснення підприємцем своїх прав, в тому числі і конкурентних відносинах, не повинно зачіпати права і законні інтереси інших суб'єктів господарювання. Тому законодавець приділяє недобросовісній конкуренції таку пильну увагу, стараючись обмежити негативний вплив цього явища на законослухняних суб'єктів господарювання. На жаль, на практиці недобросовісна конкуренція є одним із самих поширених видів правопорушень в підприємницькій діяльності.
Час показав, що і прийнятий закон не вирішив всіх проблем, не відповідав реаліям часу в повному об'ємі, і 11 січня 2001 року був прийнятий Закон України “Про захист економічної конкуренції” Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001р. // Відомості Відомості Ради України. - 2001. - № 12. - С. 64. , перехідними положеннями якого Закон України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції” Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18.02.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. був визнанимй таким, що втратив чинність. Закінчивши короткий екскурс в історію становлення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, зупинимось конкретніше на його стані на сьогодні.
Як же дає законодавець визначення недобросовісної конкуренції? Згідно ст.1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Слід зауважити,
Монополізм та недобросовісна конкуренція в українській економіці дипломная работа. Государство и право.
Реферат: Экономическая социология. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Газотурбинные установки
Эссе Английский Слова Количество
Благодарственная Речь После Защиты Диссертации
Реферат по теме Ультразвуковая диагностика в акушерстве
Реферат по теме Факторы риска, вызывающие рак шейки матки
Социальные Нормы Курсовая Работа
Курсовая Работа На Тему Макаронные Изделия
Реферат: Методика изучения правильных многоугольников в курсе планиметрии работа по методике преподавания математики
Диверсификация как метод снижения риска
Сочинение На Тему Человек Будущего
Реферат На Тему Ростов На Дону
Курсовая работа по теме Этапы создания кредитного кооператива в России
Реферат: Analysis Of Voice In Joyce Carol Oate
Реферат: Политическая борьба за различные альтернативы развития России в первые десятилетия ХХ века. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа: Регулирование ценообразования государством
История Создания И Перспективы Whatsapp Мессенджера Реферат
Доклад по теме Спекуляция билетами на спортивные мероприятия (в театры и др.) и методы борьбы с ними
Реферат: Economic Impact Of Tourism In Essay Research
Реферат На Тему Эстетические Качества Речи
Что такое чрезвычайные ситуации - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Строение клетки - Биология и естествознание презентация
Концепция современного естествознания - Биология и естествознание контрольная работа