“Молоко плюс” і медитація: інтерв’ю з !alarm

Гурт-несподіванка навіть для карколомного ростера ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS, !alarm одразу запам’яталися мені дотепними текстами, мінімалістичними чи то хаус, чи то постіндастріал, чи то євроденс бітами та “чукулядами”, що їх щедро розкидували на концертах. Пани Андрій Недопалок та Йосип Бурулька самі вийшли на зв’язок і відтулили завісу анонімності свого трансгуманістичного проєкту, що народився з пари голосовух і низки медитацій. 

!disclamer: усі імена і кілька подій в цьому інтерв’ю є вигаданими.

Зі мною вперше таке, що мені самі музиканти написали “візьми в нас інтерв’ю”.

Андрій Недопалок. Ну в тебе класні інтерв’ю, і ми бачили, що ти береш їх у людей всяких, яких ми знаємо переважно через друге-третє рукостискання. Зараз у нас діяльність призупинена, бо я воюю. Вирішили нагадати про себе.

Мене це ще й тому здивувало, що у вас анонімний проєкт, і я тепер не знаю про що можна питати, про що ні.

АН. Анонімна естетика це більше зовнішнє, але слухачам важливо знати щось, крім того, як ти гарцюєш на сцені.

А от як бути, коли ви андеґраундні музиканти? Половина публіки — знайомі. Все одно потім спускаєтеся зі сцени попити пиво з усіма. Чи має анонімність сенс?

АН. У мене раніше був проєкт, де я хотів бути публічним. А потім заїбало, бо з’явилося дуже багато пліток. Я дивився серіал “Містер Робот”, почав цікавитися кібербезпекою і подумав, що було б прикольно, якби в інсті не було мого лиця.

Йосип Бурулька. В масці прикольно виступати, можна зробити більше всякої хуйні на сцені.

А не спекотно?

АН. Ду-у-уже.

ЙБ. У “Теплому Ламповому” постійно спекотно, що б ти не вдягнув.

АН. Ми крайній концерт грали в Києві у 2021 році. Йосип приїхав, ми сіли їсти пельмені й він мені каже “дивись, що я знайшов” — він постійно на секонді якусь хуйню тащить, ну або я тащу — і дістає брезентові костюми хімзахисту. А це було літо, в “Теплому Ламповому” душно… Там неможливо було в тих костюмах: я в трусах під ним був і було дуже жарко.

Це той лайв, який потім вийшов?

ЙБ. Так, на cпотіфаї є.

Live in Kyiv 11.07.21 (2021)

Поділиться чим можете: з чого все почалось, як ви зробили перший запис?

ЙБ. Ми тусувалися в чатику UKRPUNK Chat (чат телеграм-спільноти UKRPUNK.ZINE — bb.), і я думав, що Андрій придурок кончений, чувак, з яким я ніколи не буду пересікатись.

АН. Тоже самоє. Як Йосипа додали в той чат, ми зразу посралися. Але там вистачало дурачків, і на контрасті я поняв, що він класний тип. У нього на той момент було багато проєктів на ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS. 

ЙБ. Я багато всього пишу: й електронну музику, й інструментальну. Іноді я скидав в чат якісь чернетки, типу “о пацани, зацініть!” Раз я так скинув chukulyada й Андрій такий: “о, я вдома, в общазі, в мене холодильник гудить, давай я тобі запишу голосовухами щось?”

АН. Це наш перший трек по факту. Я взяв телефон, накидав голосовухи просто з голови під той мінус, і Йосип це зліпив. 

ЙБ. Я послухав, думаю “блядь! Надо туди це закинути, посміятися!” Звів то все, ми поприколювалися, бо дікуха вийшла, і забули. А потім був концерт у Вінниці, там група злетіла, я кажу Андрію “поїхали, якусь хуйню замутим”. Ми тоді вперше порєпали в п’ятницю, а в суботу був концерт.

АН. Справді групу Йосипа запросили, але щось вони там усі захворіли, і я кажу оргу: “Давай ми виступим” — “А у вас є як?” — “Ну ноут принесу, підключу, це ж три секунди дєла”. 

Домовилися, що виступатимемо в масках, я був у костюмі “Адідас”, а Йосип у хокейній штуці. Ми прийшли туди — я таких приміщень ще не бачив. Це був зал кафе, але дуже маленький — от як моя кімната зараз — туди напхалася купа людей і посередині стояв камінь! Всі відіграли, ми були останні. У нас сет побудований так, що рухається від чілового матеріалу до наших “дітей хаосу” — це litaky і prysviata. Я пояснював, що таке !alarm і почув крики “бу, нам казали, що буде рок!” Але на litaky почався повний пиздець: люди пивом обливалися, стрибали. Нам підходили, казали: “круто, розйоб, виступайте далі!” Потім нас Міша (засновник ELP Records, промоутер, букер, мастермайнд проєкту Emotional Anhedonia — bb.) почав кликати на інші канци. Другим треком, який ми записали, була diskoteka. Ми такі гага-гиги, приїхали до друга, набухалися, він нас сфоткав і ми вирішили ці два треки видати як сингл, то був jinjelik. 

jinjelik (demo) (2020)

Скільки концертів ви на сьогодні дали?

АН. Успішних? (сміється) У нас просто було два концерти дуже неуспішних. На одному ми напіздили іншу групу, а на другий прийшли мусора і сказали “ніхто виступати не буде, уже врємя”. Без мусорів виходить шість (на момент публікації сім, адже цього березня !alarm виступили у Хмельницькому — bb.)

А що за історія з групою, яку ви напіздили?

АН. Той концерт був жахливо організований, афіша вийшла в день концерту. Сцена була в парку комсомола.

Мушля?

АН. Да-да-да.

ЙБ. Це був центральний парк Вінниці.

АН. І там були женщіни отдихающіє, мужчіни, діти і куча нєфорів, які на концерт прийшли. Ми мали купу часу перед виступом і пішли бахнути. Йосип мені показав напій “Молоко плюс”: це горіхова настоянка з молоком. Групи перед нами дуже довго грали, ми випили ще одну. За ітогом ми виступали вже о десятій вечора, а це був ковід, обмеження по часу. Відіграли один трек і до нас підходить чел з іншої групи й каже, що наступний трек — останній. Це була провина організатора, але мій рейдж перескочив на цю групу. Я виліз до них на сцену, почав танцювати, казати: “давайте, розходьтеся!” Я був у футболці White Ward, їхній гітарист за неї потягнув, вона тріснула, ми побилися. Потім я вдруге виліз на сцену і вимкнув мікшер. Пішов, а мені як почали в спину ломить, ногами накидувати. Я вважаю, що це найпанковіша історія, яка може бути.

Що це був за гурт?

АН. Blueberry Jam. Це настільки в мем переросло, що я зробив Йосипу футболку на Новий рік [із написом]: “Sorry girls but my dick is sucked by Blueberry Jam”.

Йосипе, в тебе ж купа проєктів. Чи переносиш ти якісь ідеї з одного проєкту в інший? Як кожен з вас розділяє свої ролі в різних музичних проєктах?

ЙБ. Коли я був ще студентом, мав дуже багато часу й можна було робити що завгодно, щоб не скучно було. Але це дилетантський підхід, неправильно розвалитись на десять гуртів і нікуди нічого не робити, тож все устаканилося в меншу кількість. Деякі проєкти мають між собою конект — !alarm передував мій драм-н-бейс проєкт, який називався Масло. 

Але ти ще на гітарі граєш?

ЙБ. Так, недавно ще купив собі трубу, не знаю, що з нею робити (сміється).

АН. За себе скажу, що я свій музичний шлях починав в Кропивницькому. Коли був підлітком, купив електрогітару за дві тисячі гривень і такий тіпа “хочу грати панк-рок”, тому що в Кропивницькому єдиний гурт, крім Аква Віти, який можна відмітити, це Бигль. Вони грали сирий хардкор/скейт-панк на басухє з овердрайвом і дісторшеном, і мені дуже подобалося. Я сказав своєму кенту “вчися грать на барабанах” і ми стали щось разом грати. Навіть на ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS є альбом, який називається “Не Забувай Нашу Рідну Україну” чи таке щось, там Шевченко ще на обкладинці. Я не знав, як себе ще виразити, тому накачав текстів з інтернету і пограв музику на вірші українських письменників. Потім мене привітав з днем народження знайомий з гурту Demontag і в шутку подарував мені право виступити на їх концерті. Я виступив один раз, ужасно просто, і ми з ними здружилися. Якийсь час я з ними грав, а потім якось переріс весь цей хардкор-панк, захотілося більше уваги приділяти !alarm. На гітарі я граю, але рідко. В !alarm я тільки тексти пишу і вокал записую, але хотів би музикою займатися більше.

А ти писав тексти до !alarm? 

АН. Нє, я писав колись Йосипу пару текстів у його Як-небудь проєкт і все.

Я от виокремлюю !alarm на всій укрсцені завдяки саме текстам. Лофайний звук теж цікавий, звісно… Щодо звуку, я колись написала про “гуляю”: “дуже лофайно, але добре”. І мені тоді Михасько передав, що ви образилися, бо це найякісніший ваш запис.

АН. Так, ми його записували на мікрофон!

Чи збираєтеся ви це міняти, чи саунд !alarm уже сформований?

ЙБ. (сміється) Я думаю, треба покращувати, бо там немає…

АН. …там немає якості! (сміється)

Але загалом це стильно звучить все разом. І я не певна, що слід покращувати до зовсім якісного запису, аби не загубити характер.

ЙБ. Ми вдало попали в епоху цього всього постпанку і гайперпопу, коли хто гірше трек зведе, тому більше прилетить респектухи. 

АН. Ми не спеціально зводим хєрово, а так получається.

гуляю (2020)

Я вас вперше почула на концерті в Черкасах — лайвом по фігу на якість. Ти тримаєш в голові перше враження і накладаєш його на наступні прослуховування. Якби я почула спочатку запис !alarm, можливо в мене було б інше ставлення. Коли я комусь вмикала, не завжди були однозначні реакції, і серед них була така: “через жопу записано, нічого не зрозуміло”. 

АН. Ми постійно шукаємо можливості краще записатись, ніж просто на диктофон. Крайній запис у нас був у 2021 році. Я прийшов на студію до кентів, які вважають себе крутими реперами, в них був мікрофон. Почав орати, вони попросили не голосно, бо там дитина десь спить. Я скинув Йосипу, а сам поїхав на заробітки в Німеччину, і він мені написав, що це говно, він не буде зводити. Ще одна спроба була, коли я записав вокал вдома у Василька Нового Твого. Йосипу скинув, він знову сказав, що говно. Може, треба було б на студії нормальній. Нам колись пропонував Кирил Ключ з гурту Garden Krist записатись, але щось поки до цього не дійшло.

Один мій друг каже, що ви нагадуєте йому Suicide. Цікаве порівняння, мені воно в голову не приходило. На обкладинці jinjelik хтось із вас вдягнений у мерч Motörhead, а Леммі з Motörhead завжди казав, що вони грають рок-н-рол…

АН. Це Йосип у Motörhead, я з пісюном на лобі там.

Так! І у вас теж є ніби таке ставлення: по фігу що за жанр, але присутній рокенрольний нерв. 

АН. Може знаєш групу ПОЕХАЛИ? Вони мені дуже близькі, тому що в них теж все розкидано абсолютно і на концертах твориться завжди піздота якась. На одному лайві їхньому вокалісту-басисту б’ють татуху. У мене теж є бажання робити такі речі. А в нашіх жорстких треках я відчуваю вайб Death Grips.

ЙБ. Так, Death Grips точно. Але воно перетікає з одного в інше, не можу сказати, що вся наша музика агресивна. Скоріше це новела, з сюжетом, і це все не в одному трекові, а через весь виступ проходить.

Тобто ти характеризуєш !alarm через виступи. Якраз я думаю, що агресивні треки потребують кращого запису. litaky, наприклад, усі чекають.

АН. Так, треба просто вокал нормально записати і звести. А Йосип постійно крутить носом.

Йосипе, а ти не думав додати якогось обладнання? Чи все так і продовжуєш робити на компі?

ЙБ. Конєшно думав. У нас музика синтова, але купляти прям синти-синти — це мабуть зайве. У мене немає міді-інструментів, я це все на ноуті якось накидую: акорди на клавішах, семпл десь спізданув. Гітара в мене є, і в принципі більше нічо не треба. Музика проста. В !alarm я пишу в медитації: сідаєш, заліпаєш у якійсь синтезатор і крутиш або просто слухаєш. Насолоджуєшся процесом і не думаєш про міді, коли все йде так, як надо.

АН. Я якось прийшов на літературник у Львові і побачив там войс модулятор. Подумав, що було б прикольно з такою штукою погратися, але на OLX їх не так багато є. Йосип це вміє й так робити, але мені, можливо, було би зручніше прощупувати вокал, настрій треку вловлювати. Не завжди є можливість щось слухати, враховуючи специфіку моєї роботи зараз. Йосип мені недавно скинув демку, але я досі її не послухав. !alarm мені дуже подобається тим, що я сидів — слухав, гуляв — слухав ці демки, кожну десь тиждень, і так писав тексти.

У тебе не було такого, що були вже початі тексти? Ти завжди писав з нуля?

АН. Було дуже багато текстів, але мені ремонтували телефон і постирали їх. Дуже обідно, бо там були прикольні. А, наприклад, мінус у prysviata Йосип зробив з моєї голосовухи. У мене не було тексту, але я маю канал з віршами, й він запропонував один з них зачитати. Я дописав той вірш, щоб розтягнути на весь трек. Решта з нуля була написана.

Мені подобається, що твої тексти дуже децентралізовані, що там немає ієрархій, усе в одній площині розташовано. Там також багато тварин…

АН. Так, я люблю тварин!

Тварини і смм-ники у світі !alarm — створіння одного порядку. Можна назвати такий підхід трансгуманістичним. Як ти вважаєш, це зміниться зараз, з війною, ще й твоєю службою?

АН. Думаю, через мій новий досвід якась частина зміниться. Я уже думав про це — як безпосередня участь у бойових діях змінить напрямок моєї творчості? Поки що не знаю. Мені зараз важко писати, про це просто не думаєш. Зараз я приїхав у Київ, відпочиваю і якось не думається про таке. Іноді в стресових ситуаціях буває, що щось пишу, але це таке. Треба зловити дзен, але зараз важко. Я у спецпідрозділі, постійно можуть дьорнути. Ти сидиш вдома, все класно — оп! написали, зібрався і завтра вже поїхав. Йосип казав про медитацію зі звуком, так само й тут: ти слухаєш трек і медитуєш, не думаєш що ти хочеш написати… З’являються образи, щось воно ліпиться одне до одного. Я стараюся навчитися якомусь містицизму чи чомусь такому. Хочеться так писати тексти, як Лінч фільми знімає. Побачимо що буде… не знаю. Уже перед війною написали трек про війну (litaky — bb.)

А чиї тексти тобі подобаються?

АН. З українських виконавців?

Загалом.

АН. Мені подобається Yung Lean, у нього такі пливучі тексти. Kyoto — місце, яке він створив у своїй музиці. Подобаються тексти Ядерної Могили, вони більш соціальні, але все одно. Кашляючий Ед мені подобається, власне не Паліндром, а саме цей проєкт (інтерв'ю зі Степаном Бурбаном, який стоїть за обома проєктами тут — bb.) У Йосипа класні тексти в Як-небудь, я прям кайфую коли слухаю. oh deer! теж, але нові реперські треки Бондарчука не то. 

Зараз я слухаю або реп типу $uicideboy$, або інструментальну музику: Aphex Twin, ембієнту багато — воно все без текстів. Я знаю точно, що мені не подобається: Sadsvit — прикольний тіп сам по собі, але у нього в текстах немає логічного зв’язку. У мене мама філолог, сам я вчився на перекладача: організм мови розглядаєш під мікроскопом. А тут “І пішло нарешті на покій” — і просто ригать хочеться, бо немає логіки. 

Мене певно 70% української музики так триґерить. А чому Йосип не пише тексти в !alarm?

ЙБ. Та в мене так не вийде написати. !alarm — це синтез моєї музики й текстів Андрія. Я навіть не лізу. Як би це описати: наприклад, я написав музику, якусь емоцію свою туди вклав, і якщо я ще накину текст, це не буде так цікаво. Андрій доповнює це історією, яка не пов’язана з тим, що я відчував, коли музика була написана. Дві історії плюсуються, і виходить “вау!” — тоді це добре. Андрій швидше підбирає слова, він людина імпровізації, а я навпаки. Мені треба щось зробити, 800 разів переробити, дуже довго шаманити й потім аж викинути. У Андрія інший темп.

Якщо ми вже розмовляємо про музику інших виконавців: між ким і ким ви би себе поставили в українській музиці?

ЙБ. Між Emotional Anhedonia і Олексієм Дьячковим.

АН. Так, це хороше порівняння. І ще десь збоку можна поставити Нового Твого, але… от власне те, що Йосип сказав про цей симбіоз, який ми маємо… це відчувається, коли слухаєш Дьячкова або Нового Твого. Розумієш, що вони музику самі пишуть і в них все таке “своє-своє”. Певно ще Garden Krist, бо вони теж дует електронний. Хоча вони більше до Crystal Castles.

ЙБ. Garden Krist, до речі, писали, що їм немає аналогів, так що все… (сміється)

Це вони самі про себе написали? (сміється)

ЙБ. Ну так, була така якась мулька в інстаграмі.

А вони на вас теж підписуються і відписуються в інсті?

АН. Конєшно! Був навіть такий прикол, що ми познайомилися з Регіною (вокалісткою Garden Krist – bb.), вона сказала “о так ви !alarm, круті тіпи, давайте фіт зробимо” і так нічого й не зробили.

Це певно IRL аналог того, щоб підписатися й відписатися.

vidbytky (2022)

А хто робить візуальну частину? Як вона народилася?

АН. Я фоткаю на плівку і в мене є  друг фотограф, який обидві фотки для обкладинок синглів (“гуляю” і vidbytky) зробив. Треба було придумати лого і букви. Я довго думав над шрифтом і вирішив розганяти тему анонімності. Найважче було кириличний пак знайти з вирізаними літерами, але якось зробив. Для “гуляю” я шукав українські афіші й з них вирізав.

Скорше за все на це питання немає відповіді, але чи існують у !alarm плани на майбутнє і якщо так, які?

АН. Не знаю, як зараз відповісти. Дістрокід в нас є, платимо далі за нього. Ну от про покращення звуку ти питала: так, я б хотів або купити мікро, або позаписувати вокал десь на студії. Хотілося би виступати, поїздити ще по Україні, набрати аудиторії. Дуже прикольно було в Києві на крайньому концерті: там звісно, багато було наших друзів, але чомусь на !alarm прийшли й незнайомі люди. Деякі з них казали, що просто в спотіфаї один трек послухали. І також багато людей нам писали: “коли наступний лайв?” Хотілося б повноцінний альбом випустити.

ЙБ. Взагалі цікаво подумати, як нам так само далі виступати, якщо гурт називається “Тривога”, як це після війни робити? Я не знаю, наприклад, може це неприємні асоціації буде викликати.

Добре, що гурт не називається буквально “Тривога”. Якби він називався “Тривога”, думаю, було б гірше.

АН. Ну да.