Молитва, що перемагає
Щоб сприяти пробудженню, необхідно застосувати два засоби: істину, щоб впливати на людину, і молитву, щоб привернути Бога. Коли я говорю про прихильність Бога, я не думаю, що через молитву змінюються Божа воля і характер. Молитва здійснює зміну в людині, і це дає Богові можливість робити те, про що ми молимося. Коли грішник навертається, стан його серця дає Богові можливість пробачити його. Бог завжди готовий пробачити, якщо грішник змінює свою думку і кається у своїх гріхах. Він завжди зустріне прощення. Бог завжди готовий благословляти. Молитва є головною ланкою в цьому слідчому ланцюзі, який вводить у пробудження. Істина, сама по собі, без Духа Святого не дає бажаного результату, і Дух Божий дається в молитві. Часто можна бачити, що проповідник, який приділяє набагато більше уваги проповіді, але нехтує молитвою, має мало успіху в придбанні душ.
Сьогодні моєю темою є молитва, що перемагає.
Розглянемо:
1. Що таке переможна молитва;
2. Чому Бог вимагає таких молитов;
3. Ознаки переможної молитви;
4. Що такі молитви багато чого досягають.
1. Що таке переможна молитва?
а) Молитва, що перемагає, не складається тільки з добрих бажань. Добрі бажання, безсумнівно, є молитвою до Бога. Так само і на небесах є бажання у всіх святих істот. Але це не є молитвою, що перемагає, у прямому сенсі цього слова. У людини можуть бути ці бажання, як в Ангела, але це не є переможною молитвою, про яку я хочу тут говорити.
б) Молитва, яка перемагає, – це та, яка осягає те блаженство, яке вона шукає. Я не можу вказати на все, що робить молитву переможною, але я хочу дещо згадати, що потрібно знати, щоб молитва перемогла.
2. Ознаки переможної молитви.
а) Потрібно молитися за певний предмет. Молитва не буде переможною, якщо молишся загальними фразами, без певного предмета. Я тепер говорю про особисті молитви. Багато хто з тих, хто молиться, входять у свою кімнату, тому що настав час, коли їм потрібно висловити свою молитву, не уявляючи собі, що говорять без певного предмета. Вони схиляються на коліна і говорять про все, що в цей момент прийде їм на думку. Коли вони це зробили, вони майже нічого не пам’ятають з того, про що молилися. Це НЕпереможна молитва. Необхідно мати певну потребу, про яку й молитися. Людина не може одночасно успішно молитися про різне. Усі випадки в Біблії, де за молитвами отримували прохане, говорили про певний предмет молитов.
б) Щоб молитва була успішною, її потрібно узгодити з волею Божою. Молитися про те, що суперечить волі Божій – значить спокушати Бога. Є три способи, як Бог відкриває Свою волю:
– через ясну обітницю або пророцтво в Біблії про те, що Він хоче дати або зробити. Обітниця може мати відношення до певної справи або в загальному вигляді, але її все ж таки можливо віднести до конкретної потреби. Наприклад, обітниця: «І все, що попросите в молитві з вірою, – одержите» (Мф. 21:22).
– Іноді Бог відкриває Свою волю з милості Своєї, коли ясно показує, що якісь події незабаром відбудуться. Тоді це таке ж вірне одкровення, наче воно написане в Його Слові.
– Бог відкриває Свою волю через Духа Святого. Коли народ Божий не знає, чи відповідатиме волі Божій зміст їхніх молитов; тоді часто Дух Святий їх навчає. «Так само і Дух підкріплює нас у немощах наших» і “Сам Дух заступається за нас зітханнями невимовними” (Рим. 8:26).
Дух Святий клопоче за святих згідно з волею Божою і пробуджує віруючих молитися зітханнями невимовними. Коли немає можливості наважитися ні через Слово, ні через одкровення, тоді потрібно дозволити наповнити себе Духу Святому, бо Бог повелів: «Сповнюйтеся Духом». І Дух Святий спрямує наші молитовні думки в тому напрямку, якою є воля Божа.
в) Потрібно молитися з віддачею волі Божій. Не можна плутати байдужість із повним підпорядкуванням. Це дві різні речі. Коли у Давида захворіла дитина, він палко молився Богові; коли він дізнався, що дитина померла, він перестав плакати, встав, їв і пив, як зазвичай. Коли дитина була хвора, Давид не знав волі Божої, постив і молився: «Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим?» (2 Царств 12:22). Він сподівався, що через приниження затримає Божий бич. Але щойно дитина померла, він, як святий, підкорився волі Божій. «Я піду до нього, а він до мене не повернеться». Доти, доки воля Божа не відкрита, підкорення без молитви є спокусою Бога.
г) Бажання в успішній молитві буває настільки великим, наскільки важливим є молитовне прохання. Якщо хтось воістину бажає якогось благословення, тоді його бажання до певної міри буде пропорційним до того, наскільки важлива ця справа. Бажання Ісуса Христа були дуже сильні й межували з несамовитістю. Якщо в нас є такі самі бажання і якщо вони не суперечать волі Божій та Його милосердю, то є підстава думати, що вони здійсняться. Дивись на Якова, який вигукує: «Не відпущу Тебе, поки не благословиш мене!» Хіба Богові була не приємна така зухвалість? Зовсім ні. Він винагородив Якова тим, про що той просив. Так це було і з Мойсеєм: «Отож, залиш Мене, нехай розгориться гнів Мій на них, і винищу їх, зроблю численний народ від тебе» (Вихід 32:10).
Так сказав Бог Мойсеєві. І що зробив Мойсей? Чи залишився він осторонь, щоб Бог зробив так, як сказав? Ні, думки Мойсея звернулися до єгиптян, які дуже зрадіють, почувши про це. Навіщо дозволяти єгиптянам говорити: «Бог вивів їх у пустелю, щоб знищити». І Мойсей підняв руки до Бога в молитві й цим відвернув удар. Чи докоряв Бог Мойсеєві за це втручання? Ні. Молитви, які часто здаються зухвалістю, нерідко підносяться в наші дні, і Бог дає прохане.
д) Молитва, що перемагає, повинна мати вірне спонукання. У молитві не повинно бути самолюбства, але вона повинна шукати слави Божої.
Більша частина молитов буває самолюбною: дружина молиться за свого чоловіка, щоб він навернувся, бо тоді буде приємніше йти разом до Церкви. У молитві за родичів нерідко бувають самолюбні спонукання, через які Бог не хоче відповідати. Батьки не думають про те, що їхні діти своїми гріхами ганьблять Бога. Вони думають про їхню жахливу долю, про те, що вони йдуть у пекло. О, жах! Якщо їхні думки не посунуться вище, їхні молитви ніколи не почує Бог! Ось з якої причини не будуть почуті багато молитов богобоязливих батьків за їхніх невіруючих дітей.
е) Щоб молитви були почуті, необхідне клопотання Духа Святого. Ви ніколи не можете очікувати, що будете молитися про волю Божу без Духа Святого.
ж) Молитва має бути наполегливою. Віруючі, які відпали та втратили дух молитви, не зможуть одразу наполегливо молитися. Їхній розум перебуває в невірному становищі і вони не можуть зосередитися, доки не прийде благословення. Якби їхній розум був у правильному стані, тоді вони перебували б у молитві до отримання відповіді. Але доводиться молитися, знову і знову, тому що їхні думки блукають довкола і легко відхиляються від предмета молитви. Коли ж розум насичений предметом молитви, він зосереджується на одній точці, молитва без відповіді не є молитвою, яка перемагає. Чому Яків боровся з Богом усю ніч? Йому загрожувала біда, невідворотна небезпека від брата Ісава. Молитва бездіяльна, якщо вона не походить від гарячого бажання серця. У Ісуса Христа в такій молитві піт капав, подібний до крапель крові. Я ніколи не зустрічав людину, яка б потіла кривавим потім при молитві. Але я знаю людей, які молилися так, що їхній одяг промокав наскрізь від поту в найхолодніший час зими. Я знав людину, яка так палко молилася, що кров почала капати з носа. Я знав людей, які молилися годинами доти, доки у душевному шаленстві не було вичерпано всіх фізичних сил. Такі молитви перемагають.
з) Якщо ти хочеш молитися успішно, тоді молися багато. Існує переказ, що у Якова шкіра на його колінах огрубіла так, як на колінах верблюда. Ось де секрет успіху перших християнських пресвітерів! У них від молитов огрубіла шкіра на колінах!
і) Молитва має бути в ім’я Ісуса Христа. Ти не можеш приходити до Бога без Ісуса Христа. Ти знаєш, наскільки корисне ім’я людини, яка за тебе ручається. Ісус дозволив використати своє ім’я. Це означає, що ти можеш отримати те, що просимо, так само, як це б просив Ісус Христос.
к) Ти не можеш перемагати в молитві, якщо не відмовишся від усіх гріхів.
л) Ти повинен молитися з вірою. Ти повинен очікувати, що отримаєш саме те, про що просиш. Якщо ти просиш у Бога щось, що Він ясно обіцяв, і не очікуєш, що обов’язково отримаєш, то ти робиш Бога брехливим. І якщо під натхненням Духа Святого ти молишся про щось, то потрібно очікувати теж виразно, наче це обіцяно в слові Його.
3. Чому Бог вимагає такі молитви?
а) У сильних бажаннях проявляється сила Божих почуттів. Такими є справжні почуття Бога до грішників. Я бачив людину міцної статури і розуму, яка була охоплена такими невимовними муками почуттів про спасіння грішників, що впала обличчям на землю. Я знаю, що багато хто спіткнеться на такій молитві, але це спіткнення буде доти, доки в громаді будуть сліпі й нерозважливі члени. Але я вірю, що це справа Духа Святого.
б) Ці сильні почуття, природно, викликають (у розумі) ясність тієї небезпеки, в якій перебувають грішники. Чи не кричала б мати в страху й жаху, якби її дитя залишилося в палаючому домі? Ніхто не дивуватиметься таким її почуттям і не скаже, що так виражати їх нерозумно й безглуздо. Чому ж дивуються, коли деякі віряни мають такі почуття, і бачать, у якій небезпеці перебувають грішники? Люди, які ніколи не відчували подібного, не знають істинного співчуття і їхня богобоязливість має дуже поверхневий характер. Я не кажу це в осуд, але про це необхідно сказати, тому що це так і є.
в) У тих віруючих, яких пригнічує подібна ноша, потрібно полегшити. Бог покладає тягар на душу віруючого з метою наблизити його до Себе. Християни часто виявляють невір’я, не вживаючи своєї віри в Бога доти, доки Бог не накладе на них настільки важкий тягар, що вони змушені шукати в Бога ж полегшення.
Так буває у грішників з визнанням їхньої гріховності. Бог готовий зараз же прийняти грішників, якщо вони приходять до Нього з віри в Ісуса Христа. Але грішники не хочуть приходити і зітхають під ношею гріхів, не віддаючись Богові доти, доки їхній гріховний тягар не стає настільки важким, що неможливо витримати; тоді здається, що вже пекло починає відчиняти свої двері. І тоді грішники починають звертатися до благодаті Божої, як до єдиної надії. Бог не бажає таких мук грішника, і віруючі, обтяжені тягарем турботи про порятунок грішників, моляться Богові доти, доки цей тягар не знімається. Роблячи відчайдушне зусилля, вони цей тягар покладають на Ісуса Христа, і, по-дитячому довіряючи Йому, відчувають полегшення, відчуваючи, що душа, про яку вони молилися, буде врятована. Дуже часто, коли християни отримували полегшення після такої важкої боротьби і молитовного несамовитості, від них виходила небесна радість, невимовна і преславна (1Петра 1:8).
г) Ці почуття, які супроводжують дух молитви, можуть послабити організм. Це природний результат від скупчення почуттів, які викликають посилену роботу мозку.
У Гочестері одна сестра молилася за свого зятя. Одного разу зять був у Церкві, коли вона вдома, у нестямі, молилася за нього. І він отримав спасіння. Прийшовши додому, він сказав про це тещі. Від почуття радості, що переповнило її, жінка впала мертвою.
Такі почуття не можна назвати духом молитви, але це результат великого розумового напруження.
д) Без сумнівів, одна з причин, чому Бог хоче таких молитов, є те, що вони з’єднують Христа з Церквою. Це створює взаємну любов. Це подібно до того, наче прийшов Христос, виливаючи свою тугу за Церквою і цим скеровуючи Церкву на співпрацю з Собою в такий спосіб, в який ніхто інший це не зміг би зробити. Вони мають ті самі почуття, що й Христос – невимовне співчуття до долі грішників. У цьому секрет успіху євангеліста. У них таке співчуття, таке переповнювальне бажання сприяння спасінню грішників, що, здається, ніби через них говорить Сам Христос. З їхніх вуст слова виходять такі свіжі й теплі, наче вони виходять прямо з серця Ісуса. Я не маю на увазі те, що Христос диктує ці слова, але Він збуджує такі почуття, які впливають на мову.
е) Такі почуття створюють союз між віруючим і наверненим від світу грішником. У віруючих такі ж почуття, як у матері до свого новонародженого. Апостол Павло про це ясно говорить: «Діти мої, для яких я знову в муках народження» (Галатам 4:19). Коринтяни відпали, і Апостол Павло був за них у стані несамовитості, як батьки за блудного сина. Під час пробудження і я часто спостерігав, що ті, хто має дух молитви, люблять новонавернених.
ж) Богу до вподоби такі молитви й тому, що вони є єдиним шляхом, який готує Церкву до великих благословень. Коли Церква лежить перед Богом у праху і глибокому молитовному нестямі, тоді благословення принесуть користь. Якби Церква отримала ці благословення без цього глибокого приниження, тоді вона роздулася б від гордості. Така молитва збільшує святість, любов і смиренність.
4. Така молитва багато чого досягає
Пророк Ілля зітхав від відпадіння Ізраїльтян. Коли він не бачив більше іншого виходу, як утримати народ від служіння ідолам, він молився, щоб Боже покарання прийшло на злочинний народ. Він просив, щоб не лив дощ, і Бог ув’язнив небо на три роки і шість місяців, поки люди не дійшли до межі. І коли Ілля побачив, що настав час полегшити муки людей, він зійшов на гору для молитви. Він хотів бути один, коли був у несамовитій молитві, і відсилав свого слугу сім разів дивитися на горизонт. Коли, нарешті, слуга сказав, що з’явилася маленька хмарка з долоню, він одразу ж встав – благословення було отримано.
Ви заперечите тим, що Ілля був пророком. Але що говорить Апостол? «Ілля був чоловік, подібний до нас» (Яків 5:17). Один пресвітер розповідав мені про пробудження в його місті кілька років тому. Церква була близька до закриття, тому що молодь була необерненою. На околиці міста жив старий чоловік – коваль. У нього був дефект мови, і його заїкання завдавало болю людям. Одного разу в п’ятницю, працюючи в кузні, він почав думати про громаду, що зникає, і молодь, яка йде в погибель. Ці думки так схвилювали його серце, що він замкнув свою кузню і половину дня провів у молитовному нестямі. Він переміг у молитві. У неділю вранці він підійшов до пресвітера і просив оголосити спеціальне зібрання для спраглих істини. Йому було важко переконати пресвітера, бо той не вірив, що хтось прийде. Все ж він оголосив післяобіднє зібрання у великому приватному приміщенні. Коли настав вечір, виявилося, що великий зал не міг вмістити всіх, хто прийшов. Деякий час усі мовчали доти, доки один грішник не почав плакати і не сказав: чи немає тут когось, хто міг би за нього помолитися Богові. Йому послідували інший і третій; поки не виявилося, що люди з усіх частин міста були під глибоким усвідомленням гріхів, яке охопило їх саме в той час, коли старий коваль молився. У цьому місті розгорнулося велике пробудження. Таких випадків я можу розповісти чимало.
Є багато марних молитов, і деякі ті, хто молиться, не перемагають у молитві через те, що проханого благословення не очікують з вірою. У них є чисті й добрі бажання, які викликані Духом Святим. Якщо є такі бажання, то потрібно залишатися в молитві; тому що, відволікаючи увагу на інше, ми вгашаємо дух.
Тому, коли відчувається святе бажання: не вгашай духа і не відвертайся до іншого – стеж за керівництвом Духа, поки не дізнаєшся на практиці, що «багато може посилена молитва праведного».
Без духа молитви проповідник принесе мало користі. Трапляється, що інші, які мають дух молитви, випросять благословення на працю такого проповідника. Однак, проповідники, які мають дух молитви, набагато благословенніші.
Дух молитви необхідний не тільки проповіднику, а й кожному члену Церкви. Ви не можете очікувати благословення, якщо не молитеся про це.
Тепер, брати мої, мені залишається тільки запитати: чи будете ви це робити? Чи робили ви те, про що я говорив вам минулого разу? Чи переглянули ви свої гріхи, чи сповідували і залишили їх? Чи можете ви тепер молитися переможною молитвою про зішестя Духа Святого?
Автор: Чарльз Ґрандісон Фінні