Militarex. Інтерв'ю N2
"Це війна, яка змогла дійти до кожного українця, відкрити очі на те, чим росіяни є всю свою історію". Сьогодні поговоримо із військовим, політичним діячем, істориком й психологом за освітою, письменником та активістом, що зараз перебуває на Півдні, Максимом. Позивний "Морок "
Як запам'яталось 24 лютого?
Дзвінком старого друга, з яким ми не говорили більше 2 років.
В 5 ранку він подзвонив і коротко сказав: "Макс, почалась війна."
Я не сильно повірив, подумав що це дурний жарт з увагою на те, що війну вже приходилось бачити в 2014, тому я йому сказав, що з такими жартами він міг би і не дзвонити. Але він просто сказав зайти в телеграм і глянути самостійно. І дуже яскраво в пам'яті запам'ятався момент, коли телеграм в одну мить просто завис від кількості сповіщень, а там вже я побачив слова "ракетні удари".
Іронічно, що в АТБ, в якому я купував все необхідне на місяць, охоронець, який, схоже, не знав про нову фазу війни сказав з посмішкою : "Ти так наче на війну збираєшся". Щоправда, він скоро і сам це почує.
Чому пішов на війну? Що передувало такому вибору?
Я давав присягу на вірність народу України, як би просто це не звучало.
Коли я її давав, я, мабуть, був єдиним, хто реально розумів сакральність та її сенс в повному обсязі.
Я відчуваю досі момент історичності.
Те, що відбувається зараз - це те, що буде вивчатися в книжках не тільки дітьми, онуками та всіма майбутніми поколіннями українців. Щоб на логічне питання від дітей: “Де ти був?, я міг сказати: “Воював за нашу незалежність”.
Коли для тебе почалась війна – 24 лютого, 2014 року чи якась інша дата?
Як людина, якій довелося бачити 2014 рік та окупацію міста, то я можу чітко розділити війну 2014-2015 та війну 2022. Війна, яка відбувається зараз - її логічне продовження. Але ці війни різні. З різною тактикою, філософією, різним задіянням населення.
Я твердо впевнений що для багатьох представників України, війна на сході була не зрозуміло захована за словами: "гібридний конфлікт", "антитерористичною операцією", "операцією об'єднаних сил", боротьба велась навіть в головах не проти росіян, а проти умовного "сепара" з російським куратором або окремих частин російської армії.
Так, ми надавали докази присутності росіян на сході, але вся сцена дій звелась до шматка землі Донбасу, тому велика частка українців не відчула цієї війни - не зрозуміла її реальності.
Тому я б все ж першу війну назвав “Малою російсько-українською війною на сході”.
А війну 2022, я б назвав вже без всіляких зайвих приставок “Великою російсько-українською війною”, війною, яка змогла дійти до кожного українця, відкрити очі на те чим росіяни є всю свою історію.
Чому в 21 столітті взагалі існує поняття війни?
Насправді зараз особливо модним є використання слів, які більше підходять для вуха ніжного до всього середньостатистичного жителя заможних країн: конфлікт, спецоперація, операція і багато інших аналогів.
Авжеж, щоб кожному, хто про це почув було не соромно пити каву зі старбакса і існувати в парадигмі "все можна вирішити дипломатично".
Є якісь особистісні авторитети, хто для тебе національні герої? Чому?
Заглиблюватися в шафу, щоб дістати звідти Ярослава Мудрого чи Святослава Хороброго, я не буду хоча і варто було б.
У нас настільки наповнена героями історія, що обійтися загальними фразами про Хмельницького чи Мазепу було б мувітоном.
Тому підійдемо до Петра Болбочана відомого своїм походом на Крим. Суть в тому, що він є поєднання всіх кращих якостей українців: честь, офіцерська гордість, прекрасна освіта та аристократизм, який не був декоративним.
Шляхетність духу та вміння вести за собою людей проти куль та снарядів, а це зараз як ніколи актуально.
Як ти перейшов на українську?
Ідея перейти на українську мову з'явилась після 2014 року, коли я вперше осягнув, що я не просто пересічний громадянин, а українець.
Оскільки все життя я прожив у переважно російськомовному Краматорську, а студентські роки у Харкові, то задача стояла не просто почати говорити українською, а по суті вивчити.
Я підійшов до цієї задачі з методами, які справді полегшують цей процес: почалося з того, що я змінив мову на телефоні, потім пошук фільмів з українською озвучкою, оновлення плейлиста, підписи під фото, які плавно перейшли в те, що я почав відповідати в месенджерах українською, говорити з продавцями і так я потроху переходив на повне використання мови всюди.
Це був нелегкий процес: друзі не зовсім розуміли навіщо, доходило до смішного коли в Харкові мені в метро сказали "едь назад в сваю Галічєну!"
Тому варто помітити незважаючи на контекст російськомовних міст, з 2020 року я вже був повністю україномовний і інакшим мене вже ніхто уявити не може, наче так і було завжди.
Що ти думаєш про "хороших рускіх"?
Росіяни віками просто чергують батіг та печиво, намагаються забрати нашу культуру, забрати голови і серця нових поколінь і в кінцевому етапі перетворити нас на черговий народ у своєму концтаборі з припискою "росіянин".
Єдині "хороші рускіє", які мені згадуються, це ті, які виступили на боці України на фронті, тільки через кров і піт.
Але тут є важливим те, що вони вже не є росіянами.
Вони прийняли себе через українство, через нашу парадигму цінностей та поглядів і готові за українську ідею боротись.
Всі інші закінчуються на питанні "чий Крим?".
Поки військові боронять землю, в тилу йде своя війна. На твою думку, чи варто забороняти російську музику, фільми, книги?
Результати захисту мови за законом про телерадіомовлення вже дали свої результати, в один момент у нас з'явився цілий ряд сміливих україномовних проектів збільшилась кількість музики, кіно та книг.
Глухою забороною не вийде, бо навіть війна залишила в тому культурному просторі частку людей, тому варто поетапно зменшувати подібну частку і відверто визнати перед самим собою, що більшість російської музики та фільмів створені в системі абсолютного несмаку і деградації.
Росія завжди робила другосортний пережований після когось контент, і не належала до країн флагманів культури.
Повірте, для того, щоб робити краще ніж росіяни, треба просто бути собою.
Ти активна і творча людина. Розкажи про свою книгу, про твої проекти.
Загалом книга "Дзеркало душі Діогена", з самого початку не була розрахована на суспільний фастфуд.
Книга писалась згідно з моїм баченням світу, це успішна спроба стрибнути вище середньостатистичної сучасної української літератури, можливо тому що в напрямку "філософії - містики" конкуренція практично відсутня.
Новий погляд на глибині думки народу через призму долі головного героя.
Концепція розділена на 7 гравюр.
Сюжет розгортається після того, як головний герой підривається на міні, відкриває очі він вже пустому розбитому селі, де він орієнтуючись на один вогник, зустрічається з єдиним місцевим жителем якого звуть Діоген. Діоген зразу здається людиною дивною і однозначно відірваною від світу навколо, але щиро приймає гостя і пригощає чаєм, після якого вкладає солдата спати. Але після того він або його образ з'являється в голові героя виставляючи йому ультиматум, наче головний герой тепер зобов'язаний виконати тепер одну послугу - стрясти борги з однієї людини.
Книга вийшла тиражем 150 екземплярів і була відправлена по всій Україні.
А саме зараз йде написання другої книги, але часто рефлексія покривається логічним чином.
Паралельно за можливістю виходить вести культурний паблік ukraine_monarchy, який три дні тому досягнув 8 тисяч читачів.
В перспективі відбудова України та нові тиражі.
Чому рузкі сюди пруть?
Якщо коротко - вони не пережили рефлексію імперського минулого.
Вони не розцінюють жодну з країн минулого СРСР, як державу, для них це тимчасове явище коли провінції займаються самоврядуванням і тільки в чітко визначених рамках.
Доля росіян це доля комахи-паразита.
Їх цикл життя - це смоктати з інших народів сили, кров та ідеї.
Вони сунуться, щоб забрати наші землі, щоб забрати кадри, які будуть зміцнювати їх ієрархію, щоб не було конкуренції за історичну спадщину і навіть за пральними машинами.
Тут зійшлися всі можливі напрямки, вони йдуть сюди, бо вони наші історичні вороги. Так завжди було і буде до самого кінця існування Росії.
Чи поставить наше покоління крапку в цій війні?
В цій війні так, і то через ряд ком і хрестів.
Інше питання, що чим би не закінчилась ця війна будуть ще і ще і ще.
Поки буде існувати Росія як колоніальна держава, стільки і буде воєн.
Поки ви на фронті, Верховна Рада проголосувала за прийняття Станбульської конвенції.
Що про це скажете?
До будь-якого інструмента влади завжди варто ставитись з скептично.
Оскільки Стамбульська конвенція це в першу чергу про політику і лише в наступну про інше.
Я можу констатувати, що під загальні овації молодих дівчат ми отримали білет не тільки в кандидати ЄС, але і в кандидати на новий світ, де з високою вірогідністю великій частині народу доведеться силоміць ознайомитися з "кенсел культурою", коли нові вже молоді наглядачі, як в свої кращі роки Морозови будуть писати доноси в поліцію за слова.
Хто наш союзник? НАТО, Британія, Польща?
Насправді наші союзники можуть мінятися з поставлених задач. В процесі реального бойового зіткнення реальну допомогу нам надали країни Балтії, Польща та Британія, хоча вони і знаходяться в НАТО, вони діють з суверенної ініціативи тому їх і варто визначати більш надійними.
Чому в Україні багато конфесій ? І що з цим робити ?
Питання кількості конфесій результат формування української церкви після розпаду СРСР.
Поняття "автокефалії" чи "незалежності церкви" з точки зору простого народу було відсутнє.
На фоні того, яка кількість культів полилась на весь пострадянський простір то варто радіти, що це не переросло в єресь.
Та що ж тут робити зводити їх в один храм народу ми не будемо, зараз світ ділиться не скільки по конфесіях, а й у в площині вірян та атеїстів.
Що б ти сказав українцям?
Ми нація воїнів та героїв.
В наших жилах тече кров лицарів Київської Русі, вільної козаччини, героїв Крут та мільйонів-мільйонів українців, які присвятили своє життя боротьбі.
Ця боротьба була різна: зі зброєю, за верстатами та з пером.
Вона точилася в вузьких вулицях, і на широких степах серед ночі та дня.
І зараз тут нам випало жити в століття великих змін, і ми вірно і віддано приймемо їх єдиним та непохитним фронтом плечем до плеча.
«Не бійся, бо Я з тобою; Не турбуйся про те, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і тобі поможу, і підтримаю тебе правицею правди Своєї ». (Ісая 41:10)