Михайло Вершинін

Оце дивлюся я іноді стрічку, і вот чесно, до скрегіту зубів…

Люди, що сталося?

Зловити сюжет з поліцейським, хайпанути на тому, потім голосно всім скопом зафукати.

Ну заєбісь, чо

Послати в Бахмут, спитати чому не на війнонькі.

Деякі військові( майже всі, хто залетів по 130( бухий за кермом)) обовʼязково хочуть розстріляти або підірвати.

Нумо панове, нінада.

Патруль виконує свою роботу.

З початку, коли багато хто зʼїбав, були максимально поруч.

Це я не про Маріуполь окремо.

Взагалі.

І так, шановні, у нас також є покидьки.

Як у кожному, наголошую, у кожному підрозділі.

Но чомусь поліцейський постійно з краю.

Я не давлю на жалість.

Но то що парні та дівчата зараз отгрібають на зміні, в ворота ні які не лізе.

Особливо від тих, хто повернувся з Європ.

Іноді від воєвак.

Рідко коли від реальних бійців.

Можна я тезово для себе?

Ми воюєм щоби що?

Просто надавати піздюлів істоткам і потім приїхати домів, а там всі забили на закон і вирішує той, хто був героїчнішим, так?

Правий буде той, в кого медалів більше?

Чи в кого грошей?

Чи в кого папік крутіший?

Чи може ми вже зрозуміємо, що сильна держава то сильна армія, верховенство закону та сильна поліція?

Про армію хоч і боляче, но вже розуміємо.

Верховенство закону, тут таки теж роботи не початий край.

Хоча б не так криваво все доходило як з армією.

Поліція.

Сила не в тому щоб палицями когось відпиздити.

То дурість. В основному.

Сила в захисті того мирняка, що наразі кує перемогу в тилу.

Родин бійців, дітей їх та домівок.

Це такий капець, коли людина воюючи, більше не за себе турбується, а постійно думає про рідних.

Щоб не скривдив ніхто.

Це не мотивує битися.

Бо рідні повинні бути в безпеці.

Хіба ж не для того потрібна сильна поліція?

Скажуть, ідіть воюйте.

Відповім.

Хтось вже воював.

Хтось воює зараз ( поліція не воює, ага)

Хтось буде ще це робити.

Ми або всі разом ефективна команда по відвоюванню свого, та захисту здобутого.

Або пересеремося нах.

Було вже.

Нінада більше.

Відео роботи Патруля в Маріуполі.

Початок війни( закреслено) повномасштабного вторгнення

Тоді всі були охуєвші, атвічаю.

Но ми всі тоді були більше разом, нє?

З повагою до справжніх.

Всіх.

З ніщевним цинізмом до тих хто не є, а здається.

До всіх.

Обійняв.

І давайте не проєбемо.

Дорого сплачено.

І це не кінець ще.