Ми вже проживаємо те, чого очікуємо

У статті «Нейробіологія руху до цілі» (The Neuroscience of Goal Pursuit) Еліот Беркман і Метью Ліберман пояснюють, що «Згідно з результатами декількох соціопсихологічних досліджень, учасники експерименту орієнтуються на певні цілі та переслідують їх, зовсім цього не усвідомлюючи».

Це явище вивчено досить ґрунтовно, аж до нейронного рівня. Експериментатори навчили мавп очікувати появи у вікні певного предмета, наприклад червоного трикутника.

Нейрони у мозку мавпи, що відповідають за сприйняття червоного трикутника, спрацюють скорше, аніж він реально появиться у вікні.

Не оправдані очікування часто породжують відчуття загрози, і як наслідок відповідну реакцію. Мозок завжди прагне уникнути загроз, тому людина, як правило дуже старається так інтерпретувати події, щоб вони збіглись з її очікуваннями.

Оскільки очікування впливають на сприйняття, люди часто бачать те, що прагнуть побачити, і не помічають несподіваних речей.

Часто вдається спостерігати, як люди умудряються бачити невловимі та нереальні зв'язки там, де їх зовсім нема.

Або відкидають важливу інформацію, лише через те, що вона не вкладається у готову теорію. (Часто це ознака невротичного розладу)

Позитивні очікування — це відчуття того, що на вас чекає дещо "цінне" подія чи об'єкт.

Цінність з точки зору мозку, визначається тим, допоможе вам це вижити чи ні.

Цінність первинних благ, таких як смачна їжа та секс, реєструє лімбічна система, окрім того, людина може створювати власні схеми для об'єктів чи подій, які особисто вважає цінними.

Чудовим прикладом схеми яку створює сама людина — постановка «цілі».

Коли людина ставить перед собою ціль, вона вирішує, що результат її досягнення має значну цінність. Думаючи про цю ціль та працюючи задля її досягнення, тим самим посилює очікування винагороди.

Часто результатом цього є збиткові потенціали які нас зупиняють на шляху до цілі: наприклад, є моменти де людині слід просто почекати сприятливих обставин, а натомість, підігріта бажаним результатом "продавлює" своє бажання у простір, що часто замість руху вперед відкидає назад. 

Як розрядити «збитковий» потенціал

Збитковий потенціал складається із сумніву, контролю та бажання .

Перше, що слід зробити — позбутись сумнівів: ви ж не сумніваєтесь, коли хочете взяти з холодильника молоко, ви просто встаєте, відкриваєте холодильник і берете. Так само і тут, прийміть реальність бажаного.

Друге — послабити контроль: для того, щоби бажане здійснилось ваш контроль не потрібен. Мова йде про те, контроль яким саме шляхом здійсниться бажане: такі думки зазвичай ускладнюють усю процедуру. Там, де реальність готує для нас пряму дорогу, розум шаблонами мислення веде у манівці. Особливо це стосується тих питань, де у нас відсутній досвід, або присутній страх.

Третє — бажання:

Цитуючи російського олігарха Бориса Березовського:

«Коли ви хочете чогось спрагло жадаючи, ви тим сами даєте своєму підсвідомому установку на складність отримання бажаного»

Іншими словами — установка, що готові отримати бажане ЛИШЕ пройшовши через значні труднощі.

І на останок, збитковий потенціал розряджає дія: коли ви робите бодай щось у напрямку своєї мети.
Ми зачепили тему окремого, психологічного і навіть метафізичного напрямку. Просто візьміть на озброєння, де можна отримати легко — не жадати, де отримати важко — жадання лише зашкодить.

Якщо ви очікуєте щось хороше або погане, то ваші очікування впливають на активність ділянок мозку точно так само, як повиливав би на них реальний досвід.