Международное право - Государство и право контрольная работа
Главная
Государство и право
Международное право
Основное предназначение международного права. Внешнеполитическое и правовое значение положений ст. 9 Конституции Украины. Формы правотворческой деятельности в международном праве. Классификация норм международного права.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ
ОДЕССКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМ. И.И. МЕЧНИКОВА
Контрольная по курсу: «Международное публичное право»
Студента 3-го курса отделения международных отношений
10. Основное предназначение международного права.
Одним из основных и необходимых инструментов управления международными отношениями служит международное право. При его помощи создается и поддерживается мировой порядок. Оно делает поведение государств более предсказуемым.
Государства обладают равным правом на участие в решении международных проблем, и прежде всего тех, что непосредственно затрагивают их интересы. Необходимо обес-печить уважение законных интересов всех государств, несмот-ря на их многообразие, добиваться гармонизации этих интере-сов. Баланс силы подлежит замене балансом интересов, кото-рый способен быть основой стабильности мирового порядка.
И в этом плане важная роль принадлежит международному праву. На его основе происходит согласование интересов. До-стигнутый баланс закрепляется, находит выражение в нормах. Последние содействуют сохранению достигнутого и служат инструментом реализации вытекающих из этого задач.
Новый мировой порядок и соответствующее ему междуна-родное право призваны создать условия для широкого сотруд-ничества в области экономики, науки, здравоохранения, куль-туры, от чего в растущей мере зависит благосостояние госу-дарств. В общем благополучии заключена суть нового мирового порядка и соот-ветствующего ему международного права. Это дает основания говорить о становлении международного права общего благо-получия.
Отражая не только национальные интересы государств, но и интересы их сообщества в целом, международное право ста-новится не просто межгосударственным правом, но и правом международного сообщества в целом.
39. Основные издания по международному праву.
Фундамент современного (или, как часто говорят, нового международного) права был заложен Уставом ООН. В социальном плане Устав ООН воплотил общечелове-ческие интересы и надежды на то, что совместными усилиями государства обеспечат мир и процветание.
В политическом плане положения Устава ООН отражали новое мышление. Устав предписывал отказ от доминировавшей на протяжении веков концепции господства силы и замену ее концепцией господства права. Устав порвал с легализацией колониального угнетения, характерной для классического международного права.
Устав ООН определил общие цели и принципы междуна-родного права, которые являются главными системообразую-щими факторами. Из совокупности норм право превратилось в систему на базе единых целей и принципов. Если в прошлом те или иные принципы нередко лишь декларировались, то после принятия Устава они становятся все более реальной катего-рией. Цели и принципы, провозглашенные в этом документе, наделены высшей юридической силой. Это к ним в первую оче-редь относится ст. 103 Устава, предусматривающая, что в слу-чае противоречия обязательств государств по какому-либо со-глашению их обязательствам по Уставу преимущественную силу имеют последние. Об особой силе принципов говорит и положение Устава, согласно которому ООН обеспечивает, что-бы даже государства, не входящие в состав ООН, действовали в соответствии с ее принципами, когда это необходимо для поддержания мира.
97. Внешнеполитическое и правовое значение положений ст. 9 Конституции Укра и ны.
Положення статті 9-ої Конституції України мають надзвичайно важливе зовнішньополітичне і правове значення особливо в умовах активного входження України у світове співтовариство. По-перше, вони свідчать про вірність України своїм міжнародно-правовим зобов'язанням, які проголошуються обо-в'язковими для виконання поряд з національним законодавством, та про повагу до норм міжнародного права. По-друге, вони в певній мірі дають відповіді на питання практичного застосування положень міжнародних договорів в Україні та їх співвідно-шення з чинним законодавством України.
Положення цієї статті Конституції співзвучні з чинним законодавством України. Подані на ратифікацію міжнародні дого-вори України попередньо розглядаються Комітетом Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД, а в разі необхідності - іншими комі-тетами Верховної Ради.
Важливим є те, що у разі виявлення розбіжностей між договором, поданим на ратифікацію, і Конституцією України, договір має надсилатися до Конституційного Суду України для одержання ви-сновку щодо його відповідності Конституції.
У частині другій даної статті Конституції зазначено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції, можливе лише після внесен-ня відповідних змін до неї. Тобто, іншими словами, укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, забороняється. Тут важливо наголосити на тому, що зміна положень Конституції, якщо вони суперечать міжнародним договорам Ук-раїни, тепер можлива лише при вирішенні надзви-чайно важливих питань життєдіяльності держави і суспільства і якщо при цьому не виникає загрози національним інтересам та безпеці України.
126. Источники закрепления международных прав и обязанностей международных организаций.
Международные договоры, относящиеся к источникам права меж-дународных организаций, можно разбить на три группы: договоры между государствами; договоры между государствами и международ-ными организациями и договоры между международными органи-зациями. Среди договоров первой группы особое место занимают учредительные акты международных организаций. Они определяют правовую природу международных организаций, наделяя их правами и обязанностями, составляющими их правосубъектность. При этом Устав ООН, закрепивший основные принципы международного пра-ва, является источником» имеющим важное значение для всех отрас-лей международного права, включая право международных орга-низаций. Это означает, что международные организации должны действовать в соответствии с общепризнанными принципами и нор-мами, закрепленными в Уставе ООН.
Из других договоров между государствами следует выделить меж-дународные соглашения, устанавливающие нормы общего порядка для международных организаций. Так, в ряде соглашений признается принцип ответственности международных организаций, например в Договоре о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела, от 27 января 1967 г. В договорах о привилегиях и иммунитетах международных организаций, например в Конвенции о привилегиях и иммунитетах ООН от 13 февраля 1946 г., регулируется правовой статус международных организации на территории го-сударств.
К группе договоров между государствами и международными организациями относятся соглашения о месте пребывания штаб-квартиры международной организации, о ее представительстве в государствах, функциональные соглашения, направленные на реали-зацию целей организации: о технической помощи; о финансовой помощи; об опеке; о предоставлении вооруженных сил и других видов военной помощи и т.д.
184. Формы правотворческой деятельности в международном праве.
Міжнародна правотворчість -- це активно творча діяль-ність суб'єктів міжнародного права щодо формування правової норми через узгодження державних інтересів, волі (позицій). Звідси випливає висновок, що головним суб'єктом правотворчого процесу є держава.
Сформована державна воля, якщо вона може бути за-доволена в національних умовах, формулює внутрішньо-державний правовий акт; якщо для її реалізації необхідні зусилля інших держав, то вказана воля формує відповідну позицію держави для досягнення результату разом з інши-ми державами.
Це відбувається в певному правовому порядку. Про-цесу міжнародно-правового нормоутворення властиві дві стадії: а) досягнення згоди інших суб'єктів міжнародного права (передусім держав) щодо змісту правил поведінки; б) досягнення згоди (на рівні волевиявлення) стосовно визнання цих правил поведінки як норм міжнародного права.
Міжнародна правотворчість починається з правотворчої (договірної) ініціативи, що може здійснюватися у формі запропонування проекту угоди. Цьому передує доправотворча стадія, коли на основі усвідомлення своїх потреб та інтересів держава формує власну позицію і ус-відомлює, що захист її без зусиль інших держав немож-ливий. Сформована позиція держави, як правило, бу-дується на трьох основних компонентах: а) власному ба-ченні механізму розв'язання проблеми; б) прогнозі пер-спективи її впорядкованого розвитку; в) можливості ви-користання потенціалу інших держав при вирішенні вка-заної проблеми.
220. Классификация норм международного права.
Міжнародне право досить жорстко підходить до форму-лювання основних принципів. Зазвичай беруться до уваги три джерела, в яких держави прямо ставили за мету сфор-мулювати основні принципи міжнародного права: Статуї ООН, Декларація про принципи міжнародного права і За-ключний акт Гельсінкі 1975 р. Статут і Декларація назива-ють тільки сім принципів: 1) незастосування сили або за-грози силою; 2) мирного вирішення міжнародних спорів; 3) невтручання; 4) співробітництва; 5) рівноправ'я і само-визначення народів; 6) суверенної рівності держав; 7) доб-росовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом.
Гельсінський акт 1975 р. додатково назвав ще три принципи: 8) територіальної цілісності; 9) поваги прав людини; 10) непорушності кордонів. Останній принцип визнано лише щодо європейського регіону, а значить, не може вважатися універсальним. Отже, основні міжнарод-но-правові акти принципово зупиняються лише на дев'я-ти універсальних принципах міжнародного права.
Ситуація змінюється, якщо брати до уваги інші декла-рації Генеральної Асамблеї ООН, а саме Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 р., Декларацію про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав 1982 р. та ін.
Численні резолюції ООН називали такі принципи: справедливості, добросовісності, незловживання правом, добросусідства, спільної спадкоємності людства, охорони навколишнього середовища тощо. Окремі автори відразу ж запровадили зазначені принципи до своїх класифікацій основних принципів міжнародного права, не звернувши уваги на досить слушне застереження Інституту міжнарод-ного права про те, що резолюції Генеральної Асамблеї ООН уживають поняття «принцип» частіше в неправово-му значенні.
Як зауважує 1.1. Лукашук, це поняття використовуєть-ся в таких значеннях: 1) як правове і як неправове; 2) як норма вищого чи найвищого порядку; 3) як норма, що породжує конкретні правила; 4) як норма, важлива для цілей резолюції; 5) як ціль, якої необхідно досягнути як вимоги до правової чи іншої політики; 6) як керівна заса-да для тлумачення.
Якщо взяти до уваги окремі дослідження вчених або рішення наукових асоціацій, то кількість «основних» принципів міжнародного права сягне нескінченності. До-сить часто до принципів, визначених в основних доку-ментах ООН, науковці додають свої, збільшуючи їхню кількість, таким чином, у декілька разів. Лише в Декла-рації про прогресивний розвиток міжнародного публічно-го права, які стосуються нового економічного порядку, ухваленій на конференції Асоціації міжнародного права 1986 р., було названо такі принципи: 1) панування міжна-родного публічного права у міжнародних економічних від-носинах; 2) добросовісне виконання зобов'язань; 3) прин-цип справедливості і солідарності; 4) право на допомогу та сприяння в розвитку; 5) обов'язок співробітничати в глобальному розвитку; 6) невід'ємний суверенітет над природними ресурсами, економічною діяльністю і багат-ствами; 7) право на розвиток; 8) принцип спільної спад-коємності людства; 9) принципи рівності і недискримі-нації; 10) принцип рівноправної участі країн, що розви-ваються, в міжнародних відносинах; 11) принцип матері-альної рівності; 12) права кожної держави на блага науки і технології; 13) принцип мирного вирішення спорів.
Ясна річ, що за такої «принципотворчості» необхідна класифікація хоча б для того, щоб їх запам'ятати. Кіль-кість класифікацій на сьогодні, мабуть, не менша за кіль-кість основних принципів міжнародного права.
Не применшуючи значення решти класифікацій, роз-глянемо деякі з них (окремі автори пропонують кілька класифікацій). Так, В, П. Панов, М. Ф. Філімонова, С. В. Шульга пропонують таку класифікацію:
1) принципи забезпечення і захисту глобальних цінно-стей (а) поваги прав та основних свобод людини; б) за-хисту навколишнього середовища; в) рівності і самови-значення народів і націй);
2) принципи мирного співробітництва (а) співробіт-ництва держав; б) суверенної рівності держав; в) добро-совісного виконання міжнародних зобов'язань; г) невтру-чання у внутрішні справи держав; д) поваги державного суверенітету);
3) принципи забезпечення миру та безпеки людства (а) заборона застосування сили і загрози силою; б) мир-ного розв'язання спорів; в) непорушності кордонів; г) за гального і повного роззброєння; д) територіальної ціліс-ності);
4) спеціальні принципи (практично всі з перерахова-них вище, крім: поваги прав та основних свобод людини, співробітництва держав, суверенної рівності держав і доб-росовісного виконання міжнародних зобов'язань);
5) функціональні принципи (а) співробітництва дер-жав; б) суверенної рівності держав; в) добросовісного ви-конання міжнародних зобов'язань; г) мирного розв'язан-ня міжнародних спорів);
6) нові статутні принципи -- йдеться про принципи Статуту ООН (а) поваги прав та основних свобод люди-ни; б) рівності й самовизначення народів і націй; в) забо-рони застосування сили або загрози силою; г) мирного вирішення спорів);
7) нові (післястатутні) принципи {а) захисту навко-лишнього середовища; б) загального і повного роззбро-єння).
Така класифікація, мабуть, не задовольнила М. Ф. Філімонову, і вона згодом запропонувала нову: 1) за фор-мою закріплення (а) писані принципи -- принципи те-риторіальної цілісності, непорушності кордонів; б) звичаєві принципи -- принцип співробітництва держав з охорони довкілля); 2) за історичною ознакою -- принципи, шо ви-никли в період: а) рабовласництва; б) феодалізму; в) ста-новлення капіталістичного способу виробництва; г) доста-тутні; д) статутні; є) післястатутні. Автор не зазначає, які принципи належать до певної епохи. Починає хроноло-гічний ряд принцип добросовісного дотримання міжна-родних зобов'язань, а завершує -- принцип, який зобо-в'язує суб'єктів міжнародного права співпрацювати в за-хисті навколишнього середовища. Очевидно, що така «класифікація» мало допомагає при з'ясуванні сутності основних принципів; 3) за ступенем важливості відносин, що захищаються принципами (а) такі, що забезпечують загальнолюдські цінності, знищення яких призведе до знищення самої цивілізації: поваги прав та основних сво-бод людини, співробітництва держав у сфері охорони дов-кілля; б) пов'язані з інтересами держав -- невтручання у внутрішні справи, незастосування сили або загрози си-лою, загальне і повне роззброєння тощо); 4) спеціальні та функціональні принципи.
Висловлювалися й інші пропозиції щодо класифікації основних принципів, а саме: а) принципи, б) принципи-ідеї, в) принципи-цілі тощо.
Нині, коли ще не вироблені взаємовизнані критерії формулювання основних принципів, доцільніше керува-тися в їхній класифікації міжнародно-правовими актами. А вони дають підстави поділяти всі основні принципи на: 1) універсальні; 2) регіональні (наприклад, непоруш-ності державних кордонів); 3) локальні чи партикулярні (див., наприклад, Принципи співробітництва СРСР і Франції 1972 р.; Основи взаємовідносин СРСР і США 1972 р. та ін.).
Можна також виокремити: 1) загальносистемні прин-ципи; 2) галузеві принципи; 3) принципи інституту між-народного права.
241. Национальный механизм реализации норм международного права.
Нормативно-правове забезпечення розпочинається із законодавчого визначення ставлення держави до норм міжнародного права. Це може проявитись у проголошенні переваги (примату) норм міжнародного права перед нор-мами національного законодавства, визнанні міжнарод-них договорів та звичаїв частиною національного законо-давства, невизнанні можливостей дії норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері, а відтак виробленні спеціальних правових механізмів переведення міжнарод-них зобов'язань у національно-правові та ін.
Незалежно від того, яке ставлення до норм міжнарод-ного права проголошують держави, на практиці вони пра-гнуть розробити додаткові правові механізми національ-но-правового забезпечення ефективності реалізації міжна-родно-правових актів.
У сукупності тих засобів, до яких удаються різні дер-жави, можна вирізнити такі: а) засоби забезпечення юридичної обов'язковості міжнародно-правових актів; б) за-соби інформування про зміст міжнародно-правових актів; в) засоби узгодження національно-правових актів з міжна-родно-правовими.
Найбільш уживаними засобами державно-правового забезпечення юридичної обов'язковості міжнародно-пра-вових актів є ратифікація, затвердження, прийняття (ак-цепт), приєднання та підписання міжнародно-правового акта, а також обмін документами.
Узвичаєними засобами інформування про зміст міжна-родно-правових актів є їх опублікування (безпосередньо або через повторення у формі внутрішньодержавного пра-вового акта). Деякі держави вдаються до такого засобу інформування, як проголошення. Це дещо об'ємніше по-няття, ніж опублікування. По-перше, проголошення може бути у формі опублікування у спеціальному збірнику. По-друге, воно може не відтворювати змісту міжнародного договору, а лише давати точну його назву й повідомляти про час його набрання чинності. Заінтересовані особи мають можливість у такому разі ознайомитися зі змістом договору у спеціальному виданні. По-третє, міжнародні угоди можуть бути проголошені по радіо, телебаченню або мережі Інтернету,
В деяких країнах практикується інформування про зміст міжнародних угод через видання спеціального зако-ну. Закон у таких випадках і оголошує зміст договору, і затверджує його від імені держави. Інформація про зміст міжнародних договорів передається здебільшого через ад-міністративно-правові акти.
304. Случаи, которые исключают международно-правовую ответственность.
Комиссия международного права ООН при разработке Проекта статей об ответственности государств разработала в 1980 г статьи об обстоятельствах, исключающих ответственность госу-дарств Эта ответственность исключается, по ее мнению, при следующих определенных условиях
1. В случае достижения государствами взаимного согласия относительно действий, кото-рые противоречат ранее принятым ими обязательствам или соответствующим нормам междуна-родного права Например, ввод иностранных войск на территорию государства обычно рассматри-вается как серьезное нарушение суверенитета государства, а зачастую как акт агрессии Однако подобная акция не может быть признала таковой, если она осуществляется по просьбе или с со-гласия государства (например, ввод индийских войск на территорию Шри-Ланки в 1987 г по вза-имному договору для борьбы против боевиков ТОТИ)
Исключение ответственности государства в данном случае наступает при наличии сле-дующих условий согласие государства должно быть международно-правомерным, согласие должно быть ясно выраженным (а не подразумеваемым), согласие должно предшествовать совер-шению действий Согласие может быть использовано в качестве обстоятельства, исключающего противоправность деяния только в тех пределах, которые имеет в виду государство, дающее такое согласие (речь идет о сфере действия и сроках) Однако согласие не может быть дано на соверше-ние действий, противоречащих императивным нормам международного права (например, согла-сие на использование территории для совершения агрессии в отношении третьего государства)
2. В случае, если действия государства вызваны противоправными действиями другого го-сударства и являются правомерными с точки зрения международного права мерами в отношении государства-правонарушителя, или, иными словами, когда имеется вина самой потерпевшей сто-роны Такие меры могут быть применены также по поручению или уполномочию компетентной международной организацией (например, ООН, соответствующей региональной организацией)
3. Если деятельность государства была вызвана непреодолимой силой или неподдающими-ся контролю непредвиденными внешними событиями Причем предполагается, что оба указанных события не позволили государству действовать в соответствии с ранее принятыми на себя обяза-тельствами или понять, что его проведение не соответствует этому обязательству В частности, речь может идти о ситуациях, вызванных явлениями природы (наводнение, землетрясение, эпиде-мия и т. п. ) или деятельностью людей, и обозначаются они терминами "форс-мажор" или "непред-виденный", "непреодолимый" случай Форс-мажор как основание для освобождения государства от ответственности предусмотрен, например, в cт. 14 Конвенции о территориальном море и при-лежащей зоне 1958 г., в ст. 18 Конвенции ООН по морскому праву 1982 г
4. Если субъект поведения, представляющий данное государство, в ситуации крайнего бед-ствия не имел иной возможности спасiи жизни или жизнь вверенных ему людей Например, капи-тан судна, терпящего бедствие, пытается у крыться от шторма в иностранном порту, не имея на то разрешения, или пилот летательного аппарата совершает без разрешения вынужденную посадку на иностранной территории с тем чтобы избежать неминуемой катастрофы и спасти пассажиров, или, наконец, капитан судна отказывается от спасания человека в воде, поскольку это может быть связано с реальной гибелью собственного судна и вверенных ему пассажиров. Во всех этих случа-ях формально имеет место нарушение границ другого государства и обязанности оказывать по-мощь в море всем терпящим бедствие, однако эти действия произошли в силу исключительных обстоятельств.
Законность -- комплексное (принцип, метод, режим) соци-ально-правовое явление, характеризующее организацию и функ-ционирование общества и государства на правовых началах.
Термин «законность» является производным от термина «за-кон» и, будучи комплексным понятием, охватывает все стороны жизни права -- от его роли в создании закона до реализации его норм в юридической практике. Законность отражает правовой характер организации общественно-политической жизни, орга-ническую связь права и власти, права и государства, права и общества. Требование законности в равной мере относится к высшим органам государственной власти, к иным государствен-ным органам, которые принимают в рамках своей компетенции подзаконные акты (сфера правотворчества), к непосредствен-ным исполнителям законов -- должностным лицам, а также к общественным организациям, коммерческим корпорациям, граж-данам (сфера правореализации).
358. Принципы международного правопорядка.
Міжнародний правопорядок розвивається на загально-соціологічних засадах, загальних юридичних принципах, на яких формуються і функціонують міжнародно-правова надбудова, правова система, всі інститути міжнародного права -- і безпосередньо на принципах міжнародного пра-вопорядку як цілісного утворення.
До загальносоціологічних засад міжнародного право-порядку належать: принцип наукової обгрунтованості; по-літико-правова основа -- демократичні міжнародно-пра-вові відносини; економічна основа -- справедливий між-народний економічний порядок; духовна основа -- куль-тура світового співтовариства; цільова основа -- зміцнен-ня миру й безпеки між народами.
До загальних юридичних принципів міжнародного правопорядку належать: принципи сучасного міжнарод-ного права; загальні принципи права; міжнародна закон-ність; верховенство міжнародного права над політикою; рівність усіх суб'єктів міжнародного права перед норма-ми міжнародного права; рівне і справедливе надання між-народно-правових можливостей (прав, свобод і законних інтересів) та вимоги шодо виконання обов'язків і реалі-зації міжнародно-правової відповідальності; об'єктив-ність, справедливість та істинність правових заходів; пе-реконаність суб'єктів у правильності і справедливості правових заходів; справедливість і невідворотність впливу на правопорушника, можливість застосування до нього заходів впливу; просторово-часові параметри застосуван-ня правових заходів та ін.
До принципів функціонування міжнародного право-порядку як системи належать: принцип законності, прин-цип цілісності і структурності, принцип субординації і співпідлеглості (підлеглість усіх норм міжнародного пра-ва функціям міжнародного правопорядку), принцип упо-рядкованості, узгодженості елементів і компонентів, прин-цип зв'язку та відповідності системі міжнародно-право-вого регулювання, принцип стабільності, принцип до-цільності, принцип простоти та ін.
387. Форма международного договора и ее значение.
Международный договор может быть заключен как в пись-менной, так и в устной форме. Устная форма международного договора именуется «джентльменским соглашением». К примеру, джентльменские соглашения практикуют спецслужбы США и России с аналогичными структурами в других государствах. В це-лом же данная форма международного договора используется довольно редко. Наиболее распространенной формой междуна-родного договора является письменная, позволяющая четко и определенно закрепить права и обязанности сторон по дого-вору.
Международной практике известны такие наиме-нования договоров, как конвенция, пакт, соглашение, договор, протокол, устав, статут, хартия и др. Международный договор может быть вообще безымянным. Например, обмен дипломати-ческими нотами может представлять собой разновидность международного договора. В соответствии с нормами обычного договорного нрава наименование международного договора не имеет какого-либо юридического значения. Важно, чтобы этот документ содержал правила поведения сторон, признаваемые ими в качестве юридических норм. Поэтому широко используемый в доктрине международного права термин «договор» должен рас-сматриваться в качестве родового понятия.
416. Действие договора в пространстве.
Каждый договор имеет территориальную или пространственную сферу действия. Общее правило, которое нашло свое закрепление в ст. 29 Венских конвенций 1969 и 1986 годов, заключается в том, что договор обязателен для каждого из его участников в отношении всей его территории, если иное не установлено этим договором. Ряд много-сторонних договоров предусматривает пространственную сферу дей-ствия иную, чем территорий государств. В качестве примера можно назвать Договор об Антарктике 1959 года, Договор о принципах дея-тельности государств по исследованию и использованию космическо-го пространства, включая Луну и другие небесные тела, 1967 года. Сложная территориальная сфера действия предусмотрена в Конвен-ции ООН по морскому праву 1982 года, которая охватывает прост-ранства, начиная от внутренних морских вод н кончая воздушным пространством за пределами государственной территории. Террито-риальная сфера действия Конвенции по охране и использованию трансграничных водотоков 1992 года имеет специфический харак-тер: она распространяет свое действие на трансграничные воды, под которыми понимаются любые поверхностные или подземные воды, пересекающие границы между двумя или более государствами или расположенные на таких границах.
445. Кодификационная работа Комиссии международного права.
Кодификация международного права буквально озна-чает приведение в единую систему действующих междуна-родно-правовых норм, их формулирование и устранение противоречий между ними. Однако, как показала практи-ка, работа по кодификации любой отрасли между народно-го права неизбежно включает уточнение и развитие дейст-вующих и создание новых норм, что относится уже к прогрессивному развитию международного права.
Кодификация и прогрессивное развитие международно-го права в настоящее время протекают в основном в рамках универсальных международных организаций, прежде всего ООН, а также в рамках различных локальных меж-дународных организаций.
Основным органом по кодификации и прогрессивному развитию международного публичного права является Ко-миссия международного права ООН. Это -- вспомогатель-ный орган Генеральной Ассамблеи ООН, состоящий из 25 независимых экспертов, избираемых Генеральной Ас-самблеей. Комиссия начала свою деятельность в 1949 го-ду. С того времени она подготовила ряд проектов конвен-ций по различным вопросам международного права, боль-шинство из которых позднее легли в основу конвенций, принятых Генеральной Ассамблеей ООН или специальны-ми международными конференциями, созываемыми по ре-шению ООН.
533. Начало и окончание консульской миссии.
Назначение консулов. Консульский патент и экзекватура
Консулы назначаются направляющим государством и допускаются к исполнению обязанностей принимающим государством. В большинстве государств (в том числе в СССР) назначение консульских представителей, а также
прием иностранных консулов относятся к компетенции ве-домства иностранных дел.
Консулу выдается консульский патент (удостоверение, подтверждающее его полномочия). В нем указываются полное имя и класс, к которому принадлежит консул, кон-сульский округ и местопребывание консульства. Класс консула и консульский округ заранее согласовываются с государством, в которое назначается консул.
Консульский патент направляется обычно через дипло-матические каналы властям государства, в которое назна-чается консул, для получения экзекватуры (согласия на исполнение консулом его обязанности).
Консульские экзекватуры выдаются как в виде отдель-ного документа, так и в виде надписи на самом консуль-ском патенте. Какой орган уполномочен выдавать экзеква-туру, определяет внутреннее законодательство каждого го-сударства. В большинстве государств экзекватура выдается ведомством иностранных дел (в СССР -- Министерством иностранных дел).
С момента получения экзекватуры консул считается приступившим к исполнению своих обязанностей. С этой же даты определяется его старшинство по отношению к другим консулам в данном консульском корпусе.
Обычно власти страны пребывания (ведомство иност-ранных дел) выдают консулам консульские карточки, ко-торые удостоверяют, что данное лицо является консулом определенной страны и имеет право на льготы и привиле-гии, согласно международному праву.
Прекращение функций консульского представителя
Деятельность консульского представителя прекращает-ся в случаях: 1)
Международное право контрольная работа. Государство и право.
Реферат по теме Аффективные нарушения в наркологии
Курсовая работа по теме Учет операций на счетах в банках
Что Значит Быть Талантливым Человеком Сочинение Рассуждение
Контрольная работа по теме Изучение мотивационной структуры деятельности индивидов организации
Реферат по теме Научно-техническая революция в истории человечества
Реферат: Приемная семья. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Бухгалтерский учёт в коммерческих банках
Реферат: Экологические системы 2
Реферат На Тему Анализ Ассортимента Детских Курток И Пальто
Реферат: Тест по Менеджменту 2
Курсовая работа: Проектирование системы электронного документооборота для гимназии
Дипломная Работа На Тему Особливості Експертизи Кисломолочних Сирів, Порядок Та Правила Перепуску Їх Через Митний Кордон України (За Матеріалами Магазину "Вибір" М. Рівне)
Реферат: Sonnys
Контрольная работа: Нормативное регулирование бухгалтерского учета в Российской Федерации
Дипломная работа: Войны Речи Посполитой второй половины XVII-первой четверти XVIII веков
Курсовая работа: Особенности криминологической характеристики и профилактика убийств
Реферат по теме Соціальне значення фізичної культури у суспільстві
Реферат: Менеджмент организации 3
Курсовая работа: Охрана труда (ТК РФ)
Реферат по теме Современные подходы к феномену лидерства
Організація бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці Херсонського політехнічного коледжу Одеського національного політехнічного університету - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Почвенная среда обитания - Биология и естествознание презентация
Зимующие птицы Якутии - Биология и естествознание контрольная работа