Метафори в англійській мові - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Метафори в англійській мові

Проблема вивчення поняття "метафора". Механізми метафоричного процесу, аспекти лінгвістичної теорії. Приклади слів та їх багатозначність. Метафора як механізм семантичної деривації. Моделі утворення неологізмів (на прикладі літературних текстів).


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ МЕТАФОРИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
1.1 Проблема вивчення поняття ''метафора''
1.2 Механізми метафоричного процесу
1.3 Аспекти лінгвістичної теорії метафори
РОЗДІЛ 2. МОВОЗНАЧНІ АСПЕКТИ МЕТАФОРИ
2.2 Приклади слів та їх багатозначність
РОЗДІЛ 3. ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ АСПЕКТИ МЕТАФОРИ
3.1 Метафора як механізм семантичної деривації
3.2 Моделі утворення метафоричних неологізмів (на прикладі літературних текстів)
Кожна мова унікальний і має свої особливості. Людина, що володіє будь-яким іноземною мовою, використовує різноманітні лексичні одиниці, вживає різні граматичні та фонетичні закони мови. Однак нерідко говорять виявляються безпорадними перед самими простими мовними ситуаціями, які вимагають мовного поводження, що відповідає певної комунікативної стратегії. Виникають парадокси мовного спілкування: людина час від часу відчуває повну нездатність до мовному взаємодії з іншими членами цього ж мовного колективу. І справа в незнанні мови - справа зазвичай у невмінні коректно ним користуватися, тобто в невмінні «розмістити» себе в тій чи іншій мовній ситуації.
Вивченням метафори займаються багато лінгвістів: Арутюнова Н.Д., Бессорабова Н.Д., Єфімов А.І., Чудінов А.П., Харченко В.К. та інші. Їх дослідження ми взяли за основу теоретичної частини дипломної роботи.
Метафора як мовне явище зустрічається не тільки в усному мовленні, але також і в письмовій. Величезне значення метафори полягає у використанні її в художніх творах. Немає ні одного автора, який не скористався б метафоричним перенесенням для того, щоб в яскравих фарбах описати героїв, різні явища і дії. Не виняток і роман Дж. Голсуорсі «Власник».
Актуальність теми курсової роботи визначається неоднозначністю подання метафори як мовної одиниці. Крім того, метафора використовується у всіх художніх творах, але ми вважаємо, що порівняно невелика кількість вчених займаються виділенням метафори у творах.
Для досягнення мети вирішуються наступні завдання:
визначити основні функції та особливості метафори;
Об'єкт дослідження: метафора як мовне явище.
Предметом дослідження курсової роботи є метафора як мовне явище
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ 1 . ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ МЕТАФОРИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
1.1 Проблема вивчення поняття ''метафора''
Вивченням поняття метафори займалися і займаються багато вітчизняних і зарубіжних лінгвістів. Але до теперішнього часу в лінгвістичному розумінні метафори між вченими існують розбіжності. Зусиллями сучасних лінгвістів, зокрема Черкасової Є.Т., Серебренниковим Б.А., Кубрякова О.С., були визначені лінгвістичні поняття і процеси, що обумовлюють виникнення і функціонування метафори в мові. До них відносяться: основне значення слова, загальний семантичний елемент, що є результатом освіти семантичної двуплановости метафоричного значення; лексико-семантичні зв'язки слів, логічно не відповідають реальним зв'язкам предметів і явищ дійсності, певний семантичний тип слова, граматичні категорії одухотвореності - бездушності імен іменників.
Перераховані положення стали вже традиційними, класичними в теорії метафори, наприклад: твердження про семантичної двуплановости метафор, про загальні для основного і переносного значень смислових компонентах, про незвичайний метафоричному оточенні, про певні семантичних класах слів, здатних розвивати образні значення.
Отже, ми слідом за А.П. Чудіновим визначаємо метафору, як основну ментальну операцію, яка об'єднує дві понятійні сфери і створює можливість використовувати потенції структурування сфери-джерела за допомогою нової сфери [Чудінов А.П., 2000: 7].
У вивченні метафор головне значення відводиться основним лексичним значенням слова. Але й тут існують деякі проблеми, тому що в даному випадку мова йде про іменник у ролі метафори до позиції предиката, додатки і до поєднання з родовим відмінком іншого іменника. Але характеризує функція метафори вимагає свого вираження у формі присудка. Н.Д. Арутюнова пише: «Теза про те, що метафора співвіднесена з позицією предиката, не передбачає, що будь-яке фігуральне за своїм змістом присудок є метафорою. Метафора в присудок стикається з обмеженнями, обумовленими морфологічними та лексико-семантичними чинниками ». [Арутюнова Н.Д., 1988: 5] Питання про синтаксичному оформленні метафор також вважається невирішеним, і складність його посилюється можливістю поєднання в одній і тій же мовної одиниці декількох тропів. Так, метафора може бути гіперболічної, метонімічно, іронічної, існують метафоричні порівняння, метафоричні перифрази.
Слід зазначити, що метафора існує у мові як реальна семантико-синтаксична одиниця. Отже, тут ми можемо говорити про ознаки метафори:
1) ознака семантичної двуплановости. Дана ознака випливає, перш за все, розглядати з точки зору тлумачення прямого і переносного значення. Можна навести чимало тлумачень, де пряме і переносне значення розкриваються таким чином, що вимальовуються їхні загальні риси. Так, основне і переносне значення в слові «пульс» об'єднані в уявленні про темпі, ритмі, в слові «виворіт» - про приховану, оборотній стороні чого-небудь.
2) ознака абстрагованості. У пресі метафоризації слово проробляє величезну семантичну роботу, в результаті якої його значення стає узагальненим і тим самим менш визначеним;
3) ознака експресивності. Ознакою метафори є її оцінне якість. Спираючись на ознаку основного і переносного значення, порівнюючи їх, виявляється, що метафора загострює увагу на якийсь семантичної межі, укладеної в основному значенні;
4) синтаксичний ознака. Цей ознака виражається в синтаксичних умовах метафоризації слова, які даються словниками і довідниками;
5) морфологічна ознака. Є числовою характеристикою метафор-іменників. Дається словниками або довідниками. [Телія В.М., 1977: 36]
Метафора - це твердження про властивості об'єкта на основі деякого подібності з уже позначеним у переосмислено значенні слова. Тут можливий гіпотетичний домисел і превалює суб'єктивне початок у погляді на дійсне. Тому метафора так широко експлуатується в кваліфікативно-оцінної діяльності свідомості. Техніка метафори - основний прийом непрямої номінації. Ця закономірність обумовлена ??тим, що при формуванні непрямих найменувань у переосмисляет значенні актуалізуються ті ознаки, які істотні щодо сенсу і детонації опорного найменування. Це створює умови для предикації об'єктам нових, невласних для них ознак, а тим самим - для стрибкоподібного розвитку нового сенсу за рахунок інтерференції вже позначених попередньому значенні властивостей об'єкта і зрощення з ним ознак, атрібутіруемих знову позначається «зі сторони» опорного найменування. [Кубрякова Е. С., 1978: 64]
1.2 Механізми метафоричного процесу
На жаль, менш досліджена онтологія метафори як прийому створення нових смислів. Тому тут хотілося б більш детально зупинитися на прийомах метафоризації.
Хоча проблема метафори має багатовікову історію, онтологія цього явища та механізми метафоризації, тобто способи переосмислення значень слів у процесі їх пристосування до вираження нового для них номінативного завдання, досліджувалися в мовознавстві переважно в семасіологічному аспекті - на основі зіставлення та аналізу вже готових мовних значень мовної метафори. Мабуть, таке одноаспектное дослідження метафори і є причиною того, що в лінгвістиці поки не існує розробленої теорії метафори, здатної відповісти на запитання, як вона "робиться". Історіографія метафори могла б навести досить переконливі факти, що свідчать про це.
Лінгвістика і літературознавство, вийшовши з тісного співдружності, в якому вони перебували тривалий час, переслідують у вивченні і описі феномена метафори різні завдання.
В основі мовної метафори лежать об'єктивувалися асоціативні зв'язки, що відображаються у конотативних ознаках, несучих відомості або про побутово-практичному досвіді даного мовного колективу, або про його культурно-історичному знанні. Наприклад: «море» - безмірне водний простір, тому безмірна кількість може бути названо морем. Мотивом для метафоричного переносу можуть служити відпрацьовані в мові логіко-синтаксичні схеми структурування класів подій або соположеніе в структурі світу речових об'єктів - їх предметно-логічні зв'язки, що відбивають мовний досвід мовців. [Арутюнова Н.Д., 1988: 20]
Основна відмінність мовної метафори від мовної головним чином полягає в тому, що перша створюється на основі конотацій, що супроводжують слово в його звичайному вживанні. Крім того, закріплених за смисловим потенціалом даного слова мовним узусом, що вбирає в себе те, що становить мовний досвід. Даний досвід залишається за рамками системи лексичних значень, утвореною їх тотожністю і відмінностями й правилами регулярної сполучуваності. Мовна метафора і тому так легко стирається і втрачає живу образність, що вона «звичайна», а її мотивування прозора, добре знайома і без особливих на те зусиль запам'ятовується, внаслідок фонового знання мовців. Вона обмежено вписується в рамки синтаксичних структур за рахунок переосмислення властивостей формальних суб'єктів або об'єктів і отримує нові семантико-синтаксичні ознаки. При цьому роль суб'єктивного чинника (у разі мовної метафори) врівноважується об'єктивністю переосмислюємо мовних значень і значень опорних найменувань, смисловими правилами, які регулюють сполучуваність слів, а почасти й нормами вживання, їх охоронною функцією. Мовний характер метафори проявляється в закріпленні відтворюваності переосмисленого значення мовної форми у мовній ланцюга. [Jose Ortege-y-Gasset, 1966: 83]
Мовна метафора «походить» із конкретного контексту й завжди пов'язана з ним. Вона народжується й існує в ньому, розпадаючись разом з ним, оскільки коннотатівние ознаки, службовці мотивом для переосмислення словесного значення, фокусуються тільки в рамках даного лексичного набору (у межах пропозиції або цілого тексту). Такі конотації відбивають звичайно індивідуальне, а не колективне бачення світу, тому вони суб'єктивні і випадкові щодо загального знання. Але й мовна метафора не цілком довільна. Здатність слова відобразити новий зміст закладена в його семантичному наповненні: чим «природніше» узгоджується мотив переосмислення зі смисловим змістом слова, тим прозоріше метафора й тим яскравіше її ефект.
Метафора як мовна одиниця, вживаючись у мові, несе свою мовну навантаження. Отже, доцільно виділити основні функції метафори, для того щоб визначити її роль у мові. Харченко В.К. виділяє наступні функції:
1) Номінативна функція. Можливість розвитку у слові переносних значень створює потужний противагу утворенню нескінченного числа нових слів. «Метафора виручає словотворчість: без метафори словотворчість було б приречене на безперервне виробництво все нових і нових слів і обтяжив б людську пам'ять неймовірним вантажем». [Парандовский Я., 1982: 4]
Унікальна роль метафори в системах номінації пов'язана з тим, що завдяки метафорі відновлюється рівновага між нез'ясовним або майже незбагненним, простим найменуванням та найменуванням зрозумілим, прозорим, кришталевим.
Номінативні властивості метафор просвічують не тільки в межах конкретної мови, а й на міжмовної рівні. Образ може виникати при дослівному перекладі запозиченого слова і, навпаки, при перекладі слів рідної мови на інші мови.
Так, наприклад, у латинській мові «автор» (auctor або augeo - «збільшую») - це «той, хто примножує будь-яку річ, тобто повідомляє їй рух, силу, фортеця, опору і стійкість».
У процесах метафоричної номінації багато що залежить від національних традицій, скажімо, в такій області, як культура імені. Даруючи дитині ім'я, в Середній Азії традиційно використовують метафорику: Айжан - «весела місяць», Алтинай - «золота місяць», Гульбахор - «весняний квітка». Ім'я-метафора зустрічається і в інших мовах. [Бессарабова Н.Д., 1987: 9]
2) Інформативна функція. Першою особливістю інформації, переданої у вигляді метафор, є цілісність, панорамність образу. Панорамність спирається на зорову природу образу, змушує по-новому поглянути на гностичну сутність конкретної лексики, конкретних слів, які стають основою, сировиною, фундаментом будь-якої метафори. Щоб метафора відбулася, зародилася, спрацювала, у людини повинен бути щедрий запас слів-позначень.
3) Мнемонічна функція. Метафора сприяє кращому запам'ятовуванню інформації. Дійсно, варто назвати гриби природними пилососами, і ми надовго запам'ятаємо, що саме гриби найкраще всмоктують токсини з грунту. Підвищена запам'ятовуваність образу обумовлена, мабуть, його емоційно-оцінної природою. У чистому вигляді мнемонічна функція, як, втім, і інші, зустрічається рідко. Вона поєднується з пояснювальною функцією в науково-популярній літературі, з жанрообразующих функцією в народних загадках, прислів'ях, в літературних афоризмах, з евристичної функцією в філософських концепціях, наукових теоріях, гіпотезах.
4) Текстотворча функція. Текстотвірний властивостями метафори називається її здатність бути вмотивованою, розгорнутої, тобто поясненої і продовженої.
Ефект текстотворення - це наслідок таких особливостей метафоричної інформації, як панорамність образу, велика частка несвідомого в його структурі, плюралізм образних віддзеркалень.
5) Жанротворча функція. Жанротворчих можна назвати такі властивості метафори, які беруть участь у створенні певного жанру.
Польський дослідник С. Гайда вважає, що між жанровою і стилем існують безпосередні зв'язки. Дійсно, для загадок і прислів'їв, од і мадригалів, ліричних віршів і афористичних мініатюр метафора майже обов'язкове. Арістотель називав загадку добре складеної метафорою. Ср: Шуба нова, на Подолі діра (ополонку). Близько кола золота голова (соняшник).
Жанротворець метафори в загадках можна доводити і на матеріалі дитячої художньої творчості, загадок, придуманих дітьми: Стоять два зелених берега, а між ними не перебратися (береги річки). Руді звірі під землею живуть, землю ногами б'ють (землетрус).
6) Пояснювальна функція. У навчальній і науково-популярній літературі метафори грають зовсім особливу роль, допомагаючи засвоювати складну наукову інформацію, термінологію. Якщо вести мову про підручники, то метафори в їх пояснювальній функції значно ширше використовувалися в підручниках XIX - початку XX ст., Ніж у нині діючих підручниках. Пояснювальна функція метафор дарує нам мовну підтримку при вивченні фізики, музики, біології, астрономії, живопису, при вивченні будь-якого ремесла. [Булигіна Т.В., 1990: 14]
7) Емоційно-оцінна функція. Метафора є чудовим засобом впливу на адресата мовлення. Нова метафора в тексті сама по собі вже викликає емоційно-оцінну реакцію адресата мовлення.
У новому, несподіваному контексті слово не тільки набуває емоційну оцінку, але часом змінює свою оцінку на протилежну. Так, при метафоричному вживанні слово «раб» може отримати чи не позитивний заряд: «Він знав: всі, хто коли-то вижив і переміг, хто зміг когось врятувати чи врятувався сам, всі і кожен були, по суті, щасливими рабами досвіду. Тільки досвід - знав Жуков - робить людину по-справжньому невразливим ». [Вежбіцка Я., 1996: 31]
8) Конспіруються функція. Конспіруються називається функція метафори, використовуваної для засекречування сенсу. Не кожен метафоричний шифр дає підставу говорити про конспірацію сенсу. Велика роль метафори у створенні езопової мови, але в літературному творі доречніше вести мову про метафоричному кодуванні, ніж про конспірацію сенсу. Зрозуміло, коли знаєш, що «академія» означає тюрма, конспіративні властивості метафори викликають сумніви, тим більше що настільки подібні та оригінальні метафори міцно осідають в пам'яті і не вимагають повторних роз'яснень.
9) Ігрова функція. Метафору іноді використовують як засіб комічного, як одну з форм мовної гри. Кожна людина у ігровому поведінці реалізує найбільш глибоку, бути може, безумовну свою потребу. Як форма мовної гри метафора широко вживається в художніх творах. У фольклорі існувала форма, в якій лідируючої функцією метафор була ігрова функція. Ми маємо на увазі приказки - жанр, досліджуваний, як правило, укупі з прислів'ями і втрачає при такому дослідженні специфіку своєї мови. Якщо метафора прислів'їв переважно етична, яка виховує, то метафора приказок - ігрова, створена швидше для балагурства, ніж для виховання: Рости великий, та не будь локшиною, тягнися верствою, та не будь простий. Рідня серед дня, а як сонце зайде-її і чорт не знайде.
10) Ритуальна функція. Метафора традиційно використовується в привітаннях, вітаннях, святкових тостах, а також при вираженні співчуття, співчуття. Таку її функцію можна назвати ритуальної.
Розвиток ритуальної функції метафор залежить і від національних традицій. Так, на Сході були прийняті розгорнуті, розлогі вітання з безліччю порівнянь, епітетів, метафор. Етичну сторону подібних вітань не слід зводити до лестощів. Це похвала авансом, бажання бачити перед собою зразок мудрості та чесності.
Запропонована класифікація функцій метафори багато в чому умовна і схематична. По-перше, можна сперечатися про кількість та ієрархії функцій. Наприклад, не виділяти як самостійну мнемонічний функцію, конспіруються розглядати в рамках кодує, емоційно-оціночну підключати до читача. По-друге, схематизм класифікації обумовлений тим, що в живій життя мови функції перехрещуються, сполучаються, знаходяться у відносинах не тільки взаємного доповнення, але і взаємної індукції. [Харченко В.К., 1992: 19]
При вивченні проблеми взаємодії функцій можна йти як від форм різних іпостасей мови, так і від самих функцій. Висока інформативність метафори породжує евристичні властивості. Використання метафори в ритуальних діях, виступах дає аутосуггестівний ефект. Мнемонічна функція метафори, полегшуючи запам'ятовування, впливає і на пояснювальні потенції метафор у навчальній та науково-популярної літератури. Кодуючі властивості метафори призвели до широкого її використання як етичного кошти, оскільки етичний ефект нерідко залежить від інтонації, потаємне етичного впливу.
Таким чином, ми з'ясували основні положення використання метафори у мові, визначили поняття метафори, як мовної одиниці. Крім того, нами були розглянуті основні функції метафори. На основі нашого дослідження можна зробити наступні висновки: метафора як мовне явище повсюдно супроводжує мова і мова; вивченням метафори займаються багато лінгвістів; вони розглядаються метафору з різних точок зору і дають свої визначення даного явища у мові. Ми ж, в даній дипломній роботі дотримуємося думки Чудінова А.П., який визначає метафору, як основну ментальну операцію, яка об'єднує дві понятійні сфери і створює можливість використовувати потенції структурування сфери-джерела за допомогою нової сфери. Нами також були визначені функції метафори, які дає Харченко В.К. З викладеного видно, що метафора виконує в мові достатню кількість різноманітних функцій і досить широко використовується у мові. Далі ми розглянемо типи метафор, визначимо їх особливості та структуру.
1.3 Аспекти лінгвістичної теорії метафори
У ХХ столітті на тлі розвитку нових напрямків метафора стає для лінгвістики в цілому деяким об'єднуючим феноменом, дослідження якого кладе початок розвитку когнітивної науки. Проте до останніх десятиліть ХХ століття, коли проблема статусу метафори в концептуальній теорії стала привертати особливу увагу лінгвістів, дослідження з цього приводу носили випадковий характер і не виділялися в окремі обгрунтовані теорії. З одного боку, метафора припускає наявність подібності між властивостями її семантичних референтів, оскільки вона повинна бути зрозуміла, а з іншого боку - відмінність між ними, так як метафора покликана створити якийсь новий зміст.
В історії лінгвістики існувало кілька трактувань питання класифікації метафор. Різні дослідники виділяли їх в певні типи, розробляли різні підходи та критерії, відповідно до яких розподіляли потім метафори по різних класах.
У рамках метонімічно (заснованої на суміжності понять) стратегії намічаються два варіанти, метонімічно феноменологічна стратегія і метонімічно ноуменологіческая стратегія. Перша задає концептуалізацію через приклади, зразки або просто через окремі прояви. Наприклад, любов можна концептуалізувати через приклади закоханих пар - Ромео і Джульєтта, Трістан та Ізольда, Майстер і Маргарита - або через прояви любові: «Любов - це поцілунки, побачення, хвилювання».
Друга стратегія використовує гіпероніму. Це класичне визначення через рід і видову специфіку: «Любов - почуття, що виникає між чоловіком і жінкою». В основі обох стратегій лежать відносини суміжності. Одне явище визначається через інше, гомогенне йому. Зв'язок між явищами присутній в реальності.
Метафора перетворюється на символ, якщо включає в себе гомогенний елемент. Символ кохання Купідон тримає в руках лук і стріли (гетерогенний компонент - метафора: любов вражає людину, як стріла), але сам він зображується у вигляді оголеного немовляти (гомогенний компонент: діти - атрибут любові). [Ілюхіна Н.А., 1994: 7]
Гомогенні компоненти - прояви метонімічності (суміжності) на тлі метафоричної стратегії (подібності). З цими проявами в метафору входить феноменальний світ, вона перестає бути довільним домислювання до явища іноприродним реальності, виникає мотив, який прив'язує її до дійсності, що обмежує ступінь свободи метафоричного пошуку.
Наявність гомогенних компонентів у гетерогенної метафорі створює нескінченну семантичну перспективу. У метафорі компонент порівняння елімінується. У символі зона уподібнення незамкнута. Звідси та вичерпність символу, яка незмінно підкреслюється в естетиці.
В основі виділених стратегій лежить презумпція метафори, і символ тлумачиться як метафора, ускладнена відносинами суміжності.
Зараз хотілося б зупинитися на співвідношенні метафори і порівняння. Метафора формує схожість, пропонуючи нові перспективи та напрямки для зіставлення, в той час, як порівняння актуалізує у нашій свідомості існуючі стереотипи сприйняття дійсності. Арутюнова Н.Д. при розгляді різниці між синтаксичними формами втілення перенесення значень приходить до висновку, що саме метафора «статична, вона відображає зупинився, позбавлений внутрішньої динаміки світ - світ сутностей», а «порівняння - уподібнення рухливого і вимірно». [Арутюнова Н.Д., 1988: 1]
Когнітивна метафора, яка полягає у перенесенні ознаки предмета до події, процесу, ситуації, факту, думки, ідеї, теорії концепції та іншими абстрактними поняттями, дає мові логічні предикати, що позначають послідовність, причинність, цілеспрямованість, виводимість, обумовленість, допустово. Сполучуваність абстрактних імен більшою мірою грунтується на різних образних уявленнях, метафори. Як предикатів імен зі значенням емоційного стану не завжди придатні слова в їх прямому номінативному значенні, оскільки мова йде про відтворювати, а не спостерігається світі. [Арутюнова Н.Д., 1999: 3] Говорячи про особливості предикатів при абстрактних іменах, слід зазначити, що внутрішній світ людини моделюється за образом зовнішнього, матеріального світу, тому основним джерелом психологічної лексики є лексика «фізична», використовувана у вторинних, метафоричних сенсах.
Дієслівні предикати, що вживаються при іменниках, що позначають емоції нелюбові в самому широкому спектрі, можна розділити на кілька груп:
1) Дієслова, вживання яких з іменами, які позначають емоції, типово, тому значення іменника не змінюється. Наприклад: James had cherished hopes - «Джеймс плекав надії»; yearning came on him - «туга знайшла на нього»; a misgiving arose within him - «у нього з'явилося передчуття» і так далі. У даних контекстах спостерігається аналітизм у відображенні досліджуваного сенсу: дієслово репрезентує ідею емоційного дії, а ім'я конкретну емоцію.
2) дієслова різних семантичних груп. Вони можуть вживатися з різними за значенням іменниками, характеризуючи їх як певні явища дійсності, даючи їм оцінку. Наприклад: deserting his wife and child - «покинувши дружину і дитину», poured out the whole story - «вилив всю історію» і так далі
3) дієслівні предикати, за допомогою яких здійснюється метафоричне перенесення значення іменника: took a thing into head - «вбив щось у голову».
Як ми вже говорили, метафора виникає при уподібненні одного явища іншому на основі семантичної близькості станів, властивостей і дій, які характеризують ці явища. З формальної точки зору, метафоричне перенесення полягає у вживанні слова або словосполучення, призначеного для позначення одних об'єктів дійсності, щодо найменування чи характеризації інших об'єктів на підставі умовного тотожності приписуються їм предикативних ознак. [Глазунова О.І., 2000: 6]
Мовні механізми реалізації метафоричного переносу в художньому тексті вельми різноманітні. Метафоричне перенесення здійснюється: 1) при найменуванні предмета: the house was a white elephant - будинок був білим слоном; 2) при вживанні іменника в предикативній кваліфікуючу функції: he had become almost a myth - він став майже міфом; 3) при вживанні дієслів та дієслівних форм у функції предиката: by deserting his wife and child - покидаючи його дружину і дитину; 4) при вживанні прикметників і прислівників: cold grey eyes - холодні сірі очі, the spidery fingers of her hands - недбалі пальці її рук; 5) у генітивних поєднаннях: crown of red - gold hair - корона рудих золотого волосся; 6) у порівняльних конструкціях:: a film like a bird was beginning to come, followed her - фільм птахом став приходити, переслідуючи її; 7) у стійких фразеологічних сполученнях. [John Galsworthy. The Forsyte Saga, 1922: 159]
Асоціативні зв'язки, що виникають при метафоричному перенесенні, мають загальноприйнятий характер або спираються на суб'єктивно-авторську оцінку даних явищ. Існування в мові етнічно маркованих образів, що становлять основу фразеологічних сполучень, зумовлюють широке використання їх у художній літературі для кваліфікації персонажів. [Глазунова О.І., 2000: 28]
Кодування змісту за допомогою зорових образів апелює до пам'яті, узагальнюючої попередній досвід суб'єкта у вигляді розгалужених моделей дійсності і має складне багаторівневе будову. Вибір допоміжного суб'єкта обумовлений конкретною ситуацією, а також основним суб'єктом, вірніше відносяться до нього предикативними ознаками. Останні є, по суті, певними «каталізаторами» метафоричного перенесення, тому що формування асоціативної зв'язку починається в тому випадку, якщо хоча б один з предикативних ознак основного суб'єкта потрапляє у сферу дії закріплених у свідомості носіїв мови характеристик допоміжного узагальненого суб'єкта.
Теорія номінації пов'язана, перш за все, із з'ясуванням того, як співвідносяться між собою понятійні форми мислення, яким чином створюються, закріплюються і розподіляються найменування за різними фрагментами об'єктивної реальності. Номінація довгий час вивчалася на рівні парадигматичних відносин. З точки зору філософії номінацію розглядали як різноманіття співвідношень між словом, річчю і поняттям. Виникнення теорії номінації пов'язано з уявленнями Празького лінгвістичного гуртка. Їх внесок полягає в тому, що вони визначили мову як систему знаків, що служать для реалізації конкретної мети. [Телія В.М., 1990: 23]
Незважаючи на високу частотність вживання терміна «номінація» у сучасній лінгвістиці, його зміст до сих пір залишається багатозначним. Так, наприклад, одне і те ж назву «номінація» позначає як процес створення, закріплення та розподілу найменування за різними фрагментами дійсності, так і значущу мовну одиницю, утворену в процесі називання. Крім того, у різних дослідників часто не збігається зміст термінів «первинна» і «вторинна» номінація.
Булигіна Т.В., Гак В.Г., Уфімцева А.А. під первинною номінацією розуміють мовне означивание за допомогою слів і словосполучень, а під вторинної - мовне означивание за допомогою пропозицій. Винятковість людської мови, яка полягає в здійсненні їм одночасного означивания і слів і висловів дає дослідникам можливість зробити висновок, що в мові існують дві різні, хоча і взаємопов'язані сфери означиванія: 1) сфера первинної освіти словесних знаків, які називають повторювані подання об'єктивної дійсності і суб'єктивного досвіду носіїв мови; [Гак В.Г., 1967: 21; Булигіна Т.В., 1991: 215] 2) сфера вторинного означування, створення висловлювань як «повних знаків». [Уфімцева А.А., 1968: 41]
Номінативні знаки обслуговують класифікаційно-номінативну сферу та, виконуючи репрезентативну функцію, обозначівают як одиничні предмети і факти, так і дають ім'я класу предметів або серії фактів. [Бенвеніст Е., 1974: 113] Для позначення здатності сучасних мов поповнювати свій номінативний інвентар існує поняття вторинної номінації, під якою розуміється використання фонетичного вигляду первісної мовної одиниці для нового, що позначається, тобто появи нового значення у даної мовної одиниці. [Парандовский Я., 1982: 78] При цьому результати вторинної номінації сприймаються як похідні за морфологічним складом і за змістом.
Способи вторинної номінації в такому розумінні різняться в залежності від мовних засобів, використовуваних для створення нових імен, і від
словотворення як регулярний спосіб створення нових слів і значень;
синтаксичну транскрипцію, при якій морфологічні засоби вказують на зміну синтаксичної функції при збереженні лексичного значення;
семантичну транскрипцію, яка не міняє матеріального вигляду переосмисляет одиниці і призводить до утворення багатозначних слів, а також фразеологізмів різних типів. [Азнаурова Е.С., 1988: 10]
За характером вказівки ім'ям на дійсність розрізняють два типи вторинної номінації: автономних і неавтономних.
Автономна номінація - це вторинне значення слів, які знаходять самостійну номінативну функцію і називають той чи інший фрагмент об'єктивної реальності, його ознака або дія автономно, на базі одного імені.
При неавтономної вторинної номінації формування нової мовної одиниці відбувається за допомогою такого використання комбінаторної техніки мови, при якій мовна завжди співвідноситься зі своїм означуваним побічно, за посередництвом семантично опорного для даної комбінації найменувань. [Маслова-Лашанская С.С., 1973: 49]
Вторинна номінація, як ми вж
Метафори в англійській мові курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат: Многомерное шкалирование
Эссе Сколько Никотина
Реферат: Социальная дискриминация женщин как предмет социологического анализа: постановка проблемы и актуальные направления социальной политики. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Источники инновационных возможностей
Реферат: Античная философия 23
Области Применения Искусственного Интеллекта Эссе
Курсовая Работа На Тему Оптимизация Реляционных Запросов
Тема Предстоящего Сочинения Летние Радости Напишите Рассказ
Реферат На Тему Кадрове Планування В Організації
Российские Стандарты Оценки Недвижимости Реферат
Общая Характеристика Фитнеса Реферат
Источники Права Европейского Союза Курсовая Работа
Дипломная работа: Мотивации до-музейного собирательства: исторический аспект, современность
Отрывок Из Сочинения Византийского Историка
Доклад по теме Крымская война 1853-1856гг.
Реферат по теме Схемотехническое и функциональное проектирование вакуумной коммутационной аппаратуры
Реферат по теме Особенности методологии валеологии
Курсовая работа по теме Технологический процесс изготовления детали "корпус" шлифовальной головки металлорежущего станка
Реферат: Турин. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа: Стиль рококо. Содержание "Домостроя". Христианские и мусульманские праздники
Шумовые загрязнения и влияние шума на человека - Биология и естествознание научная работа
Характеристика административных правонарушений в области дорожного движения - Государство и право дипломная работа
Сущность, организация и функционирование пресс-служб Республики Татарстан - Журналистика, издательское дело и СМИ курсовая работа