Медійна складова інформаційної війни - Журналистика, издательское дело и СМИ курсовая работа

Главная

Журналистика, издательское дело и СМИ
Медійна складова інформаційної війни

Засоби масової інформації як зброя інформаційної війни. Аналіз інформаційного контенту на телебаченні. Дослідження російських ЗМІ на вміст пропагандистської інформації в контексті інформаційної війни проти України. Питання "України" в Інтернет-виданнях.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Актуальність теми дослідження полягає в тому, що ЗМІ постають головною зброєю у веденні інформаційних війн. За допомогою медіа можна маніпулювати громадською думкою, впливати на прийняття важливих стратегічних рішень, змінювати кордони без застосування реальної зброї. Сьогодні не так важливо мати численну армію або надвелику територію, достатньо володіти низкою потужних засобів масової інформації.
У наш же час виникнення таких понять як « інформаційна війна» , «медіа-агресія» , « інформаційна безпека» свідчить не тільки про тісний зв'язок мас-медіа з конфліктними ситуаціями, а й про те, що у збройних конфліктах сучасності боротьба на інформаційному полі не менш важлива, ніж безпосередньо військові дії.
В останні півроку Україна стала жертвою інформаційної війни Росії. ЗМІ РФ зробили і роблять все можливе для повного дезорієнтування в ситуації та прихилення всіх фактів на свій бік. Для цього існує ціла низка засобів масової комунікації, які функціонують на різних рівнях. Для протистояння інформаційній агресії, необхідно докладно проаналізувати основні методи та стратегії, до яких вдаються російські медіа.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та визначенні основних методів ведення інформаційної війни Росії проти України у вимірі засобів масової інформації.
Мета дослідження передбачає розв'язання таких завдань:
1. дослідити теоретико-методолічну базу поняття «інформаційної війни», виділити методи та стратегії ведення інформаційної війни;
2. дослідити російські ЗМІ в призмі інформаційної війни проти України;
3. методом контент-аналізу провести дослідження російських ЗМІ на вміст пропагандистської інформації в контексті інформаційної війни проти України;
Об'єктом дослідження є медійна складова інформаційної війни.
Предметом дослідження є аналіз російських ЗМІ, як основної зброї інформаційної війни проти України.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи досліджень: теоретичний - для визначення поняття «інформаційна війна» та її основних складових, та емпіричний - для дослідження основних методів та стратегій ведення інформаційної війни в засобах масової комунікації.
Наукова гіпотеза. Засоби масової інформації є основною складовою ведення інформаційної війни.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, загальним обсягом 60 стр
У вступі визначено актуальність дослідження, поставлена мета та основні задачі, у межах об'єкта виокремлено предмет, подана коротка характеристика представлених розділів.
У першому розділі розглянуто теоретико-методологічні підходи до поняття «інформаційна війна», визначені основні ознаки та функції.
У другому розділі представлений повний аналіз найвпливовіших засобів масової інформації Росії, до яких відносяться друкована преса, телебачення та соціальні мережі. Визначені основні складові ефективності інформаційної війни Росії проти України. Виокремленні основні засоби пропаганди та маніпуляції масовою свідомістю.
У третьому розділі проведений контент-аналіз на виявлення в новинах з різних російських засобів інформації методів пропаганди. Досліджено питання чому Україна виявилася неефективною у веденні інформаційної війни проти Росії.
Завершують дослідження висновки, у яких наведено основні результати роботи.
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ «ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА»
Термін « інформаційна війна » сьогодні використовується досить широко, однак однозначного визначення цього поняття поки немає. Інформаційна війна сьогодні трактується як :
- Комплексне спільне застосування сил і засобів інформаційної та збройної боротьби;
- Комунікативна технологія впливу на інформацію та інформаційні системи супротивника при одночасному захисті власної інформації і своїх інформаційних систем;
- Комунікативні технології впливу на масову свідомість;
- Протиборство між державами в інформаційному просторі з метою завдати шкоди інформаційним системам, процесам і ресурсам (інформаційно-технічна війна), підриву політичної та соціальної систем, а також масованої психологічної обробки особового складу військ і населення з метою дестабілізувати суспільство і державу (інформаційно-психологічна війна) [1].
Є й інші визначення, які, по суті, повторюють наведені. Водночас існує думка, що «невійськові війни», до яких належить і «війна інформаційна» , не можуть бути предметом науки про війну. Проте думка це досить спірна. До того ж термін «інформаційна війна» використовується в даний час настільки широко і так глибоко проник в наукову, журналістську, та й побутову лексику, що змінити що-небудь в його використанні не представляється можливим. Тому особливого значення набуває експлікація поняття «інформаційна війна» згідно новому об'єкту і нових умов [1].
Наведені вище визначення свідчать про те, що термін «інформаційна війна» використовується у двох смислових варіантах: гуманітарному та технічному. У гуманітарному сенсі «інформаційна війна» розуміється як ті чи інші методи трансформації інформаційного простору. У цьому випадку мова йде про атаки на структури породження інформації, про нав'язування моделі світу, яка покликана забезпечити бажані типи поведінки. У технічному - як цілеспрямовані дії, вжиті для досягнення інформаційної переваги шляхом нанесення шкоди інформації, інформаційним процесам та інформаційним системам противника при одночасному захисті власної інформації, інформаційних процесів та інформаційних систем. Зрозуміло, що об'єктами поразки в «інформаційних війнах» будуть, в першому випадку, психіка і свідомість людини , у другому - інформаційна інфраструктура. Таким чином, одним терміном - інформаційна війна - позначаються процеси, засоби і методи реалізації яких кардинально різняться: комп'ютерний вірус не може вплинути на здоров'я людини, а стан суспільної свідомості та панівна в суспільстві картина світу не впливає на роботу інформаційно-телекомунікаційних систем [1].
У той же час поняття «інформаційна війна» неможливо експлікувати без уточнення понять, які входять до його складу і, в першу чергу, без з'ясування суті поняття «війна». Одним з найбільш поширених визначень цього поняття наведене В.Ф.Піліпенком в своєму словнику: «Війна - соціальне явище, що являє собою одну з форм вирішення протиріч між державами, народами, націями, класами і соціальними групами засобами збройного насильства». Звичайно війна це вже не протиріччя, а протиборство і головною відмінною рисою її є не застосування засобів збройного насильства (навряд чи до них можна віднести психотропні засоби , саботаж , дезінформацію « Несмертельна зброя», а можливість повного або часткового фізичного знищення інфраструктури протиборчої сторони, включаючи її базового елементу - людини. Тобто, війна є протиборство двох соціальних систем, в ході якого допускається фізичне знищення елементів структури протиборчих систем, включаючи людину. Виходячи з цього війною слід називати тільки ті соціальні явища, в яких виконуються обидві умови:
- обидві сторони знаходяться в стані активної протидії (тобто протиборства);
- в ході цього протиборства можуть фізично знищуватися елементи інфраструктури кожної зі сторін [2].
Іншими словами явище це носить симетричний характер. Цим війна відрізняється від терористичного акту. Незважаючи на те, що терор, так само як і війна, допускає (передбачає) можливість фізичного знищення елементів системи супротивної сторони, терор - явище асиметричне : одна з протиборчих сторін перебуває у стані війни, інша - в стані миру. При цьому для ідентифікації соціального явища в якості війни цілі, засоби, методи її ведення не мають ніякого значення.
Що стосується засобів і методів ведення війни в традиційному розумінні і війни інформаційної, принципів, на яких заснована, то вони абсолютно різні. Інформаційної зброї, як такої, взагалі не існує. Все, що називається фахівцями інформаційним зброєю (засоби масової інформації, електронні засоби, лінгвістичні засоби), є насправді певним типом інформаційних зв'язків елементів соціальної структури або засобами їх регулювання, які можуть призвести як до конструктивних, так і до деструктивних наслідків на об'єкта впливу. Тому в інформаційній війні виграє той, хто зуміє забезпечити більш ефективний захист свого простору від вторгнення неадекватної і неправдивої інформації. Багато країн світу так і роблять - створюють у себе системи захисту від інформаційної агресії. У Франції , наприклад , по телебаченню дозволяється показувати не більше 50 % іноземних фільмів, абсолютна більшість яких, як відомо, американські [4].
На концептуальному рівні можна сказати, що держави прагнуть придбати інформацію, що забезпечує виконання їх цілей. Знання про інформацію, якою володіє противник, є засобом, що дозволяє підсилити вашу могутність і знизити могутність вашого ворога.
Інформаційна війна - це будь-яка атака проти інформаційної функції, незалежно від застосовуваних засобів.
Інформаційна війна - це будь-яка дія захисту наших власних інформаційних функцій, незалежно від застосовуваних засобів.
Інформаційну війну можна використовувати як засіб для проведення стратегічної атаки або протидії.
Тим не менш, сучасні засоби виконання інформаційних функцій зробили інформацію вразливою до прямого доступу і маніпуляції нею. Сучасні технології дозволяють противнику змінити або створити інформацію без попереднього отримання фактів і їх інтерпретації. Ось короткий список характеристик сучасних інформаційних систем, що призводить до появи подібної уразливості: концентроване зберігання інформації, швидкість доступу, великі можливості інформаційних систем виконувати свої функції автономно.
Існує 3 основні цілі інформаційної війни:
* контролювати інформаційний простір , використовуючи його у власних цілях його, захищаючи при цьому військові інформаційні функції від ворожих дій ( контрінформацію ) .
* використовувати контроль за інформацією для ведення інформаційних атак на ворога.
* підвищити загальну ефективність збройних сил за допомогою повсюдного використання військових інформаційних функцій [6].
Існує кілька визначень інформаційних воєн. Хотілося б навести деякі з них. Отже, за визначенням Н.І. Панаріна, інформаційна війна - це «комплексне спільне застосування сил і засобів інформаційної та збройної боротьби». Є інше визначення: « інформаційна війна - це комунікативна технологія впливу на інформацію та інформаційні системи супротивника з метою досягнення інформаційної переваги в інтересах національної стратегії, при одночасному захисті власної інформації і своїх інформаційних систем» ( Швець Д.А.). Друге визначення видається більш точним і більш повно розкриває суть інформаційних воєн, спрямованих на встановлення контролю над інформаційним простором і механізмами прийняття державних рішень.
В інформаційній війні можна виділити три основних етапи:
- Визначення цілей (навіщо вона потрібна і що необхідно отримати в результаті );
- Визначення стратегії, яка має враховувати чотири базових компоненти комунікаційної технології : підготовку повідомлення, визначення каналу комунікації та цільової аудиторії, на яку орієнтовано повідомлення, вибір комунікатора;
- Складання плану тактичних заходів [6].
В даний час інформаційні війни виходять на авансцену можливих варіантів домінування в інформаційній сфері. При цьому необхідно розрізняти два напрямки ведення інформаційних воєн: безпосередньо інформаційне та психологічне. У першому випадку об'єктом впливу стають комп'ютери та інформаційні системи, у другому - масова свідомість. Відповідно, залежно від цього вибираються способи впливу.
У ході інформаційної війни необхідно планувати власні ресурси і ресурси противника з урахуванням таких факторів:
- Розподіл кампанії в часі і просторі.
- Наявність відповідної матеріально-технічної бази.
- Можливість залучення висококваліфікованих фахівців.
- Наявність відповідної фінансової бази.
- Доступ до засобів масової інформації.
У разі проведення психологічної війни на перше місце виходять процеси формування громадської думки. У цьому випадку ефективно впливає применшення значущості тієї чи іншої події, недопущення його в інформаційний простір , використання в ході комунікативної кампанії «спіралі мовчання», тобто уявлення думки меншості, як думки більшості населення.
Використання інструментарію психологічної війни в ході війни інформаційної дозволяє, з одного боку, зруйнувати наявну інформаційну систему, з іншого - провести зміну комунікативної установки в суспільстві і, таким чином, підпорядкувати його інтереси інтересам сторони-агресора [7].
Головним же інструментом інформаційного впливу є новина. Американські фахівці дають новини таке визначення: «Новина - це порушення норми, яке завжди є асиметричним» (американський військовий словник термінів, 1965). Отже, можна зробити висновок про те, що успішність інформаційної зброї укладена в ступені його асиметричності .
Асиметричність інформаційного впливу особливо проявляється в негативних контекстах. Це може бути, наприклад, звинувачення або спростування, що викликають неадекватну суспільну реакцію. Асиметричні інформаційні дії мають більше шансів на успіх, так як їм не можна протиставити логічно обґрунтовану відповідь, саме тому асиметричність стає єдиним можливим варіантом у разі зіткнення з сильнішим противником. Також до асиметричності можна віднести нереагування на ті чи інші вимоги, висунуті нейтральною або протилежною стороною. Політика нереагування досить активно використовується США, і цьому існує маса прикладів [9].
В рамках інформаційно-психологічних операцій комунікативні програми можуть бути спрямовані на:
- реструктурування ворожих відносин обраних індивідів і груп;
- посилення відносин дружньо налаштованих індивідів і груп;
- підтримка постійної нейтралізації тих, чиї відносини є неструктурованими, хто є «безпечним», будучи нейтральним.
Розробляючи в даному випадку план тактичних заходів , необхідно брати до уваги такі відомості:
- визначення цільової аудиторії в даному суспільстві;
- переконання , відносини , думки і мотивація цільових аудиторій;
- аналіз точок уразливості в даній моделі поведінки;
- визначення найбільш ефективних каналів для досягнення мети;
- вторинне дослідження ефекту першого етапу інформаційної війни [11].
Таким чином « інформаційна війна» - це різновид протиборства соціальних систем, в ході якого допускається ( передбачається ) фізичне знищення елементів інфраструктури протиборчих систем, а головним засобом ведення є інформаційні технології .
телебачення інтернет інформаційний війна
1.2 ЗМІ як головна зброя інформаційної війни
С.П. Расторгуєв в одному зі своїх інтерв'ю «Літературній газеті» (№ 42, 2003р.) сказав: «Інформаційна зброя використовує енергію, закладену в людині. Вона береться з «голови» того, на кого воно діє і він сам себе знищує, «змушує» себе виконувати різні вчинки, хворіти або виліковуватися. Але це робить саме він сам. Треба тільки грамотно і в добре упакованому вигляді йому подати відповідні вихідні дані - інформацію».
Дійсно, середовище проживання людини різко змінилося з появою Інтернету - інформація поширюється моментально по всьому світу. Перепрограмувати людину стало швидше, дешевше і легше, ніж вбивати. Інформаційні засоби іноді навіть безкоштовно поставляються, як комп'ютери до вузів, - аби їх користувачам подавати відповідну інформацію.
Глобалізація інформаційних процесів і всеосяжність інформаційних потоків, стрімкий розвиток і збільшення обсягів впливу аудиторій телекомунікаційних мереж ознаменували собою кінець XX століття. Ці фактори дали підстави вченим ( футурологам , соціологам , філософам ) стверджувати, що на зміну індустріальному суспільству, де провідну роль відігравало виробництво, і проміжній постіндустріальній стадії (для пострадянського простору більш прийнятний термін «деіндустріалізація»), де поряд з виробництвом важливу роль відіграє сфера послуг, йде нове - інформаційне суспільство, для якого пріоритетною є сфера масових комунікацій [13].
Вже зараз інформаційні технології стали найпотужнішою виробничою силою: наприклад , сьогодні 90 % капіталу переходить від власника до власника за допомогою електронних комунікацій, а потенціал деяких інформаційних корпорацій більший, ніж у окремих держав. Показовим виступає приклад компанії «Microsoft», яка зі своїми капіталами приблизно в $ 700 млрд. випереджає економічні показники цілої країни, скажімо, Іспанії. Німецький філософ Шпенглер ще на початку XX століття передбачав небувале зростання ролі інформації в житті суспільства. У роботі «Сутінки Європи» він писав: «У найближчому майбутньому три або чотири світових газети будуть направляти думки провінційних газет і з їх допомогою - «волю народу». Все вирішуватиметься невеликою кількістю людей, які контролюють ці газети, імена яких можливо навіть і не будуть відомі, проте величезна маса політиків другого рангу, риторів і трибунів, депутатів і журналістів, представників провінційних горизонтів , буде підтримувати в нижчих прошарках суспільства ілюзію народного самовизначення».
Слід зазначити, що О. Шпенглер у той час не передбачав розвитку електронних ЗМІ - тоді його прогнози, напевно, були б ще сміливіше. Адже саме розвиток телекомунікацій виступає визначальним фактором інформаційного суспільства. Те, скільки часу займає, і яке значення має перегляд телепередач для середньостатистичного європейця, дозволяє стверджувати, що телевізор - головна ікона нашого часу.
Комунікаційна сфера взагалі та ЗМІ зокрема - завжди були активними учасниками збройних конфліктів. У цьому контексті вельми символічно виглядає факт, що став 60 років тому приводом для другої світової війни - напад на радіостанцію в Глейвіце. Історики відзначають, що Б.Муссоліні, на думку його ж соратників, при плануванні військових операцій більше уваги приділяв тому , які заголовки з'являться в газетах, ніж військовій доцільності. Проте в другій світовій війні зазнали поразки саме ті держави, у яких досягнення в інформаційно-пропагандистської сфері були найбільш переконливими. Використання ЗМІ в той час мало порівняно невелике значення для військового успіху.
У наш же час навіть виникнення таких понять як « інформаційна війна», «медіа-агресія» , « інформаційна безпека» свідчить не тільки про тісний зв'язок мас-медіа з конфліктними ситуаціями, а й про те, що у збройних конфліктах сучасності боротьба на інформаційному полі не менш важлива, ніж безпосередньо військові дії. (Це пов'язано також і з приходом « інформаційної ери »). Якщо донедавна війна впливала здебільшого на інформаційну сферу, зокрема , на журналістику (наприклад , перша світова війна стала стимулом для появи і розвитку в США аналітичної журналістики , так як американці не могли зрозуміти, яким чином вбивство герцгерцога Фердинанда послужило причиною такого конфлікту), то останнім часом спостерігається зворотній зв'язок, причому як на макро- так і на мікрорівні.
Перелом в інформаційно-військової сфері відноситься до часу в'єтнамської війни. Американські військові неодноразово стверджували, що причиною їх поразки стала не стільки допомога СРСР і мужність в'єтнамців, скільки негативна позиція «своєї» преси. Тоді ж було визнано необхідним наявність «інформаційно-психологічного забезпечення бойових дій»: формувати за допомогою ЗМІ громадську думку таким чином, щоб будь-які військові дії знаходили підтримку серед власного населення і взагалі у більшості жителів планети. Методи практично не відрізняються від звичайних прийомів public relations. Це створення кількісної та якісної переваги власної точки зору в ЗМІ, впровадження стійких асоціацій, схем, міфів, які відповідають інтересам організатора інформаційної кампанії.
У наш час ЗМІ відіграють все більшу роль як у вирішенні збройних конфліктів, так і безпосередньо в їх ході. «Сьогодні в розвинених державах будь-яка дія неможлива без відповідної інформаційної підготовки. Війни повинні виглядати справедливими, ворог - найжорстокішим, власні воїни - справжніми героями». Сучасні війни - це, перш за все, збройні політичні демонстрації. І демонстративний момент в них не менш важливий, ніж власне момент застосування зброї».
Журналісти давно стали третьою стороною чи не кожного збройного конфлікту, і від того, яку сторону ЗМІ схильні підтримати, значною мірою залежить його результат. Вчені, які досліджують вплив інформаційних процесів на хід сучасних збройних конфліктів, зазначають: «Політичні, ідеологічні та геополітичні погляди формуються у значної частини суспільства виключно на основі телекомунікацій. Медіа-образ фактично є атомарним синтезом, в якому зосереджено відразу кілька підходів - етнічний, культурний, ідеологічний, політичний. .
Інформаційний репортаж з якої-небудь гарячої точки, про яку нічого не відомо, наприклад, жителю Капітолію, повинен за найкоротший час представити географічний, історичний, релігійний, економічний, культурний, етнічний профіль регіону, а також розставити акценти згідно вузько заданої політичної мети. Таким чином, професія журналіста (особливо тележурналіста ) зближується з професією геополітика. Мас-медіа в сучасному суспільстві відіграють вже не чисто допоміжну роль, як раніше, а стають потужним самостійним чинником , здатним здійснювати сильний вплив на історичній долі народів»(А. Дугін ) [14].
Інформаційне забезпечення останніх військових кампаній США в Югославії, Ірак, Афганістані стало темою окремих досліджень. Початку військових дій завжди передували потужні інформаційні кампанії, метою яких , насамперед, була дискредитація супротивника, створення образу ворога. Основний етап ІВ (як свідчить досвід операцій в Іраку та Югославії) складається в демонстрації переваг американської зброї , приховуванні власних втрат, перебільшенні шкоди, завданою ворожою армією, військово-промисловим об'єктам і засобам комунікації , в тому числі теле- і радіостанціям противника. При цьому таку інформацію поширюють через контрольовані військовими прес-центри. Дослідники відзначають, що «на початку кампанії завжди потрібні великі ресурси, щоб встигнути швидко сформувати в суспільній свідомості потрібний стереотип . А зламати сформований стереотип практично неможливо».
Таким чином, ЗМІ стають найважливішим фактором, що забезпечує підтримку чи засудження тієї чи іншої військової акції, і вони створюють і розробляють спеціальну систему «загальних» людських цінностей і прикріплених до них структур дискурсів, звернення до яких має бути самоочевидним для свідомості члена світового освіченого співтовариства.
На особливу роль засобів масової інформації в структурі сучасної військової справи також звертає увагу у своїй книзі , присвяченій аналізу війни в затоці, інший відомий автор - Олвін Тоффлер.
Можна відзначити два напрямки в інформаційних кампаніях, які завжди супроводжують бойові дії американської армії : оперативне інформування ЗМІ в необхідному ключі, надання всілякої допомоги журналістам і разом з тим жорстка боротьба з витоком негативної інформації і серйозний тиск на тих, хто її поширює. Взагалі можна відзначити, що інформаційний аспект цих конфліктів був спланований не менше старанно, ніж військовий. Зауважимо,що під час бомбардування Югославії ударам по сербським телекомунікаційним об'єктам війська НАТО приділили чи не більше уваги, ніж руйнування військових об'єктів.
Значну увагу Північноатлантичний альянс приділив формуванню громадської думки і в сусідніх з Югославією східноєвропейських країнах. Наприклад , інформаційний центр НАТО в Україні кілька разів організовував поїздки українських журналістів (що примітно: як з центральних, так і з регіональних мас-медіа) у Косово після того, як туди були введені війська Альянсу. До складу української делегації включали переважно тих журналістів, які вже давно контактували з цим центром , кілька разів перед тим побувавши в штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі [16].
Тому не дивно, що хоча формально ніяких вимог до матеріалів не висувалося, а журналісти не мали обмежень у доступі до інформації (так кажуть самі журналісти, які їздили до Косово) - українські мас-медіа висвітлювали події в прийнятному для НАТО ключі. У результаті склалася парадоксальна ситуація: населення України в цілому негативно сприйняло дії НАТО проти Югославії, а подача матеріалів у місцевих ЗМІ після введення військ Альянсу в Косово була здебільшого нейтральною або навіть позитивно відображала хід подій в краю.
Боротьба на інформаційному полі є не менш важливою , ніж безпосередні бойові дії. Так, наприклад, під час конфлікту в Дагестані влітку 1999 року російські спецслужби приділили велику увагу ліквідації в Інтернеті сайту Мовладі Удугова «Кавказ-центр». До речі, прийнято вважати , що для перемоги в російсько-чеченській війні 1994-96 рр. М.Удугов (який отримав від росіян прізвисько «чеченський Геббельс») зробив не менший , ніж польові командири: спочатку він виграв інформаційну війну з Росією (створив вигідний імідж Чечні), а вже потім перемогу була фактично отримана і в бойових діях.
Саме після цього аналітики стали стверджувати , що війна на Кавказі - це, перш за все інформаційна війна. «Чеченські польові командири готові і до інформаційної війни . Очевидно, що того, хто її виграє, назвуть переможцем. А той, хто програє, втратить все» (О. Стулов ) [22]. Примітно, що Росія зробила належні висновки з першої чеченської кампанії, і в 1999-2000 роках зуміла переломити ситуацію в інформаційному просторі на свою користь.
Мусульмани в цілому і ісламісти особливо не відчувають нестачі в надійній інформації; Якраз навпаки - багато що вказує на те, що більшою мірою їх цікавить слухання радіопередач і читання повідомлень, підготовлених мусульманами - вони їм більше довіряють, ніж інформації, що надходить від не мусульман. .
Підтвердженням сказаному є поведінка мусульман , що живуть у західних країнах (включаючи Ізраїль ) , які добре знають одну або більше західних мов. Хоча вони мають доступ до величезного числа західних телевізійних станцій та інтернет-сайтів , вони зазвичай отримують відомості про новини не від них , а від мусульманських джерел.
Прикладами подібної ситуації є інтенсивні зусилля таких телевізійних станцій, як Аль -Джазіра ( в Катарі ) або Аль-Манар (у Франції) , які прагнуть розширити свою мусульманську аудиторію , або намір телестанції Аль-Джазіра розпочати мовлення англійською мовою на початку 2006 р. ще більш переконливим доказом такої ситуації є поведінка ісламістських терористів , які живуть на Заході , які взагалі ігнорують немусульманскі джерела інформації.
Як приклад розглянемо підгрунтя нападу ліванського іммігранта Рашида Баз на єврейського хлопчика Арі Хальберштама 1 березня 1994. Напад стався на Бруклінському мосту в Нью-Йорку. У своїй статті в журналі «Middle East Quarterly» Аріель Хейлман пише, що Баз вистрілив і вбив Хальберштама через чотири дні після того, як ізраїльтянин Барух Гольдштейн вбив 29 мусульман в мечеті в Хевроні. Бійня, влаштована Гольдштейном , викликала хвилювання на всьому Близькому Сході і вплинула на поведінку мусульман в Сполучених Штатах , які «сприйняли події, що відбулися на Близькому Сході , зовсім по -іншому, ніж більшість американців»[16].
Хоча ізраїльський уряд різко засудив дії Гольдштейна, арабська преса «майже без винятку» поклала всю відповідальність за цю бійню на ізраїльтян і їх уряд. У радіопередачах цитувалися слова палестинського представника в ООН про те , «відповідальність за те , що сталося , несе уряд Ізраїлю ... і можна сказати, що останній приймав участь у цьому теракті».
Баз ввібрав в себе всі ці міркування і інтерпретацію подій, а зміст американських передач і газет видавався йому несуттєвим, не значущим. Фізично він жив ??у столиці світової преси, але його думки витали в інтелектуальному середовищі, утвореному редакторами видань на арабській мові.
Інтелектуальний інструментарій має серйозну позитивну характеристику: він забезпечує нелінійний перехід, як звичайні методи базуються на лінійних переходах. Тобто результат у цьому випадку може бути «проривним» і непередбачуваним. А саме такі результати нині й потрібні, бо людство свій час на очікування вже вичерпало.
2. АНАЛІЗ РОСІЙСЬКИХ ЗМІ, ЯК ОСНОВНОЇ СКЛАДОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ПРОТИ УКРАЇНИ
Засоби масової інформації завжди виконували декілька функцій: інформативну, просвітницьку та розважальну. Сьогодні, в еру розвинутих інформаційних технологій, ЗМІ стали рушійною силою поширення своїх інтересів, засобом пропаганди та маніпуляції, та, зрештою, найважливішою зброєю ведення інформаційної війни.
Інформаційна війна РФ проти України є тому яскравим прикладом. Скориставшись нестабільною ситуацією, російські медіа не просто протягом всього часу передавали хибну та образливу інформацію про події, вони спровокували територіальне втручання в Крим та на Схід країни, та постійно підтримували та продовжують створювати напружену ситуацію в цих регіонах.
Для того, щоб зрозуміти чому російські ЗМІ забули про такі слова, як «незалежність», «соціальна відповідальність», «об'єктивність», «чесність» та всі інші загальні риси, які повинні бути притаманні журналісту, варто дізнатися про фінансування та приналежність окремих ЗМІ до певних медіа-груп. В Російській Федерації існує десяток впливових медіа-холдингів. Серед найбільших:
Газпром-медіа холдинг - найбільший медіа-холдинг РФ
Авторадио, Эхо Москвы, Детское радио, Relax FM, Comedy Radio та ін.
Видавничий будинок «Семь дней»: «Караван историй», «Семь дней»;
Михайло Лесін - Міністр РФ з друку, телерадіомовлення та масових комунікацій; Радник президента Росії В.Путіна.
ВАТ «Первый канал» - найбільший телеканал РФ. Найбільше охоплення аудиторії - 98, 8% населення
Максимальне охоплення новинами (Росія)
Костянтин Ернст - постійний учасник засідань адміністрації президента щодо питань телерадіомовлення.
51% акцій належить державі; 25% Ю.Ковальчуку; решта Р.Абрамовичу
Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія (ВГТРК)
Росія-1, Росія-2, Росія-24, Росія-К, РТР Планета, EuroNews-Росія,
Москва 24 (на замовлення Уряду Москви) та ін.
Максимальне охоплення новинами (Росія)
Офіційно ВГТРК належит
Медійна складова інформаційної війни курсовая работа. Журналистика, издательское дело и СМИ.
Курсовая работа по теме Проект развития рекламной компании 'Макс Фактор'
Реферат: Social Security Essay Research Paper Social Security
Контрольная работа по теме Фінансовий механізм, як засіб реалізації фінансової політики
Чайковский Времена Года Сочинение 5 Класс
Титульный Лист Реферата 8 Класса Образец
Реферат: Terrorism Essay Research Paper Above the gates
Курсовая работа по теме Управление общественными отношениями между студентами РАНХиГС и практикодателями
Диссертация Под Ключ Мошенники
Реферат по теме Философские и социально-политические взгляды Юсуфа Баласагуни
Реферат: Государство как организм тесно связанный с землею. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Исследование влияния структуры самооценки на тип мотивации у юношей и девушек старшего школьного возраста
Реферат На Тему Информация
Реферат: Прогресс и регресс в историческом развитии
Курсовая работа по теме Налоговые льготы
Удивительное Рядом Сочинение 2 Класс
8 Какие Личности Остаются В Истории Сочинение
Accusat+vus duplex. Nominat+vus duplex (латинский)
Доклад по теме Аналитическая психология (К.Г.Юнг)
Великая Французская революция.
Сочинение Образ Журдена
Проблеми реалізації права на перевезення жителями села Великi Дiдушичi Стрийського району Львiвськоi областi - Государство и право курсовая работа
Ответственность за нарушения налогового законодательства - Государство и право реферат
Договор международной купли-продажи - Государство и право дипломная работа