Маєток та парк Малинського
Маєток Малинського у селі Зірне Рівненської області був створений наприкінці XІX ст. на осушеній болотистій ділянці навколо колишнього палацу дубенським старостою Михайлом Малинським на честь його загиблого сина Зурна, іменем якого і назване село.
Перші меліоративні роботи з метою осушення поліських боліт тут проводилися у 70-ті роки XІX ст. під керівництвом генерал-лейтенанта Йосипа Жилінського. Саме на той час мова йшла про осушення величезних територій Полісся з метою їхнього використання для сільськогосподарських потреб. Вже наприкінці XІX ст. тут було прокладено понад 3500км магістральних та бокових каналів.
Існує наукова гіпотеза, відповідно до якої питаннями прикраси парку і наповненням його змісту займався відомий ірландський ботанік і майстер садово-паркового мистецтва Діонісій МакКлер, який доклав свою руку до створення багатьох парків на теренах Західної України. Хоча інші дослідники стверджують, що парк, який розкинувся на площі 18.2га, було засновано садівником Вольським. У минулому парк був добре розпланований, дерева висаджували наймані робітники, чимало насаджень були привезені із-за кордону, тут було розбито доріжки, викопано три ставки, у яких розводили рибу, саме каскад із ставків вважався композиційним центром парку. Із заходу він був обнесений цегляною огорожею з воротами, а інша частина – дощатим парканом. На його території було посаджено понад 300 екзотичних дерев, з яких біля 80 збереглося до нашого часу, це – ялини, сосна Веймутова, модрини, дуби, ясени, особливо багато кленів, зустрічається жасмин.
До сьогодні від палацово-паркового комплексу збереглися лише окремі будівлі кінця XІX – початку XX ст., що були збудовані у західноєвропейському стилі швейцарських шале з домішками модерну, скоріш за все, це були господарські приміщення, серед яких – художня майстерня і будиночок для сторожа. Усі ці споруди нині розташовані біля входу у парк і відведені під туберкульозний диспансер.
У одній із частин парку встановлена незвичайна водонапірна башта висотою 25м., що нагадує елемент мавританського замку з асиметричними вікнами у стилі модерн. Вежа стоїть і нині, хоча стан її важко назвати задовільним. Тут також знаходився палац, як стверджують дослідники, із коркового дерева, зведений Михайлом Малинським на честь його коханої, французької княгині Клео де Мерод, яка, проте, не стала його дружиною, у ті часи слава про її красу поширилася далеко за межі тогочасної Франції. Таким чином пан Малинський забажав увічнити пам'ять про своє нерозділене кохання. Для будівництва цього палацу матеріали привозили з-за кордону. Маєток вражав своєю розкішшю, інтер'єри сорока чотирьох кімнат було прикрашено кришталевими люстрами, дзеркалами, мистецькими полотнами художників, паркетною підлогою, кахельними грубками для опалення тощо. Відомо, що палац вважався яскравим прикладом європейського вирішення забудови у стилі модерн, досить рідкісного стилю, однак, наприкінці Другої світової війни, у 1945 р. він згорів у полум'ї пожеж, від нього залишилися лише руїни.
Парк маєтку Михайла Малинського у Зірному вважається одним з найкращих на території усієї Рівненщини, понад сто років милує око у всі пори року і належить до пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення