Маніфест метаекспресіонізму(Поезія)

Поезія метаекспресіонізму являє собою з одного боку психологізований, вільний, суб'єктивний, з нальотом стійкої емоційної палітри вірш, вищезгадані характеристики представляють базис твору, відносно форми, тут автор прибігає до такого аспекту як зібраність або хаотичності розмірності, форми, ритму вірша, важливу роль грає відсутність чітко виражених речових меж, на передовій- вираження, яке пояснює емоційну палітру за допомогою метафор і метафоричних порівнянь і/або міфічних, фантастичних істот. 

Основні теми полягають саме у людині, його природі, внутрішньому світі, власних переживаннях. Частіше, фокус уваги буде саме на цьому, місцями нехтуючи описом навколишнього світу. Відносно розкриття людини, як героя і "посудини", до якої поміщають читача, може використовуватися декілька типів рим, ритмів у міру просування сюжету. Основна емоція героя буде глибшою і щоб він не випробовував, завжди сприйматиме це через призму певної емоції, як фундамент його психоактивного стану.

Взаємодія автора з передбачуваною публікою багато в чому лежить в площині несвідомого, розвитку емпатійного почуття, пропозиції засвоїти думки інші, відчути і спорудити ті структури почуттів які передбачаються як: шляхи пізнання, просвіти. В основі все будується на тому, щоб відкрити для людини рамки своєї емоційної підсвідомості, як би змусити його разом з героєм відчути усі ті емоційні реакції, які він пригнічував або не помічав в собі. З героєм на тлі асоціацій у читача виникатиме асоціація з самим собою, деяке проекціювання ситуацій зображених в творі на себе.

Друга сторона метаекспресіонистичного вірша містить у собі все вищезгадане, додаючи до цього соціальний підтекст, нашарування громадської пропаганди, вираження суті речей, заклик до дії, пробудження людей. Ці положення, як дві стіни від яких нескінченно відштовхуватися елементарні частки- слова. Побудова поезії в окремо взятій "стіні" не може бути обмежена, частіше- це вільний вірш, який як настирна муха у шаблонних рецепторах мас, він буде кричущим, дещо претензійним, його право. Теми максимально широкі, читач може потрапити куди завгодно, до кого завгодно. Немало віддається уваги на прямий діалог з гостем "посудини", як інструмент розкриття першопричини психоактивного стану головного героя, якщо такий є, або ж це просто проекція свідомості автора у формат матеріально існуючого вірша. Варто врахувати, що нинішнє положення поезії в масах досить нестабільне, точніше вона загинула.

Можна звичайно, залишити обмовку, на тих людей, які наслідують цей напрям, мають аудиторію, але йдеться про масове сприйняття нарівні з будь-яким іншим мистецтвом, наклади бессчетно малі, відношення швидше жартівливе, у свою чергу метаекспресіоністи беруть на себе відповідальність за відродження цього напряму в очах культурної парадигми, тим самим змістити її, на благо закріплення просуваємої нами, альтернативної культурної ситуації.