Малхолланд Драйв
Кіно Дайджест
реж. Девід Лінч
🏆 Каннський кінофестиваль
• Найкращий режисер: Девід Лінч
🏆 Британська академія
• Найкращий монтаж
«Любовна історія в місті снів» — саме так Девід Лінч описав, напевно, найвизначніший фільм у своїй багаторічній кінокар’єрі. Більше режисер жодного разу не намагався розжувати чи навіть просто пояснити, про що був цей фільм. Обірвані сюжетні лінії, нелогічність подій, кошмарний фінал: усе це аспекти поганого кіно, які в руках “Джіммі Стюарта з Марса” стають елементами одного з найважливіших фільмів XXI-століття.
Відмова від будь-яких роз'яснень і є ключем до розуміння цього сюрреалістичного видовища, тому що, будемо відверті, мало хто після перегляду цієї стрічки здатен втримати у своїх устах заповітне — “Що це до біса було?”
Жінці на задньому сидінні дорогого автомобіля чудом вдається врятувати своє життя — в момент, коли в її обличчя наставляють зброю, в седан на великій швидкості врізається автівка з п’яними підлітками. Фам фаталь вдається обдурити смерть.
На цьому прологу осмислена частина фільму закінчується, після чого розпочинається серія видінь, черга снів, що гарячково нестимуть глядача різкими змінами настрою аж до фінальних титрів. Не намагайтеся зрозуміти те, що ви бачите перед собою — спробуйте це відчути.
Людський розум завжди намагатиметься структурувати картинку перед собою, скласти пазл у правильній послідовності. Лінч, прекрасно розуміючи це, завжди намагався йти наперекір цій парадигмі, виходячи на діалог з підсвідомістю глядача, його відчуттями. Усі дивні образи у цьому фільмі — страшна людина за смітником, невідомий чоловік за склом, дама з синім волоссям. Усі ці імпульси, скеровані не на нас, а в нас самих.
Ви нічого не збагнете, підходячи до цього фільму з раціональним підходом і ви не зможете зрозуміти «Малхолланд Драйв» просто прочитавши переказ сюжету стрічки. Від цього кіно важко отримати насолоду, якщо не прислухатися до власного “Я”, до власних емоцій, які ви відчуваєте у моменті.
Візуал — це найголовніша річ, яка приваблює нас до екрана. Це те, заради чого ми дивимося кіно, щоб побачити те, що ми ніколи ще не бачили. І тут режисер нас теж не підводить, даруючи візуальне різноманіття в кожному кадрі.
Лос-Анджелес — місто снів та мрій, місце сила Лінча, стало місцем дії для подій стрічки. Височенні пальми скеровані у безкрайнє синє небо, незліченна кількість вогників на тлі пейзажу нічного мегаполіса та нескінченна дорога, що зв’язує усі мальовничі місця цього Рая на землі. Легендарне місто стає співучасником режисера в цій візуальній подорожі, благо місто ангелів дійсно прекрасне.
Все це було сном, страшним кошмаром, який ставав все гіршим й гіршим під своє завершення. Так само як важко згадувати деталі власних сновидінь, настільки ж складно усвідомити побачене на екрані. Але, можливо, воно того й не варто — все це треба сприйняти, як воно є, адже під час дрімання ми теж позбавлені контролю, ми не здатні опанувати наш розум та зображення, яке він генерує для нас.
Чому всередині фільму головні герої повністю змінили власні особистості, для чого найкраща подруга фатальної жінки вирішила замовити її вбивство та ще безліч питань у голові глядача, можливо, залишаться без відповідей. Або ж, не в змозі змиритися з недомовленою історію ви вигадаєте для себе власну інтерпретацію побаченого та поринете у свій власний сон. Можливо, вибір у ваших руках.