Мільйони доларів, торгівля наркотиками, десятки вбивств, приватна армія та... криптовалюта? Таємний родезійський проект короля даркнету

Трохи більше десяти років тому, маловідомий талановитий програміст родом з невеличкого міста в Африці заснував дуже успішний стартап, який зробив його надзвичайно багатою людиною. Всесвітній проект, що об'єднав в собі працю тисячі людей- був, без усілякого сумніву, інноваційним. Щоправда, в даному конкретному випадку ця історія не є історією успіху чергової соціальної мережі чи, скажемо, служби таксі. Пол Ле Ру, як звуть нашого сьогоднішнього героя, присвятив свій час абсолютно іншому бізнесу: торгівлі наркотиками та незаконною зброєю.

У 2004 році, Пол Ле Ру заснував компанію RxLimited. По суті, це була мережа інтернет-аптек, в якій покупці могли придбати медичні препарати, а потім отримати їх в аптеці. Все б нічого, але в цій схемі була цікава особливість: покупці могли придбати навіть наркотичні препарати, що відпускаються тільки за рецептом лікаря.

Здавалося б, що придбання цих ліків без лікаря є абсолютно неможливим і протизаконним. Власне, все так і було. Краса схеми Ле Ру полягала в тому, що покупець заповнював на сайті анкету, де вказував свої симптоми. Реальний лікар бачив ці анкети, та на основі вказаних симптомів виписував рецепт, за яким і відпускались ліки. Річ у тім, що в законі не було вказано про необхідність особистої зустрічі пацієнта з лікарем: саме цією дірою в законодавстві і скористалася RxLimited. Сам же засновник і організатор схеми отримав можливість залишитись анонімним.

RxLimited стала для Ле Ру відправною точкою у світ криміналу. Вперше в житті отримавши абсолютно космічні прибутки, Ле Ру розумів, що схема не вічна. З бажання зберегти анонімність і якомога рідше фігурувати в будь-яких документах, він вирішив деяку частину своїх грошей зберігати у вигляді золота та переховувати в секретному місці- на Манілі.

Для організації контрабандних закупок золота в Конго і інших країнах Африки Ле Ру наймав спеціальних робітників, яким щедро платив, а з метою забезпечення безпеки при зберіганні і транспортуванні золота, він найняв колишніх військових та сформував приватну охорону. Завдяки такій діяльності він завів багато знайомств з представниками кримінального світу і в якийсь момент з сірої схеми пересів на відвертий кримінал: завдяки своїм фінансовим можливостям, він почав контрабандно доставляти наркотики в США, а також зайнявся торгівлею зброєю з країнами і угрупуваннями, які були готові її придбати в обхід закону.

Коли він вперше зіштовхнувся з тим, що його співробітники крали в нього гроші, Ле Ру почав використовувати свою приватну армію не тільки для охорони, а й для показних вбивств колишніх колег, для демонстрації недопустимості обману і крадіжок. З 2004 по 2007 рік він заробив сотні мільйонів доларів- при цьому залишаючись абсолютно невідомим для правоохоронних органів по всьому світу.

Один з небагатьох людей, що публічно визнає свої зв'язки з Полом Ле Ру- це колишній цивільний робітник відділу 8200 (електронної розвідки) Армії Оборони Ізраїлю, а пізніше і підрозділу міжнародних відносин, на ім'я Арі Бен-Менаше. Втім, сам Арі стверджував, що був співробітником Моссаду і радником прем'єр-міністра Іцхака Шаміра (хоч сама держава Ізраїль з цього приводу випускала офіційне спростування цієї заяви). Він є основним джерелом інформації щодо активності Ле Ру в Африці, адже був найнятий самим Ле Ру у 2007 році для організації ряду відверто авантюрних проектів.

Сам по собі, Бен-Менаше теж є тим ще фруктом: ізраїльтянин іранського походження, він був звинувачений в порушенні зброярського ембарго, накладеного на Іран. Наприкінці 80-х він намагався продати американську зброю та три транспортних літаки іранцям, що дуже не сподобалося владі США. І хоч номінально його було виправдано, ізраїльтянами було відкрито проти Бен-Менаше ряд кримінальних справ. Сам він в своїх чисельних інтерв'ю і декількох книгах стверджував, що є персоною нон грата в Ізраїлі.

Врешті, Арі оселився у Канаді, де заснував власну консалтингову фірму у місті Монреаль. "Консалтингові послуги", які надавав Бен-Меншале, хоч формально і лишались законними, але зводились до допомоги у вирішенні питань сумнівної легальності в країнах третього світу- насамперед в Африці.

Людина сумнівної репутації, Бен-Менаше мав таких самих сумнівних друзів. Сталось так, що він був добре знайомий з навіженим диктатором Зімбабве- Робертом Мугабе. У 2002 році, під час президентських виборів, ізраїльтянин надав Мугабе відео, зняте на приховану камеру. На цьому відео конкурент диктатора на виборах, Морган Тсвангіраі, просить Арі Бен-Менаше допомогти йому організувати ассасинацію Мугабе. Це відео було використане диктатором як привід для арешту Тсвангіраі (якого пізніше було виправдано) та отримати чергову перемогу в президентських перегонах. Існує правдоподібна версія, що відео було фейковим, а Бен-Меналше від самого початку був найнятим Мугабе для забезпечення своєї перемоги. Втім, навіть якщо це не так, і зрадник-моссадівець справді спершу працював на противників диктатора- він швидко переметнувся на більш вигідну для себе сторону.

Таким чином, основним джерелом інформації по зімбабвійському кейсу діяльності Пола Ле Ру є людина, основною роботою якої є брехня і корупція. Велика кількість опублікованих ним матеріалів була багаторазово спростована, а на батьківщині він має репутацію казкаря та шахрая. Кожне слово цього брехуна, яке він казав журналістам, має бути (і буде) піддане сумніву. А тому, на жаль, ми ступаємо на територію секретів, спекуляцій і напівправди, що оточують діяльність Ле Ру от вже 17 років.

Отже, у 2007 році, Пол Ле Ру, що вже на цей момент мав величезні статки, зароблені на контрабанді, торгівлі наркотиками та зброєю, через одного з своїх африканських ділових партнерів призначив Арі Бен-Менашеві зустріч. Під час зустрічі, яка відбулася в офісі компанії Арі, Ле Ру виклав свій план: він хотів, аби використовуючи свої зв'язки Бен-Менаше добився для Ле Ру угоди про оренду великої кількості землі в Зімбабве. Після того, як земля буде отримана, Ле Ру планував майже за безцінь надати її в оренду білим фермерам, що лишилися без права володіння землею. Акт про землю 2000 року, більше відомий як "чорний перерозподіл", був законом, за яким у ВСІХ білих фермерів було конфісковано землі, техніку і будинки на користь так званих "ветеранів чемуренги" (читай терористів) та безземельних селян. Ці дії призвели до масового голоду в Зімбабве та економічного краху країни.

Арі стверджував, що мав справу з цим актом і тому був ідеальним кандидатом для угоди між Ле Ру і Мугабе. Крім того, на думку Бен-Менаше, ідея була дуже гарною. З однієї сторони, Ле Ру заробить (і непогано) на відсотку з реалізації сільськогосподарської продукції, білі фермери отримають назад по-дикунськи конфісковану власність, а Зімбабве буде врятована від масового голоду. Ситуація win-win, як би її схарактеризувати усілякі бізнес теоретики. "Консультант" назвав цю ідею "аніскілечки не дивною, а дуже і дуже розумною, ідеальним бізнес-планом".

Однією з умов цієї угоди, яка здивувала Арі Бен-Менаше, було прагнення Ле Ру отримати дипломатичний зімбабвійський паспорт. Арі стверджував, що не знав, навіщо Полу знадобився цей паспорт: сам програміст зазначав, що він необхідний йому для полегшення переміщення між кордонами, адже гарантував власнику унеможливлення обшуку. А ще він не знав (за власними словами), що Пол Ле Ру стояв на чолі однієї з найбільших мереж з продажу наркотиків та зброї. Через брак цієї інформації (хоча я не виключаю, що ізраїльтянин все прекрасно знав і розумів, але не визнає цього), Арі не зумів побачити справжнього мотиву Пола Ле Ру. Суть цього плану аж ніяк не полягала в тому, аби заробити грошей.

Хлопчик без імені і прізвища був народжений 24 грудня 1972 року у місті Булувайо, в незалежній Родезії. Його матір звали Джил, їй було всього сімнадцять років. Батьки цієї дівчинки наполягли на тому, аби вона віддала дитину на всиновлення: біологічним батьком Ле Ру був невідомий молодий солдат, що прибув з ПАР до Родезії, аби воювати проти тероризму. Декілька днів між черговими операціями в буші він провів в Булувайо на відпочинку, де і познайомився з красивою родезійкою. Вагітність була результатом єдиної пристрасної ночі, після якої Джил ніколи не бачила цього солдата знову. Що з ним стало- невідомо. Відомо лише, що він так і не дізнався, що став батьком.

Втім, немовляті пощастило: він був всиновлений багатою парою, Полом старшим та Джудіт Калдер Ле Ру отримав ім'я Пол. Ці двоє давно мріяли про дітей, яких не могли мати і очікували в черзі на усиновлення довгі шість років. Вони терпляче, раз за разом проходили усі можливі перевірки на рівень благоустрою, достаток і відсутність проблем з законом. І от, нарешті, вони дочекалися: так сильно бажаний ними син, спадкоємець нарешті був принесений в їх будинок. Вони любили маленького Пола усім серцем і просто раділи тому факту, що він в них є. Батьки ніколи не казали сину історію його походження: сам він дізнався про неї у 2002 році.

До 1984 року сім'я Ле Ру проживала в Родезії, а після її падіння- в Зімбабве. Економічна ситуація ставала все гіршою, особливо батьків Пола хвилювала ситуація з стрімким падінням якості освіти. Батько зневажав нове керівництво і не вірив у владу більшості. Як і багато інших білих, вони перебралися в ПАР.

В ПАР юному Ле Ру не подобалось. Він зневажав африкаанс, вважаючи його штучною і непотрібною мовою. Зневажаючи мешканців ПАР, їх культуру та вподобання, на інтернет-форумах Ле Ру не раз критикував країну. Себе ж він називав білим зімбабвійцем або ж родезійцем- і бачив величезну різницю між життям в ПАР та Родезії. Хоча, в Ле Ру було багато "друзів", якщо він був здатний назвати хоч когось другом, по обидві сторони Лімпопо, він все ж більше співчував саме білим, що вимушені були виживати при режимі Мугабе.

За своє життя Ле Ру побував і пожив у багатьох місцях: Європі, США, Австралії, Південній Америці і Філіпінах. З покинутого хлопчика без імені виріс талановитий програміст та злочинець всесвітнього рівня, статки якого нараховували мільйони доларів. Тільки його мережа аптек у США, що реалізовувала рецептурні ліки, приносила в рік 75 мільйонів доларів. Уся його діяльність, разом узята приносила близько 250 мільйонів на рік- стільки ж, скільки Facebook. І все ж, Ле Ру сильно ризикував, виходячи з тіні та легально оформлюючи оренду величезної кількості землі, офіційно сплачуючи податки у США. І все це заради сумнівної вигоди у кілька мільйонів? Він мав кілька паспортів на різні імена: ПАР, Австралія, Демократична Республіка Конго- та все ж він вимагав від Арі Бен-Менашеві здобуття зімбабвійського паспорта. Невже цинічного злочинця мучила ностальгія за щасливим дитинством?

У 2007 році, Пол заявив репортерам (що було подією надзвичайною рідкістю, адже він старався максимально уникати публічності), що має на меті повернення землі білим фермерам. "Ми вимагаємо визнання того факту, що в минулому була скоєна несправедливість, і що земельна реформа може допомогти в її усуненні". Пол, за його власними словами, прагнув осісти в Зімбабве. Він хотів повернутись додому- на своїх умовах.

Отже, Арі Бен-Менаше, (який пізніше стверджував, що повністю перевірив діяльність Ле Ру і не побачив в ній нічого незаконного), погодився працювати з Полом. Вони офіційно заключили всі необхідні папери через міністерство юстиції США, після чого Арі використав усі мислимі і немислимі зв'язки, в першу чергу з самим Мугабе, для того, аби Ле Ру отримав бажане. Пол, своєю чергою, не жалів на проект грошей. Офіційно, Ле Ру заплатив консалтинговій компанії Бен-Менаше шість мільйонів доларів. Більша частина з них, звичайно, була витрачена ізраїльтянином на хабарі. Він роздавав хабарі направо і наліво, та навіть пропонував Ле Ру підкупити когось в американському конгресі, аби США усіляко тиснули на Зімбабве щодо полегшення процедури продажу і оренди землі. Офіційних підтверджень таких підкупів, звичайно, не існує, але такий тиск і справді мав місце бути.

Відбулася серія зустрічей з зімбабвійськими чиновниками найвищого рівня. Зазвичай, на них був присутній лише сам Бен-Менаше, або ж хтось з представників Пола. Особисто, Пол з'явився лише на дві зустрічі- з Робертом Мугабе та з зімбабвійським міністром, що відповідав за земельну реформу. Пізніше, Арі згадував, що дуже просив Ле Ру "слідкувати за тим, що говорить", адже він "мав звичку казати неприємні речі про чорних". Ле Ру і справді рідко приховував своє ставлення до чорношкірих, часто називаючи їх ніггєрами і каффірами. За результатами цих перемовин було досягнуто дуже непоганих результатів: Ле Ру зміг взяти в оренду 80 000 гектарів землі на 99 років. Також він отримав і так бажаний ним паспорт на ім'я Бернард Джон Боуліс. Після підписання останніх паперів, Ле Ру і міністр обійнялися і останній промовив: "Ласкаво просимо додому". Бен-Менаше, що був свідком цієї історії, сказав, що зазвичай хмурий Ле Ру щиро посміхався увесь день.

Вся операція обійшлася Полу у дванадцять мільйонів доларів, з яких 1,2 осіли в кишені Арі, а решта пішли на оренду і хабарі місцевим чиновникам.

Однак, чого ні Бен-Мешале, ні Мугабе, ні будь-хто інший з учасників цієї схеми не знав, так це подальших планів Ле Ру. В його приватній армії, як відомо, служило чимало південноафриканців та декілька родезійців- ветеранів війни в буші. Серед них ширились чутки, що босс має чіткий план дій щодо Зімбабве. Як сказав сам король: "Я хочу повернути білих до влади в країні". Пол Калдер Ле Ру задумав ні що інше, як повернення до старих-добрих часів. До часів Родезії.

Параноїк-програміст, на жаль, ніколи не давав особистих свідчень щодо своїх планів на Зімбабве. Втім, він чинив спроби закріпитися в Сомалі, ща допомогою своєї приватної армії, яка була гарно оснащена і підготовлена. В союзі з місцевим сомалійським криміналітетом, Ле Ру навіть планував захоплення одного з багамських островів- втім, через особисті негаразди з командирами сомалійських терористів цю ідею було відкинуто. Але бажання мати в своєму розпорядженні не тільки купу компаній різної ступені легальності, не тільки власну армію, а цілу КРАЇНУ- нікуди не ділось.

На жаль, нам залишається лише гадати, як саме Ле Ру планував підкорити Зімбабве. Найбільш логічною виглядає грамотна політична кампанія: білі фермери, які повернуться в країну на орендовані ним землі, зможуть врятувати її від голоду і економічної кризи. Мугабе, як і його режим, не вічний- білі зможуть, користуючись своїм статусом рятівників держави, сильніше впливати на політику, в країну повернуться інвестиції, а злочинні закони, впроваджені проти білих будуть скасовані. В такій країні, де еліта вдячна за порятунок особисто Ле Ру, він міг би легко організувати велику частину свого бізнесу і вибілити капітали- на походження яких ніхто б не звернув уваги. Мало по малу він би став найбільш впливовою людиною держави та мав би пряме управління над політичними процесами.

Навряд би режим Ле Ру був сильно кращим за режим Мугабе. Пол ніколи не був доброю і порядною людиною: за його наказами було страчено чимало його працівників, а сам він заробляв відверто злочинними методами.

Втім, ці плани були приречені на забуття. У 2008 році Ле Ру стало відомо, що про його кримінальну імперію нарешті стало відомо правоохоронним органам у США. За ним розпочалося полювання, яке в решті решт приведе до його ув'язнення. Після затримання він піде на повну співпрацю зі слідством та особисто допоможе правоохоронцям зруйнувати власну підпільну імперію.

На цьому, в принципі, можна було і закінчити цю історію: черговий проект кримінального генія, який нічим не закінчився. Втім, якщо ви уважно читали, у вас може виникнути питання: в статті не раз було згадано, що Пол Ле Ру є талановитим програмістом, але в його діяльності аж ніяк не фігурує програмування. У мене є відповідь- найсолодше я приберіг на десерт.

Отже, RxLimited, та сама онлайн-аптека, що приносила королю даркнету левову частку його заробітку, була заснована у 2004 році. На цей момент Ле Ру вже було 32, і до цього моменту він заробляв на життя саме програмуванням.

Колеги називали його дуже талановитим розробником, який найкраще володів С++. У 1999 році, він самотужки розробив програму E4M, яка була призначена для шифрування даних на жорсткому диску. На різноманітних інтернет-форумах, які полюбляв Ле Ру, він відстоював ідеї вільного інтернету і неприпустимості втручання держави в інтернет. Програму цю (яка виявилася дуже дієвою) він виклав в мережу з відкритим кодом, разом з своїм маніфестом, в якому він виражав огиду до контролю з боку держави. Він розповсюджував програму на ряді сайтів, збирав фідбек і радо відповідав на всі запитання.

Наступною програмою, яка служила тій самій меті, була така собі TrueCrypt, була викладена в мережу схожим чином. Ле Ру програмував системи переказу коштів для ряду великих європейських банків, та навіть написав власне онлайн-казино (не дуже успішне). Всі ці навички допомогли Ле Ру в його кримінальній активності: філії його картелю користувались зашифрованими повідомленнями та захищеними жорсткими дисками, софт для яких розробляв особисто Ле Ру та його чисельні підрядники.

Ситуація стає цікавішою в той момент, коли Пол таємно заснував невеличкий офіс в Манілі, де молоді програмісти з Румунії працювали над не дуже зрозумілим навіть для них самим проектом. Тоді ж вперше пішли чутки про якусь нову систему, яка дозволить Ле Ру відмовитись від всієї складної схеми з золотими злитками і зможе сильно облегшити його фінансові транзакції. Вперше поповзли чутки про електронні гроші. На дворі був 2007 рік.

Біткоїн знаменитий тим, що його автор, Сатоші Накамото, є анонімом. Ніхто в світі не знає ні його справжнього імені, ні місцеположення. Сатоші вже давно неактивний в мережі, він не з'являється в соціальних мережах і на форумах. Ніхто навіть не знає, як він виглядає. Остання активність Сатоші та його біткоїн гаманцю була зафіксована у далекому 2011, 10 років тому. Перед своїм зникненням Сатоші жалівся на "зайву увагу" до біткоїну з боку медіа.

Існує дуже висока ймовірність того, що Сатоші Накамото зник з мережі у зв'язку із тим, що він і є Полом Ле Ру, який був ув'язнений у 2012 році. Біткоїн був написаний на С++, який Ле Ру знав найкраще, він використовував схожі до TrueCrypt технології, викладався в мережу аналогічно програмі E4M, а в першій версії Біткоїну явно проглядався зв'язок з онлайн покером. Аналіз текстових повідомлень Сатоші показує дуже високий ступінь подібності до повідомлень Ле Ру. Пол мав знання, навички, можливості, економічну та ідеологічну мотивацію до того, аби зробити першу в світі криптовалюту.

Експерти стверджують, що 6% від усіх існуючих біткоїнів знаходяться саме у власності Сатоші Накамото. Якщо Ле Ру і є Сатоші, то це означає, що після відбуття строку свого тюремного покарання- у 2037 році, якщо бути точним, Пол вийде на свободу і матиме грошей у стоні разів більше, ніж мав на піку своєї кримінальної кар'єри- на цей час ця сума складає 65 мільярдів доларів, але хто зна, як вона виросте за наступні роки.

Хто знає, може маючи такі ресурси і будучи чистим перед законом, пан Ле Ру і повернеться до свого маленького родезійського проекту. Можливо він таки повернеться додому.