Мікрозайм та як з цим боротися
Що собою являє мікрозайм?
Це послуга з надання споживчого кредиту на короткотривалий термін, яка надається мікрофінансовими установами. Вона характеризується двома ознаками: невелика суму коштів; не довготривалий термін «кредиту».
Чому невелика сума коштів? Для отримання суми коштів для споживчих цілей в банку – споживачу слід надати довідки про доходи та інші документи, передбачені Законом України «Про споживче кредитування». Однак дані установи не потребують від вас вище зазначених документів та видають кредити на невеликі суми на підставі паспорту та ідентифікаційного коду.
Відповідно до п. 1 ч. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.
З даного пункту випливає друга ознака послуги мікрозайму – не довготривалий термін.
Такі мікрофінансові установи встановлюють свої правила, за якими вони законодавство начебто і не порушують, але з іншої сторони і порушують.
На що варто звертати увагу при укладанні договору?
Найголовнішим є те, що дана фінансова установа повинна мати ліцензію Національного банку України, щоб займатися фінансовими операціями, видавати кредити, інше.
Якщо ж дана умова є дійсною, наявна ліцензія НБУ, можна підходити до укладання договору. З цим питанням мікрофінансові установи гарно стараються, щоб як краще одурманити клієнта та стягувати кошти на свою користь.
Щоб не потрапити на пастку мікрофінансової установи вам слід розпитати стосовно умов кредитування. Сюди входить: тіло кредиту (сума, яку ви берете в кредит), проценти за користування кредитом, термін кредитування, загальна сума кредиту (з нарахуванням процентів та усіх витрат), а також неустойка (штраф та/або пеня) за прострочення виконання зобов’язання, тобто повернення кредиту.
Виділимо з цього найважливіше: проценти за користування кредитом, неустойка (штраф, пеня).
Процентна ставка за кредитним договором регулюється ст. 1056-1 Цивільного кодексу України. Вона може бути змінювана або фіксована, на що потрібно звертати не малу увагу. Вона вираховується залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, розміру облікової ставки та інших факторів.
При укладанні договору, фінансова установа повинна вам повідомити дану інформацію, і якщо процентна ставка є фіксованою, то вона не може бути підвищена в односторонньому порядку. В разі наявності умови банку про право змінювати фіксовану ставку – така умова є нікчемною.
В разі застосування змінюваної процентної ставки, тут також є свої нюанси. Фінансова установа не може самостійно на будь-який розмір змінити дану процентну ставку. В договорі повинно бути вказано з якою періодичність та на скільки буде змінено процентну ставку. Кредитодавець зобов’язаний повідомити позичальника про зміну процентної ставки не менше як за 15 днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Не кожна фірма надає таку інформацію одразу, більшість діють по сталому принципу. Беруть менеджерів, які швидко до вас доводять текст, проте ви не в змозі його зрозуміти повністю. Після чого одразу вам дають підписати договір. Зверніть увагу, не ознайомитися, а одразу підписати. Такі договори краще не підписувати, оскільки пізніше можуть призвести до значних проблем.
Якщо якась умова вам не зрозуміла, то краще щоб вони одразу вам її детальніше пояснили з посиланнями на нормативні акти.
На чому я хочу акцентувати увагу, так це на процентах за прострочення виконання зобов’язання. В більшості, мікрофінансові установи повідомляють вам про проценти за кожен день прострочення. Так, коли ви почуєте цифру від 0,5% до 1% за день – будете думати, що це навіть дуже хороші умови кредиту. Але якщо задуматися, то ці відсотки переростають у 182,5%-365% річних. Чи варто тоді погоджуватися? Звісно ж ні.
Оскільки такого типу договори не можна визнавати недійсними у зв’язку з порушенням Закону України «Про споживче кредитування», бо він не поширюється на дані відносини, вам слід одразу ж при укладанні договору пропонувати змінити умови. Як приклад – ви можете вказати на інший термін, запропонувати не один місяць кредиту, а мінімум два. Якщо ви почуєте відмову одразу – це ознака таких макрофінансових установ, тому від укладання кредитного договору слід відмовитися та знайти іншу установу де можна його отримати під зручні відсотки та на хороших умовах.
Якщо поглянути правочини, які укладаються з мікрофінансовими установами, то начебто виражений у свободі особи до вільного вибору контрагента, узгодженні всіх істотних умов договору. Проте часто такі фінансові установи забувають про ст. 3 Цивільного кодексу України, яка вказує на справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства. Відсотки за прострочення платежу або не повернення боргу, які за договором ви будете сплачувати установі, негативно впливатимуть на ваше фінансове становище, чим створить дисбаланс між вами та фінансовою установою до отримання кредиту.
Отже, з вищевикладеного ми можемо побачити, що правочини, які укладаються між споживачем та мікрофінансовою установою регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів» та жодним чином не мають відношення до Закону України «Про споживче кредитування».