Міграційна політика ЄС - соціальні та економічні виклики

Європейський Союз створювався не лише як засіб запобігання новій війні в Європі, але й як унікальне для свого часу торгівельно-економічне об’єднання, в основу якого фундатори закладали принцип вільного руху товарів, капіталу, робочої сили та послуг. Тобто однією з умов економічної розвитку вважався принцип прийнятності міграції, її використання для економічного зростання країн, перетворення на потужну рушійну силу економіки через інструменти обміну досвідом. Щоправда концепція ЄС передбачала таку свободу переміщення в першу чергу всередині ЄС. А от еміграція з країн поза ЄС виявилася проблемною.   

З початку 21-го століття перед ЄС постало завдання вироблення стратегій, спрямованих на забезпечення не лише ефективного управління потоками мігрантів, але і забезпечення соціальної та економічної інтеграції прибулих громадян. Ця проблема стала не лише темою академічних досліджень, а й предметом гострого суспільного обговорення, оскільки ЄС намагається зберегти баланс між гуманітарними принципами та власною стійкістю економік та соціальних систем.

Однією з ключових особливостей міграційної політики Євросоюзу є соціальна інтеграція мігрантів. Потрібно звернути увагу на такі критерії інтеграції як доступ до якісної освіти та можливостей на ринку праці, наявність житла та його стан, соціальна участь мігрантів в культурних, політичних й освітніх процесах. Забезпечення адекватних соціальних програм підтримки для мігрантів може бути важливим елементом для успішної інтеграції. Проте  навіть за сприятливої ситуації в країнах-членах ЄС проблема з мігрантами виявилася не простою. Складність полягає в суперечності культур, релігій, мов, системи цінностей та традицій, що призводить до соціальної напруги, непорозуміння, нетерпимості, а  в результаті, - до терористичних дій.

Однією з вагомих проблем є вивчення мови, особливо у великих містах, де, зазвичай, формуються відокремлені спільноти, іноді вкрай закриті щодо зовнішньої комунікації, що не стимулює потребу та бажання вивчати мову. Ще одним негативним чинником виступає неприйняття вихідцями з Африки та Близького Сходу чужих для них культур, традицій і релігії з подальшим нав’язуванням своїх життєвих установок на території проживання. Не дивлячись на культурні обміни та толерантну політику Євросоюзу з релігійних, культурних й етнічних питань, існують безліч випадків терористичних актів та свавілля з боку мігрантів. Якщо подивитися на хронологію терористистичних атак в Європі за останні десятиліття, можна побачити, що всю відповідальність на себе взяли такі радикальні угрупування як “Аль-Каїда”, “Ісламска держава” (ІДІЛ) тощо.

Деякі елементи інтеграційної політики помітно шкодять процесу інтеграції, який мали б стимулювати. Хоча кожна країна ЄС має свою власну систему соціального захисту, і умови надання соціальних виплат можуть змінюватися від однієї країни до іншої, в більшості випадків емігранти отримують соціальні виплати або допомогу, цілком достатні для життя. Замість заохочення до офіційного працевлаштування, часто система соціального захисту робить зайнятість не потрібною.

Задум ЄС полягав в культурній та економічній асиміляції та отриманні людського ресурсу. Але через неправильну політику  в країни-члени ЄС емігрують не світові таланти, обдаровані та підприємливі особистості, що прагнуть можливостей для розвитку (як це відбувається в США), а в основному, найменш благополучні верстви населення найменш розвинених країн, через несприятливі умови життя в себе на батьківщині.

Олію у вогонь підливає фактор зростання популярності правих поглядів та партій, які асоціюються з націоналізмом та антиімміграційними поглядами. Популісти підігрівають  незадоволеність корінного населення свавіллям “приїжджих”. В телеграм-каналах та в Твіттері можна знайти безліч відеодоказів насильницьких дії проти жінок, людей похилого віку або ж звичайних європейських громадян з боку арабів та афроамериканців, а також актів вандалізму і псування приватної власності.

Нещодавно, у Франції набрала популярність “Національне об'єднання” – ультраправа партія, що стоїть на засадах євроскептицизму та неприйняття біженців. На президентських виборах 2022-року партія Марі Ле Пен в першому турі набрала 23,15%, а у другому - 41,46 %. Це найбільший відсоток за всю історію діяльності правого руху. Можна згадати акції зі спаленням Корану в Швеції та Данії. У січні Коран біля посольства Туреччини спалив громадянин Данії Расмус Палудан – ультраправий політик, який заснував антиісламську партію Stram Kurs ("Жорсткий курс"). Поліція Швеції дозволила йому провести акцію біля турецького посольства у Стокгольмі, але не санкціонувала спалення Корану. Палудан заборону проігнорував і Коран таки спалив.

Отож, з одного боку, мігранти можуть сприяти економічному росту та демографічній стабільності, з іншого - вони стають причиною економічних і соціальних проблем для приймаючих країн.

Мігранти, з одного боку, не прагнуть працевлаштовуватися  і є тягарем для економіки, з іншого - можуть створювати напругу на ринку праці, провокуючи роботодавців до зниження заробітної плати та підвищуючи безробіття. Як згадувалось раніше, біженці одразу знаходять притулок у відокремлених общинах, що позбавляє мотивації до вивчення місцевих мов, отримання освіти і пошуку роботи. Крім того, соціальні пільги, виплати з безробіття та надання місця у притулку дозволяють їм без зусиль вести цілком гідний спосіб життя. 

Довгостроково міграція може вирішити демографічні  та економічні проблеми, але в короткостроковій перспективі призводить до збільшення державних витрат.

Економічні виклики, пов'язані з міграцією в Європейському Союзі, вимагають системного та збалансованого підходу для вирішення проблеми. Ключовими аспектами ефективного вирішення цього питання є сприяння адаптації мігрантів, раціональне управління фінансовими ризиками та розробка раціональної мотивуючої політики. Зокрема, важливо забезпечити ефективну адаптацію мігрантів на ринку праці та одночасно підтримку місцевого населення. Впровадження програм навчання та перекваліфікації може виявитися корисним для полегшення адаптації та взаємодії з економікою.