МІСТО ДІВЧАТ

Якось я разговорилась в таксі з неймовірною дівчиною і, попри упередженість щодо фанів Елізабет Гілберт (авторка “Їсти, молитись, любити”, яку я досі не прочитала), ми дійшли до того, що обидві шануємо письменницю через її інші, менш популярні, але неймовірно майстерні романи. Ця прекрасна дівчина потім не тільки самовільно дала, а ще і подарувала мені оригінал «Міста дівчат» і… я так і не прочитала книгу за два роки її перебування у мене в руках, а потім і зовсім лишила в Києві у квартирі, з усім начинням якої подумки попрощалась на другий день вторгнення. 

Ось чому ніколи – НІКОЛИ! – не давайте мені читати книжки, якщо ви не готові, що вони опиняться в безіменному сховищі десь в Києві, поки я піду і куплю собі українську версію книжки і прочитаю її за півтора дні. 

Я найгірший арендатор книжок, визнаю це. А тепер про книжку.

Нью-Йорк, 1940-ві. Юна недосвідчена Вівіан приїздить жити до тітки, яка керує не надто успішним театром. З цієї самої тітки і цього самого театру починається її історія, в якій дівчині вдасться не лише успішно уникнути шлюбу, а і прожити повне, насичене болем і любовʼю життя. Це історія жінки, яка шукає себе у великому місті на початку сторіччя: відвертої, чесної і розпусної. Це нова (все еще нова!) героїня, яка любить чоловіків, любить пригоди, секс і любить себе. Це хороша історія про те, що можна “зруйнувати репутацію” і побудувати її заново, і що коли хочеться жити вільною – іноді, якщо сильно старатись, тобі це вдається. А який тут опис “сакрального” першого сексу – ідеально незграбний і смішний! 

Підсумовуючи: відмінна книжка з живими персонажами, чудовою атмосферою Нью-Йорка і захоплюючим сюжетом. 10/10 за кожну сторіночку щастя. 

Український переклад – окрема радість.