Луганськ і його новітні партизани

Ми закінчуємо цей важкий і доленосний 2022 р. не лише з постами на обох наших каналах (Залізний Хрест та Часопис Гетьманат), а й в першу чергу тим, що представляємо останнє інтерв'ю від нашої команди за 2022 р. Ідея проводити розмови з бійцями з фронту в нас була ще в березні 2022 р. За браком часу в бійців, ми ще не могли цього робити. Жовтень показав нам, що пора починати реалізовувати задум. І ось, уже четверта наша спільна робота презентується вам сьогодні!

Партизанський загін з Луганщини. П.І.Б. та звання – засекречені.

Позивний «Кремінь», Східний фронт. На війні з 2014. Інтерв'ю взято у грудні 2022 р. Час та місце засекречено.

—   Коли для вас чи вашого загону розпочалась війна?

—  Для більшості з нас війна розпочалася ще в 2014 році. У нас є хлопці та дівчата з Луганська, Алчевська, Кадіївки та інших населених пунктів Луганщини, які окуповані з 2014 року. Після лютого 2022 р. партизанська мережа нашого краю зросла та мобілізувала свої зусилля, адже нарешті на горизонті замайорів реальний шанс визволення з під окупації.

—  Донбаське питання – закономірність чи штучна ситуація за сценарієм з Кремля?

—  Штучна ситуація. Безперечно існують історичні передумови для лояльного ставлення до РФ певної частини населення Луганщини. Проте слід розуміти, що ці історичні передумови також є наслідком політики Російської імперії, СРСР та у підсумку РФ щодо місцевого населення Луганщини. До того ж проросійськість населення Донбасу значно перебільшена російською пропагандою. Більшість населення області на момент 2014 року однозначно підтримувала Україну.

—  Чи відчувається різниця між 2014 та 2022 рр. і якщо так – в чому саме?

—  Різниця величезна. У 2014 році на Луганщині було більше тих, хто сумнівався чию сторону обрати: України чи РФ. За 8 років у людей було вдосталь часу оцінити ситуацію. Вони побачили, який безлад та беззаконня влаштували російські ватажки на окупованій території. І побачили відбудову та розвиток підконтрольних Україні територій. Певна частина натомість з головою піддалася російській пропаганді та теж обрала свою сторону.

—  Яка ситуація з молодим поколінням?

—  Як ви правильно звернули увагу, то справді – найсерйозніші зміни відбулися з молодим поколінням. Якщо у 2014 році тогочасна молодь була аполітичною, то зараз до нас часто звертаються студенти та навіть школярі з пропозицією допомагати, до того ж абсолютно безкорисливо.

—  Суспільство 2014 р. та 2022 р. – різні поняття?

—  Головна різниця в тому, що раніше це суспільство було народом, а зараз воно містить всі ознаки нації. Переважна більшість українців готова поступитися своїм комфортом та навіть ризикувати власним здоров’ям і життям, аби перемогти спільного ворога. Зараз ми готові навіть забути про одвічну ваду нашого менталітету – міжусобиці. Про таке суспільство в 2014 році ми могли лиш мріяти.

—  Що ви можете вважати своїм головним успіхом з початку війни в 2022 р.?

—  У нас було багато цікавих кейсів, проте про більшість з них ми розповімо після завершення війни. Це пов’язано з тим, що найяскравіші акції, як правило, ми виконуємо спільно з працівниками українських спецслужб. До речі, я чув, що цілому генпрокурору «ЛНР» Горенку Сергію Сергійовичу хтось і щось приніс прямо в кабінет, після чого пролунав потужний вибух. Це дивовижний нещасний випадок. А в цілому, було нанесено сотні ракетних ударів по здобутих нами координатах, значно пошкоджена ж/д інфраструктура, горіли виборчі ділянки, майно колаборантів та навіть військові об'єкти. Про публічні акції ми регулярно звітуємо на нашому офіційному ресурсі: http://t.me/lugpartizan.

—  Чому рух опору фактично не діяв після 2015 р.?

—  Сказати, що рух опору не діяв, не можна. Рух опору активно діяв десь до 2016 року. Підписання Мінських угод стало чітким сигналом для всіх партизанів, що питання Донбасу заморожене на довгі роки. Це дуже демотивувало багатьох. У тогочасної української влади теж пропала цікавість до розвитку руху опору. Рух опору діяв і надалі, але був досить пасивним та малочисельним.

—  Якими ви бачите перспективи 2023 р.?

—  Війна – річ дуже непередбачувана, проте, на мою думку, більша частина окупованої зараз території України за 2023 рік буде звільнена. Про завершення війни говорити завчасно — особливо для партизан Луганщини. Ми завжди готуємось до найгіршого сценарію і готові боротися стільки, скільки це буде потрібно для перемоги.

—  Скільки ваш загін особисто знищив ворогів в його тилу?

—  Фізична ліквідація російських військових силами руху опору є малоефективною та майже не застосовується луганськими партизанами. Ми сконцентрували свої зусилля на розвідці військових об’єктів російської армії. Зібрана інформація передається в СБУ. Вони аналізують наші цілі, та невдовзі відбуваються ракетні удари від ЗСУ. Таким чином, без перебільшень можна стверджувати, що ми знищили тисячі російських військових. Ми регулярно публікуємо звіти про такі влучання на нашому офіційному ресурсі http://t.me/lugpartizan

—  Що потрібен вміти сучасний партизан?

—  Ми організували нашу роботу ґрунтуючись на спеціалізації кожного. Відповідно й необхідні вміння безпосередньо залежать від того, чим займається партизан. У нас є «розвідники» – ті, хто розвідують цілі для нанесення ударів ЗСУ. Вони мають бути непомітними, уважними, користуватися картами. Є «активщики» - ті, хто займаються знищенням військової інфраструктури, будинків колаборантів тощо. Для таких людей першочерговою є фізична розвиненість та стресостійкість. Обов’язковими для всіх партизан є навички конспірації – як у реальному житті, так і в інтернеті. Ми приділяємо багато часу, щоб навчити цим вмінням наших людей – адже цінуємо їхню безпеку понад усе.

—  Втрата 99% області – це поразка чи тактичний задум?

—  Це не задум і не поразка. Просто тимчасові реалії, у яких ми опинилися і які нам слід враховувати для виконання наших завдань. Ніхто в командуванні би не пішов на такий задум - ціна завелика: зруйновані міста і села, життя військових та цивільних.

—  Як ви оцінюєте Харківський контрнаступ у вересні 2022 р.?

—  Харківський контрнаступ – блискавична військова операція нашого військового командування та величезний сором російської армії. Саме завдяки цій операції, почалося звільнення Луганщини. Деякі "експерти" бідкаються, що наче можна було продовжити наступ і звільнити значну частину Луганщини. Насправді це не відповідає дійсності, і командування зробило все правильно. По військовій науці не можна вклинюватися аж настільки вглиб території без закріплення на попередньо зайнятих.

—  Якою може бути стратегія ЗСУ на Луганщині вже в 2023 р.?

—  Не розкриваючи військових хитрощів та інсайдерської інформації, яка нам відома (інколи ми дозволяємо собі опублікувати певні інсайди з фронту Луганщини на http://t.me/lugpartizan), можна сказати, що ЗСУ продовжать наносити нищівні удари по військовій інфраструктурі окупантів у тилах, будуть намагатися обходити великі міста, а не штурмувати їх "в лоб", як це роблять росіяни, і продовжать звільняти територію Луганщини.

—  Де повинен зупинитись український партизан?

—  Кожен повинен вирішити це сам. Стратегічно, нам треба «кошмарити» РФ і на її території, в тому числі після війни. Це необхідно, щоб їм було чим зайнятися на своїй території, замість того, щоб планувати чергову спробу захоплення України. Але одна справа – діяти в краю, де ти виріс, а інша – перебувати на ворожій території. Це вже більше задача для спецури ГУР МО. Проте певен, серед наших людей будуть ті, хто захоче продовжити діяти на території РФ.

—  Чи поповнюють ряди ЗСУ партизани після визволення конкретної місцевості?

—  На Луганщині ще не було звільнено жодного значного населеного пункту, тому наразі ні. Але бувають випадки, коли наші люди виїжджають з окупованої на підкотрольну територію і йдуть в ЗСУ та інші військові формування. Причина – втома. Партизанщина – дуже важке заняття, як фізично, так і морально. Ти один, а навколо вороги. Чекаєш, що тебе можуть схопити в будь-який момент. У цьому плані воювати простіше. Але партизанщина часто ефективніша.

—  На ваш погляд, з ким ви бачите себе в аналогії з минулим – УПА, махновці, козацькі повстанські загони, гайдамаки чи ще з кимось?

—  Я не бачу аналогії з жодним історичним предком сучасного руху опору. Зараз ми маємо державу, яка підтримує рух опору. Це те, про що раніше повстанці не могли і мріяти. Однак і методів боротьби з рухом опору стало більше.

—  Кого можна вважати покровителем українських партизан на Донбасі?

—  Спонсорською чи волонтерською допомогою ми майже не користуємося. Через глибоку конспірацію ми не можемо розповідати їм, чим саме займаємося. Відповідно, вони не можуть нам допомагати, не знаючи, на що конкретно підуть їхні кошти. Покровителями, напевне, можна назвати українські спецслужби. Вони нам часто допомагають, а ми їм.

—  Якою ви бачите Луганщину після української перемоги та відбудови?

—  Це буде розвинутий квітучий край, і в той же час досить мілітаризований. Багато промислових підприємств, природних парків буде комбінуватися з військовими базами та фортифікаційними спорудами ближче до кордону з РФ.

—  Чи варто після війни позбавити Луганськ статусу обласного центру і надати його Сєвєродонецьку?

—  Такої потреби немає. Луганськ не винен в тому, що був трохи ближчий до кордону з ворогом, і окупували на роки його, а не Сєвєродонецьк.

—  Що ви можете побажати каналу Залізний Хрест і його підписникам?

—  Хочу побажати каналу розвитку, а підписникам робити все для нашої перемоги.

Записав інтерв'ю combrig_akella - керівник штабу Залізного Хреста і представник канцелярії Часопису Гетьманат.