Чому літературна слава настільки непередбачувана — і як все-таки можна (спробувати) її передбачити

У 1929 році читачі Manchester Guardian майже одноголосно вважали, що найбільші шанси зберегти популярність на наступні сто років — у Джона Голсуорсі. Сьогодні ще можна знайти людину, яка читала його «Сагу про Форсайтів» — але про Голсуорсі явно не говорять на кожному кроці (і навряд чи почнуть говорити до 2029 року).

Як пише автор The New Yorker Том Вандербільт, цей приклад гарно відображає непередбачуваність літературної слави. Іншими словами, надпопулярність автора у певний момент не гарантує того, що він залишатиметься в історії на десятки і сотні років вперед. 

Йдеться не лише про авторів масових низькопробних детективів і любовних романів — забуттю публіки піддаються і серйозні автори, як той же Голсуорсі чи інші лідери того опитування Manchester Guardian Джеймс Баррі та Арнольд Беннетт. А деколи буває й навпаки — згадаймо Скотта Фіцджеральда, чий культовий “Великий Гетсбі” помітили вже після смерті автора.

Є багато причин чому літературну славу так складно передбачити. По-перше, більшість бестселерів банально не є вартісними та якісними книжками. (Барбара Картленд передає привіт “50 відтінкам сірого”). По-друге, людям загалом не дуже гарно вдаються передбачування — нам автоматично здається, що улюблені нами книжки будуть читати і через 100 років. По-третє, у кожного нового покоління з’являються нові потреби і нові проблеми. Звичайно, деякі проблеми є вічними — але тут ми переходимо до останнього пункту: часто нові покоління продукують нові бестелери на старі теми. (Так, сто років тому книжки про особисту продуктивність також були популярними).  

Як ми вже зрозуміли, пророкувати довгострокову літературну славу — дуже складне завдання. Але можна все-таки спробувати виділити кілька факторів, які хоча б побічно можуть передбачити славу письменника на найближче століття:

1️⃣ Книга автора є об’єктом фільму, бажано — високобюджетного і знятого BBC.

2️⃣ Прізвище автора увійшло в мову як загальна назва і стало прийменником (“кафкіанський”, “орвеллівський”).

3️⃣ Не всі автори бестелерів залишаються в історії, але всі автори, котрі залишаються в історії, повинні мати в доробку хоча б один бестселер.

4️⃣ Не обов’язково мати велику аудиторію при житті, але ця невелика аудиторія має бути відданою (як це було у Фіцджеральда чи автора “Ловця у житі” Селінджера).

5️⃣ Ідеально, якщо при цьому авторові вдалося очолити новий інтелектуальний рух (антиколоніалізм Джозефа Конрада, радикальне лібертаріанство Айн Ренд).

Але головне правило в тому, що немає жодних чітких правил. Хоча це, звичайно, не зупинить нас від спроб вгадати, хто буде найбільш читаним автором у 2119 році.

——————————————————————————————————————

Автор — Антон Процюк для Телеграм-каналу The Old York Times