Лев Троцький

ЗА РАДЯНСЬКУ УКРАЇНУ

Грізна небезпека насувається на Радянську Україну із заходу,з боку Польщі.Пани захопили вже значну частину української землі.Але мало того,що польський поміщицький уряд захоплює зі зброєю в руках суто українські області,він ще насмілюється змальовувати свій розбійницький похід як боротьбу за

«визволення України».

Оскільки жоден дурень не повірить,що Пілсудський разом зі своїми магнатами і капіталістами збирається звільняти Україну,то ці пани висувають наперед про людське око так званого «генерала» Петлюру, зображуючи його покликаним визволителем і правителем України.Польскі війська,бачте, тільки допомагають Петлюрі, польські магнати і капіталісти для себе,бачте,нічого не хочуть.Їм би тільки допомогти пригнобленим Радянською владою робітникам і селянам,-запорукою того є сам Петлюра,який у польському обозі в'їжджає в Україну.

Хто ж такий Петлюра?Ми його знаємо по справах його.На початку революції він членом київської Ради.Коли трудящі класи України повстали проти Ради і створили Радянську владу,Петлюра звернувся до німецького й австрійського кайзерів і смиренно просив їхні імператорські величності надіслати німецькі війська в Україну для підтримки влади київської Ради.Війська Вільгельма прийшли, заволоділи всією Україною, притисли до землі трударів,а згодом німецька військова влада копняком чобота відкинула в кут жалюгідного українського зрадника,котрий став їй непотрібний.Замість нього німці поставили Гетьмана Скоропадського.Така перша глава діяльності великого Петлюри.

У листопаді 1918 року вибухнула німецька революція.Скинуто Вільгельма Гогенцоллерна,а за ним і його українського прикажчика гетьмана Скоропадського.В англо-французьких капіталістів очі розпалилися на Україну.В Одесі висадились французькі війська.Генерал Петлюра виповз із темного закутка і звернувся до капіталістичних урядів Англії і Франції з проханням надіслати до України якомога більше військ для встановлення влади петлюрівської директорії.У вдячність за це Петлюра обіцяв лондонським і паризьким лихварям служити вірою і правдою, тобто добром і горбом українського селянина.І Петлюра отримав від англо-французьских імперіалістів гроші та амуніцію.Він почав створювати свою армію.Але вибихнула друга радянська революція в Україні,вигнала геть французькі війська з чорноморського узбережжя та разом із поміщицьким і буржуазним сміттям вимела геть пана Петлюру з його директорією.Отака друга глава в історії Петлюри.

Після того,як він служив німецькому кайзерові проти України,а потім намагався продати свою душу англо-французькій біржі,але знову зазнав повного краху,Петлюра десь животів на задвірках у безвісті.

Але тут відкрилася третя глава.Польскі поміщики вирішили будь-що-будь повернути собі свої землі і цукрові заводи на Волині,Поділлі й Київщині.Вірний їхній ставленик,голова польської держави і верховний головнокомандувач польськими військами Пілсудський відкинув усі мирні пропозиції радянського уряду і відкрив наступ на Україну.Але для того,щоб прикрити хоч почасти грабіжницький характер свого походу,щоб обдурити найбільш темних людей в Україні,пан Пілсудський вирішив прихопити з собою в Україну пана Петлюру.Нема чого й казати,що Петлюра охоче продав свої послуги польским поміщикам,як раніше продавав себе німецькому кайзерові й англо-французькій біржі.

Таким чином, польська шляхта отримала можливість під петлюрівською вивіскою грабувати Україну.

У подяку за те що польські магнати знайшли для нього посаду,Петлюра передав у власність Польщі всі землі,які лежать на захід від лінії Збруч-Стир або Горинь, тобто всю східну Галичину, Західну Волинь, Полісся і Холмський край.У цих областях сім з чвертю мільйонів душ населення,з них пам'ять з чвертю-українці.

Є ще в Правобережній та почасти й у Лівобережній Україні телепні,-особливо з-поміж темного куркульства,-які думають,що влада в Україні перейде справді до Петлюри і куркулів,які приберуть до своїх рук землі і всі багатства країни.Але вони прорахуються.Не заради Петлюри та українських куркулів-петлюрівців воюють Польські пани.Землі і багатства польська шляхта прибере до своїх рук.От хіба ще малоземельних польских селян Пілсудський нагородить українською землею,щоб не ображати поміщиків у Польщі.

Тоді навіть короткозорі куркулі Правобережжя зрозуміють,що Петлюра є ніщо інше,ніж зрадник,котрий,немов на базарі гендлює Україною, пропонуючи її по черзі німцям,французам і полякам.Тоді багато хто з дрібних партизан,нині збитих з пантелику Петлюрою, спрямують свою збрую проти польських панів і проти Петлюри.Тоді найбільш заскнілі і темні люди західної України зрозуміють,що свою незалежність і самостійність Україна може зберегти тільки під радянською владою.

Але ні,не захопити польським панам Україну,хочу б і тимчасово!Після того,як Київ до рук ясновельможних бандитів, всією Росією пронніся крик обурення і заклику:на південь,на допомогу українським робітникам і трудящим селянам!

З усіх фронтів,де Радянська Росія перемогла,-зі сходу,півдня і півночі,-найкращі частини, найкращі командири і комісари йдуть на захід,проти білогвардійських польських війск.Підіймається все,що є чесного в самій Україні.Великий бій проти останнього ворога завершиться повним розгромом полчищ Пілсудського і Петлюри.

Перемога буде за нами.

Вперед-за Радянську Україну!

11 травня 1920р. Ніжин.

«В пути»,№ 114,12 травня 1920 р.