Лексичні особливості перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики - Иностранные языки и языкознание дипломная работа
Главная
Иностранные языки и языкознание
Лексичні особливості перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики
Фонові знання, необхідні перекладачеві для перекладу текстів з гендерної лінгвістики. Граматичні, лексичні та термінологічні труднощі при перекладі. Наслідки вживання сексистської мови. Систематизація виокремлених лексичних одиниць та їх складність.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
«Лексичні особливості перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики»
Розділ 1. Фонові знання, необхідні перекладачеві для перекладу текстів з гендерної лінгвістики
1.1 Фонові знання з теорії перекладу
1.2 Фонові знання з гендерної лінгвістики
2.7 Наслідки вживання сексистської мови
Наша курсова робота присвячена термінологічним труднощам перекладу текстів у галузі хімії. Актуальність визначається недостатнім вивченням цього аспекту у галузі сучасного перекладознавства, а також недостатньою кількістю робіт в українському перекладі.
Об'єктом є лексичні особливості перекладу текстів у галузі хімії.
Мета роботи полягає у виконанні перекладу тексту та проведенні перекладацького аналізу одиниць лексичного рівня та визначенні основних термінологічних труднощів перекладу.
Для дослідження поставленої мети необхідно виконати такі завдання :
1. Проаналізувати фонові знання, необхідні для перекладу текстів у галузі хімії.
2. Виконати переклад тексту обсягом знаків.
3. Визначити термінологічні труднощі перекладу текстів в обраній галузі.
Матеріалом дослідження слугував. Обсяг тексту становить знаків.
РОЗДІЛ 1 . Фонові знання, необхідні для перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики
1.1 Фонові знання з теорії перекладу
Слово переклад є загальновідомим, однак зміст поняття « переклад » вимагає уточнення та термінологічного визначення. Воно визначається як: вміння виразити вірно і повно засобами однієї мови те, що виражено раніше засобами іншої мови [31, с.13]; процес перетворення мовленнєвого твору на одній мові у мовленнєвий твір на іншій мові за умов збереження незмінного плану змісту, тобто значення [4, с. 11]; поняття полісемантичного характеру, найбільш загальне значення якого асоціюється з процесом та результатом передачі значення слова, словосполучення, речення або тексту з однієї мови на іншу [16, с. 10].
У перекладознавстві існує низка спеціальних термінів, які необхідно знати майбутньому перекладачеві, а саме: адекватний, еквівалентний, вільний, точний, послідовний, нульовий, близький, трансформаційний переклади [16, с. 246-251]. Вважаємо за необхідне дати визначення термінам “адекватний” та “еквівалентний” переклади.
Адекватний переклад - переклад, що забезпечує прагматичні задачі перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, не допускаючи порушень норм та узусу мови перекладу, дотримуючись жанрово-стилістичних вимог до текстів певного типу та відповідностей конвенційній нормі перекладу. Це так званий «правильний» переклад [16, с. 246].
Адекватний переклад - відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови [25]. Деякі автори пропонують використовувати замість терміна "адекватний переклад" термін "повноцінний переклад", маючи на увазі вичерпну передачу смислового змісту оригіналу і повноцінну функціонально-стилістичну відповідність йому [20].
Термін «адекватний переклад» увів не А. Смірнов, який 1931 року зробив спробу визначення його значення. Цим терміном користувалися й раніше. О. Фінкель навіть вважав, що «адекватним перекладом» здійснювали свої найкращі відтворення змісту й художніх особливостей оригіналу всі видатні перекладачі в Німеччині в другій половині ХIХ ст., і навіть Й. Гердер «виконав адекватно» свої «Голоси народів» (1769 р. ), бо він їх вважав довершеними змістовно, художньо й мелодійно, найпоетичнішими за образністю в усій європейській пісенній творчості [11].
За визначенням І.В. Корунця еквівалентний переклад - це переклад, що відтворює зміст оригіналу на одному з рівнів еквівалентності [16, с. 251].
В сучасному перекладознавстві можна знайти три основних підходи до визначення поняття «еквівалент».
По-перше, деякі визначення перекладу фактично підмінюють еквівалентність тотожністю, стверджуючи, що переклад повинен повністю зберігати зміст оригіналу.
Другий підхід у вирішенні проблеми перекладацької еквівалентності полягає в спробі знайти у змісті оригіналу певну інваріативну частину, збереження якої є необхідним і достатнім для досягнення еквівалентності перекладу. Іншими словами, якщо переклад може виконати одну й ту ж саму функцію чи описує ту ж саму реальність, то він еквівалентний.
Третій підхід до визначення перекладацької еквівалентності можна назвати емпіричним. Суть його полягає в тому, щоб не намагатися вирішувати, у чому повинна полягати спільність перекладу й оригіналу, а зіставити велике число реальне виконаних перекладів з їх оригіналами і подивитися, на чому ґрунтується їхня еквівалентність [24].
Під час перекладу текстів з мови джерела на цільову мову виникають певні труднощі, джерелом яких можуть бути відмінності в принципах побудови контактуючих мов. При розгляді проблем перекладу в навчальних, аналітичних та певною мірою евристичних цілях є доцільним окремий розгляд різних аспектів і проблем перекладу, в даному випадку граматичних, лексичних, термінологічних та жанрово-стилістичних труднощів.
Отже до граматичних труднощів відносять розбіжності у будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій; різний обсяг змісту форм і конструкцій, подібних у двох мовах; відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики; різні частотні характеристики в англійській та українській літературі; граматичні омоніми; особливості вираження членів речення у двох мовах [13, с. 11-12].
Лексичні труднощі пов'язані із багатозначністю слів (термінів) та вибором адекватного словникового відповідника; особливостями вживання загальнонародних слів; правилами застосування того чи іншого способу перекладу лексики; визначенням межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій; перекладом лексикалізованих форм множини іменників та термінів-омонімів; перекладом етноспецифічної лексики і етнонаціональною варіантністю термінів [13, с. 12-13].
Термінологічні труднощі складають неоднозначність термінів; відсутність перекладацьких відповідників; національна варіативність термінів; міжгалузева та внутрішньогалузева омонімія термінів; переклад новітніх авторських термінів, що подаються в лапках [13, с. 54].
Під жанрово-стилістичними труднощами розуміють труднощі пов'язані з метафоричними термінами; образною та необразною фразеологією; кліше та розмовними лексичними елементами; особливостями вживання особового займенника «I»; жанровими особливостями [13, с. 12-13].
Отже, вважаємо доцільним розглянути основні поняття, що стосуються галузі перекладознавства, а також надати характеристику предметній галузі і визначити її базові поняття.
Фонові знання (ФЗ) є одним з найважливіших передумов перекладу галузевих текстів, оскільки за їх відсутності переклад неможливий , навіть тоді, коли усі інші компоненти перекладацької компетенції є наявними [33].
А.В. Федоров розглядає їх як соціокультурні відомості, що відображають реальний комунікативний фон певного народу або картину життя певної країни. На його думку, поширення фонових знань відбувається саме через переклад, який вимагає знання певної соціокультурної інформації, що дозволяє зрозуміти глибинний зміст оригіналу і перекласти його без смислових втрат та помилок [31, с. 43].
А Віноградов В.С. визначає фонові знання як систему знань щодо галузі, якої стосується текст оригіналу, разом з когнітивним досвідом перекладача у цій же сфері [6, с. 66]. Але Ширяєв вважає фонові знання просто спільним усвідомленням певних реалій мовцем та слухачем, що забезпечує підґрунтя для мовленнєвого спілкування, а також визначає поведінку людини, систему її поглядів, етичних оцінок, естетичних смаків і значну частину її знань [34, с. 43].
На думку Комісарова, фонові знання - це сукупність даних та відомостей про специфіку країни, мова якої вивчається, її національну культуру, менталітет народу, національні особливості вербальної та невербальної поведінки тощо [15, с. 58], тоді як Алексєєва звужує значення поняття, що аналізується, включаючи до його змісту лише відомості про історію, географію, політику, тобто все те, що вказує на специфіку і неповторний колорит тієї чи іншої країни [1, с. 32].
Отже, у цій концепції до фонових знань віднесені базові поняття, які допомагають адекватно орієнтуватися у соціокультурному контексті певної комунікативної ситуації, правильно інтерпретувати та перекладати зміст мовленнєвої та немовленнєвої поведінки представників двох культур.
В.С. Виноградов віддавав перевагу терміну „фонова інформація”, до змісту якого він включав національний тезаурус, а також фонові знання, які входили до поняття „фонова інформація” як частка до цілого [6, с. 66]. На його думку, фонова інформація не вичерпується знаннями, наприклад, поведінки тварин, поширених у конкретній географічній зоні, або музичних ритмів конкретної етнічної групи чи рецептів приготування національних страв, хоча все це в принципі входить до складу фонових знань.
Фонова інформація включає конкретні факти щодо історії та державного устрою національної спільноти, особливостей її географічного середовища, характерних предметів матеріальної культури минулого і сьогодення, етнографічних та фольклорних понять і т. і.
Поряд із поняттям ФЗ, у літературі знаходимо поняття “фонова інформація”. „Фонову інформацію” розуміють як систему понять, що лежить в основі кожного конкретного тексту, незалежно від того, засвоєна вона перекладачем чи ні [6, с. 66]. Вона необхідна перекладачеві не менш, ніж фонові знання, тому що фонову інформацію О.С. Ахманова характеризує як "обопільне знання реалій мовцем і слухачем, що є основою спілкування" [2, с.498]. Фонова інформація у свою чергу може бути поділена на декілька типів. По-перше це загальнолюдські знання (біблійні образи і сюжети, інформація з міфів і казок, відомості з географії тощо). По-друге, це регіональні знання, які мають люди певного регіону (наприклад: снігопад, міраж, тайфун, білі ночі, північне сяйво, прибій, приплив, відплив тощо). По-третє, це країнознавчі знання.
По-четверте, це соціальні, професійні, культурні та історичні знання, наприклад, знання лікарів, фінансистів, будівельників, мешканців одного міста, працівників одного закладу тощо. Після її ж засвоєння така інформація перетворюється на „фонові знання” перекладача.
1.2 Фонові знання з гендерної лінгвістики
У другому підрозділі ми вважаємо за доцільне розглянути та дати визначення найбільш поширених понять, що стосуються обраної тематики та зробити екскурс у природу сексизму.
Термін лінгвістика є відомим і не потребує широкого тлумачення. Цим терміном позначають науку про мову, мовознавство [22, с. 287]. Одним з напрямів лінгвістики є гендерна лінгвістика. Гендерна лінгвістика - це напрям науки у складі міждисциплінарних гендерних досліджень, що визначає гендер за допомогою лінгвістичного понятійного апарату [5].
Становлення й інтенсивний розвиток гендерної лінгвістики припадає на 60 роки ХХ століття, що є пов'язаним з розвитком постмодерністської філософії та зміною наукової парадигми в гуманітарних науках. Загалом гендерна лінгвістика вивчає дві групи питань: відображення гендера в мові та мовленнєве та в цілому комунікативну поведінку чоловіків і жінок.
Англійський термін gender , що позначає граматичну категорію роду, був вилучений з лінгвістичного контексту та переміщений до досліджуваного поля інших наук - соціальної філософії, соціології, історії, а також у політичний дискурс [12].
Гендерні дослідження мови спочатку формувалися у дискурсі фемінізму. У зв'язку з цим доцільно згадати про “Новий жіночий рух”, який отримав широке розповсюдження наприкінці 1960-х років (передусім у США та Німеччині). Ідейним досягненням цього руху стала “феміністична критика мови”, яка, використовуючи для лінгвістичного аналізу інформацію з таких різнорідних галузей “гуманітарного” (тобто прикладного до людини) знання, як психологія, антропологія, етнографія, історія, соціологія, фізіологія тощо, мала яскраво виражений полемічний характер і навіть імперативно впливала на мовну політику. Основним дослідженням, яке започаткувало розвиток студій у галузі ґендерної лінгвістики, стала книжка Робіна Лакоффа “Мова і місце жінки”, у якій ішлося про “андроцентричну” структуру мови (порівн. неперекладний англомовний каламбур: man made language). Зважаючи на певну ущербність образу жінки в тій картині світу, яку фіксує мова, ґендерні дослідження витворили свою термінологію, зокрема такі терміни, як: gender neutral language (“ґендерно нейтральна мова/мовлення”), sexist language (“сексистська мова/мовлення”) тощо. Згідно з резолюцією ЮНЕСКО було навіть видано буклет з рекомендаціями щодо уникання проявів “сексизму” в мові [35].
Проблемою гендеру займалися з початку 20-го сторіччя іноземні лінгвісти (Маутнер, Есперсен), однак основні зусилля до розробки поняття приклали вчені в середині 60-х років - Лакофф Дж. та Р.. Російська гендерологічна школа заявила про себе у кінці 80-х (Халєєва И.И., Кіриліна А.В., Малишевська Д.Ч. та інші.) [9].
Вважається, що вперше термін «гендер» був запроваджений у науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці «Стать і гендер: про розвиток мужності та жіночності» (1968). «Гендер» він розглядав як поняття, що виражає психологічні, соціальні, культурні особливості, незалежні від тих, що тлумачать біологічну стать. Тому необов'язково пов'язувати буття жінки з «жіночністю», а буття чоловіка з «мужньою» поведінкою. Такий підхід був підтриманий багатьма соціологами, він започаткував новий напрям соціальних досліджень -- гендерних. Тепер цей термін вживається в різних значеннях: як позначення статі -- «соціальна стать»; як очікування того, що повинні робити чоловіки та жінки. Але понятійне поле його ще не до кінця окреслене та інституціолізоване, а під гендерним підходом розуміють:
а) окрему гендерну теорію, яка вивчає родину та соціальні стосунки статей;
б) універсальну концепцію патріархату як системи панування в суспільстві;
в) загальнометодологічний підхід, що розглядає стосунки статей як відношення влади [35].
Сучасна постанова проблем в теорії, використання нових методів у дослідженнях, застосування інтерактивних заходів у навчанні - все це відрізняє існування гендерної дисципліни. Поява гендерної проблематики у найрізноманітніших науках не тільки поновлює їхні термінологічні та методологічні, але й змінює якісно: пом'якшує жорсткі межі між різними науками, зближуючи їх одна з одною на основі міждисциплінарності як принципу гендерних досліджень. Це стосується й філософії, що отримує унікальну можливість реалізувати закономірну тенденцію об'єднання політичних, психологічних, онтологічних и гносеологічних концепцій, що на початку 20 сторіччя швидко відокремилися одна від одної.
Філософія гендеру є не тільки філософією статі, але й сучасною філософською постановкою питань про владу, суб'єктивність, співвідношення духовного и фізичного, специфіку сучасного наукового знання. Специфіка філософії гендеру, що відрізняє її від інших досліджуваних галузей, полягає в тому, що вона, традиційно претендуючи на функцію метанауки, методологічної бази гендерних досліджень в цілому, відмовляється від прескрипційного характеру реалізації цієї функції: філософія гендеру насправді намагається реалізувати найновіші принципи поліваріативності й антитетичності філософського мислення.
Таким чином, це своєрідне теоретичне зміщення акцентів у політичному русі фемінізму співпало з логікою розвитку філософської проблематики у 60-і роки 20 століття [8].
Гендерна психологія - галузь психологічного знання, що вивчає характеристики гендерної ідентичності, які детермінують соціальну поведінку людей в залежності від їхньої полової приналежності. Акцент у психологічних дослідженнях цієї галузі знання є зробленим на порівняльному вивченні особистісних характеристик людей чоловічої та жіночої статі. Основу гендерної психології склали: розділ диференціальної психології - психологія статі та розділ психології розвитку - психосоціальний розвиток особистості (той аспект, що є обумовленим статевою належністю індивіду). Ці розділи психології визначили основну структуру гендерної психології, що є представленою двома головними блоками інформації: психологія статевих відмінностей та гендерна соціалізація. Тут використовуються традиційний для психології понятійний апарат та ті психологічні поняття, за допомогою яких розкривається структура особистості. [12].
Текст, обраний для перекладу, стосується гендеру у лінгвістиці та таких понять, як сексизм, стереотипи та гендерні ролі. Розглянемо кожний з них.
Отже, сексизм -- це ідеологія, яка встановлює нерівні права чоловіків і жінок, або ж статеву дискримінацію [7].
Цю ідеологію вважають небезпечною, через те, що вона не є помітною та проти неї важко боротися. Цей термін виник за аналогією з расизмом. Він позначає дискримінацію або упередження за ознакою статі. Тобто обмеження чи позбавлення прав жінок або чоловіків лише через певні статеві ознаки. Сексизм може проявлятися на індивідуальному, культурному та інституціональному (суспільні інститути) рівнях [23].
Найбільш розповсюджена форма сексизму -- чоловічий «шовінізм», але існує и жіночий сексизм. Витоки сексизму кореняться в абсолютизації та біологізації статевих розбіжностей, багато з котрих насправді похідні від певних соціальних умов та культурних норм, багатогранні и багаторівневі, а деякі взагалі є уявними, ілюзорними [29].
Сексизм лежить в основі гендерних стереотипів щодо «нормального» уявлення про чоловіків та жінок.
Стереотип (від греч. "stereotype": stereos - твердий, міцний і typos - форма, зразок, відбиток) - тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представниках цих груп.[ 26]
Дуже схоже трактування поняттю "стереотип" дає Байбурін А.К.: це судження, у загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним фарбуванням, що приписує визначеному класу обличчя деякі властивості, чи, навпаки, що відмовляє їм у цих властивостях. Стереотипи розглядаються як особливі форми обробки інформації, що полегшують орієнтацію людини у світі. Ознаки, що містяться в стереотипах, використовуються для оцінки співвіднесеності предметів до того чи іншого класу і приписування їм визначених характеристик [3, с. 7-21].
Гендерними стереотипами називають стійкі уявлення про риси, якості, можливості і поведінку статей [19]. Гендерні стереотипи, що виникають над біологічно - половою реальністю, відображають сукупність біологічних ознак, соціальних ролей, особливостей психіки та поведінки, що є властивими для представників даної статі в межах даної культури [28].
Гендерні стереотипи являють собою культурно і соціально обумовлені думки про якості, атрибути і норми поводження представників обох статей і їхнє відображення в мові. Гендерна стереотипізація фіксується в мові, тісно зв'язана з вираженням оцінки і впливає на формування очікувань від представників тієї чи іншої статі визначеного типу поводження [14, с. 71]. Стереотип кореспондує з уявленням, репрезентуючи мінімізоване, типізоване й аксіологічно марковане знання про об'єкт. Відповідно, гендерний стереотип постає як типізоване, мінімізоване й соціокультурно марковане уявлення про фізіологічні, фізичні, емотивні, психологічні, психічні та соціокультурні властивості чоловіка й жінки, а також усі можливі образні асоціації, пов'язані з належністю індивіда до чоловічої або жіночої статі у певній лінгвокультурі [18, с.6].
До прикладів гендерних стереотипів належать такі поняття, як «жіноча логіка», «чоловіча дружба», «материнський інстинкт», «справжня жінка», «справжній чоловік» і т.д., і дуже широко відтворюються в ЗМІ та рекламі. В них жінка виступає близькою до природи, сексуальною, а також завжди в турботах про сім'ю та дім. Чоловік, навпаки, є раціональним, владним, працює і фінансово забезпечує сім'ю. При цьому чоловіче домінування представлене як очевидне, природне, а отже - справедливе. Схематично гендерні стереотипи можна зобразити таким чином (Рис. 1.1.):
Таким чином, дискримінація у ставленні до жінок перетворюється на норму, звужуючи можливості вибору (професії, стилю життя, зовнішньої поведінки) як для жінок, так і для чоловіків, оскільки нав'язують їм стереотипні зразки, не даючи можливості бути чи стати самими собою [27].
Суть сексизму -- це погляди і поведінка, побудовані на традиційних стереотипах щодо статевих ролей [10]. Статеві, або гендерні, ролі - це моделі поведінки в певному суспільстві, громаді або іншій соціальній групі, які обумовлюють діяльність, завдання і обов'язки чоловіків та жінок [9]. Кожна гендерна роль містить певний набір очікуваних природних і/або поведінкових стереотипних характеристик референта-чоловіка й референта-жінки, що тематизується вільними атрибутивними словосполученнями. Оскільки індивід подсвідомо прагне відповідати соціально санкціонованим еталонам і нормам, щоб здобути соціальне схвалення та бажаний статус, гендерно марковані вільні атрибутивні словсполучення, презентуючи у дискурсі бажані й небажані гендерні ролі, функціонують як регулятивні настанови, які здійснюють вплив на сприйняття суб'єктом соціальної дійсності і формують гендерно диференційовані моделі поведінки [18, с. 7]. Саме собою це звучить досить невинно, але в реальності призводить до дуже серйозних негативних наслідків -- до дискримінації та приниження людей за ознакою статі, утверджень переваги однієї статі над іншою, приписування представникам кожної статі «визначених природою» занять, ролей, статусів і професій. Уявлення про типове виконання тієї чи іншої ролі складаються в стереотипи. Жінкам приписують ролі матері, дружини, домогосподарки тощо, а чоловікові в свою чергу приписують ролі турботливого чоловіка, батька, мачо, здбувача тощо [18, с. 7-13]. Гендерні ролі чоловіка та жінки можна схематично зобразити наступним шляхом (Рис. 1.2.):
Попри те, що явище, яке воно описує, можна сказати -- вічне, слово «сексизм» не є новим для нас. Це поняття вперше згадують у середині 60-х років минулого століття. На той час сексизм «помітили» спочатку в Америці, а потім і в інших західних країнах і почали з ним боротися. Ну, а щоб із якимось явищем боротися, його треба назвати й вивчити [10].
Варто зазначити, що сьогодні одним з головних чинників дискримінації чоловіків та жінок вважається наявність у мові сексизму. Мова відіграє основну роль у формуванні свідомості та системи цінностей кожної особистості. Саме тому в 1990 р. Рада Європи прийняла рекомендацію про усунення сексизму з мови. Вона закликала ЗМІ користуватись вільною від сексизму мовою. Низка країн веде просвітню діяльність. Так, Австралійська Корпорація по радіомовленню підготувала у 1984 р. посібник з несексистської мови, який успішно використовується також і у ЗМІ [32].
Серед засобів подолання гендерної дискримінації через мову (або подолання мовного сексизму) найважливішим постає субституція займеннику третьої особи однини чоловічого роду у функції узагальнюючого іншими, гендерно-нейтральними формами [17].
Фемiнiстками було запропоновано впровадження інклюзивної мови. Inclusive language - це така мова (як засіб спілкування), яка містить в собі поняття та способи номінації представників обох статей; мова, в якій існують засоби позначення не тільки чоловіків, а й жінок [17].
Гендерні стереотипи мають як позитивні так і негативні характеристики. Звісно, що для чоловіків та жінок вони є абсолютно різними. Тож узагальнено це є схематично зображеним на Рис. 1.3.:
переклад гендерний лінгвістика лексичний
Рис.1.3. Характеристика чоловіків та жінок
Таким чином, робимо висновок, що фонові знання у галузі перекладознавства необхідні для успішного перекодування інформації з однієї мови на іншу з мінімальними втратами, а фонові знання у галузі предметної галузі сприяють вірному декодуванню авторського тексту.
У цій главі я маю справу з питанням гендерної упередженості на рівні аналізу окремих слів. У першому розділі я звертаю увагу на більш загальні та теоретичні аспекти дискримінації за ознакою статі та розповідає про гендерне слововживання; у другому розділі я вивчаю ставлення феміністської критики до дискримінації жінок у мові, та який вплив, як стверджується, цей тип вживання мови має на читачів, зокрема на жінок. У ході дослідження прикладів слововживання, а саме використання статево-специфічного займенника, неправильне вживання гендерних слів, використання термінів та негативних описів жіночої статі в різноманітних текстах, є можливість продемонструвати, що використання мови може являти собою та увічнювати специфічні погляди на жінок. Однак, прочитавши цю главу, стає зрозумілим, що ,хоча, нас можуть підбивати норми мови говорити певні речі та підсилювати певне бачення потенційних можливостей жінок та чоловіків у суспільстві, існує багато альтернатив, що мовець може використовувати для утримування від сексистського слововживання. Я змальовую безстатеве використання мови, що уникає непотрібних гендерних специфічних термінів та використовує безстатеві слова, за допомогою яких можна звертатися як до жінок, так і до чоловіків. Я надаю не тільки приклади використання не гендерної мови, але й приклади стратегій, що можна вживати для протидії сексизму в цілому.
Сексизм у мові можна визначити багатьма шляхами; Марія Ветерлин-Брагін пропонує наступне визначення: «[твердження] є сексистським, якщо сприяє, підбурює або спричиняє, або призводить до пригнічення жінок» (Ветерлин-Брагін 1981:2). Вона змальовує це як ймовірно занадто обмежене визначення в тому сенсі, що воно обмежує дискримінацію жінок у мові та таким чином вона пропонує наступне визначення: «[твердження] є сексистським, якщо його використання засновує, сприяє або експлуатує несправедливе або недоречне, або нахабне статеве розрізнення» (те саме джерело:3).
Розглядаючи ці питання, необхідно звернутися до того, який ступінь нашого сприйняття світу,та якими мають бути «природні» статеві ролі за нашим розумінням, що насправді керується мовою, якою ми розмовляємо. Цей останній пункт, ймовірно, є найбільш важливим та дискусійним серед усіх питань, що стосуються значення, сформульованого у цьому розділі. Ми маємо обміркувати, чи мова тільки «відображує» світ (тобто тільки «називає» речі, що, вочевидь, існують без мови), або чи існує якась обставина, що створена для мови, і впливає на те, як ми сприймаємо світ(тобто речі, які наша мова називає стають більш «очевидними», ніж речі, які наша мова не називає). Аргументи на користь другої точки зору, що стосуються теорії лінгвістичного детермінізму, був висунутий Сепіром та Уорфом.
Теорія лінгвістичного детермінізму говорить, що розбіжності у структурі мов насправді визначають різні погляди суспільств на світ. До того ж, говориться, що мова культури формує погляд мовців на світ. Можливо проаналізувати цей аргумент як такий, що складається з двох етапів. Перший етап, коли люди називають світ по-різному, підкреслюючи різні аспекти,в залежності від того, що є найбільш доречним для їхнього способу життя, не є занадто проблематичним. Приклад, що найчастіше використовується в наведеній ситуації, є різноманіття слів для позначення снігу, що використовують інуїти в порівнянні з обмеженою кількістю слів можливих для позначення снігу в англійській мові(див. Уорф 1956; Монгомері 1986а:171-97). Через те, що сніг є найменшою часткою повсякденного життя в Британії, ми придумали менше слів для його позначення. Однак, певні англомовні суспільства дійсно потребують можливості розмовляти про якості снігу як про частину їх звичайних діяльностей - лижники, що змагаються, Британська Залізна Дорога, географи та альпіністи, наприклад. Ми припускаємо, що мова відповідає потребам громадськості, та вважається, що той факт, що деякі мови мають велику кількість готових способів описання певного явища, а інші не мають, відображує, що саме ті культури вважають доречним та важливим для їх способу життя.
Однак, лінгвістичний детермінізм сприймає цей аргумент на іншому етапі та доводить, що мова створює наше розуміння світу. Згідно з цим другим етапом аргументу, на наші системи мислення впливає мова суспільства, таким чином наше уявлення про «реальність» стримується лінгвістичними формами, що є в наявності для нас як членів певного суспільства. «Справа в тому, що «реальний світ» в значній мірі є підсвідомо побудованим на мовних особливостях групи. Нема двох мов, що коли-небудь розглядалися би зовсім однаково як такі, що представляють однакову соціальну реальність. Світи, де живуть різні суспільства, є відмінні світи, не просто один й той самий світ з різними прикріпленими ярликами» (Сепір у Мандельбаумі 1949: 162). Отже, згідно з гіпотезою Сепіра та Уорфа, якщо мовна громада не має попередньо сформованого способу вираження певної концепції, тоді члени такої громади не мають цієї концепції як частини їхніх ймовірно наявних знань щодо світу. Звісно, існує безліч градацій щодо того, наскільки сильно підтримують цю точку зору її користувачі. Більшість людей, які погоджуються з теорією лінгвістичного детермінізму, роблять так у більшій або меншій мірі (див. Дж.Лакофф 1987). Він також був сильно розкритикований через його потенційно расистські заяви. Було б можливим,наприклад, використовувати теорію, щоб довести, що деякі культури були, в певній мірі, менші, тому що їхні мови були розрізнені як недосконалі.
Твердження про те, як мова впливає на наше сприйняття світу, є важливим для феміністів через низку причин. Існувало багато критичних феміністських оглядів англійського лексикону (Нільсен та інші 1977; Шульц 1990; Дж. Мільс 1989), де було наведено аргументи, що сексизм є властивим для багатьох ярликів, що використовуються в англійській мові. Інші феміністи писали про лексичні прогалини в мові - випадок з жінками, про який вони вважать складно говорити, тому що англійська мова не має в наявності терміну (Спендер 1980). Часто сперечаються, що ці вживання та інші, на яких детально спинимося нижче, виявляють, наскільки сексистським є наше суспільство. Феміністи, що дотримуються цієї позиції, стверджують, що мовні реформи є по суті безглуздими, тому що оскільки, як суспільство є сексистським, сексистські значенн
Лексичні особливості перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат по теме Правовые аспекты установления гарантийного срока на товар
Курсовая Работа На Тему Носители
Handel And The Politics Of
Сочинение Дневниковая Запись 9 Класс
Мышцы таза.
Реферат Тема Стали
Реферат по теме Идентификация нефтяной составляющей органического загрязнения гидросферы
Курсовая работа: Права и обязанности аудиторских организаций
Эссе: Педагогическая психология
Контрольная работа: Фитоценоз луга и влияние на него хозяйственной деятельности
Курсовая работа по теме Финансы малого бизнеса. Ипотечное кредитование
Реферат На Тему Силы Механики
Эссе: Духовное развитие
Сочинение: Кошачий инстинкт
Курсовая Работа На Тему Микропроцессорное Устройство Управления Электронными Весами
Реферат: Майнові та земельні відносини їх нормативно-правова база
Курсовая работа по теме Проектирование автоматизированной информационной системы для автоматизации производства мебели
Реферат по теме Высокочастотная электротерапия: электрическое поле ультравысокой частоты, миллиметровая терапия
Сочинение Черты
Реферат по теме Программа по коррекции гиперактивности
Глобальные проблемы современности - Биология и естествознание контрольная работа
Документоведение - Бухгалтерский учет и аудит реферат
Экономико-географическая характеристика Германии - География и экономическая география реферат