Латинська мова. Іменники - Иностранные языки и языкознание реферат

Сутність та основи граматичного складу латинської мови. Особливості характеристики імені іменника. Число і рід. Опис трьох типів відмінку. Деякі особливості третього загибелі. Правила роду і важливі винятки. Латінскій мова як основа Римського права.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Граматичний склад латинської мови -------------------------------------------------- 2 ст.
Іменник. Число і рід. --------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Відмінки ------------------------------------------------------------------------------------ 4 ст.
Типи відмінювань ------------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Перша відміна ----------------------------------------------------------------------------- 6 ст.
Друга відміна ------------------------------------------------------------------------------ 8 ст.
Третя відміна ----------------------------------------------------------------------------- 11 ст.
Третя приголосна відміна -------------------------------------------------------------- 13 ст.
Третя голосна відміна ------------------------------------------------------------------ 14 ст.
Третя змішана відміна ------------------------------------------------------------------ 16 ст.
Деякі особливості третьої відміни --------------------------------------------------- 17 ст.
Правила роду і важливіші винятки -------------------------------------------------- 18 ст.
Список використаної літератури і джерел ----------------------------------------- 25 ст.
Граматичний склад латинської мови
По своїй граматичній будові латинської мови належить до мов синтетичного (флективного) типу. Це значить, що, на відміну від мов з аналітичним ладом, граматичні відносини виражаються в ньому головним чином за допомогою зміни форми слова - надбавкою до основи суфіксів і флексій (закінчень).
У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legitis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.
Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв'язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.
У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.
Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови. Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних - англійська, фран-цузька та ін.
Так, ознакою особи і числа у формі дієслова є особисті закінчення: lauda-t він хвалить, vidc-t він бачить, laudд-mus ми хвалимо, vidc-mus ми бачимо.
Ті ж особисті закінчення зберігаються в різних часах дійсного і умовного способів; форми відрізняються один від одного суфіксами: lauda-t він хвалить, laudд-ba-t він хвалив, laudд-v-i-t він похвалив, laudд-re-l він хвалив би. Синтетичний характер латинської мови виразно виявляється із зіставлення приведеної вище форми 3-го л. ед. ч. перфекта laudдvit (він похвалив) з відповідними тимчасовими формами в нових мовах: it а louй, he has praised, er hat gelobt.
Ознакою відмінків в латинській мові є відмінкові закінчення, приєднувані до основи імені, що схиляється: terra земля, terra-m землю, terrа-rum земель, tеrrа-s землі (вин. п. мн. числа).
Частини мови поділяються на змінні й незмінні.
Змінні частини мови Незмінні частини м о ви
1. Іменник - nomen substantоvum 1. Прислівник - adverbium
2. Прикметник - nomen adiectоvum 2. Прийменник - praepositio
3. Займенник - pronфmen 3. Сполучник - coniunctio
4. Числівник - nomen numerвle 4. Частка - particula
5. Дієслово - verbum 5. Вигук - interiectio
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду ( genus ), числа ( numerus ), відмінка ( сasus ) і відміни ( declinatio ).
а) masculоnum ( m ) - чоловічий рід
Систему латинської відміни утворюють шість відмінків ( Сasus ):
nominat о vus ( Nom .) - називний відмінок (хто? що?)
genet о vus ( Gen .) - родовий відмінок (кого? чого?)
dat оvus ( Dat .) - давальний відмінок (кому? чому?)
accusatоvus ( Acc .) - знахідний відмінок (кого? що?)
ablatоvus ( Abl .) - аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatоvus ( Voc .) - кличний відмінок.
П'ять відмін ( Declinatio ) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п'ять відмін ( declinatio ):
Друга відміна - основа на - - o /-e
Третя відміна - основа на приголосний звук або - i
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини ( genetоvus singulвris ).
Закінчення genetоvus singulвris першої - п'ятої відмін:
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.
Іменники та інші змінні частини мови запам'ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників - це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.
pop?lus, pop?li, masculоnum - народ;
homo, hom?nis, masculоnum - людина;
terra, ae, f - земля stella, ae, f - зірка
silva, ae, f - ліс aqua, ae, f - вода
via, ae, f - дорога forma, ae, f - форма
gutta, ae, f - крапля cellula, ae, f - клітина
charta, ae, f - папір, карта esca, ae, f - їжа
farоna, ae, f - борошно natыra, ae, f - природа
pecunia, ae, f - гроші magistra, ae, f - вчителька
Відмінювання словосполучень : aqua liquida (f) - прозора вода; terra magna (f) - велика земля:
Від основи іменника за допомогою формантів:
а) - ula , -cula , -ola , -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:
lingua, ae, f - язик, мова - lingula, ae, f - язичок
forma, ae, f - вид, зовнішність - formula, ae, f - формула
pars, partis, f - частина - particula, ae, f - частинка
cutis, is, f - шкіра - cuticula, ae, f - шкірочка
arteria, ae, f - артерія - arteriola, ae, f - артерійка
filia, ae, f - донька - filiola, ae, f - донечка
capra, ae, f - коза - capella, ae, f - кізонька;
б) за допомогою форманта - оna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officоna, ae, f - аптека, doctrоna - вчення, наука.
Від основи прикметника за допомогою формантів -ia , -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:
concors, concordis - згідний - concordia, ae, f - згода
miser, era, erum - нещасний - miseria, ae, f - нещастя
iners, inertis - бездіяльний - inertia, ae, f - бездіяльність
potens, potentis - сильний - potentia, ae, f - сила
avвrus, a, um - жадібний - avaritia, ae, f - жадібність.
а) від основи інфекта із словотвірними формантами - (e)ntia , _ (a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:
consistere - гуснути, застигати - consistentia, ae, f - стан рухомості високов'язких рідин і напівтвердих речовин
differre - розрізняти - differentia, ae, f - різниця
intellegere - розуміти - intellegentia, ae, f - розуміння, здатність сприйняття
substвre - існувати - substantia, ae, f - суть, сутність;
б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів _ (t)ыra , -(s)ыra утворюються іменники із значенням результату дії:
struo, struxi, structum, ere - будувати - structыra, ae, f - структура
metior, mensus sum, оri - виміряти - mensыra, ae, f - міра, вимір.
Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:
лат. natыra, cultыra, censыra, doctrоna, medicоna;
укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;
фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;
англ. nature, culture, doctrinе, medicine;
нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.
Відмінкові закінчення другої відміни:
Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:
б) debitum pecuniarium (n) - грошовий борг
У словах чоловічого роду на - us у кличному відмінку однини закінчення - е . Порівняйте: друже, народе, брате.
Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er , зберігають _ е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
Власні імена на - ius , -eius , -aius у кличному відмінку однини мають закінчення - і , -еі , _ аі : Valerius - Valeri, Pompeius - Pompei, Gaius - Gai. Загальний іменник filius, ii, m - син у кличному відмінку має форму fili.
Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на - um замість _ фrum .
iugerum, i, n - юґер, ? 2519 мІ, Gen. plur. - iugerum
modius, i, m - модій, ? 8,754 літри, Gen. plur. - modium
nummus, i, m - монета, Gen.plur. - nummum
sestertius, ii, m - сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. - sestertium;
б) назви посад і визн а чення службового становища:
decemvir, i, m - децемвір, Gen.plur. - decemvоrum
faber, bri, m - майстер, Gen.plur. - fabrum.
Іменник deus , i, m - бог у кличному відмінку однини має форму deus ; у називному і кличному відмінках множини - dei або di ; у давальному й орудному відмінках множини - deis або dis ; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deфrum .
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення _ а .
Основи, що закінчуються на - c , - g , -t , -d , утворюють сигматичний номінатив:
Основи на - 1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми - nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris. За формою gеnеtоvus singulвris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення - is :
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris, але у gеnеtоvus singulвris звичайно вказується не тільки закінчення - is , а й останній склад основи: functio, фnis, f - функція; latus, eris, n - сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is : vallis, is, f - долина; nubes, is, f - хмара.
Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи - на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtоvus plurвlis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtоvus plurвlis - як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.
Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід)
Зразок відмінювання іменників приголосної відміни:
homo, inis, m - людина; lex, legis, f - закон; corpus, oris, n - тіло:
Зразок відмінювання іменників голосної відміни:
1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is :
turris, is, f - вежа, башта puppis, is, f - корма
secыris, is, f - сокира febris, is, f - гарячка
sitis, is, f - спрага tussis, is, f - кашель.
2. За голосною відміною відмінюються також рівноскладові назви міст і річок на - is :
Neapolis, is, f - Неаполь; Tiberis, is, m - Тібр (усі назви річок - чоловічого роду).
3. За голосною відміною відмінюються рівноскладові іменники жіночого роду грецького походження на -sis: basis, is, f - основа; dosis, is, f - доза; prognфsis, is, f - прогноз: analysis, is, f - аналіз та ін.
Знахідний відмінок однини цих іменників закінчується на - im .
secыris, is, f; Neap?lis, is, f; analysis, is, f
До голосної відміни належить іменник vis , f - сила , могутність із основою в однині на vi-, де -о - довге. У цьому іменникові відсутні форми родового і давального відмінків однини. Форми множини утворені від називного відмінка однини, що вважається основою, причому _ s переходить в -r за законом ротацизму (vises переходить у vires).
а) рівноскладові іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на - es, -is .
б) нерівноскладові іменники, які перед закінченням родового відмінка однини - is мають дві приголосні букви:
civis, is, m, f - громадянин (ка); nubes, is, f - хмара; pars, partis, f - частина; os, ossis, n - кістка
Мішана відміна відрізняється від приголосної тільки формою родового відмінка множини на -ium .
1. До третьої відміни належать також деякі слова з основами на « u », « ov », які походять від дифтонга « ou », наприклад: bos (корова, віл), Iuppiter (Юпітер). Іменник vas, vasis, n (посудина) в однині відмінюється за третьою відміною, а в множині - за другою.
2. Іменники середнього роду грецького походження на -ma в давальному і орудному відмінках множини мають закінчення -is замість -ibus .
2. Іменники жіночого роду закінчуються на - as, -us (Gen. -ыtis, _ыdis), - is (рівноскладові), -es (рівноскладові), -s (з попереднім приголосним), _x , -do , -go , -io.
fas, n (невідмінюване) - моральне право; те, що годиться
nefas, n (невідмінюване) - те, що не годиться, беззаконність
3. Іменники середнього роду закінчуються на -ma , -l (-al) , -ar , -c , -e , _en , -ur , -us, -t .
Є ще низка інших винятків щодо роду іменників. У третій відміні є деякі іменники, які у множині набувають іншого значення, ніж в однині: aedes, aedis, f - храм, aedes, aedium, f - дім, будинок, finis, finis, m - межа, кордон, fines, finium, m - область, територія, pars, partis, f - частина, partes, partium, f - роль актора, партія та ін.
1. Від основи супіна за допомогою суфікса -tor, -sor утворюються іменники чоловічого роду, що означають особу, яка діє:
condыco, duxi, ductum, ?re - супроводжувати - conductor, фris, m - кондуктор;
colligo, legi, lectum, ere - збирати - collector, фris, m - збирач, з'єднувач;
comprimo, pressi, pressum, ere - збирати - compressor, фris, m - стискач.
Цей тип латинського словотворення засвоївся в українській (англійській, німецькій, французькій, іспанській) мовах: новатор, раціоналізатор, індикатор, респіратор, конденсатор, телевізор та ін.
2. Від основи інфекта за допомогою суфікса -or утворюються іменники чоловічого роду із значенням стану чи діяльності:
odфro, вvi, вtum, вre - пахнути - odor, фris, m - запах;
caleo, ui, -, зre - бути теплим - calor, фris, m - теплота.
3. Від основи супіна за допомогою суфікса -tio , -sio утворюються іменники жіночого роду із значенням назви дії чи стану:
ago, egi, actum, ere - робити, діяти - actio, фnis, f - діяльність, рух;
concipio, cepi, ceptum, ere - сприймати - conceptio, фnis, f - сприйняття;
praecзdo, cessi, cessum, ?re - йти попереду - praecessio, фnis, f - передування, прецесія.
Іменники цього типу засвоєні новими мовами. У західноєвропейські мови слова ввійшли у формі основи: латинський називний відмінок однини - demonstratio - показ - родовий однини - demonstra-tiфnis - основа demonstration - порів. нім. die Demonstration, англ. - the demonstration, фр. - la dйmonstration. В українській мові латинським іменникам такого типу відповідають іменники жіночого роду на - ція : інфляція, еволюція.
4. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tвt утворюються абстрактні іменники жіночого роду із значенням якості:
liber, era, erum - вільний, a, e - libertas, вtis, f - свобода;
verus, a, um - істинний, a, e - veritas, вtis, f - істина.
5. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tыdo утворюються іменники жіночого роду із значенням властивості чи якості:
amplus, a, um - обширний, a, е - amplitыdo, ?nis, f - величина;
longus, a, um - довгий, a, e - longitыdo, ?nis, f - довжина.
6. Від основи прикметника за допомогою суфікса -tas утворюються іменники жіночого роду, що означають якість:
universus, a, um - загальний, a, e - universitas, вtis, f - цілісність, сукупність;
humвnus, a, um - людяний, a, e - humanitas, вtis, f - гуманізм, людяність.
7. Від основи інфекта за допомогою суфікса -men утворюються іменники середнього роду із значенням засобу або наслідку дії:
nom?no, вvi, вtum, вre - називати - nomen, inis, n - назва, ім'я;
med?co, вvi, вtum, вre - виготовляти, лікувати - medicвmen, ?nis, n - засіб лікування, ліки.
8. Від основи іменника за допомогою форманта -вlis , e утворюються прикметники третьої відміни із значенням властивості, належності до чогось:
natыra, ae, f - природа - naturвlis, e - природний, а, е;
locus, i, m - місце - locвlis, e - місцевий, а, е;
natio, фnis, f - нація, народ - nationвlis, e - національний, а, е.
9. Від основи іменника за допомогою форманта -вris , e утворюються прикметники третьої відміни із значенням ознаки, якості, належності:
militia, ae,f - військова служба - militвris, e - військовий, а, е;
populus, i, m - народ - populвris, e - народний, а, е.
10. Від дієслівних основ інфекта за допомогою форманта -ilis , e утворюються прикметники із значенням стану:
frango, fregi, fractum, ere - ламати, кришити - fragilis, e - ламкий, a, e, крихкий, a, e;
utor, uti, usus sum - користуватися - utilis, e - корисний, a, e.
11. Від основи інфекта за допомогою суфікса -bilis , e утворюються прикметники зі значенням якості, можливості:
sto, steti, вtum, вre - стояти - stabilis, e - постійний, а, е.
Список використаної літератури і джерел:
Венгловський П.П.; «Латинська мова»; Львів, 1970 р.;
Грищенко С.П.; «Латинська мова й основи римського права»; К., 2005 р.;
Дворецкий І.Х.; «Латинско-русский словарь»; М., 2000 р.;
Литвинов В.Д.; «Латинсько-український словник»; К., 1998 р.;
Малінін A.M.; «Латинско-русский словар»; М., 1961 р.;
Никифоров Б.С.; «Латинская юридическая фразеологія»; М.; 1979 р.;
Овруцький Н.І.; «Крилаті латинські вирази в літературі»; М., 1969 р.;
Ревак Н.Г., Сулим В.Т.; «Латинська мова»; Л., 2002 р.;
Скорина Л.П., Чуракова Л.П.; «Латинська мова для юристів»; К., 2004 р.;
Цимбалюк Ю.В.; «Латинські прислів'я і приказки»; К., 1989 р.;
http://linguaeterna.com/ua/site.php
Особливості розвитку категорій іменника в індоєвропейській мові-основі, їх морфологічний та синтаксичний характер. Категорії іменника в давніх та сучасних германських мовах. Особливості розвитку категорії роду, числа, відмінка в англійській мові. курсовая работа [55,8 K], добавлен 14.01.2014
Албанська мова - державна мова Албанії, її належність до індоєвропейської родини та генетична близькість зі зниклими іллірійською та мессапською мовами. Лінгвістичні особливості албанської мови. Вільний порядок слів у реченні, граматична структура. реферат [21,4 K], добавлен 24.03.2012
Мова як найвищий дар людини й цілого народу, талісман їхньої долі, таланту, безсмертя. Деякі аспекти історії виникнення української мови та писемності, докази її давності. Особливості золотої скарбниці української усної народної творчості, її значення. сочинение [13,6 K], добавлен 21.04.2011
Формат існування і національні варіанти німецької мови. Структура та функції форм німецької мови в Австрії. Лексико-семантичні особливості німецької літературної мови Австрії: Граматичні, фонетичні, орфографічні. Особливості фразеології, словотворення. курсовая работа [70,8 K], добавлен 30.11.2015
Закріплення державної мови традицією або законодавством. Українська мова - мова корінного населення України. Поширення викладання мови в навчальних закладах. Розвиток літературної мови за рахунок повернення вилучених слів та слів регіонального походження. контрольная работа [20,8 K], добавлен 10.12.2011
Ознаки суспільної природи мови та мовної діяльності. Сутність і головні властивості мовної норми. Територіальна та соціальна диференціація мови, її розмежування з діалектом. Літературна мова та її стилі. Основні поняття та терміни соціолінгвістики. лекция [35,1 K], добавлен 29.10.2013
Поняття літературної мови. Критерії класифікації документів. Правила та рекомендації щодо оформлення резюме. Особливості відмінювання чоловічих та жіночих прізвищ в українській мові. Порядок складання розписки. Переклад тексту на економічну тематику. контрольная работа [21,0 K], добавлен 01.05.2010
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Латинська мова. Іменники реферат. Иностранные языки и языкознание.
Реферат по теме Свойства гетинакса
Курсовая работа по теме Профориентация в социальной работе
Курсовая работа по теме Проект участка очистки сточных вод гальванического производства
Дипломная работа по теме Маркетинговые исследования товара
После Защиты Дипломной Работы
Доклад по теме Мозаика
Контрольная работа: Проблемы разграничения грабежа
Реферат по теме Международная купля-продажа
Дипломная работа: Вооруженные силы на современном этапе. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Планирование аудита
Реферат: Синантропные средства
Как Правильно Использовать Свой Разум Эссе
Сочинение: Авторская позиция в романе И. Бабеля "Конармия" и способы ее выражения
Курсовая работа: Проект строительства гостиницы в г Краснодар
Реферат по теме Реструктуризация предприятий
Курсовая работа по теме Особенности сталинизма
Виды Трение Внешнее И Внутреннее Реферат
Реферат: Изучение товарного рынка г.Кургана на примере пива
Атлас Новых Профессий Эссе
Каждый Человек Есть Живой Излучающий Сочинение
Правовое государство - Государство и право реферат
Роль СМИ в современной культуре - Журналистика, издательское дело и СМИ реферат
Значение ситуационного подхода в криминалистической науке - Государство и право реферат