Ліві, педофілія та сексуальна революція

Переклад статті Thuletide "Leftism, Pedophilia, and Sexual Revolution | “Sexuality in the Culture War: For the Socialist Restructuring of Humans”" https://thuletide.wordpress.com/2021/04/02/leftism-pedophilia-and-sexual-revolution-sexuality-in-the-culture-war-for-the-socialist-restructuring-of-humans/

1.Світова сексуальна революція

Книга "Сексуальність у культурній війні: за соціалістичну перебудову людини" (1936) була написана психологом-фрейдистом і марксистом Вільгельмом Райхом на честь радянської сексуальної революції, яка відбулася під керівництвом лідера більшовиків Володимира Леніна.

Ранню більшовицьку Росію можна було б легко сплутати з сучасним західним суспільством, яке переповнене усіма ідеями розбещенності(wokism). Більшовицький уряд просував фемінізм і статеву рівність. Жінки отримали рівні права на власність, освіту та працю. Гомосексуалізм, трансгендерність, аборти, розлучення та контроль над народжуваністю були легалізовані майже одразу після приходу до влади більшовиків. У доповіді під назвою "Сексуальна революція в Росії" Інститут соціальної гігієни за підтримки Народного комісаріату охорони здоров'я заявив, що всі форми гомосексуальності є "абсолютно природними". Більшовики також оголосили незаконною "мову ворожнечі", а антисемітизм, зі зрозумілих причин, карали смертною карою.

Детальніше про це є у книзі "Другая история. Сексуально-гендерное диссидентство в революционной России" http://flibusta.site/b/694522

Уряд Леніна співпрацював у питаннях ЛГБТ з Інститутом сексології Магнуса Гіршфельда в Берліні, який відомий як автор теорії трансгендерності та проведенням першої в світі операції зі зміни статі. Також в Інституті знаходилася Всесвітня ліга сексуальних реформ, яка очолила глобальну сексуальну революцію 20-го століття, сформувавши зв'язок величезної міжнародної мережі "дослідників статі" та ЛГБТ-активістів. WLSR об'єднувала провідних соціалістів, марксистів, лібералів, феміністок, сексологів, євгеніків, впливові неурядові організації, політичні партії та уряди по всьому світу. До них належали ООН, СРСР, Фабіанське товариство(Fabian Society), Франкфуртська школа, "Американські нові ліві", "Плановане батьківство" і навіть окультні товариства, такі як "Братство нового життя". Інститут сексології був розпущений НСДАП у 1933 році, але він колосально впливнув на сучасне суспільство.

Хоча багато реформ, запроваджених під час радянської сексуальної революції, були скасовані Сталіним у 1930-х роках, СРСР продовжував просувати різні феміністичні та егалітарні ідеї. Безсумнівно Сталін був гомофобом, проте, його мотиви для скасування сексуальної революції були більш практичними, ніж ідеологічними. Революція мала серйозні дестабілізуючі наслідки для радянського суспільства. Наприклад, жінки робили таку кільскість абортів, що довелося будувати спеціалізовані клініки(абортарії), щоб запобігти переповненню лікарень. Сталін, ймовірно, розумів, що таке деградоване суспільство буде абсолютно нездатним до індустріалізації та підготовки до неминучої війни з Німеччиною.

2.Статевий марксизм

У книзі "Сексуальність у культурній війні" Вільгельм Райх висміював "негативний сексуальний моралізм" західного світу у порівнянні з "сексуально розкутим" Радянським Союзом. Він атакував моногамію, шлюб, незаконність абортів і розлучень, саме існування сім'ї та європейську опозицію до "дитячої сексуальності" (педофілії). Він описував західні цінності як "буржуазні" та "авторитарні" форми "гноблення". Райх був затятим лівим, який, по суті, вважав, що не-ліві переконання походять від "репресованої сексуальності", такої як "дитяча стриманість", яку він засуджував як "патологічну". Він був членом комуністичних партій трьох країн: Австрії, Данії та Німеччини - щоправда, з німецької компартії його виключили за те, що він надто близько підійшов до пропаганди педофілії.

Роботи Райха мали величезний вплив на формування статевого марксизму (або "фрейдо-марксизму"), який дошкуляє Заходу й донині. Його діло продовжили такі західні марксисти, як Герберт Маркузе та Теодор Адорно з сумнозвісного марксистського аналітичного центру "Франкфуртська школа соціальних досліджень".

Праця Адорно "Авторитарна особистість" (1950), яка спочатку мала назву "Фашистський характер і вимірювання фашистських тенденцій", поєднує марксистський і фрейдистський психоаналіз для виявлення першопричин так званої "авторитарної особистості", під якою він розуміє будь-кого, хто є патріотом, сім'янином, антиегалітаристом, антидемократом або антимарксистом. Адорно стверджував, що авторитарна особистість за своєю суттю є правою і за своєю природою божевільною, що випливає з надмірного побиття в дитинстві, репресованої гомосексуальності та страху бути кастрованим власним батьком. Ця патологізація нормальної людської поведінки стане визначальною характеристикою повоєнних "нових лівих", в яких домінуватимуть ідеї Франкфуртської школи та їхніх однодумців.

У 1955 році Маркузе у праці "Ерос і цивілізація" стверджував, що західна цивілізація є злом, оскільки вона є "сексуально репресивною". Ця праця вважалася прямим продовженням теорій Вільгельма Райха і мала величезний вплив на субкультуру 1960-х років та рух за визволення гомосексуалістів, принісши Маркузе міжнародну славу. Письменник-марксист Пол Маттік вважав, що Маркузе відновив "спробу знайти Маркса у Фройда", а лівий академік Герберт "Фінгарет" (Боренштейн) вважав Маркузе першим, хто розробив системну філософську концепцію утопічного суспільства, вільного від "сексуальних репресій".

3.Ліва ідеологія та педофілія

Райх, разом із Зигмундом Фройдом (своїм наставником) та Альфредом Кінсі (батьком американської сексуальної революції), забезпечив так звану "наукову" основу для педофільської ідеології, надихнувши педофільські рухи по всьому світу, в тому числі й NAMBLA. Деякі з учнів Райха заснували педофільську організацію під назвою "Гурток дитячої чуттєвості". Основний аргумент на користь педофілії, взятий з праць Райха та ін., полягає в тому, що оскільки діти є "сексуально обізнаними" істотами, вони повинні мати всі "сексуальні свободи", якими користуються дорослі - такі як "добровільний" статевий акт.

У 1950 році Райх заснував організацію під назвою "Оргономічний центр дослідження немовлят" (OIRC), покликану лікувати "muscle armoring" у дітей (розлад, який він сфабрикував). Діти стояли голі в підвалі Райха перед натовпом "терапевтів", а Райх описував їхні "блокування". Потім дітям проводили "вегетотерапію", під час якої їх агресивно масажували. Багато з цих дітей повідомили про отримання травм під час "вегетотерапії", а багато хто пізніше заявив, що так звані "терапевти" домагалися їх - але, вочевидь, не сам Райх.

Схожа ситуація виникла в Німеччині, коли сексолог і психолог Гельмут Кентлер "експериментував" з "дитячою сексуальністю", віддаючи дітей під опіку знайомих йому педофілів. Коротше кажучи, Кентлер замаскував мережу педофілів під "наукове" дослідження.

Альфред Кінсі, один з найвпливовіших сексуальних революціонерів на Заході, також був причетний до підозрілої діяльності, пов'язаної з педофілією. Його "Звіти Кінсі" містили інтерв'ю з 9 педофілами із заявленою метою "з'ясувати реакцію дітей" на розбещення. Пізніше Інститут Кінсі стверджував, що дані були взяті з щоденника одного педофіла і що події передували "Доповідям Кінсі". Проте, цей таємничий педофіл ніколи не був названий, заарештований, ув'язнений тощо.

Джон Мані, сексолог, який винайшов поняття "гендер" у 1955 році, найбільш відомий своїм експериментом, в якому він хірургічно видалив геніталії 22-місячному Девіду Реймеру, призначивши йому гормональну терапію і змусивши жити як дівчинку. Під час повністю оголених "генітальних обстежень" Мані змушував Девіда і його брата-близнюка Брайана репетирувати сексуальні акти, а сам фотографував їх. Мані виправдовував це тим, що "дитячі "сексуальні репетиції" важливі для "здорової гендерної ідентичності у дорослому віці". Він також стверджував, що педофілія "жодним чином не є патологією", якщо стосунки були взаємно люблячими. У Девіда розвинулася важка депресія, а у Брайана - шизофренія. Обидва покінчили життя самогубством у дорослому віці. Мані донині відзначається в науковому співтоваристві, а його теорії використовуються керівними органами по всьому світу, включаючи Всесвітню організацію охорони здоров'я Організації Об'єднаних Націй. У 2002 році реформований Інститут сексології нагородив його медаллю Магнуса Гіршфельда.

Зігмунд Фройд, звичайно, найбільш відомий своєю теорією "Едіпового комплексу", яка стверджує, що всі діти прагнуть інцесту зі своїми батьками. За іронією долі, Вільгельм Райх сексуально фетишизував власну матір - його особисте життя було таким же хворим і неспокійним, як і його політична ідеологія (для отримання додаткової інформації, прочитайте розділ "Раннє життя" на його сторінці у Вікіпедії).

Висновок

Статевий марксизм (тобто сексуальна революція) йде прямим шляхом до легалізації педофілії. Оскільки сучасні ліві все частіше обговорюють "сексуальну обізнаність" дітей, це лише питання часу, коли вони повернуться до питання педофілії, як чогось нормального. Ліві намагаються легалізувати сексуальні стосунки з дітьми протягом останнього століття. Судячи з того, як швидко еліти насаджують ЛГБТ повістку та борються з будь-яким інакомисленням, незабаром у більшості західних країн(як і в Україні) виступати проти цього буде абсолютно незаконно.