Kvazartsevam

особисті кордони

розквітають жовтим сонечком,

боронять гостротою

голок-променів

у тепличній

мертвій петличці

білого комірця,

який все стискає шию…

чи це алергія на пилок?

подих холоне.

і нехай.

і вдихай.

раз-два,

раз-два…

три?

рази перевірити:

чи вимкнено світло,

вода,

замкнені двері…

три —

кити,

на яких тримався світ,

доки не затонув.

три!

чимдужче, ледащо,

рушником чи наждачкою

кляту закляклу гримасу обличчя…

чи зітреться стара ідентичність?

видихай,

вдихай…

і дмухай!

кульбабка відцвітає,

минулі кордони розлітаються.

сніжить —

білі клаптики

кружляють у похоронному

марші

Мендельсона.

і в радості, і в горі?

краще і нагорі, і внизу;

до óсуду — потім під суд.

летіли до сонця?

не проростуть.

скляна стеля — не родючий ґрунт.

не пробʼєш головою,

хіба додасться сивих пасм

від інею білої плісняви.

годі.

пора на роботу,

не запізнюйся.