Кува aka Сергій Ковальов

Ти хто і з якого району?

Сергій Ковальов, для друзів просто Кува. Народився в Києві, вивчився на архітектора. Музикою захоплювався ще зі школи, навіть грав в рок-н-рольному гурті на гітарі (і зараз іноді буває). У 2008-му зі мною сталися танці і з 2012-го займаюся ними фул-тайм. Іноді підпрацьовую звукорежисером, наприклад, робив мастерінг для Carolina Reapers Swing. 

Вже майже п’ять років живу в Норвегії. Моїй партнерці Соні запропонували роботу в Осло і ми переїхали разом. Мову, звісно, довелось вчити, але вільно досі не розмовляю. З скандинавами здебільшого можна порозумітись англійською.

Як і коли з‘явився Hot Boogie Club?

Hot Boogie Club починався ще в студії Jamm (оооо Джем, скільки приємних і дивних спогадів… *тут і далі курсив - це коментарі редакторки, яка багато собі дозволяє). Там я почав викладати бугі разом з Тетяною Георгієвською. Але згодом Таня пішла в декрет, а потім у танцювальний спорт, а я взяв викладання у свої руки. Jamm довгі роки був теплим і "домашнім" місцем для київського свінгденс ком'юніті, але, на жаль, катастрофічно нерентабельним (танцювальні організатори зрозуміють про що я). В якийсь момент довелося вибирати: або я викладаю бугі кілька годин на тиждень, як хобі, або кидаю нудну роботу і пірнаю в танці з головою. Я обрав друге. 

Перший набір з нуля ми з Софією Капустіною організували в кінці 2012-го року (я, кажись, якраз була в тому першому наборі. Правда, тільки пару місяців, далі змінився робочий розклад. Але тепер всім кажу, що танцюю бугі, бо вчилась у Куви. Насправді вдаю, що танцюю, просто ведусь і ковбашусь, бо це дуже весело. *ох вже ця редакторка! Прим ред ред). Це були обережні спроби, ми на початку навіть ніяк не називалися. Але справа пішла, набирались нові групи, старі продовжували ходити. Деякі перші учні досі з нами в клубі. 

Назва Hot Boogie Club з’явилась у жовтні, коли ми готували наш перший івент з закордонними викладачами – це були Понтус та Ізабелла. Пізніше це перетворилося на щорічний October Boogie Fest.

А от день народження зазвичай святкуємо в лютому. Просто вирішили не робити велику вечірку перед новим роком =) 

Що було найскладнішим в організації школи, а що найлегшим? 

Вчити я любив з самого початку, тому цей пункт у мене ніколи не викликав складнощів. Вперше набрати групу було непросто, але до нас прийшли здебільшого знайомі знайомих, сарафанное радіо спрацювало.

Найскладніша, мабуть, організація великих вечірок і фестивалів. Коли ми дійшли до моменту організації першого великого івенту, з нами вже була команда ентузіастів, які вболівали за клуб, мали купу ідей і були готові їх втілювати. Альона і Сергій Саватєєви тоді дуже багато робили для НВС. Труднощів з креативом і планами ми точно не мали. А от організувати купу людей, прослідкувати за виконанням всіх моментів - це було для мене геть нове, доводилося вчитися з нуля. Зате такі навички мала Соня, тож наша мрія робити вечірки на високому рівні була почала втілюватися. Я думаю, з досвідом вони стають все кращими.

Ти зараз береш участь у житті школи? Як ви взагалі організовані?

Звісно, беру, особливо коли це стосується подій, на які я приїжджаю в Київ, як дні народження клубу або фестивалі. Але крім мене там працює дуже самовіддана команда. Аня і Тарас, Сергій і Маша - ви точно їх знаєте (да!). Плюс є багато ініціативних студентів, які готові вкладатися в розвиток клубу і тусовки, частина з них приєдналася вже після мого переїзду в Осло. Їх ентузіазм заразний і дуже надихає.

У НВС дуже веселі вечірки. Як думаєш, чому?

Напевне, завдяки музиці. Рок-н-ролл і ритм-н-блюз - музика, в якій багато енергії. Навіть якщо звик до інших танців, ця енергія заповнює все тіло, і потім її вже не хочеться відпускати. Наша мета - розкривати справжній настрій цієї музики для всіх. 

Або це просто тому, що у нас дуже весела команда =)

Мені здається, чи бужна тусовка в Києві якось дуже розділена по школах? 

Я не думаю, що вона занадто розділена, на вечірках часто можна зустріти людей з різних шкіл. Але це нормальна ситуація: хто організатор, з того клубу і більше людей. Шкіл є декілька, і всі їх учні разом фізично не можуть бути на всіх івентах всіх клубів. Я думаю, так скрізь, де більше одного клубу на населений пункт. Але HBC, наприклад, свого часу доклали багато зусиль, щоб лінді і бугі тусовка стали ближчими, хоча б в рамках нашого клубу (це правда, плюсую і дякую).

Ти зараз активно танцюєш/викладаєш?

Аякже! В Осло регулярно викладаю бугі та шег на різних рівнях, приблизно 6-7 груп на тиждень - своїх і ще в двох клубах. Звісно, іноді знаходиться час і для тренувань, але викладаю все таки більше, зараз не змагаюсь. Намагаюся хоча б кілька разів на рік потрапити на міжнародні івенти, де можна танцювати бугі-вугі, лінді-хоп, шег з новими людьми з усього світу.

Які плани?

Точно хочу продовжувати викладати і надихати людей по мірі своїх сил. А от щодо змагань і організації — скоро побачимо. Усе можливо;)

Чого хочеться для клубу і бугі в Києві і Україні?

У 2012-му я вперше потрапив у Херранг (найбільший табір свінгових танців у світі. Триває п’ять тижнів, перший зазвичай присвячений бугі), зустрів там купу нереально талановитих бугерів (більшості з них, до речі, було по 16-17 років). Я тоді поставив собі за мету, що київська тусовка має стати в один ряд з найкращими тусовками світу. Сьогодні я розумію, що це постійний процес, в ньому неможливо поставити крапку. Тому мені дуже хочеться щоб тусовка продовжувала розвиватись завжди: щоб люди вчились, захоплювались, вчили інших, змагались, тренувались, виступали, переживали спад натхнення і потім піднесення, але головне - продовжували вивільняти енергію цієї музики через танець! Бо, можливо, саме завдяки їй у нашому клубі так весело на вечірках ;)

(Амінь!)

Back to Index