Кубанське Різдво

Часопис «Молода Україна», 1982

Багаті Різдвяні Святки справляли на Кубані кубанські козаки. Вже за тиждень перед Різдвом по станицях відчувалося і бачилося, що наближається велике свято. В кожній козацькій родині перед святками кололи годованого кабана, готували смачні українські ковбаси, чоловіки прибирали в дворах. Молодиці та дівки прибирали в хатах. Вони білили крейдою та підсинювали внутрішні стіни, мили хатні меблі, міняли на образах рушники на чисті, мазали жовтою глиною долівки. На Різдво скрізь все мусить бути чисте і в повному порядку.

За два-три дні перед Різдвом жінки пекли паляниці, щоб до Нового Року вже не пекти, та ласощі – горішки на олії, вергуни на маслі і солодкі пироги з яблуками, грушками, сливками, калиною та південними овочами.

Самий день перед Різдвом звався – Багата Кутя. На Багату Кутю жінки варили кутю, пісний борщ і узвар, пекли пісні пиріжки і смажили рибу на олії.

Кутю вони варили у великих чавунах. Пісних пиріжків пекли багато: з картоплею, капустою, рижем, квасолею, горохом, сочевицею, жовтим кабаком і калиною.

Всередині козацької хати стояв у кутку під іконами, напроти вхідних дверей, стіл, лава – під стінами, що сходились в розі під іконами. ЦЕ місце в хаті звалось покуть (покуття).

На Багату Кутю господар, або один з його синів, вносив до хати оберемок гарного та чистого сіна та покривав ним покуть. Долівка вся покривалася чистою свіжою соломою. Великий стіл накривали чистою білою скатертиною.

За вечерю сідали, як тільки гарно стемніло. Всі члени родини та всі наймити й наймички, якщо вони були в родині, обов’язково мусіли бути за столом. Перед тим мати родини ставила на покуть, на сіно, кутю в чавунові та узвар у великому глиняному горшкові. Молодь виходила з хати на двір і кликала: «Морозе, морозе, йди до нас вечеряти! » Перед самою вечерею всі ставали перед іконами і молились Богові, потім сідали за стіл. Головне місце біля куті займав господар. Жінка подавала на стіл страву в такій черзі: борщ, пиріжки, рибу, кутю і узвар. Водився звичай – за столом на Багату Кутю чхали. Хто чхне, тому господар щось дарує. У чханні найбільш усього були зацікавлені дівчата на виданні. Їм батько дарував звичайно телицю, яку дівчина брала собі, як виходила заміж.

Кутю з узваром, солодкі пиріжки та ласощі – горіхи й яблука, носили хрещеники хрещеним батькові та матері, внучки – дідам та бабам, новоженці – тестеві та тещі, та й просто знайомі – своїм приятелям. Вважалось за нечемність і навіть за образу , коли б хтось із згаданих не приніс куті. Вважалось за велику честь, коли хтось із неродичів приносив кутю. Навіть офіційній особі, кубанському отаманові, козаки носили кутю до його резиденції , до кубанського військового палацу в Катеринодарі. Той, кому приносили кутю, мусів з’їсти принаймні три ложки тієї куті. Бувало, так назбирається принесеної куті, що ні сидіти, ні лежати. Тим, що приносили кутю, давали теж своєї куті, а дітям давали ще й гостинці, дрібні гроші та ласощі.

Багата вечеря тягнулася довго. За вечерею їли, балакали згадували… Горілки на Багату Кутю не пили. Після Вечері чоловіки виходили на ґанок і тричі стріляли з рушниць холостими набоями, це називалося – Зустріч Різдва.

А вже від 3-4 години ранку по всіх дворах ходили молоді хлопці, заходили до хат і «рожествували» на розпів: «Рожество твоє, Христове Боже наш» - та вітали господарів дому з Різдвяними Святами. Рожествувальники ходили по хатах, аж поки почнеться по церквах Богослужба, о б і д н я . Рожествувальники отримували від господарів дрібні гроші й ласощі: цукерки, горіхи, яблука та помаранчі.

Наперший день Різдва, за народними віруванями, повинні були бути в церкві на обідні люди з кожної родини. По обідні люди виходили через три брами церковної огради і простували додому: діди, баби, літні чоловіки та жінки, парубки й дівчата та молоді хлопці й дівчата. Молодь – уся гарно й зі смаком одягнена, всі стрункі та чепурні.

По приході з церкви, зараз же сідали за стіл. Подавали ситий борщ, із свіжою свининою, смажену свинину, смажену рибу, а на кінець кутю з узваром. А по обіді чоловіки знову стріляли з рушниць. Три перші дні, від обідні до вечірні, любителі-козаки дзвонили на церковних дзвіницях у всі дзвони.

Перші три дні Різдвяних Свят – це був час, коли родичі робили візити одні одним. Молодий одружений козак брав під пахву білу пшеничну паляницю, вкриту білою хустиною, а його молода дружина брала на руки свою малу дитину, і обоє вони прямували в гості до своїх батьків. По обіді вся станиця була сповнена парами молодих людей, по святочному одягнених, що йшли в гості до своїх батьків. А вечором, перед вечірнею, вони теж парами вертались до своїх домів. Ходили в гості до своїх батьків не самі тільки новоженці. Ходили й старші козаки. А вже починаючи від третього дня свят, ходили в гості і старші віком люди, родичі до родичів, а знайомі до знайомих. Ходили вони часто далеко, не для того щоб гарно попоїсти, та гарно випити, але щоб підтримувати добрі зв’язки та виказувати пошану до своїх рідних та добре знайомих.