Кріс Сноу. Росіян зараз просто нищать. Вони йдуть у бій як на забій, — генерал армії США Марк Міллі.
Аналітика: переклади і першоджерела
Очікуючи на детальні звіти Тома Купера, пропонуємо ознайомитися з думками ще одного активного дописувача на «Медіумі».
Кріс Сноу — професор історії, викладач із тридцятилітнім стажем.
Статтю Сноу опубліковано 1 квітня, відтоді ситуація в Бахмуті дещо змінилася, але загалом спостереження цього автора видаються нам цікавими і (якщо брати ширшу картину) доволі точними. Та й крапля оптимізму в нинішній ситуації не завадить.
«Коли знаєш свого ворога і знаєш себе, тебе не злякає і сотня битв».
РОСІЯН ЗАРАЗ ПРОСТО НИЩАТЬ. ВОНИ ЙДУТЬ У БІЙ ЯК НА ЗАБІЙ, — ГЕНЕРАЛ АРМІЇ США МАРК МІЛЛІ.
Так жорстко Марк Міллі оцінив нинішній стан збройних сил рф — за минулі 20 днів росіяни не змогли суттєво просунутися в Бахмуті.
Перш за все зізнаюся, що я був неправий. І мене це дуже радує. Я казав, що українці до кінця місяця змушені будуть відступити з Бахмута. А ще казав, що росармія знекровлена і не зможе досягти своєї цілі — захопити Донбас до квітня. Друге моє передбачення підтвердилося. І це мене також дуже радує. Спробую зробити ще одне передбачення. Росіяни ніколи не дійдуть до Словʼянська. Може, навіть і Бахмут не захоплять — тоді це буде найжахливіша військова поразка в сучасній історії. Українці силою відвоюють Крим, і ніяка російська «армія» не зможе їх зупинити.
росія поставила собі надто амбітні цілі
Уся російська рать не може навіть захопити містечко, про існування якого більшість із нас не знали, поки росія не почала втрачати під нам величезну частину своєї армії. Та це ще не всі «досягнення» ВСрф. Генерал армії США Марк Міллі дуже прямо і різко оцінив ситуацію, в якій перебуває росармія, хоча завжди висловлювався обережно й залишав місце для сумніву.
«У росіян значні труднощі з командуванням та дисципліною, логістичним забезпеченням, слабко розроблена основна тактична доктрина, а також війська дуже погано навчені: здебільшого здійснюють лобові атаки на кулеметні позиції й зазнають нищівних поразок».
«Українці дуже ефективно проводять захист території, росіянам дорого обходяться їхні атаки, українці потужно нищать і калічать вагнерівців».
Міллі також стверджує, що у «вагнері» — близько 6000 бойовиків, а також іще від 20 000 до 30 000 «мобілізованих», переважно з місць позбавлення волі. Саме силами цих людей переважно робляться спроби захопити Бахмут. Зараз росіяни намагаються й далі атакувати, але мають дуже обмежений успіх. За минулі два тижні їм вдалося просунути фронт усього на кілька кілометрів. На півдні ведуться менш активні бої, натомість у Бахмуті й Авдіївці, а також навколо цих міст, сутички дуже масштабні (так стверджується в найновішому звіті ISW [від 30 квітня — перекл.]). Таке дивно, як на цю війну, але мене особисто не дивує. Українці успішно зупинили росіян, і ті застрягли.
30 березня російські війська продовжували наступальні операції в Бахмуті й навколо міста. Знімки з геолокацією, опубліковані 29 березня, вказують, що бійці «вагнера» мають незначні здобутки на півдні Бахмута. ISW
https://www.youtube.com/watch?v=VJ8E4GwQ84I
росія намагається просуватися вперед, але в ширшій перспективі російським військовим бракує навичок, щоб досягти цілей.
Виникає питання: скільки ще росія зможе дозволити собі затоплювати «людськими хвилями» окопи в Бахмуті? Як ми вже казали, нині найважливіша новина з фронтів — відсутність новин. Зараз ідеться про сотні метрів просування ВСрф коштом важких невідновних втрат. Схоже, росіяни зосередили всі сили на Бахмуті, а минулими днями — ще й Авдіївці. Але вони не здатні забезпечити достатньої концентрації військ у цих місцях, і кількість атак знижується: колись їх було 100 на день, а тепер 50-60 по всій довжині фронту. ВСрф мають мінімальний успіх і не змогли оточити ні Бахмут, ні Авдіївку. Замість сконцентрувати сили й завдати одного великого удару, росія виснажується в поодиноких наступах.
Солдати погано навчені, погано керовані, погано озброєні. Їм дедалі більше бракує важкого озброєння. Не дивно, адже росія втратила у цій війні вже щонайменше 10 000 бойових машин, і на даний момент є найбільшим постачальником зброї для України.
Тому з метою компенсації цих втрат рф найближчим часом мобілізує ще 400 тисяч осіб.
А значить – всі попередньо набрані новобранці наразі дислоковані в Україні. Ну як всі, лише за березень втрати росії йдуть на десятки тисяч. Відтак, на превеликий жаль, такий крок не дасть жодної користі. росії треба буде задіяти величезний штат інструкторів, матеріально-технічний персонал і значну кількість обладнання для навчання нових солдатів. На це знадобляться роки, а в росії є на це десь 3 місяці.
Підготувати такий натовп справді важко. Навіть якщо скоротити навчання на 2/3, все одно нічого не вийде. Давайте говорити фактами: рф не має навчальної бази, тренажерів, бронежилетів і грошей на оснащення майбутніх військ. В реальності росія вже втратила понад 2000 офіцерів у цій війні, й швидко замінити їх неможливо. Ба більше, згайдаймо скільки російських інструкторів було кинуто на взяття Луганщини минулоріч.
Проблеми росії структурні, глибоко вкорінені в їх військову культуру та апарат.
Наявна корупція просто так не зникне. Як і не з‘явиться стратегічного мислення, відсутнього у путіна та його генералів. Те ж стосується тактичної некомпетентності недостатньо навчених і погано оснащених військ рф. Проблеми з обслуговуванням транспортних засобів за сучасної логістики не можна вирішити за місяць або навіть рік, для реформування цієї зламаної системи знадобиться мінімум ціле десятиліття. Додаймо сюди ж погано сконструйовані російські танки Т-72, яким майже немає сучаснішої альтернативи.
З описаним національним підходом до постачання війни не просто програють, такі нації зазнають розгрому.
Навіть пригожин визнає, що його сили були розбиті. Потім стверджує, що й українська армія була знищена. Але це я чув і раніше, вся російська брехня розвалюється, якщо читати її задом наперед. Такій логіці слід навчитись.
Хоча в Міноборони США вже надійшли дані про особливості нової хвилі мобілізації, росії необхідно нарешті зрозуміти, що війна програна, і піти з України. Інакше путін замість знищення України приведе до розвалу рф.
Підсумок і висновок
росії не поталанило взяти Вугледар, оскільки завдати вирішального удару будь-де на лінії фронту під час зимового наступу просто не вдалося.
Єдиним місцем, де досягнуто видимих здобутків, став Бахмут.
Загалом, перерви армія рф не робила. путін постійно підштовхував своїх генералів до наступальних дій. ЗСУ так само не брали пауз, прагнучи зберегти темп. Тиск на сили рф посилювався, а путін був надто нетерплячим. Насправді, події цієї зими склалися вкрай добре для України. Війна на суходолі завжди дає суттєву перевагу стороні оборони. путін однозначно помилився, по-дурному і безглуздо. ЗСУ розумно скористалися його помилкою. А відтак перебувають у виграшному становищі, коли рф та її армія допомогли українцям у їх роботі й завдали самі собі ж значних втрат.
росія продемонструвала, що проштовхнути лінію фронту не здатна, пробували, але не вдалось. В найближчі місяці побачимо, чи вистачить на це сил ЗСУ.
ВСрф вичерпались саме тоді, коли захотіли брати міста. Закріпити свої здобутки в такий спосіб українці їм не дали. Здача міст на певний час перервала б постійну гру на виснаження, чого ЗСУ вкрай не хотіли б за два-три місяці до власного контрнаступу. Українці провокують росіян йти на чисельні жертви. І хоч співвідношення втрат сторін останнім часом звужується, воно все одно на користь ЗСУ.
Утримуючи Бахмут, Україна наполегливо спонукала росіян знецінювати власні втрати і продовжувати наступ. Їх змусили вкидати ще більше ресурсів у цю програну битву, на кшталт тої, що ми вже бачили в Херсоні восени. На фоні російської виснаженості ЗСУ намагаються підтримувати високу інтенсивність боїв, щоб самим в свою чергу перевірити позиції рф найближчими тижнями. До справжнього наступу залишилося ще пару місяців, але поточні події в Бахмуті суттєво підвищують шанси на його успіх. Навіть загальною мобілізацією щось виправляти вже пізно. путіну варто було б оголосити її кілька місяців тому.
Постскриптум
Одного разу в найближчому майбутньому ми всі зрозуміємо, що безпосередньо українська оцінка втрат рф є і завжди була ближчиою до правди, аніж будь-які оцінки від Заходу. Чому я так думаю? Бо я стежу за цими цифрами вже майже 400 днів, і вони дуже добре відповідають подіям на полі бою. Завищення можливі, але радше на 10-20 відсотків. І це цілком нормально, адже втрати – наука неточна. Тим паче коли є стимул прикрашати реальність.
Шановні читачі, дякую, що прочитали мою статтю.
Бережіть себе і будьте здорові.
Посилання на використані джерела:
Переклад: Ярослав Кляшторний, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків