Круговерть днів

Часом круговерть  днів повертає тебе до найчорніших часів  життя. Хоч нестерпно важко жити у сьогоденні, що смердить ракетами. Де кожен день немов дарунок. Ти розумієш що свою війну давно програла… Коли не стало  рідної матусі.

 Коли навкруг все запорошено білим лапатим снігом, що  кусає щоки й здається дозволено черпати дари природи жменями ти  повертаєш у минуле де попиваєш на маленькій кухні гарячу каву з жінкою в якій бачиш ідеал. І нехай кажуть ідеальних не буває, та для тебе вона ідеальна.

Вона посміхається, в зморщечках довкола  очей ховається сум.

Несеш їй свій новий роман написаний невмілою рукою (хоча роман то м’яко сказано) але для неї ти майбутня  майстриня слова.

В твоїх планах  багато амбіцій, що живуть на білих аркушах старих зошитів. 

Але ти не знаєш що дні твоєї мами вже пораховані. …

А потім в тобі битиме джерело що зветься натхненням.

Ти отримаєш те, що хочеш немов вона вестиме тебе по всіх вивертах життєвої дороги, будуть і тексти й перемоги подаровані вищими силами, хоча – це все твоя праця, а вищі сили знай спостерігатимуть з небес.

Та все це немає абсолютно ніякого значення коли в ньому немає кого назвати мамою..

І часом хочеться так  обійняти ту що грає в  сніжки на небесах.

Бережіть своїх рідних. Кожна мить з ними має вагу золота.